У квітні
нинішнього року колегія
Держгірпромнагляду розглянула
питання про додержання
законодавства про надра під час
розробки прісних підземних вод. У
травні на розширеному виїзному
засіданні колегії в Донецьку
йшлося про додержання
законодавства про охорону праці на
малих вуглевидобувних
підприємствах недержавних форм
власності. І знову в центрі уваги
було питання про використання надр.
Хазяї «копанок» — одні з
найзлісніших порушників
законодавства. При цьому вони
по-браконьєрськи ставляться і до
корисних копалин, і до життя і
здоров’я гірників. «З такою ніким
не санкціонованою уседозволеністю
миритися не можна»,— заявив у
бесіді з нашим власним
кореспондентом Геннадієм ЩУРОВИМ
заступник начальника
теруправління Держгірпромнагляду
по Донецькій області, начальник
Донецького гірничого округу Ю.
Скрипник.
Побачити «копанку», в якій
видобувається вугілля прямо на
подвір’ї приватного житлового
будинку, в нашій області — не
рідкість. У містах Сніжне, Торез,
Шахтарськ це майже таке саме
звичайне явище, як розрите на
вулицях покриття доріг для ремонту
водопроводу. При цьому вугільні
пласти розробляються до глибини 30 і
більше метрів, відбувається зсув
земної поверхні, осідають,
деформуються і руйнуються житлові
будинки. Для видобування палива
застосовуються техніка і
технологія ведення гірничих робіт
«віку» позаминулого століття, не
додержуються елементарні правила
безпеки. При цьому працюючі
соціально не захищені, позбавлені
будь-яких пільг і компенсацій за
важку роботу, їм не зараховується
підземний стаж. У жодній
цивілізованій країні світу немає
організованих угруповань
приватних осіб, які таким чином
видобувають енергетичну сировину і
не сплачують при цьому податки.
Іноді деякі державні чиновники та
працівники правоохоронних органів
заявляють, що таким чином, ніби-то,
частково сама по собі вирішується
проблема зайнятості населення,
знижуються соціальна напруженість
та рівень злочинності. Мовляв,
розробляються непотрібні державі
ділянки шахтних полів з малими
запасами вугілля, та й саме воно
некондиційне, тож немає чого
взагалі турбуватися і зчиняти
галас.
Погодитися з такими доводами не
можна. При нинішніх волаючих
порушеннях законодавства про
охорону надр і масштабах
розкрадання це звучить цинічно.
Сьогодні паливо видобувають навіть
з охоронних вугільних ціликів, що
категорично неприпустимо, бо
загрожує безпеці діючих
підприємств.
За ст. 13 Конституції України, земля,
її надра, атмосферне повітря, водні
та інші природні ресурси, що є в
межах території України... є
об’єктами права власності народу
України. Тобто організовані
угруповання приватних осіб, які
ховаються від державної
реєстрації, не мають права
розпоряджатися надрами, тим більше
— їх розробляти.
Відповідно до Кодексу України про
надра, надра є виключно власністю
народу України. Право власності
здійснюється через Верховну Раду
і місцеві ради народних депутатів.
Іншими словами, користувачами надр
можуть бути підприємства, установи
та громадяни України, які одержали
спеціальний дозвіл на користування
надрами (ліцензії) та узгодили свої
«гірничі відносини» з радами
народних депутатів.
Спеціальні дозволи на користування
надрами надаються
спеціалізованими державними
органами підприємствам і
громадянам, які мають кадри
відповідної кваліфікації,
матеріально-технічні та економічні
можливості для користування
надрами. Їх видають на ділянки надр,
запаси яких проходять спеціальну
оцінку з урахуванням діючих
кондицій. Розробка надр без
спеціального дозволу на
користування надрами є
незаконною.
Вимогами ст. 17 Кодексу України про
надра для розробки родовищ
корисних копалин
загальнодержавного значення
передбачено одержання
користувачем надр гірничого
відводу. При наданні гірничого
відводу розглядаються питання
правильності розділення шахтних
полів на окремі гірничі відводи,
додержання вимог безпеки людей,
майна та навколишнього природного
середовища.
Користування надрами без гірничого
відводу забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів
України від 12.12.94 № 827 затверджено
перелік корисних копалин
загальнодержавного та місцевого
значення. Вугілля будь-яких
технологічних підрозділів, марок,
груп і генетичних підтипів, як
стратегічна для України
енергетична сировина, внесено до
переліку корисних копалин
загальнодержавного значення.
У нашому випадку в «копанках»
незаконно розробляється саме
стратегічна мінеральна сировина
загальнодержавного значення.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про
надра цивільне населення або
землекористувачі в межах наданих
їм земельних ділянок мають право
без ліцензій і гірничих відводів
видобувати для своїх потреб
корисні копалини тільки місцевого
значення (піски, глини тощо), і то
лише до глибини 2 м. Але ні в якому
разі вугілля. І видобування можуть
вести тільки громадяни, які мають
право власності на землю. Надання
земельних ділянок з метою розробки
надр відбувається в порядку,
встановленому земельним
законодавством України. Органи
місцевого самоврядування, надаючи
земельні ділянки для розробки
родовищ корисних копалин,
вирішують при цьому програму
розвитку мінерально-сировинної
бази, питання планування
соціальних програм та інші питання
в межах своєї компетенції.
У процесі ж самовільного
видобування вугілля державні землі
захоплюються самовільно,
незаконно, як незаконно
привласнюються і надра держави.
Самовільне видобування вугілля в 70%
випадків ведеться на гірничих
відводах тих шахт, що
ліквідовуються і вже закритих, які
офіційно не мають запасів вугілля,
придатних для промислового
освоєння. Більшу частину запасів,
узятих на баланс підприємств, було
відпрацьовано в процесі
експлуатації. Частково запаси
переводили у забалансові або
списували як втрати з
гірничо-геологічних і
гірничотехнічних причин. Частину
було залишено у ціликах для охорони
виробок і об’єктів, які
розташовані на поверхні, від
шкідливого впливу підземних
гірничих розробок, і у подальшому
відносили до втрат. Недороблені
запаси, що залишилися, під час
закриття шахт також списувалися з
балансу чи передавалися
(поверталися) на баланс держави для
використання у майбутньому. Проте
запаси вугілля, що списувались,
хоча і знімалися з обліку
підприємств і вилучалися у
фізичному виразі з державного
балансу запасів або державного
фонду родовищ, підпадають під
категорію техногенних — як відходи
видобування.
Державний фонд родовищ, у свою
чергу, є складовою частиною
державного фонду надр, до якого
входять як ділянки надр, що
використовуються, так і ті, що не
залучаються до розробки сьогодні з
тих чи інших причин (ст. 5 Кодексу
України про надра).
Інакше кажучи, всі раніше списані з
балансу вуглевидобувних
підприємств ділянки шахтних полів
і залишені у надрах вугільні цілики
є державною власністю і без санкції
держави розробці не підлягають.
Усі підземні роботи входять до
переліку робіт підвищеної
небезпеки, що потребує особливого
підходу до організації таких робіт,
а також здійснення державного
нагляду за охороною праці. Для їх
ведення потрібне попереднє
спеціальне навчання працівників і
щорічна перевірка знань з питань
охорони праці. Інакше кажучи, всі
ділянки гірничих розробок, як
виробничі одиниці, після державної
реєстрації мають перебувати на
обліку в органах
Держгірпромнагляду.
Розробка надр, яка проводиться
організованими угрупованнями
приватних осіб, що ховаються від
державної реєстрації,
супроводжується суцільними
порушеннями. Під час ведення
гірничих робіт ними застосовується
мала механізація кустарного
виробництва, яка не відповідає
вимогам безпеки і взагалі є
небезпечною для життя працюючих.
Зрозуміло, що під час
браконьєрського видобування
вугілля відсутня проектна,
геолого-маркшейдерська,
виробничо-технічна,
санітарно-гігієнічна та інша
необхідна для ведення гірничих
робіт документація. При цьому у
грубій формі порушуються:
податкові закони, бо ніякі
фінансові кошти до бюджету держави
не перераховуються;
правила протипожежної безпеки. Усі
надшахтні будівлі та побутові
приміщення збудовані без проектів
з підручних матеріалів у вигляді
сараїв і бараків, що опалюються
печами та електронагрівачами, які
не відповідають вимогам безпеки.
Немає засобів протипожежного
захисту;
ігнорується законодавство про
працю, бо не оцінені умови праці, не
забезпечується охорона трудових
прав працівників, відсутні
гарантії та компенсації, державне
соціальне страхування, порушуються
трудові відносини, дуже часто
використовується праця
неповнолітніх осіб і жінок;
на багатьох «копанках»
відбувається розкрадання
електроенергії з електричних
мереж. Порушуються правила
експлуатації електроустановок,
застосовуються примітивні,
кустарного виготовлення
електроспоживачі, що не
забезпечують захист працюючих від
ураження електрострумом;
не додержуються санітарні,
екологічні та природоохоронні
закони та норми. У великих
масштабах вирубуються лісові
насадження, на ділянках розробок
утворюються провалля і порушується
ландшафт. Поверхня засипається
відходами виробничої діяльності,
що створює небезпеку для населення
та тварин.
Проблема несанкціонованого
видобування вугілля виникла з
причин соціально-економічного
характеру, тому її вирішення в
першу чергу можливе на рівні
центральних органів виконавчої
влади та органів місцевого
самоврядування. Припинити
самовільну розробку надр сьогодні
можливо лише силовими методами за
участі відповідних структур на
підставі вимог ст. 240 Кримінального
кодексу України.
Боротьба з розкраданням надр, що
демонструється сьогодні, має
гротескні форми. Насправді все ясно
і просто: права та обов’язки
контролюючих і правоохоронних
органів регламентуються
відповідними законами. І закони
необхідно виконувати, не
проявляючи при цьому незрозумілої
соромливості та не посилаючись на
їх неефективність.
Що ж стосується органів
Держгірпромнагляду, то вони, суворо
керуючись правовими нормами,
будуть і надалі рішуче припиняти їх
порушення будь-ким. Законодавство
про надра має бути обов’язковим
для всіх.
На знімку:
начальник Донецького гірничого
округу Ю. Скрипник.
Фото Г. ЩУРОВА
