Мета одна — позиції різні

У листопаді 2007 р. на зустрічі Президента України В. Ющенка та Генерального секретаря Міжнародної організації роботодавців (МОР) А. Пеньялози було обговорено проблеми безпеки праці, високого рівня виробничого травматизму на підприємствах України, критичної ситуації, що склалася у вугільній промисловості. У результаті було досягнуто домовленості про впровадження спільного проекту Міжнародної організації праці (МОП) та Федерації роботодавців України (ФРУ) «Програма безпеки та гігієни праці МОП 2001 у вугледобувній галузі України».
У рамках реалізації першого етапу зазначеного проекту 22 квітня 2008 р. відбувся форум «Гідні умови праці та запобігання небезпеці — шлях до економічного зростання і соціальної стабільності», приурочений до Всесвітнього дня охорони праці.

У роботі форуму взяли участь Генеральний секретар МОР А. Пеньялоза, керівник офісу діяльності роботодавців субрегіонального бюро МОП по Центральній та Східній Європі Енн Ноулз, виконавчий секретар панєвропейської регіональної ради Міжнародної конфедерації профспілок Г. Градів, Національний координатор МОП в Україні В. Костриця, депутати Верховної Ради, фахівці Кабінету Міністрів України, керівники та фахівці міністерств, інших органів виконавчої влади, керівники та експерти організацій роботодавців, фахівці з питань охорони праці підприємств, керівники та спеціалісти професійних спілок, представники громадськості, наукових кіл та засобів масової інформації.
Головна мета форуму — на основі оцінки стану організації гідних умов праці на підприємствах України, нормативно-правової бази у сфері охорони праці, стану виробничого травматизму та професійної захворюваності виробити рекомендації щодо вдосконалення системи управління охороною праці в країні, впровадження на підприємствах міжнародних стандартів та принципів організації безпечних і гідних умов праці, зокрема рекомендацій МОП — СУОП 2001 (ILO—OSH 2001), а також діяльності наглядових органів на засадах превентивності та запобігання небезпекам.
Позиції роботодавців у вирішенні цих питань висловив у своїй вступній промові Генеральний директор ФРУ В. Грищенко. Він наголосив на тому, що забезпечення безпеки та гідних умов праці виходить сьогодні на головний план як складова національної безпеки та збереження трудового потенціалу нації. Безпека працівників — один з ключових факторів трудових відносин, оскільки впевненість працівника у своїй безпеці та захищеності у непередбачуваних випадках є чи не найголовнішим, що визначає його відповідальне ставлення до роботи та позитивно впливає на продуктивність праці.
Безумовно, трудові відносини визначаються обопільною зацікавленістю як роботодавця, так і працівника, що вимагає від соціальних партнерів виважених дій щодо збалансування витрат на забезпечення безпеки робітників. У соціально відповідальному бізнесі роботодавець головною цінністю визначає здоров’я та життя працівника.
І саме з цієї позиції роботодавець повинен розуміти, що інвестиції у безпеку та захищеність працівників мають за мету навіть не стільки соціальні аспекти, скільки захист підприємства від збитків через аварії та простої, хвороби працівників, від витрат, пов’язаних з відшкодуванням та компенсаціями шкоди і неотриманням можливих прибутків.
Аналіз сумної статистики захворюваності та смертності на виробництві в Україні свідчить про недосконалість національної системи охорони та гігієни праці. І головний її недолік полягає у неприйнятті простих, проте визначальних принципів, напрацьованих світовим досвідом.
В. Грищенко вважає, що діяльність державних інспекцій праці є реактивною, інертною, бо вони замість активних, превентивних дій лише реагують на вже скоєні порушення та трагічні випадки. Проте саме необхідність запобігання та зменшення ризиків, визначених конвенціями МОП, повинна бути головним напрямом національної політики у сфері безпеки праці. Інспекції праці відмежувались бар’єрами законодавства, норм та правил від іншого базового принципу МОП — обов’язкового безперервного діалогу, співробітництва та консультацій між роботодавцями, працівниками та службами державного нагляду. Це фактично виключило роботодавців та працівників із процесу напрацювання та прийняття рішень на державному рівні. Органи нагляду не беруть участі у вирішенні проблем на рівні підприємства.
Міжнародний досвід свідчить, що лише за допомогою діалогу на рівні підприємства, в якому інспекція праці виступає консультантом та порадником, а у спірних питаннях і арбітром, вирішується безліч проблем. І тут багато залежить від первинних профспілкових організацій — чи буде це діалог соціальних партнерів чи це буде, як зараз,— монолог інспектора.
В Україні, на погляд роботодавців, не застосовується принцип комплексного вирішення завдань безпеки та гігієни праці. Як мінімум п’ять інспекцій праці, без будь-якої координації з боку адміністрації, керуючись власними нормативними актами, здійснюють кожна свою особисту політику, не узгоджену із загальнодержавними інтересами.
Тому присутнім було запропоновано під час дискусії висловити своє ставлення до необхідності сконцентрувати всі контрольні функції в одному органі, як це робиться в усьому світі,— в інтегрованій інспекції праці, підпорядкованій одному органу державної влади — Міністерству праці.
Разом з тим В. Грищенко об’єктивно визнав незаперечним той факт, що вирішення проблем безпечної праці є прерогативою роботодавців і, безумовно, працівників відповідного підприємства. І жодна інспекція не здатна вирішити ці проблеми. Він підкреслив, що тільки соціальний діалог — виключно добра воля всіх суб’єктів цього діалогу — має ту рушійну силу, яка дасть змогу громадянам України з упевненістю та безпечно працювати на користь собі та державі.
Національний координатор МОП в Україні В. Костриця нагадав присутнім, що питання охорони праці є серцевиною програми гідної праці МОП, яка складається з чотирьох основних компонентів. Це гідна зайнятість, гідне соціальне забезпечення, гідні умови праці, включаючи безпеку праці та здоров’я, а також, як механізм реалізації ключових напрямів гідної праці,— постійний соціальний діалог сильних незалежних організацій роботодавців і профспілок.
Ухвалена у 2006 р. Конвенція 187 МОП присвячена тому, що в країнах — членах МОП повинні бути розроблені та ухвалені національні політики щодо охорони праці та безпеки, і вони мають базуватися на формуванні високої превентивної культури у сфері охорони праці щодо запобігання нещасним випадкам, запобігання або мінімізації ризиків у сфері праці.
Девіз Всесвітнього дня охорони праці: «Моє життя, моя робота, моя безпечна праця» цього року повинен стати не тільки лозунгом, а повсякденно реалізовуватися на практиці і роботодавцями, і профспілками, і кожним працівником, і, звичайно, урядовими структурами для того, щоб національна політика у сфері охорони праці, безпеки праці та здоров’я базувалася на самому головному — цінності життя і здоров’я людини.
А. Пеньялоза визнав, що в Україні відбувається конструктивний діалог, в якому всі сторони об’єднують свої зусилля. Свідченням того є нещодавно підписана Генеральна угода на 2008—2009 рр. між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями.
Здоров’я і безпека людей є спільною метою для уряду, роботодавців і профспілок. Це є найкращою інвестицією, яку можна отримати. Тому і докладати треба колективних зусиль. Держава повинна створити законодавчі рамки щодо безпеки праці та здоров’я, в межах яких кожне підприємство має прописати свою систему управління безпекою праці, впроваджувати її під наглядом відповідних органів. І якщо роботодавці несуть відповідальність, то вони також повинні мати слово під час вибору запобіжних заходів для їх компанії. Просування фізичного, морального і соціального благополуччя на роботі — це не лише завдання роботодавця. Культура безпеки повинна починатися вдома, в школі. Важливо розпочинати навчання з ранніх років. Культура безпеки — це коли люди індивідуально і колективно розуміють і поважають безпеку свою і всіх навколо себе. Це солідарність, а також індивідуальна відповідальність і для працівника, і для роботодавця. Роботодавець повинен забезпечити робоче місце безпечним устаткуванням, засобами індивідуального захисту, а працівник зобов’язаний безпечно працювати на цьому устаткуванні і обов’язково користуватися засобами індивідуального захисту.
Інспекція повинна допомагати, а не просто вживати санкцій. Інспектори з охорони праці мусять поводитись, як друзі компанії, давати поради, націлювати, а не бути контролером, поліцейським. Роботодавець та інспектор мають бути партнерами — людьми, які намагаються поліпшити культуру безпеки. Якщо ми прагнемо, щоб бізнес був успішним, то треба об’єднати зусилля роботодавців і профспілок. Це наше спільне завдання. Тому треба створити на виробництві умови для соціального діалогу. Як позитивний приклад того, де соціальний діалог приніс очікувані результати, А. Пеньялоза навів транснаціональну корпорацію в Америці — Дюпон. Там, кажуть, умови праці такі, що безпечніше працювати на робочому місці, ніж бути удома. Таке відчуття повинно бути в кожного працівника.
Енн Ноулз охарактеризувала форум, як каталізатор для майбутнього соціального діалогу щодо безпеки на виробництві.
Що б ви не робили, ризик завжди є, завжди є небезпека. Треба оцінити цю небезпеку. Цією небезпекою треба управляти. Якраз політика на національному рівні повинна прописати, що буде більш дієвим саме для України. Потрібна національна програма щодо охорони здоров’я і безпеки праці, яка включатиме всі досягнення прогресу. Ключовою метою є забезпечення національної культури безпеки.
На закінчення Енн Ноулз відзначила позитивні кроки, які зроблені в Україні. Нагадала про тренінги під егідою МОП, які допомогли профспілкам та роботодавцям зрозуміти концепцію, як управляти ризиками і небезпеками.
Г. Градів акцентував увагу присутніх на комплексному впливі соціального діалогу. Досвід постсоціалістичних держав свідчить про те, що соціальний діалог надає можливості для результативного розвитку країни. Україні на шляху до Європейського співтовариства потрібно підтримувати соціальний діалог, тому що соціальні проблеми є центром уваги політики ЄС. Міжнародна конфедерація профспілок зацікавлена у розвитку адекватної відповідної політики охорони здоров’я та запобігання нещасним випадкам в Україні, і готова взяти участь у цих починаннях.
Національні аспекти та проблемні питання створення гідних умов праці розглянули народні депутати України М. Папієв, В. Турманов, представники роботодавців В. Лісецький та З. Беляк.
Стан виробничого травматизму та профзахворюваності в Україні було висвітлено С. Українцем — заступником голови ФПУ та Ю. Кундієвим — академіком АМНУ, директором Інституту медицини праці.
Проблеми вугільної галузі, як найбільш травмонебезпечної, порушили у своїх виступах В. Турманов, Ю. Лаворко — заступник директора департаменту з охорони праці та надзвичайних ситуацій Мінвуглепрому, О. Брюханов — директор Макіївського науково-дослідного інституту та С. Янко — голова об’єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укрвуглероботодавці».
Однак обговорення питань щодо створення гідних умов праці час від часу переходило в дискусію про створення інтегрованої інспекції праці.
С. Українець, проаналізувавши п’ятнадцятирічний відрізок часу, протягом якого діє Закон України «Про охорону праці», наголосив на тому, що для вдосконалення системи управління охороною праці треба перш за все виконати те хороше, що записано в цьому Законі. В ньому гармонійно поєднані повноваження уряду, центральних органів виконавчої влади, місцевої влади, місцевого самоврядування, відповідальність роботодавців, професійних спілок і самого працівника. Необхідно залучити до роботи всі передбачені у Законі суб’єкти, особливо обл-, райдержадміністрації, місцеві ради. Без їх участі сотні тисяч малих і середніх підприємців можуть і не дізнатись, що є Закон про охорону праці. Підприємець не знатиме, за що він відповідає у питаннях охорони праці. Саме тому профспілки підтримали ініціативу Держгірпромнагляду щодо запровадження у місцевих органах влади спеціальних підрозділів з охорони праці.
Міністерству праці нарешті потрібно визначити порядок і забезпечити контроль за якістю атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Це те, що від нього вимагає Закон.
Міністерству освіти і науки треба згадати про ст. 18 Закону і організувати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці за державним замовленням для державних органів, підприємств, для тих же місцевих держадміністрацій і місцевих рад і забезпечити підвищення їхньої кваліфікації.
Хтось має постійно координувати роботу з охорони праці. Такі повноваження Закон дає Держгірпромнагляду. І ними треба користуватися повною мірою — примушувати працювати всі органи влади, в тому числі через рішення уряду.
Профспілки в середині 90-х років минулого століття підтримували ідею створення єдиної інтегрованої інспекції. І я певен, сказав С. Українець, що вона буде реалізована в Україні. Однак щодо негайного запровадження ми маємо дуже великі сумніви. Запроваджувати інтегровану інспекцію потрібно, але умов для цього немає. Тому в сфері охорони праці треба зберегти сильну, жорстко централізовану структуру державного нагляду, готуючи поступовий перехід до більш ліберальної інтегрованої інспекції, яка не зможе працювати без юридично і соціально відповідального роботодавця.
На думку директора Держнаглядпраці — Головного державного інспектора праці України В. Лося, розпорошеність функцій адміністрації праці не сприяє формуванню в Україні ефективної політики стосовно інспекції праці. Мінпраці України, яке по суті має виконувати функції адміністрації праці в розумінні Конвенції 150 МОП про адміністрацію праці, не відповідає за формування та реалізацію політики у сфері охорони та гігієни праці. Реформування системи інспекції праці в Україні має йти не революційним, а еволюційним шляхом. Проведення лише адміністративної інтеграції без виділення інспекції праці необхідних ресурсів не дасть бажаних результатів.
Однак, незважаючи на величезні проблеми, які нас очікують на шляху реформування системи інспекції праці, глибоко переконаний, що цю справу потрібно розпочинати вже сьогодні. Необхідно запозичити досвід інших країн, які пройшли цим шляхом, спільно із соціальними партнерами на основі тристоронніх консультацій прийняти політичне рішення, визначити конкретні заходи і терміни реформування та розпочати їх реалізацію.
Г. Суслов, перший заступник Голови Держгірпромнагляду, у своєму виступі, зокрема, зазначив, що проблема промислової безпеки серед інших проблем безпеки життєдіяльності людей віднесена керівництвом нашої держави до категорії особливої державної суспільної значимості, а її вирішення визначено одним з пріоритетних завдань національної безпеки, адже від цього залежить збереження найвищої соціальної цінності держави — людини, її життя та здоров’я, а значить, і збереження трудового потенціалу.
Комітет занепокоєний тим, що мобілізація зусиль інспекторським складом на додержання нормативних актів з промислової безпеки та охорони праці не знаходить зустрічних кроків з боку інженерно-технічних працівників відомчих служб і керівників структурних підрозділів підприємств. Послаблення вертикалі управління охороною праці, безвідповідальне ставлення деяких керівників підприємств до створення безпечних умов праці свідчать про функціонування не на належному рівні відомчого контролю та контролю на рівні підприємств. Згідно з Законом «Про охорону праці» саме роботодавець несе повну відповідальність за створення належних безпечних і здорових умов праці. Держгірпромнагляд підтримує готовність ФРУ взяти на себе відповідальність за здійснення дієвого впливу на підприємців, що входять до її організації, з метою впровадження на цих підприємствах міжнародних стандартів та принципів організації безпечних і гідних умов праці.
На думку Г. Суслова, акцент з основної теми форуму зовсім не плавно перейшов на обговорення необхідності реформування існуючої і створення інтегрованої інспекції праці. Кожен має поставити собі запитання і чесно на нього відповісти, наголосив Г. Суслов. Сьогодні ми створимо інтегровану інспекцію праці. І що? У нас на підприємствах одразу оновляться основні фонди, будуть впроваджені нові безпечні технології, з’являться кваліфіковані кадри, запрацюють служби управління охороною праці і системи, які не будуть допускати нещасних випадків? Давайте відверто скажемо: «Ні». Державний нагляд мусить бути адекватним тому стану, в якому, на жаль, перебувають наші підприємства, їх стану промислової безпеки, ступеня їх ризику, ступеня їх забезпеченості тощо. У європейських країнах все розвивалось паралельно і поступово — оновлення виробництва, впровадження нових технологій, навчання кадрів. Не можна витягувати одну ланку з комплексного підходу і сподіватися, що все зміниться на краще. Комітет застерігає, що не можна цього робити. Чергова сьома реорганізація забере 7—8 місяців на ліквідацію державного органу і стільки ж часу на утворення нового. Чи можемо ми таке собі дозволити, враховуючи наявний рівень травматизму? Затримується розробка нормативної документації, прийняття нових законів. Сьогодні рано ще робити такі кроки. І якщо робити, то виважено, у комплексі.
У виступах учасників форуму чітко визначились основні позиції соціальних партнерів з порушеної проблеми.
Незважаючи на різні точки зору щодо функцій та методів роботи наглядових органів, утворення інтегрованої інспекції праці з метою комплексного підходу до організації нагляду за умовами праці, загальною для всіх стала думка про необхідність внесення змін до законодавства про охорону праці з урахуванням рекомендацій МОП щодо організації безпечних умов праці. Жодних заперечень не викликала пропозиція про проведення постійного діалогу між соціальними партнерами як на рівні підприємства, так і на державному рівні про створення безпечних і гідних умов праці, впровадження профілактичних заходів щодо запобігання аваріям, нещасним випадкам і профзахворюванням на виробництві.

К. ТЕЛИЧКО, заступник головного редактора журналу «Охорона праці»

Фото К. РУДИКА