Статьи

На Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України покладено функції медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві. Якщо ці функції виконуватимуться з душею, співчуттям до кожного потерпілого, то це не тільки компенсує фізичну та моральну травму людини, а й надихне на бажання жити і працювати ще краще, навіть втративши значний відсоток працездатності.

2008-290_1.jpgМикола Бобров з дитинства мріяв бути комбайнером. Тому після закінчення школи, пройшовши відповідне навчання, працював механізатором у місцевому радгоспі. Кожного літа він пересаджувався на комбайн і з радістю виконував свою роботу. Особисте життя Миколи, як і багатьох інших односельчан, не відрізнялося нічим особливим. Одружився, народилась донька, з сім’єю жив біля батьків.
Але в житті, як відомо, є не лише світлі, а й темні смуги. І от така темна смуга у 2003 р. настала у М. Боброва. Працюючи комбайнером на комбайні ДОН-1500 у приватній фірмі, під час збирання сої 19 вересня 2003 р. з ним стався нещасний випадок. Не зупинивши двигуна комбайна, він вирішив прочистити та налагодити його робочий орган. Внаслідок порушення правил безпеки Миколі відрізало праву руку вище ліктьового суглоба. Тривале лікування, відчуття втрати повноцінності у молодому віці, думки про те, як далі заробляти на життя, виховувати дитину, не давали спокою ні вдень ні вночі. Працівники Снігурівського районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Миколаївській області, який очолює Г. Зайцева, дбали про нього як про свого рідного, турбувалися про його долю. Були створені необхідні умови для надання своєчасного лікування потерпілого. Працівники відділення постійно цікавилися станом його здоров’я, забезпеченістю необхідними ліками та лікарськими засобами. За рахунок коштів Фонду було замовлено протез руки.
2008-291_1.jpgПісля лікування у стаціонарі потерпілий ще деякий час перебував на лікарняному, але дома упав, отримавши перелом плеча тієї ж правої руки. Після одужання директор ПВТФ «Агроділо» перевів М. Боброва на посаду майстра будівельної бригади, але 13 жовтня 2004 р. він знову отримав виробничу травму. Внаслідок падіння з висоти він потрапив у лікарню з компресійним переломом першого поперекового хребця. І знову майже 5 місяців у лежачому стані потерпілий лікувався з думками про те, що, можливо, у подальшому не зможе самостійно навіть пересуватися. У цей тяжкий період на річці ледь не загинула його донька. І в цій ситуації начальник, усі працівники районного відділення Фонду не залишались осторонь від долі Миколи. Постійні зустрічі з потерпілим, його сім’єю, родичами, піклування дало результати. У Миколи ніби відкрилося друге дихання. Його відправили на Харківське державне протезне підприємство, де згідно з планом індивідуальної реабілітації йому виготовили протез руки, потім у Київ, де проходив медичну і соціальну реабілітацію, вчився користуватись штучною рукою. Побував Микола і в санаторії для людей з обмеженими фізичними можливостями в Одесі.
Невідомо, як би склалася доля нашого героя, якби він не був застрахований у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Чи зміг би він отримати таке лікування, піклування, дорогий протез, який замінюватимуть йому кожні три роки, отримувати щороку ортопедичне взуття, щомісячні страхові виплати внаслідок втрати 50% працездатності тощо? Мабуть, навряд. Сьогодні Микола справляється з домашнім господарством не гірше від господарів, які мають цілі руки, ноги, має постійне місце роботи. Всі внутрішні роботи в будинку, опалення та ремонти подружжя виконує самостійно. Микола продемонстрував нам свою майстерню, укомплектовану багатьма пристосуваннями, електричними та іншими інструментами та приладами, і користується ними господар з додержанням усіх вимог безпеки. Своїми руками виготовляє чудові полиці, планує найближчим часом добудувати третій поверх будинку і обладнати в ньому бібліотеку, побудувати сауну та ще багато чого виготовити своїми руками. А найголовніше — вони з дружиною підготували ще одну дитячу кімнату, бо чекають на поповнення.
Побажаємо ж Миколі та його сім’ї всього найкращого, щоб не було більше у його житті тих випробувань і страждань, які він пережив, і в подальшому світла смуга життя вже не змінювалася на іншу.
На прощання Микола, його рідні просили не забути в статті висловити їхню вдячність Фонду, особисто начальнику, всім працівникам Снігурівського районного відділення виконавчої дирекції Фонду за людяність і порядність при виконанні своєї роботи.

Сергій КОЛЕСНИК,
наш власкор

На знімках:
начальник Снігурівського
районного відділення Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та профзахворювань у Миколаївській області Г. Зайцева приїхала
провідати М. Боброва;
М. Бобров у своїй майстерні.

Фото автора



До списку