Статьи

У червні 2004 р. керівник агроформування затвердив інструкцію з охорони праці. Пройшло два роки, і він видав розпорядження, що суперечило вимогам безпеки праці, закладених у цьому нормативному акті. Про те, до чого це призвело, розповідає наш власний кореспондент Василь СОПІЛЬНЯК.

Той, хто має відношення до автотракторної техніки, знає, наскільки небезпечними у процесі її експлуатації є колісні трактори, зокрема марки Т-150К (модифікація гусеничних Т-150). Маючи високий центр ваги, вони перекидаються при порівняно невеликому куті нахилу. А оскільки в тракторах Т-150К, зокрема тих, що були випущені понад 10 років тому, в конструкції кабін не передбачені ребра жорсткості, то під час таких аварій вони, як правило, деформуються, і в механізатора майже не залишається шансів уникнути серйозних тілесних ушкоджень та залишитись живим. З огляду на ці та інші обставини Правилами охорони праці у сільськогосподарському виробництві для трамбування силосної маси дозволено використовувати лише гусеничні трактори загального призначення.
Про існуючі обмеження у використанні колісних тракторів, у тому числі Т-150К, добре знав директор СТОВ «Славутич», що в Іллінецькому районі на Вінниччині, А. Олійник. 27.06.2004 р. він затвердив інструкцію з охорони праці, відповідно до вимог якої для трамбування силосної маси мали б використовуватись лише гусеничні трактори. Проте, незважаючи на цю обставину, для закладання цих кормів керівник розпорядився використовувати трактор Т-150К (1988 р. випуску), що, до речі, належав йому на правах приватної власності і експлуатувався у СТОВ на підставі укладеного договору про надання механізованих послуг. Чим було продиктоване таке розпорядження — бажанням заробити чи турботою про виробництво, однозначно сказати важко. Відомо лише, що на четвертий день роботи під час руху заднім ходом по краю утрамбованої подрібненої кукурудзяної зеленої маси трактор перекинувся і впав з висоти 4,5 м на дно сусідньої траншеї, що була на той час порожньою. При падінні трактора кабіна була деформована (вщент зім’ята), і потерпілий зазнав механічної асфіксії від стиснення грудної клітки та живота, внаслідок чого невдовзі помер на місці пригоди. Витягти мертвого механізатора вдалося лише через півгодини, коли на місце трагедії прибув автомобільний кран. (Як пізніше з’ясувалося, потерпілий перебував у нетверезому стані).
У своєму поясненні комісії із спеціального розслідування директор не став заперечувати, що колісний трактор було залучено до трамбування силосної маси за його розпорядженням. Проте зазначив, що з усіма спеціалістами було обговорено порядок закладання зеленої маси на осінньо-зимовий період, що «особлива увага при цьому зверталась на дотримання техніки безпеки при використанні тракторів». Керівник агроформування повідомив також, що він двічі застерігав потерпілого «про необхідність обережного пересування трактора по траншеї, в якій закладалась подрібнена кукурудзяна маса».
Особисто в автора публікації немає ніякого сумніву, що було саме так, як написано у поясненні А. Олійника, але ж хіба це може бути в даному випадку підставою для виправдання? Виділивши для трамбування зеленої маси трактор (Т-150К) та посадивши за його кермо працівника СТОВ, він грубо порушив вимоги правил безпеки і цим самим прирік механізатора на вірну загибель. (Гадаю, фахівці зі мною в цьому повністю погодяться). А відтак у застереженнях директора про необхідність дотримання робітником вимог безпеки під час трамбування силосної маси було, як на мене, більше лицемірства, ніж уболівання за його здоров’я та життя. Керівник, який по-справжньому переймається долею працівника, ніколи не стане наражати його на явну небезпеку. Тож навіщо було, як кажуть, кривити душею?
Судячи з результатів комплексної перевірки стану охорони праці у СТОВ «Славутич», піддавати здоров’я та життя людей небезпеці тут стало нормою. Про це свідчить перелік виявлених тут порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Ось лише окремі з них: рухомі частини машин не огороджені кожухами, на двох колісних тракторах відсутній електростартерний запуск двигуна з кабіни, електроперсонал не забезпечений засобами захисту...
Наявність цих та інших порушень свідчить про те, що стан охорони праці в агроформуванні на момент трагедії був критичним. А це значить, що місцева влада не прищепила роботодавцю поваги до чинного законодавства про охорону праці, а робочий орган Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Іллінецькому районі, першочерговим завданням якого є проведення заходів, спрямованих на профілактику виробничого травматизму, на тривалий час випустив з поля зору агроформування. То ж, на думку автора, загибель механізатора лежить не лише на совісті директора, а й цих двох інституцій.
Оскільки недостатня увага місцевої влади та робочих органів Фонду до питань охорони праці нерідко є однією з причин виробничого травматизму, то чи не варто було б такі факти відмічати в матеріалах спеціального розслідування?



До списку