В Українському
національному інформаційному
агентстві «Укрінформ» у грудні
відбулась прес-конференція Голови
Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
(Держгірпромнагляду України) С.
Сторчака на тему «Стан промислової
безпеки в Україні».
Голова Держгірпромнагляду України
привітав присутніх з новорічними
святами і побажав усім, щоб праця в
Україні була безпечною. Оскільки
прес-конференція на таку тему
проводилась уперше, Сергій
Олександрович нагадав історію
створення державного наглядового
органу. Вона бере свої витоки ще з
XVIII ст., коли у 1719 р. Петром І було
створено Берг-колегію (гірничу
колегію). Потім з винаходом котла і
необхідністю нагляду за його
експлуатацією в 1848 р. створюється
котлонагляд.
До 1954 р. всі органи, що здійснювали
нагляд за безпекою праці, були
відомчими. Кожне галузеве
міністерство опікувалось своєю
промисловістю. А в 1954 р. був
створений окремий орган —
Держгіртехнагляд СРСР, який
набув свого продовження і в
Україні.
У 1958 р. рішенням уряду України було
організовано Державний комітет по
нагляду за безпечним веденням
робіт у промисловості та гірничому
нагляду як орган Ради Міністрів
УРСР. Діяльність органів
Держгіртехнагляду УРСР, їхній
високий авторитет сприяли
вирішенню багатьох організаційних
та технічних питань щодо
покращання умов і безпеки праці,
суттєвого зменшення кількості
аварій і нещасних випадків у
піднаглядових галузях народного
господарства.
З жовтня 1992 р. історія державного
нагляду безпосередньо пов’язана з
набранням чинності Закону «Про
охорону праці».
У 1993 р. на базі Держгіртехнагляду
утворюється Державний комітет
України по нагляду за охороною
праці. Йому були передані функції
технічної інспекції праці
профспілок, що здійснювали
державний нагляд за охороною праці
в усіх галузях народного
господарства.
До державної установи за час її
існування ставилися по-різному —
від усебічної підтримки й
глибокого розуміння необхідності
її функціонування для стабільного
розвитку держави та безпеки її
громадян до повного неприйняття
проблем безпечного ведення робіт.
Починаючи з 1997 р.
Держнаглядохоронпраці
об’єднували, скорочували, а в 2000 р.
під час проведення
адміністративної реформи
ліквідували, в результаті чого
Комітет був перетворений на
департамент у складі Міністерства
праці та соціальної політики
України.
2005 р. ознаменувався черговою
адміністративною реформою.
Виконання функцій
Держнаглядохоронпраці було
передано Міністерству України з
питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської
катастрофи. З цією метою у складі
МНС було створено Державний
департамент промислової безпеки,
охорони праці та гірничого нагляду
(Держпромгірнагляд). Це не могло не
призвести до зниження ефективності
державного нагляду, й, відповідно,
рівня безпеки виробництва.
Негативний суспільний резонанс і
посилення уваги до проблем
безпечного ведення робіт викликали
трагедії, які сталися у 2006 р. на
шахтах Луганської та Донецької
областей. 13 серпня на шахті
«Суходольська-Східна» ВАТ
«Краснодонвугілля» стався вибух
метану і вугільного пилу. На
аварійній ділянці під час вибуху
перебували 53 особи, з яких вісім
загинули, ще п’ятеро отримали
опіки різного ступеня тяжкості. 20
вересня 2006 р. на орендному
підприємстві «Шахта імені О. Ф.
Засядька» (Донецьк) у результаті
аварії травмувалися 76 гірників, з
яких 13 загинули. Як наслідок, одним
із перших кроків Кабінету
Міністрів стало рішення про
відновлення Комітету, який
залишався б єдиним органом у
країні, що на високому професійному
рівні ставить жорсткі вимоги щодо
модернізації виробництва та
повного виконання програм з
промислової безпеки.
14 серпня 2006 р. відновлено статус
Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду як
центрального органу виконавчої
влади. Це в першу чергу пов’язано з
тим, що проблеми промислової
безпеки урядом віднесено до
категорії особливо суспільно
важливих. Адже належний стан
промислової безпеки є одним з
основних чинників стабілізації
економіки та тим індикатором, який
разом з технічним рівнем
підприємства віддзеркалює
ставлення держави до збереження
свого трудового потенціалу.
Сьогодні у складі
Держгірпромнагляду України 26
територіальних управлінь, 29
експертно-технічних центрів, які
здійснюють науково-технічну
підтримку державного нагляду,
Національний науково-дослідний
інститут охорони праці, Головний
навчально-методичний центр.
Діяльність Комітету висвітлюють
журнали «Охорона праці»,
«Технополис» та «Всеукраинская
техническая газета».
Промисловою діяльністю в Україні
займаються понад 570 тис.
підприємств та установ. Це майже 13
млн. працівників. Завдання Комітету
полягає в тому, щоб ця армія людей
працювала в безпечних умовах.
Згідно з Положенням про Державний
комітет України з промислової
безпеки, охорони праці та гірничого
нагляду основними його функціями є:
здійснення державного нагляду за
промисловою безпекою, охороною
праці, охороною надр та поводженням
з вибуховими матеріалами в
промисловості; запобігання, а також
розслідування аварій та нещасних
випадків на виробництві. Для
реалізації функцій Комітет має
повноваження: перевіряти усі
підприємства незалежно від форм
власності; зупиняти роботу
виробництв, об’єктів, підприємств;
подавати матеріали до органів
прокуратури про відповідність
керівників та посадових осіб
підприємств займаним посадам.
Упродовж останніх двох років в
Україні спостерігався приріст
внутрішнього валового продукту.
Одночасно з динамічним зростанням
обсягів виробництва утримується
стійка тенденція до зниження
виробничого травматизму. За
останні десять років кількість
травмованих на виробництві
зменшилась в 3,5 разу, смертельно
травмованих — майже вдвічі. На
сьогодні знизився виробничий
травматизм на підприємствах
машинобудування, у гірничорудній
промисловості, в агропромисловому
комплексі. Разом з тим підвищився
рівень смертельного травматизму в
енергетиці, будівництві, у газовій
галузі, житлово-комунальному
господарстві, на підприємствах
легкої промисловості, в установах і
організаціях соціально-культурної
сфери.
За останні шість років утвердилася
тенденція до зниження рівня
виробничого травматизму та
аварійності у вугільній
промисловості. При видобутку
вугілля в середньому 80 млн. т на рік
рівень загального травматизму в
галузі знизився майже втричі і
майже вдвічі зменшилась кількість
загиблих. Однак вугільна галузь, як
і раніше, залишається найбільш
аварійною і травмонебезпечною.
Рівень травматизму тут
залишається неприпустимо високим і
значно перевищує аналогічні
показники інших вуглевидобувних
країн. На жаль, Україна все ще має
один з найвищих показників у світі
за кількістю загиблих шахтарів на 1
млн. т видобутого вугілля. Сьогодні
він становить 2,15. Більше, ніж у нас,
має лише Китай. За 11 місяців 2006 р. в
Україні травмовано 6209 шахтарів, з
них смертельно — 157.
Такий стан, безумовно, потребує
нестандартних рішень, новітніх
наукових розробок, у першу чергу
щодо запровадження передових
технологій з дегазації вугільних
пластів, а також нетрадиційних
підходів до організації державного
нагляду.
Комітет також здійснює державний
нагляд за використанням надр, їх
охороною, переробкою мінеральної
сировини. Тобто саме ті функції,
якими свого часу наділив цю службу
Петро І.
Контролюються також об’єкти
підвищеної небезпеки, більшість з
яких характеризується високим
ризиком виникнення промислових
аварій. Це нафтогазовий і хімічний
комплекси, металургія,
гірничорудна промисловість,
поводження з вибуховими
матеріалами (ВМ). Поводження з ВМ —
це саме та діяльність, де неможливо
провести межу між технологією і
безпекою. Тому що це єдиний
виробничий процес. Для поліпшення
безпеки у цьому напрямі Комітет
контролює не лише безпеку ведення
робіт, а й запровадження новітніх
технологій, нових вибухових
речовин. Свого часу Комітетом був
розроблений Закон «Про поводження
з вибуховими матеріалами
промислового призначення».
Загальні витрати ВМ у
гірничодобувній промисловості у 2005
р. становили майже 92 тис. т. При
цьому використовувалось 51%
промислових ВМ, близько 48%
вибухівки місцевого приготування,
в тому числі майже 13% емульсійних і
близько 1% конверсійних ВМ. Постійно
збільшується використання
промислової вибухівки. Тільки за
останні два роки її споживання
зросло на 27%. Така ж тенденція з ВМ
місцевого приготування та
емульсійних. А конверсійна
вибухівка попитом у наших
підприємств не користується. До
речі, саме Комітет у 2004 р. прийняв
рішення про припинення
використання конверсійних ВМ під
час ведення вибухових робіт.
Причиною була аварія, коли при
перевезенні 8 т конверсійних
балістичних шашок трапилося їх
загоряння і загинули два
працівники. Вже ніде в світі не
використовують цю вибухівку як
одну з найбільш небезпечних.
Сьогодні в Україні найбільшої
популярності набирають безпечні,
екологічно чисті та ефективні
безтротилові вибухові речовини, і
Комітет якоюсь мірою пишається тим,
що сприяє впровадженню в Україні
новітніх технологій ведення
вибухових робіт.
На шляху інтеграції до
європейського співтовариства слід
усвідомлювати, яке місце за станом
виробничого травматизму займає
Україна порівняно з розвиненими
країнами світу. Міжнародною
організацією праці виробничий
травматизм визначається за
кількома категоріями: незначний,
допустимий, задовільний та
неприпустимий. У країнах Європи
травматизм відповідає рівню
допустимого. Ще чотири роки тому
виробничий травматизм в Україні
відносився до категорії
неприпустимого рівня. Сьогодні в
Україні один смертельний випадок
припадає майже на 11 тисяч
працюючих, що за класифікацією МОП
визнається як задовільний рівень. У
той же час в умовах неприпустимого
ризику нині працює більшість
підприємств енергетики,
транспорту, будівництва. На нашу
думку, для України необхідно ввести
ще одну категорію — критичний стан
травматизму, до якої сьогодні
належить вугільна галузь.
Вивести згадані вище галузі з
категорії неприпустимого
травматизму, і особливо вугільну
галузь — з критичного на рівень
мінімум задовільний і є
пріоритетом державного нагляду.
З огляду на намічені темпи зниження
виробничого травматизму Україна
здатна за 7—8 років досягти рівня
розвинених країн світу. Це і є
основною метою й головним
завданням державного нагляду на
найближчий період. Для її
досягнення Держгірпромнагляд
України визначив основні заходи,
спрямовані на реалізацію
пріоритетних завдань державної
політики в галузі промислової
безпеки. Першочерговими
залишаються посилення державного
нагляду за впровадженням
широкомасштабної комплексної
дегазації вугільних пластів,
дотриманням вимог щодо
провітрювання й пилогазового
режиму, протипожежного та
протиаварійного захисту вугільних
шахт, безпечного ведення робіт у
небезпечних зонах; декларуванням
безпеки й страхування об’єктів
підвищеної небезпеки;
впровадженням новітніх технологій
під час ведення вибухових робіт;
проведенням профілактичних
заходів і фінансуванням
регіональних програм поліпшення
стану безпеки праці.
Охарактеризувавши у цілому стан
промислової безпеки в країні, С.
Сторчак відповів на запитання
журналістів. Їх більш детально
цікавили проблеми вугільної
галузі. Він розповів, що
спеціалістам зрозуміло, що
потрібно робити для поліпшення
стану промислової безпеки на
шахтах. Головна причина — це
складні гірничо-геологічні умови
видобутку вугілля. Роботи
ведуться на глибинах більш як 1000 м.
На таких глибинах практично ніде в
світі вугілля не видобувається. У
цих умовах потрібні
широкомасштабні роботи з дегазації
вугільних пластів. Комітет посилив
державний нагляд за відпрацюванням
високонавантажених лав з великою
газоносністю, які мають обмеження
за газовим фактором. В авангарді
впровадження комплексної програми
дегазації — шахта імені О. Ф.
Засядька.
Запровадження нових технологій
Міністерством вугільної
промисловості також повинно
вплинути на стан промислової
безпеки.
Фінансування, яке існує у вугільній
промисловості останні два роки,
цілком достатнє для покращання
ситуації з травматизмом. Укладаючи
гроші в нові технології
відпрацювання пластів, технічне
забезпечення робіт, міністерство
тим самим фінансує питання,
пов’язані з безпекою праці
шахтарів. Тому витрати на безпеку
не обмежуються 175 млн. грн., які
виділяються безпосередньо на
придбання засобів індивідуального
захисту.
Нормальна технологія — це також
нормальна безпека. На жаль, за
останні 20 років в Україні введено в
експлуатацію лише одну нову шахту
— «Самсонівська-Західна». Вперше в
бюджеті 2007 р. планується
будівництво нових шахт.
Модернізація вугільної
промисловості, будівництво нових
шахт є ключовим питанням
сьогодення.
Вугільні питання продовжила стара
проблема «копанок». За останні
п’ять років виникло багато місць
несанкціонованого видобутку
вугілля. У 2003—2004 рр. це свавілля
досягло свого апогею. Тоді за
пропозицією Комітету було створено
комісії в обласних адміністраціях,
які взяли під контроль кожну таку
розробку вугілля, що в народі
називають «копанкою». На сьогодні
майже 60% «копанок» легалізовано. Це
означає, що підприємства мають усі
потрібні дозвільні документи на
ведення робіт і зареєстровані в
територіальних управліннях
Держгірпромнагляду, які здійснюють
контроль за веденням гірничих
робіт. Тому й травматизм на цих
підприємствах відносно невеликий.
У 2006 р. на неузаконених «копанках»
сталося 8 смертельних випадків.
Вони вражають своєю безглуздістю
через бездарність технологічних
операцій. Такі роботи є джерелом
прихованого травматизму. Перш за
все це велика соціальна проблема
країни, і Комітет зі свого боку в
міру своїх повноважень старається
її вирішувати.
Відповідаючи на запитання про
діяльність Національної ради з
питань безпечної життєдіяльності
населення, С. Сторчак визначив її
завдання — відновити роботу ради
як на національному рівні, так і на
рівні обласних державних
адміністрацій. Вважаємо, що ці ради
ефективно можуть впливати на
роботодавців усіх форм власності у
питаннях створення безпечних умов
праці на виробництві.
Були отримані відповіді стосовно
міжнародних стандартів в Україні.
Сьогодні багато підприємств з тих
чи інших причин прагнуть отримати
сертифікати відповідності
європейським стандартам, у тому
числі й з промислової безпеки
стандарту OHSAS 18001. Цього не вимагає
законодавство України з охорони
праці. Проте така ініціатива існує.
Це не обов’язковий стандарт як,
наприклад, стандарт ISO 9001. Та
керівники підприємств бажають мати
такий сертифікат. Для них це
питання престижу. Наявність такого
сертифіката впливає на формування
громадської думки, певною мірою на
популярність підприємства. Тому
такий процес не викликає
заперечень. Проте, з іншого боку,
турбує те, що організації, які
отримали право на таку
сертифікацію, часто непрофесійні в
питаннях промислової безпеки. Тому
вони залучають фахівців державних
наглядових органів. У кінцевому
підсумку така діяльність ще не дає
бажаного результату. Вимоги
стандарту дещо інші, тому зараз у
Комітеті триває робота над
розробкою методичних рекомендацій
із запровадження міжнародних
стандартів на наших
підприємствах.
Також С. Сторчак прокоментував
проблеми аудиту охорони праці. Він
повідомив, що у першому читанні
прийнято Закон «Про аудит з
промислової безпеки та охорони
праці». Такий аудит було
передбачено ще Законом «Про
охорону праці». Комітет брав участь
у його опрацюванні. На сьогодні в
проекті існують деякі зовсім
неприйнятні моменти. Наприклад,
підприємство, що провело в себе
аудит, на три роки звільняється від
перевірок контролюючих органів. Це
справжній нонсенс. Такого ніхто в
державі не допустить. Комітет надав
робочій групі свої зауваження.
Триває співпраця з профільним
комітетом Верховної Ради з питань
промислової та регуляторної
політики і підприємництва. Тому є
сподівання, що до другого читання
цей законопроект буде
доопрацьований і відповідатиме
інтересам держави.
Щодо питання зношеності основних
фондів Голова Комітету зауважив, що
сьогодні не потрібно спекулювати
цим фактором при вирішенні питань
безпеки. Треба, щоб ці фонди були у
належному стані. Для цього кожного
року на підприємствах повинні
розроблятися заходи щодо їх
підтримання або оновлення. Існують
діагностичні, експертні
організації, які можуть фахово
зробити експертний висновок про
стан основних фондів. І ті, що не
відповідають вимогам безпеки,
потрібно, безумовно, оновлювати.
Але, наприклад у Івано-Франківській
області у Калуші на одній із шахт
працює підйомна машина з паровим
двигуном 1905 р. випуску. Машина
працює нормально. До керівників
немає зауважень, тому що її
своєчасно ремонтують. Треба
по-господарськи ставитися до того
устаткування, яке є на тому чи
іншому підприємстві.
На запитання про стан травматизму в
агропромисловому комплексі С.
Сторчак відповів, що характер
причин загибелі людей у цій галузі
економіки зовсім інший, ніж,
наприклад, у вугільній
промисловості. Якщо у шахтарів
об’єктивно небезпечна праця, то в
сільському господарстві 90%
нещасних випадків пов’язано із
ставленням працівника до праці.
Дуже часто люди травмуються,
перебуваючи у нетверезому стані.
Тому перш за все для наведення
порядку слід піднімати дисципліну
на належний рівень.
Після прес-конференції журналісти
ще довго не відпускали С. Сторчака,
ставлячи запитання та домовляючись
про наступні інтерв’ю. Інтерес,
який викликала прес-конференція у
представників ЗМІ, свідчить про
доцільність подібних заходів у
майбутньому.
Фото К. ТЕЛИЧКА
