Жителі Черкаської області, які
потерпіли минулого року у 15-ти
дорожньо-транспортних пригодах,
стверджують, що саме у той час вони
виконували виробниче завдання.
Втім, свідчення дали тільки ті, хто
травмувався, але залишився живим.
На їхню користь, а також за загиблих
членам комісій зі спеціального
розслідування нещасних випадків
могли найбільшу інформацію дати
документи. Однак формальний бік
справи часто-густо виявлявся
сильнішим від суто логічного, якщо
хочете,— «людського» сприйняття
обставин події.
Так сталося і після ДТП 27 лютого 2006
р. за участю працівників ТОВ
«Науково-виробнича фірма (НВФ)
«Ганімед» І. Кутенка та Г. Кулика,
які їхали на автомобілі останнього.
Того дня, перебуваючи у
відрядженні, вони потрапили у ДТП в
Оржицькому районі Полтавської
області. Причому внаслідок
зіткнення автомобілів Г. Кулик
загинув.
Стосовно І. Кутенка, який залишився
живим, комісія зі спеціального
розслідування нещасного випадку
висловила одностайну думку:
травмування пов’язане з
виробництвом, оскільки він
прямував до місця відрядження
відповідно до завдання та згідно з
позначкою про початок відрядження.
Дій з його боку, які могли б
призвести до нещасного випадку,
комісія не виявила.
Але був іще один учасник пригоди —
Г. Кулик, на жаль, загиблий. Він
дійсно виконував виробниче
завдання. І в цьому члени комісії не
сумнівалися. Однак випадок аж ніяк
не можна було «втиснути» у
параметри вимог чинного
законодавства. Скажімо, загиблий
керував власним транспортним
засобом хоч і в виробничих
інтересах, проте за відсутності на
підприємстві установленого
роботодавцем порядку щодо
використання приватних
автомобілів у службових цілях. Саме
на це вказує п. 14 Порядку
розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на
виробництві (НПАОП 00.0-6.02-04) (далі —
Порядок). Іншими словами, на
підприємстві мав бути прописаний
порядок використання
автотранспорту, водій повинен
пройти медичний огляд і мати на
руках подорожній лист. Також з
роботодавцем повинен бути
підписаний та завірений
нотаріально договір оренди. Таких
документів комісія на руки не
отримала, хоча директор ТОВ «НВФ
«Ганімед» стверджував, що він
дозволив Г. Кулику поїхати у
відрядження власним автомобілем на
умовах, які влаштовували і
роботодавця, і власника
транспортного засобу.
Та, як кажуть, слів до справи не
пришиєш. І комісія змушена була
зробити висновок про відсутність
зв’язку випадку загибелі Г. Кулика
з виробництвом.
Разом з тим суто по-людськи я не
можу не зрозуміти сім’ю Г. Кулика,
яка, провівши його на роботу, вже
наступного дня залишилася без
годувальника. Логічно, що дружина
загиблого — С. Кулик — не
погодилася з висновком комісії і
звернулася з позовною заявою до
суду.
І тут розпочинається найцікавіше в
плані трактування підзаконних
актів. Соснівський районний суд
визнає нечинним рішення комісії зі
спеціального розслідування
стосовно Г. Кулика і визнає
нещасний випадок таким, що
пов’язаний з виробництвом.
На що ж спирався суд першої
інстанції, приймаючи таку
постанову? Він посилався на ту
обставину, що Г. Кулик був одним із
засновників товариства. На те, що
той відповідно до наказу директора
ТОВ «НВФ «Ганімед» (як головний
інженер товариства) був
направлений разом з головним
конструктором цього ж товариства у
відрядження, а також те, що мова йде
про страховий випадок, внаслідок
якого у застрахованої особи
виникає право на отримання певних
матеріальних виплат та соціальних
послуг. Що ж стосується
використання Г. Куликом власного
транспортного засобу в інтересах
виробництва за відсутності на
підприємстві встановленого
роботодавцем порядку використання
власних автомобілів у службових
цілях (на що в своєму висновку і
вказувала комісія зі спеціального
розслідування та поклала в основу
висновку про відсутність зв’язку
нещасного випадку з виробництвом),
то, на думку суду, ця обставина
стосується роботодавця, що «не є
підставою для порушення інтересів
працівника даного
підприємства».
Отже, на підставі матеріалів
розслідування обставин і причин
нещасного випадку суд постановив
скласти акт за формою Н-1 і стосовно
Г. Кулика.
Але теруправління
Держгірпромнагляду по Черкаській
області не могло погодитися з такою
позицією, оскільки в процесі
розслідування нещасного випадку
було виявлено вагомі аргументи, аби
не пов’язувати пригоду, в яку
потрапив Г. Кулик, з виробництвом.
Крім обов’язкової умови,
визначеної п. 14 Порядку
(використання автомобіля без
встановленого роботодавцем
порядку), з’ясувалося й інше. Г.
Кулик не пройшов навчання,
перевірку знань та інструктаж як
водій транспортного засобу. А перед
виїздом на лінію не пройшов
технічний огляд автомобіля та
медичний огляд (як цього вимагає
Перелік робіт, де є потреба у
професійному доборі).
З цим наглядовий орган, відстоюючи
державні інтереси, звернувся до
апеляційного суду області.
Безрезультатно. Апеляційний суд
Черкаської області підтримав
висновок, викладений у постанові
суду першої інстанції. Позицію
апелянта визнано невірною,
оскільки ДТП сталася хоч і
внаслідок порушення Г. Куликом
Правил дорожнього руху (на слизькій
дорозі не впорався з керуванням
автомобіля), але дана ДТП не є в
причинному зв’язку з вказаними в
скарзі теруправління обставинами.
Крім того, директор ТОВ «НВФ
«Ганімед», який був членом комісії
зі спеціального розслідування
нещасного випадку, вказав, що
автомобіль Г. Кулика був у хорошому
технічному стані, а його власник
мав професійну кваліфікацію
водія.
Суд також посилався у своїх
висновках на п. 18 Порядку, який
стверджує, що «не визнаються
пов’язаними з виробництвом
нещасні випадки, що сталися з
працівниками... під час
використання ними в особистих
цілях транспортних засобів... що
належать або використовуються
підприємством». Як відомо, Г. Кулик
перебував у відрядженні на
власному автомобілі на умовах, які
влаштовували і роботодавця, і
власника автомобіля.
Це рішення суду породило в
інспекторів територіального
наглядового органу з охорони праці
не одне запитання і закономірні
висновки. На сьогодні базовим
документом залишається Порядок
розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на
виробництві. Але час показує, що
трактування його пункту 14 вже не
«встигає» за стрімким рухом життя.
Яскравим свідченням цього є
рішення двох судів щодо
пов’язування з виробництвом
нещасного випадку з Г. Куликом. І
воно не може бути винятком у
загальній системі законодавчого
обгрунтування погляду на
пригоду.
З кожним днем на дорогах України
більшає кількість транспортних
засобів, у яких пересуваються
бізнесмени, підприємці, нарешті,
звичайні працівники фірм, установ.
У виробничих справах, без
подорожніх чи маршрутних листів і
письмових наказів. Виходить, що
власник або співвласник
підприємства повинен кожного разу
видавати завірений власним
підписом документ на своє
пересування? Звичайно, це є
абсурдом. Крім того, у разі ДТП
керівник ВАТ, ТОВ чи ПП, як правило,
не відмовляється, що його підлеглі
перебувають в поїздці у виробничих
справах. Але яку позицію повинні
займати члени комісії з
розслідування нещасного випадку,
коли є лише одне трактування вже
згадуваного п. 14 Порядку?
Продовжувати йти цим шляхом,
наперед знаючи, що суд займе іншу
позицію?
На нашу думку, настала нагальна
потреба якнайшвидшого внесення
змін до п. 14 Порядку в тій його
частині, що стосується порядку
дозволу роботодавця з приводу
використання в інтересах
підприємства транспортного засобу
працюючих. Можливо, навіть надаючи
право встановлення істини
працівникам теруправління
Держгірпромнагляду та відділень
виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань
України. Інакше нас нескінченно
буде переслідувати синдром
непрофесійного розслідування
нещасного випадку. Очевидно, що це
питання вже давно перейшло у сферу
невідповідності підзаконних
нормативних актів життю!
Л. БОЙКО, начальник відділу
організації та правового
забезпечення державного нагляду
теруправління Держгірпромнагляду
по Черкаській області
