Хто бував на території великого підприємства, бачив незліченну кількість складного технологічного устаткування, десятки кілометрів інженерних мереж і комунікацій. І все це повинно працювати як годинниковий механізм. Тому на підприємстві постійно ведуться планові демонтажні, ремонтні та монтажні роботи. А у разі «нештатної» ситуації, аварії відновлення працездатності устаткування повинно відбуватися в екстреному режимі. Зазвичай такі роботи виконують спеціалізовані підрядні організації, і при цьому кожного року гинуть працівники, у більшості випадків — фахівці підрядних організацій.
Розглянемо ситуацію: на
підприємстві відбувається ремонт
або монтаж великого об’єкта.
Працівники кількох підрядних або
субпідрядних організацій працюють
разом на одній території, тут же
можуть перебувати і працівники
підприємства-господаря. У таких
випадках керівництво останнього
повинно відповідним актом передати
на час виконання робіт чітко
окреслену виокремлену ділянку і
впорядкувати діяльність
підрядників на своїй території. У
іншому разі, за логікою, власник
підприємства-замовника має сам
відповідати за все, що
відбувається. Але такий порядок
чомусь не дотримується на
підприємствах металургії. Тому,
можливо, керівники
підприємств-замовників і не
переймаються рівнем безпеки праці
у підрядників. Для прикладу
скористаємось інформацією про
нещасні випадки зі смертельними
наслідками, які сталися з
працівниками підрядних
організацій, що виконували роботи у
ВАТ «Запорізький металургійний
комбінат «Запоріжсталь» (далі —
«Запоріжсталь»).
1996 р. Під час фарбування димової
труби смертельно травмувався
бригадир монтажників підприємства
«Домнаремонт». При перестановці
кільцевої площадки був порушений
порядок виконання робіт, що
призвело до падіння риштування
разом із працівником з
семиметрової висоти.
1997 р. У липні смертельно уражено
електричним струмом
слюсаря-ремонтника ВАТ
«Дніпродомнаремонт-2». Робітник
без засобів захисту зробив спробу
усунути пошкодження в
електроосвітлювальній мережі,
перебуваючи при цьому в стані
алкогольного сп’яніння (2,6‰).
Буквально через кілька місяців на
комбінаті загинув
слюсар-ремонтник ЗСУ № 3 ВАТ
«Дніпродомнаремонт». Основною
причиною нещасного випадку стали
недоліки в розробці проекту
провадження робіт і, знову ж таки,
те, що робітник був добряче
напідпитку (вміст алкоголю в крові
— 3,9‰).
1998 р. У квітні стався смертельний
випадок зі слюсарем ЗСУ № 3 ВАТ
«Дніпродомнаремонт». Під час
виконання робіт на агломашині
робітник упав разом із
незакріпленим листом перекриття.
Вміст алкоголю у крові загиблого
становив 3,9‰.
2000 р. У лютому загинув
електрозварник ЗБУ-124
«Стальконструкція». На робітника з
висоти 10 м упав
вантажозахоплювальний пристрій.
Одна з причин події — відсутність
спільних заходів цеху
«Запоріжсталі» і підрядної
будівельної організації щодо
забезпечення безпеки праці.
У травні електрозварник ЗАТ
«Металургремонт № 3», прямуючи на
обід, чомусь скористався трубою
газоходу, на якій не втримався і
впав донизу. Потерпілий загинув.
У червні отримав смертельні травми
електромонтер ТОВ
«Спецстальконструкція». Причина —
не були розроблені технологічні
карти із зазначенням безпечних
маршрутів по території
підприємства.
2001 р. У серпні під час демонтажу
киснепроводу упав з висоти 12 м
газоелектрозварник ТОВ
«Кисеньмонтаж». Загиблий не
пройшов цільового інструктажу і не
був ознайомлений з проектом
провадження робіт, не були
розроблені технологічні карти зі
схемами послідовності виконання
робіт, не оформлено
наряд-допуск.
У листопаді смертельно травмувався
бригадир монтажників ТОВ ЗБУ-124
«Стальконструкція». Для монтажних
робіт у мартенівському цеху
замість передбаченого проектом
риштування скористались
несправною колискою. Потерпілий
перебував у стані алкогольного
сп’яніння (2,6‰).
2003 р. У лютому смертельно
травмований слюсар-ремонтник ВАТ
«БМУ «Запоріжстальбуд-1». Комісія
рекомендувала керівнику
підприємства розглянути
відповідність займаним посадам
майстра і бригадира.
У жовтні смертельно травмований
монтажник ВАТ «БМУ
«Запоріжстальбуд-1».
2004 р. У травні загинув
електрозварник ТОВ ЗБУ-124
«Стальконструкція» — під колесами
тепловоза, що належав
«Запоріжсталі». Трагедія сталася
через порушення маршруту
безпечного руху, машиніст
тепловоза і його помічник не
стежили за перебуванням людей на
коліях.
2005 р. У лютому загинув ізолювальник
згадуваного вже ВАТ «БМУ
«Запоріжстальбуд-1». Причинами
загибелі стали відсутність засобів
підмощування і технологічної карти
на виконання робіт.
2006 р. У вересні нещасний випадок
стався на дільниці гарячого
прокату тонкого листа на
«Запоріжсталі». Тут роботи
проводили працівники товариства
«Металургмонтаж-233». Один із них
смертельно травмований валком
рольгангу. Розслідування
встановило, що з боку
«Запоріжсталі» не була виконана
підготовка робочої зони, буквально
заваленої рулонами сталевого
листа.
У листопаді у цеху холодного
прокату № 1 комбінату смертельно
травмований майстер субпідрядної
організації. Впродовж 2006 р. це вже
третій випадок загибелі
працівників підрядних організацій
на території «Запоріжсталі».
На підставі викладеного можна
констатувати: найчастіше
працівники підрядних організацій
гинуть під час виконання робіт на
висоті. Причинами, що призводять до
трагедій, стають неузгоджені дії
сторін, низька трудова дисципліна і
вживання алкогольних напоїв
виконавцями робіт, неналежний стан
технічного обладнання. Саме на ці
«дірки» у роботі й потрібно
звернути увагу керівникам
підрядних організацій. А ще
хотілося б, щоб керівництво
підприємств-замовників під час
укладання договорів надавало
перевагу підрядним організаціям з
належним рівнем організації роботи
з охорони праці.
«Запоріжсталь», з огляду на обсяги
робіт, виконуваних сторонніми
організаціями (хоча раніше це
робили власні підрозділи
товариства),— підприємство
особливе. Стосунки між гігантом
металургії і невеликими підрядними
або субпідрядними організаціями
вважати паритетними важко. Якщо під
час розслідування нещасного
випадку із працівником підрядної
організації виявлено вину
«Запоріжсталі», то таке
підприємство може втратити
постійного замовника і солідні
обсяги робіт. Тому керівництву
підрядної організації простіше
приховати вину замовника. Але ж у
такому випадку не досягається
основне завдання розслідування —
ліквідація причин виникнення
нещасних випадків.
Наведені нещасні випадки свідчать
про першочергову небезпеку для
працівників підрядних організацій.
Та не варто ігнорувати й небезпеку,
яку неграмотними діями (а частіше —
бездіяльністю) підрядники здатні
створити працівникам
підприємства-замовника.
Стан виробничого травматизму в
підрядних організаціях у
металургії давно турбує керівників
теруправління Держгірпромнагляду
по Запорізькій області. З цього
приводу вирішено підготувати
наказ, відповідно до якого державні
інспектори у металургії з початку
2007 р. здійснюватимуть нагляд за
всіма підприємствами, які працюють
на території металургійних (та
інших) виробництв, а випадки
травмування їх працівників будуть
належати до травматизму в
металургійній галузі. І це не
революційне рішення: в Алчевську
(Луганська область) є подібний
досвід. Там представник підрядної
організації на місцевих
коксохімічному і металургійному
підприємствах до початку виконання
робіт звертається в службу охорони
праці цих підприємств, фахівці якої
повідомляють галузевого
інспектора про появу нового
підрядника. Інспектор ставить це
підприємство на облік і надалі
здійснює нагляд за станом безпеки
праці під час виконання робіт.
Поки що питання вдосконалення
нагляду не втрачає актуальності,
тому існує потреба внесення змін у
нормативну базу з охорони праці. А
ще є думка, що необхідно проводити
тендери, де переможець на право
виконання робіт визначатиметься за
участі інспектора, який врахує
рівень травматизму у кандидата на
виконання підрядних робіт, а
головне — рівень організації
роботи з охорони праці на такому
підприємстві.
К. МОРОЗ, керівник прес-служби
теруправління Держгірпромнагляду
по Запорізькій області
