Все це стосується і роботи
управління виконавчої дирекції
Фонду у Волинській області.
З початком діяльності Фонду, як
розповів в. о. начальника
управління Г. Стахів, менше ніж за
рік у регіоні було повністю
вирішено проблему поточних
страхових виплат потерпілим на
виробництві, припинилося зростання
заборгованості. Було також
погашено заборгованість вугільних
підприємств зі страхових виплат
потерпілим, що утворилася до
створення Фонду. Тож потерпілі,
своєчасно отримуючи страхові
виплати, повірили, що держава
спроможна-таки захистити своїх
громадян.
Основне завдання Фонду, як відомо,
полягає у здійсненні комплексу
заходів щодо запобігання нещасним
випадкам та професійним
захворюванням. Для цього
працівники управління та відділень
виконавчої дирекції Фонду у 2006 р.
здійснили 525 перевірок підприємств,
організацій та установ, у ході яких
виявлено 2913 порушень законодавства
про охорону праці. За результатами
перевірок їх керівникам внесено 551
подання про усунення недоліків.
Для запобігання нещасним випадкам
на виробництві та професійним
захворюванням страхові експерти з
охорони праці управління
виконавчої дирекції Фонду брали
участь у розробці та впровадженні
СУОП на підприємствах області: ВАТ
«Втормет» і «Луцький пивзавод»,
СГПП «Романів», СП «Модерн-Експо»
та інших. Про ефективність таких
заходів можна судити з конкретного
прикладу: якщо на СП «Модерн-Експо»
протягом 2002—2003 рр. було травмовано
9 осіб, то у 2004—2006 рр. — жодного.
На навчання спеціалістів, які
вирішують питання охорони праці на
підприємствах області, у 2006 р. було
виділено 29,5 тис. грн. За ці кошти
навчено 278 спеціалістів вугільної
промисловості, агропромислового
комплексу, будівельної галузі,
тобто тих галузей, де високий
рівень травматизму. Крім того,
спеціалісти управління беруть
безпосередню участь у навчанні
керівників та спеціалістів
підприємств. Заняття проводяться
на базі навчально-курсового
комбінату управління ЖКГ обласного
центру.
Протягом останніх років на Волині
прослідковується тенденція до
зниження рівня виробничого
травматизму. Якщо у 1990 р. на
виробництві було травмовано 2008
осіб, з них 45 — смертельно, то у 2005 р.
кількість травмованих становила 510
осіб, з них 20 — смертельно.
Коефіцієнт травматизму (кількість
травмованих на 1000 працюючих)
зменшився з 4,4 до 1,9.
І все ж вжиті заходи не завжди дають
змогу досягти бажаного результату.
Г. Стахів з гіркотою відзначив, що
найвищий рівень травматизму в
області на підприємствах
шахтарського міста Нововолинська.
Тут лише протягом 2006 р. отримали
травми 237 осіб. Стабільно високим
залишається рівень травматизму у
найбільших містах області — Луцьку
(122 потерпілих) та Ковелі (27
випадків), у Луцькому районі (28
випадків).
Аналіз травматизму на
вуглевидобувних підприємствах (у
2006 р. травмовано 196 осіб) свідчить
про те, що його причини не
змінилися. Шахтарі найчастіше
травмуються під час аварій,
причиною яких є складні
гірничо-геологічні умови розробки
вугільних пластів, застосування
машин та механізмів з
відпрацьованим нормативним
ресурсом, недостатнє забезпечення
засобами колективного та
індивідуального захисту, їх низька
якість.
Оскільки вуглевидобування
зумовлює підвищений рівень
виробничого травматизму, виникла
потреба збільшити кількість
працівників відділення Фонду у м.
Нововолинську. Нині 11 працівників
відділення опікуються 1051
страхувальником, з яких 476 —
юридичні і 575 — фізичні особи, котрі
використовують найману працю.
Колектив відділення, який очолює
досвідчений фахівець В. Лучко,
вимагає від роботодавців усунення
шкідливих та небезпечних
виробничих факторів. У 2006 р.
працівники відділення брали участь
у розслідуванні 244 нещасних
випадків на виробництві та 104
професійних захворювань. Під час 53
перевірок стану профілактичної
роботи, спрямованої на створення
здорових і безпечних умов праці,
керівникам підприємства було
внесено 54 подання про усунення
недоліків.
Про обсяг роботи Нововолинського
відділення Фонду можна судити ще й
з таких показників: на 01.01.2007 р.
відділення здійснило страхові
виплати 2835 потерпілим на
виробництві та особам, які мають
право на ці виплати у разі смерті
потерпілого. Сума страхових виплат
у 2006 р. склала 19,8 млн. грн. На медичну
та соціальну реабілітацію
потерпілих витрачено 583,4 тис. грн.,
що на 11,4% більше, ніж у 2005 р. Ці кошти
були спрямовані на лікування 512
потерпілих, забезпечення 120 осіб
санаторно-курортним лікуванням,
придбання медикаментів для 256 осіб,
колясок для двох інвалідів.
Небайдужість до вирішення проблем
потерпілих на виробництві завжди
притаманна Василю Федоровичу. Крім
того, він є ініціатором проведення
нарад, зустрічей з роботодавцями,
профспілковим активом підприємств,
медиками, об’єднанням інвалідів, у
ході яких порушуються питання
охорони праці, призначення та
виплат відшкодування шкоди
потерпілим.
Волинська область є прикордонною,
її територію перетинають швидкісна
автодорога міжнародного значення,
автодороги державного та обласного
значення. Це є суттєвим фактором
підвищеного рівня травматизму
внаслідок дорожньо-транспортних
пригод, котрий з кожним роком, на
жаль, зростає. Так, у 2003 р. у ДТП
загинуло 4 особи, у 2004 р. — 6, а в 2005 і
2006 рр. відповідно по 9 осіб. Таким
чином, із 20 смертельних нещасних
випадків, які пов’язані з
виробництвом, що сталися в області,
майже кожен другий зумовлений ДТП.
І вся біда в тому, що Фонд не може
впливати на безпеку дорожнього
руху, крім того — це прерогатива
відповідної державної
автоінспекції.
У цих питаннях доводиться
стикатися ще з однією проблемою.
Керуючись вітчизняним
законодавством, після здійснення
передбачених законом виплат сім’ї
потерпілого в ДТП обласне
управління виконавчої дирекції
Фонду виставляє регресні позови до
винуватців аварії. Але якщо за
допомогою таких позовів до
громадян України ще можна
повернути витрачені кошти, то з
громадян іноземних держав їх
добитися проблематично. Тож як
поступати в такому разі, залежить
від законодавців. Вирішення цього
питання бачиться у сплаті
потерпілим або членам їхніх сімей
іншими страховими компаніями, в т.
ч. приватними, які страхують водіїв
і транспортні засоби. Адже Фонд
соціального страхування
формується із внесків
страхувальників, тому й
використовуватися вони повинні в
інтересах його утворювачів.
Якоюсь мірою радує те, що останніми
роками прослідковується тенденція
до зменшення кількості професійних
захворювань. Якщо у 2002 р. вони були
виявлені у 136 осіб, то у 2006 р. цей
показник скоротився до 105.
Найбільшими «постачальниками»
хворих в області знову ж таки є
підприємства вуглевидобувної
промисловості, де лише у 2006 р.
профзахворювання були встановлені
у 101 працівника.
Зараз робочі органи Фонду Волині
обслуговують 5043 потерпілих, котрі
частково або повністю втратили
професійну працездатність; з них 146
— інваліди І групи, 533 — ІІ групи та
2177 — ІІІ групи. Чисельність
потерпілих з групами інвалідності
становить 2856 осіб, або 57% від
загальної кількості.
Кожен третій, хто перебуває на
обліку у відділеннях Фонду, отримує
відшкодування шкоди внаслідок
професійного захворювання. Крім
того, управління виконавчої
дирекції забезпечує соціальні
виплати 468 непрацюючим особам, які
перебували на утриманні
потерпілих, що загинули під час
виконання трудових обов’язків;
серед них — 175 дітей та особи, які
навчаються і не досягли 23-річного
віку.
У 2006 р. управлінням виплачено
потерпілим та особам, які мають
право на такі виплати внаслідок
смерті годувальника, близько 29 млн.
грн. Середньомісячний розмір
щомісячної страхової виплати на
одного потерпілого у минулому році
становив 302 грн. і збільшився
порівняно з 2002 р. майже вдвічі.
У 2006 р. 316 потерпілих області
отримали одноразову допомогу
внаслідок стійкої втрати
професійної працездатності на
загальну суму 4,7 млн. грн. До того ж
одноразову допомогу в разі смерті
потерпілого отримали 55 сімей на
загальну суму 4 млн. грн.
Послуги з медичної та соціальної
реабілітації потерпілих на
виробництві обійшлися Фонду в 1,6
млн. грн. Зокрема, в лікувальних
закладах області, з якими укладено
відповідні договори, пройшли
лікування 790 потерпілих, на що було
витрачено 310 тис. грн. Вартість
лікування одного потерпілого
становила близько 400 грн.
Реабілітацію в оздоровницях
області та за її межами пройшли 203
інваліди.
Співбесідник порушив ще ряд
проблем, котрі потребують
вирішення. Знову ж таки мова йшла
про соціальний захист шахтарів. Цій
категорії працюючих
встановлюються професійні
захворювання здебільшого з приводу
радикуліту, силікозу, погіршення
слуху та інших із втратою
працездатності 10, 15, 20%. Вони ще
продовжують працювати, опускатися
в глибини шахт. Бо там немає кому
працювати, бракує фахівців
гірничої справи. Молодь не
задовольняють низькі заробітки.
Тому вугілля видобувають переважно
ті, хто через сімейні обставини не
виїхав на роботу до сусідньої
Польщі, і ті ж хворі на професійні
недуги, прагнучи допрацювати до
пенсії. Хоча згідно з вимогами
законодавства роботодавець
повинен таких хворих переводити на
легші роботи. На жаль, набуте
захворювання часто призводить до
інвалідності, й у доволі молодому
віці настають летальні наслідки.
Так, у Нововолинську в 2006 р.
внаслідок професійних захворювань
померло 25 осіб.
Про стан виробничого травматизму,
професійної захворюваності, їх
причини управління виконавчої
дирекції Фонду інформувало облСЕС,
органи прокурорського нагляду,
міську владу Нововолинська,
дирекцію об’єднання
«Волиньвугілля», начальника
гірничої інспекції теруправління
Держгірпромнагляду по Волинській
області. Ми наполягаємо на
виведенні хворих на професійні
захворювання із вибоїв. Навіть
попри те, що такі рішення
створюватимуть додаткову
соціальну напругу серед населення
шахтарського міста, де практично
відсутні інші виробництва.
Цю проблему можна вирішити,
обмеживши термін перебування під
землею. Пропрацювавши у вибої 15
років, шахтар набуває стаж на
пільгову пенсію. Після цього, за
бажанням, може працювати в інших
галузях виробництва, мати джерело
прибутку при гарантованій пенсії.
Саме таким чином можна обмежити
негативний вплив підвищеної
запиленості повітря на організм
людини. До речі, таке обмеження вже
запроваджено на шахтах Росії.
Зволікання з вирішенням цього
питання призведе до безвихідного
становища.
Великі сподівання наше управління
покладає на введення в
експлуатацію шахти № 10 у
Нововолинську. Адже якщо діючі нині
чотири шахти щомісяця відраховують
до Фонду страхові внески в обсязі 700
тис. грн., то нове потужне
підприємство з видобування вугілля
суттєво поповнить бюджет Фонду, а
значить, з’являться можливості
здійснювати сповна і своєчасно всі
необхідні виплати потерпілим на
виробництвах регіону. Хоча,
звичайно, при цьому збільшиться
кількість тих, кому буде потрібна
допомога з боку Фонду.
Справді вагомий за призначенням і
значний за обсягом комплекс
заходів, про які розповів Григорій
Михайлович. І це в той час, коли,
наприклад, лише в 2006 р. управління
виконавчої дирекції Фонду
працювало з дефіцитом, що становив
4,5 млн. грн., тобто його видатки не
перекривалися надходженнями від
страхувальників області.
Та незважаючи на непростий
фінансовий стан, діяльність Фонду
дає позитивні результати:
потерпілим і членам сімей загиблих
на виробництві виплачуються всі
види належних виплат,
організовуються лікування
потерпілих, реабілітація, їм
надається соціальна допомога.
Тобто здійснюється все те, задля
чого й створювався Фонд.
Степан ПОПОВИЧ,
наш власкор
