Півроку
інспекторський склад теруправлінь
Держгірпромнагляду України працює,
керуючись вимогами Закону «Про
основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської
діяльності». За цей час ті, хто
забезпечує виконання Закону на
місцях, вже встигли на практиці
оцінити зміст його статей.
Враженнями про вплив Закону на
наглядову роботу власний
кореспондент журналу Леонід
БЕЗУГЛИЙ попросив поділитися
першого заступника начальника
теруправління Держгірпромнагляду
по Запорізькій області В. Кучера.
Ми йдемо в Європу. Тому цілком
природно, що й законодавча база у
нашій державі мусить спиратися на
кращі зарубіжні стандарти,
прийняті Міжнародною організацією
праці. При цьому не будемо
посилатися на досвід тієї чи іншої
країни. Наш Закон не є копією
якогось зарубіжного. І я абсолютно
переконаний, що він потрібний у
майбутньому. Але ж ми живемо і
працюємо сьогодні. І тут приховано
головний конфлікт, який торкається
відомого всім моменту, — ставлення
роботодавця до охорони праці.
Звідси — і стан справ на самому
підприємстві, і ставлення до цього
державного інспектора нашого
наглядового органу.
У кожній області, в тому числі і
Запорізькій, є великі підприємства
(особливо з вкладеним у їхній
розвиток іноземним капіталом), де
нормою став аудит охорони праці. Як
відомо, суть його полягає у тому, що
періодично у виробничих
підрозділах фабрики, заводу чи
комбінату працюють фахівці
спеціалізованих організацій, які
проводять комплексне обстеження
обладнання, дають оцінку його
безпечності, перевіряють
застосування персоналом на
практиці інструкцій, напрацьовують
свої рекомендації тощо.
Інспектору теруправління тут
залишається лише звернути увагу на
відповідність організації охорони
праці вимогам чинного
законодавства. Йому не потрібно
відшукувати незаізольовані
проводи, неогороджені деталі
устаткування, що рухаються,
видавати приписи на багато пунктів.
На великому підприємстві діє
потужна служба охорони праці.
Цілком вмотивована в такому разі
вимога п. 4 ст. 5 згаданого Закону
щодо письмового повідомлення
суб’єкта господарювання про
проведення планової перевірки не
пізніше як за 10 днів до здійснення
цього заходу. Щоправда, вчитуючись
у ці рядки, у працівника
Держгірпромнагляду (очевидно, і в
представника МНС) може виникнути і
таке запитання: «А як бути з
об’єктами, де не проводиться аудит
охорони праці, і несподіваний
прихід інспектора може запобігти
біді?»
Останнє особливо стосується малих
(до 50 працюючих) підприємств. А їх
тільки у Запорізькій області
налічується 21 тисяча! Особливо
багато таких підприємств в
агропромисловому комплексі. І не є
секретом, що там у роботодавця на
першому плані не охорона праці. При
цьому розмовляти з ним з позиції
вимог Закону непросто. Скажімо,
надіслав державний інспектор
письмове повідомлення про день і
час перевірки і сподівається, що
перед його приходом там і доріжки
підметуть. Але насправді
представника державного органу
чекає інше. На прохідній
налаштованого на перевірку
інспектора зустрічає лише
охоронець, повідомляючи, що
підприємство не працює через брак
сировини, хворобу персоналу та інші
причини. Розчарований інспектор
просить номер телефону директора.
Але така інформація виявляється
ледве не державною таємницею.
Повернувшись в інспекцію,
інспектор буде активно шукати
вікно у вже розписаному і
затвердженому графіку перевірок,
аби з другої спроби виконати план
роботи.
Бувають й інші обставини. Так,
термінове завдання прокуратури
теруправління не може
проігнорувати. Для прикладу: лише
протягом трьох місяців цього року
теруправлінню довелося реагувати
на 87 вимог прокуратури, 14 — Служби
безпеки України. У середньому
кожного дня до цієї роботи було
залучено двох інспекторів.
А як бути, коли інспектор виявляє
порушення, що становить загрозу
життю і здоров’ю працюючих? Їхати
до Запоріжжя за розпорядженням на
призупинення робіт? А якщо за цей
час станеться біда?
На жаль, Закон «Про основні засади
державного нагляду (контролю) у
сфері господарської діяльності»
подібні випадки не передбачає. Але
ж рішення необхідно прийняти
терміново, щоб не сталося
непоправне! Будемо відверті: серед
тих підприємців, які володіють
невеликим виробництвом, ще
достатньо таких, що не хочуть
працювати у руслі вимог
законодавства. У них є капітал, вони
його вкладають. Що ж стосується
персоналу, то його не навчають
питанням охорони праці, там
часто-густо не оформляються
трудові відносини так, як того
вимагає законодавство. І коли
трапляється нещасний випадок зі
смертельним наслідком, весь тягар
позапланової перевірки знову лягає
на плечі інспектора. І це при тому,
що ніхто не скасовує йому
запланованих завдань.
Ми сподіваємося, що законодавець
врахує ті моменти, які визначають
можливість невідкладного
втручання у виробничий процес з
метою запобігання надзвичайним
подіям. Бо все одно у разі їх
настання всі дивляться у наш бік:
«Чому не передбачили, не
попередили?», обминаючи при цьому
роботодавця, який просто не бажає
брати на себе відповідальність за
те, що сталося.
Державний інспектор з нагляду за
промисловою безпекою та охороною
праці також сподівається, що до
виконання згаданого Закону
залучаться й інші органи влади,
особливо на рівні місцевого
самоврядування, взявши на себе хоч
частинку відповідальності. Не для
показовості — для досягнення
успіху в нашій спільній справі!
На знімку:
заступник начальника
теруправління
Держгірпромнагляду
по Запорізькій області В. Кучер.
Фото Л. БЕЗУГЛОГО
