...Втім, можна було б і не ставити знак запитання. Бо в охороні праці все відбувається за вічними законами діалектичного матеріалізму, коли кількість неодмінно переростає в якість, а низка неприємностей чи відвертих прикростей, як правило, обертається чиїмось каліцтвом, а то й смертю. Прикладів таких — тьма-тьмуща!
...Ось не далі як наприкінці червня у
ТОВ «Уніпроменергосервіс» на
робочому місці загинув бригадир
слюсарів-монтажників В.
Семибратов. Працюючи разом з
товаришами на висоті 18,9 м, він
відстібнув карабін страхувального
ланцюга запобіжного пояса, став на
площадку, що кріпилася на одному
газопроводі двома швелерами, а на
другому — двома кутниками, оглянув
його і дав команду газорізальнику
обрізати кутники (попри те, що
ліквідація площадки була
передбачена лише після завершення
монтажних робіт). Наслідок такий:
відразу ж після зрізання одного з
кутників площадка обірвалась, а В.
Семибратов, не будучи пристебнутим,
втратив рівновагу і впав на
відмітку 7,1 м.
...На початку липня у ТОВ
«Рубікон-Моноліт» загинув
бетонувальник В. Шкіндер. Вийшовши
на роботу, він отримав завдання:
продовжити укладати ламіновану
фанеру на балки перекриття, що
височіло над землею на 7 м. Вільно
рухаючись по перекриттю без
страхування, В. Шкіндер якоїсь миті
підсковзнувся на краю фанери, яка
під масою його тіла обірвалася, і
працівник стрімголов полетів униз.
Фінал нам уже знайомий.
Комісії зі спецрозслідування обох
нещасних випадків визначили
практично знакові і до болю знайомі
нам причини — організаційні. Перша
серед них — незастосування
потерпілими засобів
індивідуального захисту, на яку, як
спагеті на виделку, перевіряючі
«накрутили» завжди доречні й
безпрограшні: порушення
технологічного процесу, неякісне
проведення інструктажу з охорони
праці, невиконання майстрами своїх
посадових обов’язків тощо. Суть
цих порушень повною мірою
відобразилася й у висновках
комісій.
Та погляньмо за край сухих
офіційних паперів і вкотре
побачимо там витоки левової частки
усіх виробничих нещасть. Це,
по-перше, низький рівень
професійної підготовки виконавців
робіт, з якого випливають порушення
технологічного процесу, трудової
та виробничої дисципліни. А
по-друге, невідкладна потреба
стояти, як кажуть, над душею цього ж
виконавця і контролювати кожний
його рух. Чого, до речі, прямо й
опосередковано вимагають органи
держнагляду від управлінців
будь-якого підприємства. Тим часом
майже віковий метод спонукання
працівника й організатора
виробництва до безпеки й культури
праці мало перспективний. І це
давно вже ні для кого не секрет. Ось
ніде інде, як на підбитті підсумків
роботи Держгірпромнагляду за перше
півріччя поточного року,
констатували, що зменшення
кількості оперативних перевірок
підприємств, призупинок робіт,
накладання штрафів обертається
збільшенням кількості аварій та
випадків смертельного травматизму.
Тобто поки інспектор впливає на
роботодавця і його підлеглих,
охорона праці існує, а якщо ні...
Досвідчені держінспектори, котрі
знають справжню ціну охороні праці,
ще з позавчора порушують питання
про підвищення професіоналізму
виконавців усіх ланок: від рядового
до роботодавця. І цілком слушно
посилаються на європейську
практику, де професіонал знає не
тільки як правильно, але й як
безпечно забити бодай цвях,
розробити якісний проект ведення
робіт, запустити технологічну
лінію тощо. І ніхто не мусить над
ним стояти. Як вирішити цю болючу і
перезрілу проблему у нас вдома?
Тиснути на роботодавця страховими
внесками і штрафами за нещасні
випадки, щоб ганяв, як сидорових
кіз, своїх підлеглих і думав, кого
брати на роботу? Лобіювати через
улюблені політичні партії і не менш
дорогі профспілки такі закони, які
б змусили Міністерство освіти та
науки вимагати від вузів,
технікумів і профтехучилищ справді
професійно підготовлених кадрів?
Розписати, нарешті, детально ст. 13
і 14 Закону «Про охорону праці» і
узгодити законодавчу
відповідальність роботодавця та
виконавця?
Говорячи про джерела високого
рівня виробничого травматизму,
годі сором’язливо обходити й
постать керівника служби охорони
праці. Держгірпромнагляд,
вибиваючи йому через свої
теруправління статус заступника
генерального директора
підприємства і відповідну посаді
зарплату, має право розраховувати
на його активну співпрацю у царині
охорони праці. Натомість сьогодні
рідко у матеріалах комплексної
перевірки підприємств можна
віднайти глибокий аналіз роботи
служби охорони праці. Що ж
стосується матеріалів
спецрозслідувань, то в них останнім
часом про дану службу або зовсім не
йдеться, або працівники інституцій
держнагляду обходяться кількома
реченнями, що мало або практично
ніяк не характеризують справжній
стан охорони праці на підприємстві
та якість роботи служби охорони
праці. Скажімо, у тому ж ТОВ
«Уніпроменергосервіс», де пішов з
життя В. Семибратов, комісія зі
спецрозслідування не проминула
нагоди підкреслити, що на
підприємстві «...розроблена,
введена в дію та функціонує система
управління охороною праці»,
«...розроблено і введено в дію
інструкції з охорони праці за
професіями та видами робіт.
Посадові особи і працівники
пройшли навчання та перевірку
знань з питань охорони праці...»
Який же той рівень ефективності
СУОП, знань, контролю за
дотриманням інструкцій — мовчок. У
матеріалах спецрозслідування
нещасного випадку зі смертельним
наслідком, що трапився у ТОВ
«Рубікон-Моноліт», ані про службу
охорони праці, ані про СУОП й таке
інше — загалом ні слова. І таких
прикладів багато. Випадково?
Можливо. Та разом з тим не скинути з
рахунків відповідальності даних
служб і відповідного поблажливого
ставлення до означеної служби тих
же самих держінспекторів
теруправлінь. Мовляв, ну що з неї
взяти? Адже вона повністю залежить
від роботодавця. Добре, аби хоч
своєчасно організовувала перегляд
інструкцій з охорони праці. Хоча
всім відомо, що ще жодна найкраща,
але не реалізована інструкція не
врятувала життя людини.
Мимоволі згадую нещодавню розмову
з одним із випускників технічного
вузу, котрий так-сяк провчившись,
охоче пішов не на виробництво, а у
заводську службу охорони праці,
мотивуючи свій вибір так: обмаль
роботи, а головне — обмаль
відповідальності. І не він один
сповідує таку позицію. Тому досить
проблематично на цьому фоні
виглядають заклики
Держгірпромнагляду до своїх
підлеглих активніше «знімати
стружку» зі служб охорони праці.
То що ж робити? Яким же чином
зрештою добитися ефективної
охорони праці на кожному
конкретному підприємстві? Зокрема,
на малих чи середніх, як наприклад,
ТОВ «Уніпроменергосервіс» чи ТОВ
«Рубікон-Моноліт», котрими
повняться з року в рік практично
всі промислові галузі України?
Питання «бородате». І загибель
людей на означених вище
підприємствах — лише тонюсінька і
маленька волосинка у тій кошлатій
бороді.
Н. РУСИЧ
