Холодом у стосунках дирекції підприємства ВАТ «Баглійкокс» і працівників теруправління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області віє з минулого року і до цього часу. Оскільки сторона роботодавця твердо переконана, що 27 січня 2006 р. у відкритому акціонерному товаристві мала місце суто виробнича пригода, а не нещасний випадок…
Те, що сталося того дня, назрівало
ще з середини місяця. Згадаймо
пекучі січневі морози. Виробництво
потерпало від низьких температур.
Напружена ситуація склалася у цеху
вловлювання: саме тут з коксового
газу виокремлюються хімічні
продукти, зокрема, кам’яновугільна
смола, аміак та сирий бензол. З 18
січня цех почав працювати з
порушенням технології: не було
достатнього тиску і температури
пари. Тоді начальник виробничого
підрозділу В. Блізнюков та його
заступник М. Лисік застосували
технологію, спрямовану на
підтримку системи у розігрітому
стані з метою збереження
можливості переміщення
матеріальних потоків. Проте того ж
дня виробництво кінцевої продукції
— сирого бензолу — припинилося.
Така робота цеху вловлювання не
регламентована нормативними
документами, на таку технологію
відсутні технологічні інструкції
та інструкції з охорони праці. Про
неможливість забезпечувати
технологічний процес начальник
цеху доповідав кожного ранку
службі з виробництва і заступнику
директора Ю. Скрипію. А 27 січня
здійснив спробу виходу на
нормальний технологічний режим
роботи бензольного відділення.
Однак обставини складалися не на
користь баглійців: в бензольній
колоні № 2 підвищився тиск — не
працювала продуктова лінія з
конденсатора-холодильника. В
бензольну колону відразу припинили
подавати пару. Заступник
начальника цеху М. Лисік прийняв
рішення роз’єднати фланцеве
з’єднання продуктової лінії. За
його усною заявою сюди з
газорятувальної станції направили
на чергування двох
газорятувальників — В.
Правотворова та О. Лавриненка.
На місці заступник начальника цеху
вловлювання М. Лисік віддає їм
розпорядження виконати
роз’єднання. При цьому
наряд-допуск на проведення
газонебезпечних робіт не
оформляється, відсутній також план
організації робіт, про завдання не
проінформовано начальника зміни
газорятувальників В. Зінченка. Одне
слово, заступник начальника цеху
створював просто ідеальні умови
для виникнення виробничої пригоди.
Газорятувальник В. Правотворов міг
хоча б в одному зайняти тверду
позицію: згідно з вимогою
інструкції № 1 з охорони праці для
газорятувальника газорятувальної
станції зобов’язати М. Лисіка мати
газозахисну апаратуру. Але не
посмів, бо той зайняв позицію з
підвітряного боку. І був глибоко
переконаний, що він — у повній
безпеці.
Тим часом газорятувальники
послабили гвинти фланцевого
з’єднання. Звідти через пошкоджене
поронітове ущільнення почала
витікати бензольно-водяна суміш.
Тоді за командою заступника
начальника цеху всі залишили
естакаду. Сам М. Лисік, досягши
«нульової» позначки, побіг було у
бік центральної лабораторії, але
знепритомнів. І повернувся до
свідомості лише завдяки кисневій
інгаляції, яку за допомогою свого
апарата здійснив газорятувальник
О. Лавриненко.
Долю свого заступника розділив і
начальник цеху В. Блізнюков, бо
також зазнав токсичної дії парів
бензолу і враз знепритомнів. Йому
надали допомогу слюсарі-ремонтники
О. Толок та В. Індюхов, при цьому й
самі надихалися парів бензолу.
Газорятувальників і «швидку»
викликав очевидець події — старший
майстер Ю. Ревда. Допомога прибула
без запізнення, медики діяли
професійно, всі потерпілі
залишилися живими.
Події, що сталися 27 січня 2006 р. у ВАТ
«Баглійкокс», ми передали якомога
стисліше. Але, сподіваємося, ні у
кого не виникає сумнівів у тому, що
в основі згаданого випадку лежать
технічні та організаційні причини,
відсутність контролю з боку
керівників підприємства за роботою
структурних підрозділів.
Пригода 27 січня 2006 р. показала, що
необхідно розробити і внести
доповнення до Технологічного
регламенту виробництва сирого
бензолу (ТР 05393079-5-2003), а також до
плану локалізації і ліквідації
аварійних ситуацій та аварій для
цеху вловлювання ВАТ «Баглійкокс».
Це мають бути заходи щодо усунення
наслідків у разі припинення
відводу рідинних чи газоподібних
продуктів з комунікацій після
конденсаторів-холодильників. Саме
такого висновку дійшла більшість
членів комісії, призначеної
теруправлінням для розслідування
випадку.
Втім акт за формою Н-5 не було
затверджено протягом трьох діб, як
цього вимагає п.13 Порядку
розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на
виробництві (НПАОП 00.0-6.02-04). Сторона
роботодавця спершу наполягала на
проведенні експертизи ситуації, а
далі відмовилася підписувати
документ. Зволікання
продовжувалося до 5 червня 2006 р., і
лише тоді у присутності прокурора
було завершено формальності. При
цьому заступник директора з
охорони праці та пожежної безпеки
підприємства М. Діденко і голова
профспілкового комітету ВАТ
«Баглійкокс» Л. Завацька акт
підписали, але письмово виклали
свою окрему думку.
Що ж стало предметом непорозуміння
між членами комісії зі
спеціального розслідування
випадку? В чому полягав зміст
окремої думки, скажімо, тієї ж Л.
Завацької, котра, за логікою, мусила
б зайняти спільну позицію з
технічним інспектором праці ЦК
профспілки металургів і гірників
України О. Пельтієм?
Ці запитання і привели автора даної
публікації до ВАТ «Баглійкокс».
Директор підприємства В. Янчіцький
розповів, що того драматичного 27
січня він вже через 15 хв після
отримання інформації був на місці
події, особисто віддав
розпорядження відвезти потерпілих
до лікарні і провести повне
обстеження стану їхнього здоров’я.
Через кілька днів всі шестеро
працівників підприємства —
слюсарі-ремонтники, апаратник,
скруберник-насосник і два
керівники цеху вловлювання були
виписані з висновком: «Одужав».
Керівники підприємства вважають
(принаймні я так зрозумів), що не
було підстав відносити пригоду до
категорії нещасних випадків.
По-перше, люди одужали, по-друге, їх
госпіталізували на вимогу
директора, а не за станом
здоров’я.
Так, директор В. Янчіцький вчинив,
як і належало в цьому випадку —
згідно з вимогами п. 7 Порядку
розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на
виробництві.
Але згідно з цим же Порядком
будь-яка пригода з працівниками (у
даному разі — отруєння), пов’язана
з аварією, повинна розслідуватись
комісією з обов’язковим
оформленням відповідного акта. А
обстеження та лікування потерпілих
у лікарні впродовж кількох днів
(більше ніж один робочий день) дає
підставу кваліфікувати пригоду як
нещасний випадок.
Тому й висновок комісії зі
спеціального розслідування про
причини нещасного випадку, а також
притягнення винних у порушенні
правил безпеки до адміністративної
відповідальності є правомірними і
законними діями наглядових
органів.
Леонід БЕЗУГЛИЙ,
наш власкор
Фото автора
