У публікації «Як з гуся вода...»
(«Охорона праці», № 7, 2005 р.) йшлося
про те, як, незважаючи на критику
державного видання, керівництво
ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго» не
вживало відповідних заходів щодо
усунення порушень вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці. Про це засвідчили
результати комплексної перевірки,
проведеної тут групою посадових
осіб Держнаглядохоронпраці,
очолюваної заступником його
Голови. З огляду на високий рівень
виробничого травматизму та значну
кількість порушень перевіряючі
тоді дійшли висновку, що робота
адміністрації товариства щодо
створення безпечних умов праці є
незадовільною.
А як тут справи сьогодні, адже за
час, що минув, керівництво ВАТ «ЕК
«Чернівціобленерго» було змінено,
а відтак у товаристві могли
з’явитися нові підходи щодо
розв’язання проблем охорони праці.
Судячи з того, що тут упродовж
останніх 13 місяців під час
виконання трудових обов’язків
отримали травми троє працівників, у
тому числі двоє — смертельні, можна
зробити висновок, що зміна
керівництва поки що не дала
позитивного результату в галузі
охорони праці. Тут, як і раніше, про
неї думають в останню чергу, а то й
взагалі на деякий час забувають. Це
чітко прослідковується під час
аналізу обставин останньої
трагедії, що сталася в товаристві 25
січня 2007 р. з одним із
електромонтерів. Але давайте
почнемо все з самого початку.
У травні 2005 р. товариство придбало
підйомник ТВ-26Е, виготовлений
Зуївським енергомеханічним
заводом. Відповідно до вимог,
зазначених у настанові з
експлуатації (п. 3.3.1), підйомник
перед введенням в експлуатацію
повинен пройти повний технічний
огляд, а згідно з п. 6.2.1 Правил
будови і безпечної експлуатації
підйомників (ПББЕП) — експертизу на
відповідність нововиготовленого
підйомника вимогам
нормативно-правових актів з
промислової безпеки та охорони
праці і спроможність суб’єкта
господарської діяльності
забезпечити додержання вимог
законодавства під час його
експлуатації. Всі ці вимоги — не
чиясь примха чи данина моді. Вони
розроблені для того, щоб не
допустити до експлуатації
устаткування, яке перебуває в
технічно-несправному стані чи має
конструктивні недоліки, і цим самим
запобігти лихові.
Незважаючи на однозначність вимог
вищезгаданих нормативно-правових
актів, керівництво ВАТ «ЕК
«Чернівціобленерго» забезпечило
проведення лише часткового огляду
підйомника ТВ-26Е. Зроблено це було
12 червня 2006 р. силами фахівців КП
«Зварювальна лабораторія» (м.
Вінниця), хоча, якщо розібратися,
вони не вправі були цього робити,
оскільки у виданому дозволі
Держнаглядохоронпраці цьому
підприємству (від 27 травня 2004 р.) на
проведення технічних оглядів
підйомних споруд вказано
підйомники вантажопідйомністю не
більш як 300 кг, а у ТВ-26Е вона — 350
кг.
Що стосується експертизи на
відповідність нововиготовленого
підйомника вимогам
нормативно-правових актів з
охорони праці, то вона взагалі не
проводилась.
Звертаючи увагу читачів на ці
факти, автор далекий від того, аби
вбачати їх причинний зв’язок з
настанням нещасного випадку.
Робити висновки з цього приводу —
прерогатива фахівців і насамперед
тих, хто входить до складу комісії
зі спеціального розслідування, а не
журналіста. Проте факт залишається
фактом — вищезгадані порушення
мали місце, і вони не сприяли
підвищенню рівня промислової
безпеки на виробництві.
Далі — більше. В процесі
експлуатації підйомника на
роботах, пов’язаних з ремонтом та
обслуговуванням повітряних ліній
електропередачі, напрямна шпонка
верхньої секції телескопа
відірвалася. (На думку членів
комісії зі спеціального
розслідування, цього б не сталося,
якби завод-виготівник не замінив
гвинтове кріплення цієї деталі на
зварне). Як потім пояснив начальник
служби ПЛ товариства І. Ступак, це
призвело до її викривлення, а тому
під час експлуатації при вітрових
навантаженнях робочу поверхню
підйомника (корзину) розвертало, що
в свою чергу створювало великі
незручності, особливо на висоті
18—24 м (під час перевірки наявності
напруги та накладанні
заземлення).
Усунути неполадки підйомника І.
Ступак вирішив силами
електротехнічного персоналу,
причому нишком, не ставлячи до
відома про свій намір службу
механізації і транспорту (СМіТ)
товариства, у віданні якої
перебувають підйомні споруди. 25
січня поточного року він
розпорядився, щоб цим зайнявся
майстер А. Коломієць разом з
підпорядкованими йому
електромонтерами М. Савчуком і В.
Ткачуком. Як на мене, то такий
розвиток подій свідчить про те, що в
СМіТ відповідальні за утримання в
справному стані підйомних споруд,
зокрема підйомників, існували лише
на папері. Інакше чого б це за
виконання його функцій взявся
посадовець, який не є спеціалістом
з цих питань?
Після заміни каната лебідки члени
бригади, порадившись з І. Ступаком,
вирішили усувати неполадки у
вертикальному, тобто у робочому
положенні підйомника. Щоб мати
робочу площадку, звідки можна було
б здійснювати ремонт, поруч з
підйомником, що його треба було
відремонтувати, встановили
аналогічну підйомну споруду, на
платформі якої перебував В. Ткачук.
Йому було доручено проводити
слюсарні та електрозварювальні
роботи. В корзині несправного
підйомника зайняв місце М. Савчук,
завданням якого було, як потім
пояснив І. Ступак, давати
відповідні команди машиністу, а
також подавати необхідний для
ремонту інструмент своєму колезі.
Поступово в процесі ремонту
корзина несправного підйомника
була піднята на висоту 10,5 м від
рівня площадки. Після чергового
прихоплювання шпонки до несучої
металоконструкції за допомогою
ручного електродугового
зварювання М. Савчук за вказівкою В.
Ткачука дав машиністові команду ще
трохи підняти робочу платформу. Це
призвело до защемлення шпонки в
пазу букси, зрізання болтів
кріплення та динамічного удару з
різким підніманням корзини.
Внаслідок цього М. Савчука,
запобіжний пояс якого в цей момент
не був прикріплений до елементів
конструкції, виштовхнуло з робочої
платформи. При падінні з висоти він
отримав несумісні із життям травми,
від яких помер на місці
пригоди...
Цей детальний опис обставин, за
яких сталася трагедія, автор зробив
для того, щоб показати, наскільки
бездарно, з ризиком для життя
робітників, які перебували у
корзині підйомника, та оточуючих
було організовано усунення
неполадок. Перш ніж приступати до
цього, роботодавець мав би
надіслати виробникові рекламацію
(претензію), як це передбачено п. 4.1.13
ПББЕП. А оскільки ця підйомна
споруда перебувала на гарантії —
викликати представника заводу для
усунення неполадок. Тим більше, що в
настанові з експлуатації всупереч
вимогам п. 4.1.7 ПББЕП не було подано
переліку деталей, що швидко
спрацьовуються, не вказано допуски
на їх спрацювання. Це — по-перше.
По-друге, виконання згаданого
ремонту відповідно до п. 4.1.1 ПББЕП
мала б здійснювати спеціалізована
організація. Що стосується
зварювання (прихоплювання), то цю
роботу повинен був виконувати
зварник, атестований відповідно до
вимог Правил атестації зварників,
як це передбачено п. 4.3.1 ПББЕП, а не
електромонтер. По-третє, на
усунення неполадок, пов’язаних з
несправністю несучої конструкції,
відповідно до п. 4.1.3 ПББЕП мали б
бути розроблені технічні умови з їх
наступним узгодженням у
Держгірпромнагляді, а на виконання
зварювальних робіт згідно з п. 4.3.2
повинен бути розроблений
технологічний процес. Коли б все це
було зроблено, то
електротехнічному персоналу не
довелося б займатися
самодіяльністю та ще й у таких
екстремальних умовах, адже
відповідними нормативними актами
передбачено безпечнішу
організацію усунення таких
неполадок.
З матеріалів спеціального
розслідування нещасного випадку
видно, що дозвіл на введення
підйомника в експлуатацію було
видано 28 грудня 2006 р., тобто менше
ніж за місць до трагедії. Проте
оскільки результати проведеного
29—31 січня поточного року
обстеження підйомника показали, що
спрацювання напрямної шпонки та
шпонкового паза в буксі в крайньому
положенні є значним, то це свідчить
про те, що підйомник експлуатувався
у ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго» ще
задовго до отримання ним
відповідного дозволу. А це, знову ж
таки, є порушенням вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці і зайвий раз ілюструє
ставлення керівництва товариства
до проблем збереження життя і
здоров’я своїх підлеглих.
З боку роботодавців часто
доводиться чути нарікання з
приводу доцільності здійснення
експертизи нововиготовлених
підйомників щодо їх відповідності
вимогам нормативно-правових актів
з охорони праці. Мовляв, для чого це
робити, якщо вони ще не
експлуатувалися, якщо на
заводі-виготівнику є технічний
контроль тощо. Проте трагедія,
обставини та причини якої тут
описані, свідчить, що це необхідно
робити, і чим скрупульозніше, тим
краще, адже заводи-виготівники не
завжди забезпечують якість та
надійність своїх виробів, у тому
числі і підйомників.
Враховуючи вищенаведені факти, а
також те, що в ході обстеження у
товаристві через невідповідність
вимогам безпеки державними
інспекторами було заборонено
експлуатацію 11 об’єктів
підвищеної небезпеки, виявлено ряд
інших порушень
нормативно-правових актів з
охорони праці, можна зробити
висновок, що недбалість та безладдя
у ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго»
стали свого роду хронічними
хворобами. А якщо так, то хто ж і
коли, нарешті, візьметься за їх
лікування?
Василь СОПІЛЬНЯК,
наш власкор
