Статьи

На сторінках журналу «Охорона праці» вже не раз друкувалися матеріали про конфлікти між робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) і теруправліннями Держгірпромнагляду під час кваліфікації нещасних випадків. Незважаючи на те, що в опонентів майже завжди є можливість, зваживши всі «за» і «проти», прийняти єдино правильне рішення, непорозуміння продовжують мати місце. Не обходиться без них і на Буковині. Щоправда, тут суперечка точиться не з приводу причин та обставин нещасного випадку, що стався минулого літа, а з приводу наявності причинного зв’язку між отриманими тілесними ушкодженнями та фактом смерті потерпілого. Саме про це і піде мова у цій публікації.

Нещасний випадок зі смертельним наслідком, навколо кваліфікації якого упродовж кількох місяців тривають перипетії, стався поблизу деревообробного цеху одного з лісових господарств. Один з робітників був травмований вантажним автомобілем, який подавався для навантаження до заповненого тирсою бункера. Перебуваючи у кузові, робітник був затиснутий між корпусом бункера та бортом автомобіля. Незважаючи на те, що нещасний випадок всіма членами комісії було кваліфіковано як такий, що стався на виробництві, робочий орган Фонду досі не здійснив сім’ї загиблого страхових виплат. На заваді стала звичайна казуїстика, яка чітко проглядається у матеріалах, що мають безпосереднє відношення до справи, та й не тільки вона.
Для того, щоб переконатись, чи дійсно це так, давайте ознайомимось з подіями, які розвивалися з моменту травмування робітника, характером тілесних ушкоджень, яких він зазнав, та висновками судово-медичної експертизи. Після надання в центральній районній лікарні першої лікарської допомоги — виведення з плевропульмонального шоку — потерпілого доправили до торакального відділення обласної клінічної лікарні. В процесі обстеження йому було поставлено діагноз: множинні переломи ребер з ушкодженням легень, забій спинного мозку та лівого стегнового суглоба, підшкірна емфізема, правобічний пневмогемоторакс, флотуюча грудна клітка, дихальна недостатність II ступеня. Через тиждень потерпілий був переведений в обласну психіатричну лікарню, де через день помер.
За висновком судово-медичної експертизи, в ході проведення якої, крім вищезазначених травм, у потерпілого було виявлено ще й перелом 5-го грудного хребця, «смерть настала внаслідок набряку та набухання речовини головного мозку, які розвинулися як ускладнення наявної при житті хвороби Гайє-Верніке.» Що стосується тілесних ушкоджень, то вони, на думку судмедекспертів, «перебувають в опосередкованому причинному зв’язку з фактом настання смерті».
Як на мене, то висновки експертизи є цілком зрозумілими: потерпілий помер не безпосередньо від травм, а від ускладнення хвороби, яке вони спровокували. До речі, на думку фахівців від медицини, набряк і набухання головного мозку може розвинутися не тільки як ускладнення хвороби Гайє-Верніке, а й як ускладнення пневмогемотораксу, що наступило внаслідок травматичного ушкодження легень. Але давайте повернемось до основної теми публікації, тим більше, що після проведення судово-медичної експертизи події почали розвиватися за класичними законами театру абсурду.
Ознайомившись з матеріалами спеціального розслідування, проведеного комісією, призначеною теруправлінням Держгірпромнагляду, висновками судмедекспертів, начальник відділення виконавчої дирекції Фонду у Вижницькому районі О. Семирозум звернувся до МСЕК з проханням дати свій висновок про наявність причинного зв’язку між травмами, отриманими внаслідок нещасного випадку, та смертю потерпілого.
Невдовзі звідти надійшла відповідь за підписом голови та трьох членів обласної МСЕК. Оскільки її зміст є доволі своєрідним і певним чином вплинув на позицію керівників робочих органів Фонду при кваліфікації нещасного випадку, процитуємо окремі фрагменти цього листа: «…У поданому Вами пакеті документів,— йдеться в посланні,— немає посмертного епікризу лікувально-профілактичного закладу, в якому перебував на лікуванні потерпілий, оригіналів медичних карт амбулаторного хворого з описом їх змісту.., довідки МСЕК про визнання його інвалідом... Згідно з актом судово-медичного дослідження... смерть настала ... 09.08.2007 р. (насправді потерпілий помер 10.07.2007 р., тобто на 31 день раніше.— Прим. автора) внаслідок набряку та набухання речовини головного мозку, які розвинулися як ускладнення наявної при житті хвороби Гайє-Верніке, а не внаслідок пошкоджень, які потерпілий отримав… Прямого зв’язку смерті з наслідками виробничої травми в поданих документах не прослідковується. З огляду на викладене обласна МСЕК не має підстав для розгляду поставленого Вами питання...»
Як бачимо, обласна МСЕК, попри все, не дала свого висновку щодо зв’язку між отриманими тілесними ушкодженнями та фактом смерті потерпілого, а лише процитувала акт судово-медичного дослідження. Щоправда, зроблено це, на думку автора, не без бюрократичного виверту, оскільки в надісланому листі ні слова не сказано про те, що тілесні ушкодження (в тому числі множинні переломи ребер, 5-го грудного хребця та ін.) «перебувають в опосередкованому причинному зв’язку з фактом настання смерті», як це зазначено в заключній частині акта судово-медичного дослідження. Зате наголошується на тому, що в поданих документах «прямого зв’язку смерті з наслідками виробничої травми... не прослідковується». Незважаючи на те, що в даному випадку лист не є висновком (зробити його МСЕК не змогла через відсутність повних медичних даних), на адресу керівництва обласного теруправління Держгірпромнагляду надійшов лист з управління виконавчої дирекції Фонду, в якому його керівник М. Розман, посилаючись на зміст відповіді, що надійшла начальнику відділення Фонду у Вижницькому районі з обласної МСЕК, попросив «скасувати висновки комісії зі спеціального розслідування та призначити додаткове розслідування»... При цьому задля більшої переконливості того, що тілесні ушкодження не могли призвести до смерті потерпілого, Михайло Йосипович навів у листі висновок судмедекспертизи, в якому сказано, що після отриманих травм потерпілий «міг вчиняти цілеспрямовані дії (ходити, рухатись та ін.)» Невдовзі з територіального управління надійшла відповідь, в якій, зокрема, повідомлялося, що оскільки, за даними судово-медичної експертизи, отримані тілесні ушкодження є супутніми у настанні смерті потерпілого, то підстав для скасування висновків комісії зі спеціального розслідування немає.
Ознайомившись з причинами непорозуміння між двома установами, автор з’ясував, що представник робочого органу Фонду при підписанні акта спеціального розслідування не висловлював своєї окремої думки. У розмові зі мною лікар управління виконавчої дирекції Фонду повідав, що люди з такими травмами, які отримав потерпілий, як правило, помирають на місці пригоди, а в даному випадку в медичних документах все зводиться до того, що основною причиною його смерті є хвороба. Робочий орган Фонду спочатку готовий був взяти даний нещасний випадок на облік як страховий, але висновок судово-медичної експертизи та лист МСЕК завадили це зробити... Серцем відчуваю, що лікар сказав те, в чому глибоко переконаний.
Як бачимо, навіть у робочому органі Фонду існують різні точки зору щодо причинного зв’язку тілесних ушкоджень, які отримав потерпілий, з фактом його смерті. Проте проблема тут, як на мене, не тільки в розходженні думок, а в причинах, що їх породили. Хочеться сподіватися, що врешті-решт істина про причини смерті потерпілого встановиться і цим самим захистяться інтереси трьох дітей, які перебували на його утриманні. Це було б дуже гуманно в даній ситуації і допомогло б очиститись від скверни тим, хто став на її шлях.

Василь СОПІЛЬНЯК



До списку