...20 липня... Обідня пора... Пекельна
спека... Та саме тоді екскаваторнику
ВАТ «Запорізький абразивний
комбінат» С. Тонконогу, який має
посвідчення водія, випадає на
закріпленому за ним бортовому УАЗі
везти начальника служби
залізничних вантажних перевезень
О. Коваленко на залізничну станцію.
Проїхавши десь кілометри три, С.
Тонконіг помітив, що температура
охолоджуючої рідини у радіаторі
досягла позначки 95 °С. Він з’їжджає
на узбіччя у затінок, зупиняє
автомобіль, глушить двигун, одягає
брезентову рукавицю, піднімає
кришку капота і переконується, що
жалюзі радіатора відкриті.
Що на це сказати? Молодець! Вимоги
безпеки витримані бездоганно. А
далі, як кажуть, лихий поплутав. У ту
хвилину, коли О. Коваленко
намірилася вийти з кабіни
автомобіля, С. Тонконіг взявся
відкручувати пробку радіатора.
Водії знають конструктивні
особливості згаданого автомобіля:
двигун і радіатор містяться у
кабіні між місцем водія і пасажира.
Отож як тільки пробку було знято, з
горловини радіатора миттєво вдарив
гарячий гейзер. Його бризки вкрили
О. Коваленко, обпікши практично всю
ліву частину тіла. Перемагаючи
біль, вона по мобільному телефону
викликала «швидку допомогу» та
повідомила цехове керівництво про
подію. А С. Тонконіг тим часом
намагався утримати пробку на
горловині радіатора, аби припинити
викид гарячої води, й отримав при
цьому опік великого пальця правої
руки. Пізніше на запитання членів
комісії зі спецрозслідування
нещасного випадку: «Чому ви не
наполягли на тому, щоб пасажирка
залишила кабіну перед тим, як
відкручувати пробку?», С. Тонконіг
відповів: «...Я не думав, що вода вже
закипіла, а тому не передбачив її
викиду».
О. Коваленко відправили до лікарні,
а водій разом із заступником
начальника цеху повернувся на
комбінат. Після роботи, не
повідомивши адміністрацію цеху про
травму, С. Тонконіг звернувся в
опіковий центр, де йому надали
медичну допомогу і видали
відповідну довідку. Наступного дня
він на роботу не вийшов, а взяв
листок непрацездатності у
Вільнянській ЦРЛ, в якому лікар не
вказав первинний діагноз і його
причини. Лише на п’ятий день після
означених подій, за наполяганням
адміністрації цеху, С. Тонконіг
подав заяву на ім’я генерального
директора комбінату з проханням
розслідувати обставини і причини
свого травмування.
Обставини і причини групового
нещасного випадку, як того вимагає
Порядок розслідування та ведення
обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій
на виробництві, ретельно дослідила
комісія зі спецрозслідування під
головуванням держінспектора
Запорізької держінспекції
промислової безпеки й охорони
праці в машинобудуванні, на
будівництві та в енергетиці В.
Тищенка. Головну причину біди вона
побачила у... конструктивних
недоліках УАЗу, а супутню — у
недосконалості інструкції з
охорони праці для водія
транспортних засобів, у якій її
розробники не заборонили водію
відкручувати пробку перегрітого
радіатора. Однак три члени комісії
з п’яти — голова профкому ВАТ
«Запорізький абразивний комбінат»
Л. Сидоренко, начальник управління
охорони праці підприємства А. Мотуз
і страховий експерт з охорони праці
відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві у
м. Запоріжжі В. Штенгелов —
скористалися своїм правом на
окрему думку. Суть її така: розділи
актів за формами Н-5 і Н-1 «Причини
нещасного випадку» потрібно
доповнити ще одним пунктом такого
змісту: невиконання вимог
інструкції з охорони праці С.
Тонконогом, який, попри навчання й
інструктажі з охорони праці,
порушив правила особистої безпеки,
а також не потурбувався про безпеку
пасажира, що є порушенням вимог п. 3.6
Інструкції з охорони праці для
водіїв транспортних засобів. Крім
того, ці члени комісії вважають за
потрібне вказати прізвище С.
Тонконога серед осіб, чиї дії
спричинили нещасний випадок.
Нагадаємо: було встановлено, що
професійна підготовка С. Тонконога
відповідає виконуваній роботі, він
був забезпечений ЗІЗ відповідно до
нормативних вимог з охорони праці,
автомобіль УАЗ технічно справний,
про що свідчить акт перевірки його
технічного стану. Щодо керування
цим транспортним засобом, то ця
робота для С. Тонконога не новина,
про що свідчать численні подорожні
листи.
Чи можна відмовити у слушності
такої позиції? І чому думка
переважної більшості членів
комісії не врахована у її
висновках?
Наводимо міркування членів
комісії, висловлені на запитання
автора статті.
В. Тищенко, державний інспектор
Запорізької державної інспекції
промислової безпеки й охорони
праці у машинобудуванні, на
будівництві та в енергетиці:
— Почнемо з того, що С. Тонконіг не
порушив вимог інструкції з охорони
праці для водіїв транспортних
засобів. Адже в ній не враховані
конструктивні особливості
бортового УАЗу, як того вимагають
Правила охорони праці на
автомобільному транспорті, а
відтак не виписано відповідну
норму поведінки водія. По-друге,
манометр на момент означених вище
подій показував 95 °С, що не є точкою
кипіння води. Тобто водій не міг
передбачити викид гарячої води.
Тому формально підстав
звинувачувати його у причетності
до скоєння нещасного випадку
немає.
— А до кого ж тоді можна висунути
претензії? Адже наголос комісії на
конструктивних недоліках УАЗу як
на першопричині нещасного випадку
нічого не вирішує, бо фактично не
спонукає до цілеспрямованої
профілактичної роботи.
— Ні, спонукає. Хоча б переглянути
практику використання
автотранспорту. Так, за зазначеним
УАЗом, крім С. Тонконога, закріплено
ще кількох водіїв, значить,
справжнього господаря в автомобіля
немає. За його технічним станом
наглядає механік. Але тут є своя
заковика. Скажімо, у Правилах
охорони праці на автомобільному
транспорті немає такої вимоги, як
випробування приладів, зокрема
манометра, на стенді під час
техогляду автомобіля.
— Відтак справність самого
манометра і достовірність його
показань під сумнівом?
— Не моя справа — припущення і
гіпотези. Я спираюся лише на
нормативну базу, якою б
недосконалою вона не була.
— Тоді звернімося до такої норми,
як ст. 14 Закону «Про охорону праці».
Не секрет, що сьогодні вона працює
не в повну силу, а тим часом питання
відповідальності працівника —
виконавця робіт вже переросло у
справжню проблему. Як Ви дивитеся
на це?
— Мені важко коментувати згадану
статтю, бо вона дуже розпливчаста,
як, до речі, і ст. 13 того ж Закону
«Про охорону праці». Можу лише
однозначно сказати: вони
потребують деталізації, уточнення
з тим, щоб запобігти їх довільній
інтерпретації.
А. Мотуз, начальник управління
охорони праці ВАТ «Запорізький
абразивний комбінат»:
— Чим зумовлена моя окрема думка
щодо цього нещасного випадку?
Насамперед, Законом «Про охорону
праці», де чітко вказано, що
відповідальність за порушення
вимог нормативно-правових актів з
охорони праці лежить як на
роботодавцеві (ст. 13), так і на
виконавцеві робіт (ст. 14). Зокрема,
на С. Тонконогові, який, маючи за
плечима більш ніж 20-річний стаж
роботи водія, пройшовши навчання,
всі належні інструктажі з охорони
праці, допустився грубої
професійної помилки. Тобто:
загнавши УАЗ у тінь, не дав
охолонути двигуну, а відразу почав
оглядати перегрітий радіатор.
— Але водій посилається на той
факт, що манометр не показував
критичної температури — 100 °С.
— А хто чи що може підтвердити його
слова? Це по-перше. А по-друге — я
переконаний, що С. Тонконіг не
випадково одяг брезентову
рукавицю, бо він передбачав викид
окропу, що, зрештою, і сталося. До
речі, пробки від радіатора не
знайшли ані в машині, ані поблизу
неї. Також не випадково С. Тонконіг
протягом 5 днів не давав знати ні
про себе, ні про обпечений палець
адміністрації цеху, бо відчував
свою провину. Також не випадково
він не розповів про справжню
причину свого травмування і в
районній лікарні, бо ми знаємо, який
листок непрацездатності там йому
видали. До речі, коли інший водій
цеху почав переганяти УАЗ з місця
події на комбінат, то мусив долити в
радіатор аж 6 літрів води. Оце так С.
Тонконіг оглядав машину перед
виїздом з гаража.
— Але державний інспектор стоїть
на іншій позиції, по суті, натякаючи
Вам на незнання норм і правил
безпеки?
— Я не збираюся з ним сперечатися.
Як кажуть, собі дорожче. Однак хочу
наголосити на тому, що формальний
підхід до розслідування того чи
іншого нещасного випадку деформує
поняття соціальної справедливості
у колективі. Бо той, хто травмується
через власну необережність чи
відверте нехтування вимогами
безпеки, нерідко отримує від
держави через Фонд соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві значну матеріальну
допомогу, що зазвичай негативно
сприймається добросовісними
працівниками. Що ж стосується
ставлення адміністрації
підприємства до порушників
законодавства про охорону праці, то
ситуація така: за 10 місяців 2007 р. у
нас до відповідальності притягнено
12 осіб.
Журналістський коментар щодо
позицій учасників
спецрозслідування такий: чим
більше спірних питань між
роботодавцем і виконавцем, між
членами комісії зі
спецрозслідування, тим більше
усвідомлюєш, що, з одного боку,
наявна недосконалість нормативних
актів з охорони праці, а з іншого —
неефективність багатоступеневого
контролю усіх і за всіма. Ці
обставини і заважають виявляти
реальні тенденції у
працеохоронному процесі, а відтак
робити правильні висновки.
Надія БЕЗУГЛА,
наш власкор
