Статьи

Image00110.jpg Чи можна і як саме допомогти врятувати стратегічне підприємство України? Знайти відповідь на це непросте запитання спробували члени створеної за дорученням віце-прем’єр-міністра України А. Клюєва міжвідомчої робочої групи на нараді, що відбулася в січні у Солотвині на Закарпатті. У нараді взяли участь представники більшості зацікавлених у подальшому поступальному розвитку підприємства сторін — Мінагрополітики, МНС, МОЗ, Держгірпромнагляду, Закарпатської облдержадміністрації, науковці провідних дослідницьких установ. На жаль, проігнорували захід представники Мінприроди, Мінбуду та Тячівської райдержадміністрації.

На нараді йшлося про шляхи виходу підприємства з важкої ситуації, яка склалася на виробництві внаслідок недостатнього фінансування з боку держави, що спостерігається останніми роками. Саме цей фактор, на думку учасників наради, завадив своєчасно відреагувати на ліквідацію наслідків стихійних катаклізмів, зокрема, підтоплення шахт грунтовими водами внаслідок паводків 1998 та 2000 років та численних карстових провалів, що утворилися в межах гірничого відводу підприємства і особливо прогресують протягом останнього півріччя.
Через брак належної фінансової підтримки не вдалося запобігти моральному та фізичному зношенню основних фондів (будівлі та устаткування солерудника внаслідок впливу агресивного середовища перебувають у стані, непридатному до експлуатації), зросла соціальна напруженість у колективі та й у самому селищі Солотвино. Додав напруги ситуації, що склалася, й конфлікт між адміністрацією підприємства та керівництвом Республіканської алергологічної лікарні. Перша сторона обстоює необхідність підвищення тарифів на послуги, що надаються медзакладу, друга незадоволена постійними аварійними ситуаціями на солеруднику, що перешкоджають наданню якісних медичних послуг пацієнтам лікарні.
Разом з тим на нараді було відзначено позитивні зміни у фінансово-господарській діяльності солерудника протягом часу, що його очолює В. Бонка. За останні півроку ліквідовано півторамільйонний борг із заробітної плати, укладено мирові угоди стосовно боргів підприємства, які нереально повернути, здійснюються належні відрахування до бюджету, закуплено окремі зразки нового устаткування, проводяться регулярні розрахунки за спожиті енергоносії... Проте для забезпечення виробництва солі в обсягах 15—20 тис. т на місяць (наразі тут добувається близько 7 тис. т), за яких про солерудник можна буде говорити як про стабільне підприємство, ще далеко. Сумніватися у швидкому та успішному подоланні проблем підприємства доводиться й через недосконалу кадрову політику адміністрації: кращі спеціалісти солерудника давно працюють на вугільних копальнях сусідньої Угорщини, підготовкою ж молодих кадрів тут предметно не займалися протягом останніх 15 років.
Окремою темою обговорення на нараді стали проблеми безпеки виробництва та стану охорони праці на підприємстві.
— Роботу підприємства, яке не гарантує належного стану безпеки як працівникам, так і хворим,— наголосив перший заступник Голови Держгірпромнагляду Г. Суслов,— наша структура не може дозволити. Тож виконання приписів працівників наглядових органів, спрямованих на забезпечення наших вимог, бачиться завданням № 1 поряд з виконанням усіх інших намічених заходів. Наступним нашим кроком — у випадку ігнорування поставлених вимог — будуть подання в обласну та Генеральну прокуратури...
Підсумок наради вилився у висновок про необхідність збереження підприємства у робочому стані, адже консервація його потребуватиме ще більших фінансових затрат, а зупинка загрожує ще й закриттям унікальних лікувальних закладів. Підготовлено й протокол намірів, що ляже на робочий стіл віце-прем’єр-міністра України. Головні серед них: виділення в поточному році коштів і проведення робіт з гідрогеології; підготовка на їх базі техніко-економічних розрахунків щодо подальшого розвитку солерудника та селища Солотвино в цілому; створення державного концерну управління соляною промисловістю; розробка програми ліквідації надзвичайної ситуації на підприємстві. На випадок відсутності фінансування цих заходів учасники наради запропонували й альтернативний варіант виходу з кризи — вилучити Солотвинський солерудник із переліку підприємств, які не підлягають приватизації, і шляхом продажу на конкурсній основі підшукати для нього ефективного власника.

В. ТУРЯНИЦЯ, керівник прес-служби теруправління Держгірпромнагляду по Закарпатській області

На знімках:
ось такі вони — карстові провали
на Чорному мочарі та в межах
гірничого відводу шахти № 9
Солотвинського солерудника.

Фото автора



До списку