Незважаючи на зростання обсягів виробництва, на Вінниччині спостерігається стійка тенденція до зменшення кількості смертельно травмованих працівників. Якщо в 1990 р. під час виконання трудових обов’язків на підприємствах, в установах та організаціях загинуло 130 працівників, то в 2007р. — 30. Упродовж 10 місяців поточного року смертельно травмовано 19 працівників, що на 9 менше, ніж за аналогічний період минулого року. Хоча здійснення профілактики виробничого травматизму покладається на зовсім інші інституції, з впевненістю можна сказати, що в зниженні рівня смертельного травматизму велика заслуга місцевого наглядового органу. Саме його фахівці в умовах повсюдного правового нігілізму докладають великих зусиль, щоб роботодавців повернути обличчям до проблем охорони праці, добиваються від більшості з них додержання законодавства про охорону праці. Про те, як це робиться, розповідає начальник теруправління Держгірпромнагляду по Вінницькій області А. КОВАЛЬ.
У процесі здійснення
наглядової діяльності особлива
увага приділяється підприємствам
будівельної галузі, гірничорудної
та нерудної промисловості, а також
таким об’єктам підвищеної
небезпеки, як нафтобази, склади
вибухових матеріалів, газозаправні
станції, аміачно-холодильні і
хлораторні установки. Упродовж 10
місяців поточного року державними
інспекторами проведено 340
перевірок будівельних організацій,
210 — кар’єрів і шахт, 225 підприємств
хімічної, нафтохімічної
промисловості та інших потенційно
небезпечних об’єктів. Під пильною
увагою наглядовців перебувають
агроформування та об’єкти
соціально-культурної сфери. З
початку року ними перевірено 1080
таких господарств, 325 закладів
культури і торговельних закладів.
За результатами перевірок
призупинялась експлуатація 2343
одиниць устаткування. Наглядова
діяльність була б неефективною,
якби ми не контролювали стан
виконання наших приписів. На
сьогодні маємо інформацію про
виконання роботодавцями 80%
приписів.
Теруправління проводить
відповідну роботу щодо
вдосконалення системи управління
охороною праці на регіональному
рівні, яка є головним важелем у
вирішенні проблем створення
здорових і безпечних умов праці.
Стало правилом проведення спільних
засідань ради теруправління та
обласної ради з питань безпечної
життєдіяльності населення,
розширених засідань ради
теруправління з участю в їх роботі
заступників голови
облдержадміністрації, де
розглядаються актуальні для
регіону питання. В окремих галузях
ми спільно з профспілками та
робочими органами Фонду
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань (далі —
Фонд) практикуємо проведення з
керівниками та спеціалістами служб
охорони праці підприємств
семінарів-нарад з вивчення
досвіду у питаннях охорони праці,
безпечних прийомів праці,
знайомимо з обставинами та
причинами нещасних випадків, які
сталися на підприємствах
Подільського краю.
До вирішення особливо гострих
проблем залучаються не тільки
органи виконавчої влади, а й
місцевого самоврядування. З
ініціативи теруправління на 10-й
сесії обласної ради 5-го скликання,
яка відбулась 28.03.2007 р., депутати
розглянули питання «Про стан
виробничого травматизму і
професійної захворюваності на
підприємствах, в установах та
організаціях області і завдання
органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування щодо
забезпечення здорових і безпечних
умов праці». На сесії було також
затверджено регіональну програму
поліпшення стану безпеки, гігієни
праці та виробничого середовища на
2007—2011 рр. Це дало відчутний ефект:
привернуло увагу роботодавців до
злободенних питань промислової
безпеки, а відтак сприяло
пожвавленню профілактичної роботи
на місцях. На виконання прийнятого
обласною радою рішення у всіх
районних та міських (обласного
значення) радах були проведені
сесії. На них депутати не тільки
намітили конкретні заходи,
спрямовані на запобігання нещасним
випадкам на виробництві,
професійним захворюванням та іншим
ушкодженням здоров’я працівників,
а й виділили для цього відповідні
кошти. Так, у Погребищенському
районі на розв’язання питань
безпеки праці минулого року було
виділено 28,5 тис. грн., у тому числі
25,1 тис. — з районного бюджету. Що
стосується фінансування
регіональної програми поліпшення
стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища на 2007—2011
рр., то для цього з обласного
бюджету було виділено 200 тис.
грн.
Розгляд на сесіях місцевих рад
питань, пов’язаних зі створенням
здорових і безпечних умов праці,
спонукав багатьох роботодавців
переглянути своє ставлення до цієї
проблеми. Відтак лише у першому
півріччі поточного року на
перевірених підприємствах на ці
цілі було використано 25,5 млн. грн., а
це на 1,5 млн. грн. більше, ніж
передбачено Законом «Про охорону
праці». Посадовці підприємств,
установ і організацій, що
перебувають у комунальній
власності місцевих рад, у
встановленому порядку пройшли
навчання та перевірку знань з
питань охорони праці, тут створено
служби охорони праці, проведено
атестацію робочих місць за умовами
праці.
Однак було б неправильним
стверджувати, що після розгляду
питань, пов’язаних зі створенням
здорових і безпечних умов праці, на
сесіях місцевих рад Вінниччини всі
роботодавці зразу повернулись
обличчям до даної проблеми. Щоб
прищепити повагу до Закону, з
окремими з них доводиться
проводити індивідуальну роботу. У
зв’язку з незадовільним станом
охорони праці 34 керівників було
заслухано на засіданні ради
теруправління, у 11 випадках їхню
роботу щодо створення здорових і
безпечних умов праці було визнано
незадовільною, в решті —
недостатньою.
Чималий внесок у підвищення
свідомості роботодавців роблять
під час проведення перевірок
державні інспектори. Упродовж 10
місяців поточного року до
адміністративної відповідальності
притягнено 1880 посадових осіб, у
тому числі 660 перших керівників.
Якщо сплата штрафу затримується, то
ми вживаємо відповідних заходів
реагування: звертаємося до
державної виконавчої служби.
Упродовж 10 місяців це було зроблено
у 102 випадках. Щоправда, з огляду на
мізерний, за нинішніми мірками,
розмір штрафів, які ми вправі
накладати на порушників Закону,
вони мають своє виховне значення
лише в тому випадку, коли
роботодавці вболівають за свій
авторитет серед членів трудового
колективу, коли факт накладення
штрафу є для них ганьбою перед
підлеглими. Для керівників
трудових колективів, для яких
збереження реноме благополучного
роботодавця не є справою їхньої
честі, адміністративне стягнення
навряд чи спонукатиме до перегляду
свого ставлення до охорони праці. В
таких випадках ми звертаємося за
допомогою до органів прокуратури. З
початку року теруправління
надіслало у вищий наглядовий орган
8 таких подань. Що стосується
прокуратури, то її роль у
профілактиці виробничого
травматизму, формуванні у
роботодавців більш
відповідального ставлення до
створення здорових і безпечних
умов праці важко переоцінити. Лише
упродовж поточного року за
ознаками злочинів проти безпеки
виробництва було порушено 28
кримінальних справ, переважна
більшість яких направлена до
суду.
А взагалі для кардинального
вирішення проблем промислової
безпеки необхідно, щоб вона стала
економічною категорією, адже
сьогодні роботодавець хоча і несе
персональну відповідальність за
створення здорових і безпечних
умов праці на робочих місцях, але
фінансово не зацікавлений у цьому.
Не сприяє підвищенню рівня охорони
праці і прийнятий рік тому Закон
«Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері
господарської діяльності», хоча по
своїй суті він є прогресивним і
повинен стосуватися фіскальних
органів. Що ж до нашої роботи, то він
суперечить міжнародному
законодавству, оскільки створює
перешкоди у наглядовій діяльності,
адже при дотриманні цього
нормативно-правового акта
щільність перевірок, а, отже,
ефективність роботи інспекторів
значно знижується. Це тим більш
прикро, бо стан охорони праці та
промислової безпеки в окремих
галузях продовжується залишатись
незадовільним. У першу чергу це
стосується будівництва.
Враховуючи ситуацію, що склалася,
ми внесли зміни до свого регламенту
роботи з урахуванням вимог
Конвенцій 81 МОП (1947 р.) та 129 (1969 р.),
які ратифіковані в Україні, і їхні
вимоги діють на рівні вимог
законодавства України. Сьогодні
зупинку обладнання та виконання
робіт, які створюють загрозу життю
та здоров’ю працюючих, наші
державні інспектори здійснюють у
день проведення перевірки, а не
після оформлення розпорядження
начальника управління чи його
заступника. Якщо інспектор під час
перевірки виявив порушення, що
можуть призвести до нещасного
випадку, він у приписі пропонує
роботодавцю своїм наказом чи
розпорядженням заборонити
експлуатацію відповідного
обладнання та накласти на нього
пломбу. Це дає нам змогу, не
порушуючи Закон «Про основні
засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської
діяльності», оперативніше
реагувати на порушення, що можуть
призвести до людських трагедій, та
економити робочий час працівників
теруправління. Характерним також є
те, що при плануванні перевірок ми
відштовхуємося не від ступенів
ризику того чи іншого підприємства,
а від рівня виробничого
травматизму та стану охорони праці
на ньому.
Звичайно, щоб добитись від
роботодавців безумовного
виконання нормативно-правових
актів з охорони праці, заходів, які
вживаються з нашого боку, замало.
Тут необхідні спільні зусилля
місцевих органів влади, робочих
органів Фонду, профспілок, інших
зацікавлених сторін. Для більш
цілеспрямованої роботи органів
державного управління охороною
праці необхідно визначити систему
реалізації їхніх основних завдань
у сфері промислової безпеки та
охорони праці, пріоритети
діяльності в цих питаннях,
передбачити міру відповідальності
за виконання покладених на них
функцій. Надалі для підвищення
результативності функціонування
територіальних органів
Держгірпромнагляду необхідно
надати право державному інспектору
визначати величину ризику того чи
іншого виробництва на підставі
матеріалів аудиту, обстежень
експертних організацій, що
слугують підставою для
встановлення диференційованих
коефіцієнтів сплати внесків до
Фонду.
Для більш повного вирішення
проблем, пов’язаних зі створенням
здорових і безпечних умов праці,
необхідно залучати кошти Фонду, для
чого залишати в кожному регіоні на
рахунках їхніх робочих органів не
менше 10% страхових внесків
підприємств, активізувати роботу
щодо вдосконалення СУОП на
галузевому і територіальному
рівнях, визначити в
нормативно-правових актах з
охорони праці конкретні вимоги
щодо її функціонування. Ось лише
деякі умови, за яких ми зможемо й
надалі добиватися зниження рівня
виробничого травматизму в
регіонах.
