Так повідомив керівників
Держпромгірнагляду України
начальник теруправління по
Кіровоградській області. А у
відповідь почув цілком серйозне
побажання: «Нехай Вас оберуть
мером!»
Проте будемо відвертими: рішення
людини, яка займала високе
соціальне становище, обійняти
посаду заступника міського голови
обласного центру викликало у
багатьох колег неприховане
здивування. Тим більше на фоні того,
коли у березні 2006 р. новообрані мери
деяких великих міст (у тому числі
Кіровограда) «відхрестилися» від
посад і подалися «приносити більше
користі» у складі Верховної Ради
України. Тож закономірно, що із
запитання про те, що змусило його
так різко змінити свій життєвий
курс, і розпочалася розмова нашого
власного кореспондента Леоніда
БЕЗУГЛОГО з колишнім начальником
теруправління С. ТКАЧЕНКОМ.
— Мені немає чого приховувати. Я не
втікаю з гіршого місця на краще.
Адже за багато років з керівництвом
Комітету склалися нормальні
відносини. В теруправлінні
більш-менш підібрано кадри,
відпрацьовано систему роботи.
Повірте, можна було б спокійно
дочекатися пенсії. Але... Період
реформування має місце не лише в
житті держави, міністерства,
установи. Людини — також. Я завжди
підкреслював і продовжую
стверджувати, що будь-яку посаду ми
займаємо тимчасово. І повинні
правильно оцінювати ситуацію, коли
з тих чи інших причин доводиться цю
посаду залишати...
— Міська влада Вам обіцяла «золоті
гори»?
— Почнемо з того, що ніхто нічого не
обіцяв. Я і зараз, на момент розмови,
не знаю розмірів своєї майбутньої
зарплати. Все вийшло несподівано.
До Кіровоградської міської ради я
потрапив після виборів за
партійними списками. І коли
почалося формування її робочих
органів, мене раптом висунули на
посаду заступника міського голови
— керівника департаменту
житлово-комунального
господарства.
— А серед депутатів, очевидно, були
й ті, кого не оминули приписи і
штрафи, накладені інспекторами
теруправління
Держпромгірнагляду?
— Безперечно, є й такі. Та ніхто
навіть не спробував «зводити
рахунки». Безпека праці повинна
бути на висоті. Це аксіома! А коли ти
в цій системі на належному рівні, то
у тебе немає проблем з буквою
Закону. Однак продовжимо. Мою
кандидатуру у моїй же присутності
обговорювали в усіх фракціях ради.
І всі проголосували за мене. За
пазухою ніхто камінь не тримав.
Тому мені нічого не залишалося, як
підкоритися волі депутатського
корпусу.
— Очевидно, Ви вже подумки у новій
роботі. А про житлово-комунальний
сектор у державі тільки й
розмов...
— Для мене це — не нова справа.
Трудовий шлях, до речі, починав
слюсарем, працював у галузі,
пов’язаній з ЖКГ. І хоча майже 5
років очолював ЕТЦ, 8 років —
теруправління, у мені живе
будівельник. Це те, чим займався
значну частину свого життя, мені ця
галузь близька. Взагалі-то на різні
посади у міській владі прийшли
досвідчені і незаангажовані люди,
які особисто не пов’язані з
великою підприємницькою
діяльністю. Нарешті скінчилася
невизначеність, у якій і заступники
міського голови, і завідувачі
відділів перебували майже півтора
року.
— Ви, як ніхто інший, знаєте
проблеми організації охорони праці
в міських комунальних
господарствах. За регламентом
вести ці питання Вам сам Бог велів.
Вже визначили для себе
першочергові завдання?
— Я маю на руках проект програми
нашої роботи на 2007 р. На
забезпечення діяльності
житлово-комунального господарства
закладено приблизно 30 млн. грн.
Сподіваюся, що ми у першу чергу
вивчимо стан справ щодо технічного
переоснащення об’єктів підвищеної
небезпеки. Тому що це не лише
джерело небезпеки для працюючих, а
й умови для виникнення
надзвичайних ситуацій. Наприклад,
мені подали пропозиції, що
стосуються комунально-дорожнього
управління. Я подивився, а там
половина транспортних засобів
(автомашини, трактори) не має
акумуляторів. Це означає, що
двигуни заводять пускачем або з
буксира. Я дав доручення своєму
помічникові, щоб усі наявні кошти
департаменту були спрямовані на
придбання акумуляторів. Бо техніка
без електростартерного запуску
взимку — це біда, адже у разі
надзвичайних умов вона повинна
діяти бездоганно. Хіба не
спостерігали ви картину: все
навкруги засипало снігом, а
розчищати — нікому! Інакше кажучи,
будемо йти від найпростішого.
— Як правило, ідучи на інше місце
роботи, керівник обов’язково
комплектує своїми людьми «обойму».
Ви берете з собою когось із
теруправління?
— Я над цим ще не думав. Хоча, за
великим рахунком, спеціаліст
повинен працювати там, де він
потрібен найбільше. Особисто я не
можу дозволити собі через власну
примху оголити ту чи іншу ділянку
роботи.
— Зізнайтеся, що Ваш нинішній стан
— ніби роздвоєність: думками у
новій роботі, а душею... Сергію
Петровичу, Ви просто не можете бути
байдужим до того, хто прийде на
посаду начальника
теруправління?
— З позиції свого досвіду, після
консультацій з колегами я подав
свої пропозиції щодо нової
структури теруправління
Держпромгірнагляду по
Кіровоградській області. Скажімо, у
нас була вугільно-гірнича
інспекція. Зараз, коли ледве працює
один розріз — «Костянтинівський»,
то навіть двох наглядовців багато.
А було шість! У нас 25 кар’єрів, де не
застосовуються вибухові роботи.
Чому інспектор повинен приходити
сюди кожного дня і опікати, ніби
нянька, роботодавця? Ми привчили
представника державного
наглядового органу з охорони праці,
ніби солдата — до несення
караульної служби. І фактично на
кожному кроці підміняємо цілий
підрозділ спеціалістів того чи
іншого підприємства. Тому я подав
пропозицію до Держпромгірнагляду
про розширення інспекції АПК. Бо в
цій галузі значно збільшилася
кількість підприємств, хоча
інспектор на них і один раз на 5
років потрапити не може. А нещасних
випадків там найбільше. Висловили
пропозицію і щодо нагляду за станом
охорони праці на гірничодобувних
підприємствах. Їх потрібно
передати під контроль Криворізької
державної гірничотехнічної
інспекції.
Ось у такому вигляді мені
уявляється реформоване обласне
теруправління. Щодо кандидатури
мого наступника, то бачу на цьому
місці хорошого фахівця, людину
середніх літ, яка б за легкою
романтикою задумів бачила долю
колективу, турбувалася про людину
праці і відчувала високий дух
державної відповідальності!
Фото автора