Катастрофа на
Чорнобильській АЕС, загибель
теплохода «Адмирал Нахимов»,
пасажирських лайнерів Ту-154,
трагедія на аеродромі Скнилів...
Причиною цих катастроф були
помилки операторів, диспетчерів,
льотчиків, капітанів. Ці помилки
визначаються поняттям «людський
фактор», який є причиною більш як 50%
нещасних випадків зі смертельними
наслідками, що стаються щороку в
Україні.
Сучасні психологічні дослідження
свідчать про залежність
професійної діяльності від
психофізіологічних якостей
працівників. Відповідність цих
якостей людини вимогам професійної
діяльності — запорука її безпеки,
збереження працездатності та
багаторічної трудової активності.
Нині спеціалісти Головного
навчально-методичного центру
Держгірпромнагляду в сферу
промислової безпеки та охорони
праці впроваджують систему
професійного психофізіологічного
добору працівників, які виконують
роботи підвищеної небезпеки. Дію
цієї системи спрямовано на
зниження рівня виробничого
травматизму і профзахворюваності,
скорочення кількості аварій, що
сталися через помилки
працівників.
У реальних виробничих умовах у
роботі найдосконаліших і
налагоджених технічних систем,
незалежно від рівня їх
автоматизації, тією чи іншою мірою
необхідна участь людини. А там, де в
технологічному процесі бере участь
людина, виникають помилки, які
можуть допускатися незалежно від
рівня підготовки, кваліфікації чи
досвіду виконавця.
Як уникнути помилок людини в
професійній діяльності, особливо в
екстремальних ситуаціях? Як
прогнозувати, передбачати та
запобігати їм у виробничій сфері?
Для цього й існує система
визначення ступеня відповідності
індивідуальних психофізіологічних
якостей людини конкретному виду
професійної діяльності.
Значення психофізіологічного
профдобору для вирішення проблеми
людського фактора у виробничому
середовищі загальновідомо. Цей
метод давно успішно застосовується
у розвинених країнах для
визначення професійної
придатності, і його ефективність
підтверджена багаторічною
практикою. Джерела професійного
добору в сучасному розумінні слова
беруть початок від результатів
досліджень професора
Кембріджського університету К.
Пірсона, який створив перше бюро
профорієнтації в Бостоні (США). Його
книжка «Вибір професії» відкриває
перелік наукових праць з
профдобору. Інтенсивного розвитку
професійний добір набув у роки
Другої світової війни. У діючих
військах США під час управління
складними технічними системами
поза бойовими діями з вини
персоналу траплялися аварії. У
зв’язку з цим військові психологи
США провели глибокий психологічний
аналіз діяльності військових
спеціалістів і здійснили розробку
наборів тестів, які давали змогу
об’єктивно визначати професійну
придатність військовослужбовців,
від яких вимагалося надійне
виконання службових обов’язків у
складних напружених умовах і
екстремальних ситуаціях (персонал
авіаносців, екіпажі підводних
човнів і торпедних катерів,
льотчики морської авіації та інші
спеціальності). Головною метою
їхньої діяльності було виявлення
осіб з ознаками нервово-психічної
нестійкості. Під час тестування
кандидатів відсів непридатних
становив понад 50%. Як результат — у
відносно короткий період часу
кількість аварій з вини персоналу
знизилася на 40—70%.
Подібні тести успішно
застосовуються психологами і в наш
час у системі цивільної
профорієнтації. Багаторічний
досвід проведення
психофізіологічного добору кадрів
у США показав його високу
ефективність, яка підтверджується
такими результатами:
відсів працівників, не придатних до
виконання обов’язків у
екстремальних умовах, у процесі
навчання знижується з 40 до 8%;
аварійність з вини персоналу
знижується на 40—70%;
надійність систем управління
підвищується на 10—25%;
витрати на підготовку спеціалістів
знижуються на 30—40%.
Яскравим прикладом економічної
доцільності профдобору є система
набору та підготовки курсантів в
авіаційних училищах США. Шляхом
економічного аналізу було
встановлено, що при підготовці 100
молодих льотчиків, прийнятих в
училище після проведення
психофізіологічного добору,
відбувався мінімальний відсів
непридатних. Економія коштів на
їхнє навчання становила 6 млн.
доларів. Нині в США діють понад 1200
бюро профорієнтації, де молоді люди
одержують кваліфіковані
рекомендації, в яких професіях вони
можуть виявити свої здібності
повною мірою.
Психофізіологічний добір кадрів
дає змогу підвищити надійність і
безпеку діяльності спеціалістів,
поліпшити їхнє навчання, знизити
рівень профзахворюваності та
плинність кадрів, створити умови
для психологічної сумісності
працівників у колективі. Особи, які
пройшли тестування та одержали
висновок з максимально високою
оцінкою, становлять інтерес як
потенційні лідери робочих
колективів. Ці дані набагато
полегшують завдання роботодавця
під час раціональної розстановки
кадрів з урахуванням специфіки
виробництва.
Один з основних принципів
раціонального використання
людських ресурсів полягає у
ставленні до людського фактора як
до визначальної, стратегічної
ланки в ланцюгу економічного
зростання та успішної діяльності
підприємства. В Україні в умовах
соціально-економічної перебудови
та інтенсивного розвитку
промисловості, пов’язаного з
науково-технічним прогресом і
впровадженням нових технологій,
вирішального значення набуває
питання раціонального
використання людських ресурсів. З
цього випливає потреба в
соціально-спрямованій державній
політиці у розвитку системи
профдобору та психофізіологічної
експертизи в техносфері.
Зростаюча жорсткість вимог до
професій, де помилка працівника під
час виконання робіт у напружених і
складних умовах може призвести до
людських жертв і аварій з великими
матеріальними втратами, націлюють
роботодавця на пошук надійних
кадрів, здатних забезпечувати
безаварійну роботу в екстремальних
ситуаціях. Але де і як їх знайти? І
тут для пошуку працівників з
необхідними професійними якостями
альтернативи психофізіологічному
профдобору немає, і для цього не
потрібні докази.
Роботодавець повинен розуміти
головний принцип профдобору —
добір відповідної людини на
відповідне місце. На жаль,
більшість роботодавців мало
обізнані та не уявляють собі
значення й економічної вигоди
профдобору. Спеціалісти, які
займаються становленням системи
психофізіологічного профдобору в
Україні, стверджують, що цей процес
буде непростим і довгим з різних
причин, але головними з них є:
відсутність законодавчої та
нормативно-правової бази і низька
психометрична культура
роботодавців — численних
потенційних замовників на
профдобір.
Як відомо, агітація зверху часто
викликає скептичну реакцію, тим
більше, що психофізіологічна
експертиза — процедура платна. Так
хто ж просвітить роботодавця і
доведе йому ефективність вирішення
проблеми людського фактора на його
підприємстві шляхом проведення
профдобору? А чи не пряме це
завдання інженера служби охорони
праці, який, знаючи специфіку
виробництва та стан промислової
безпеки, може визначити список
професій та видів робіт
найбільшого ризику і видати
керівництву підприємства
обгрунтовані рекомендації,
запропонувати шляхи вирішення
проблем безпеки виробництва,
зокрема проблеми «людський фактор»
під час прийняття працівників
шляхом профдобору? Але для цього
треба всебічно підготувати самого
інженера з охорони праці. Вивчення
методу профдобору в технічних
вищих навчальних закладах у
програмі дисциплін з охорони праці
сьогодні просто необхідне. Ці
знання мають величезне значення
для сьогоднішніх студентів —
майбутніх професіоналів,
розробників нових теорій і
технологій, керівників підприємств
і галузей. Вони визначатимуть
ефективність вирішення проблем
промислової безпеки та охорони
праці. Тому сьогодні їх треба
озброїти знаннями в галузі
психології, психодіагностики,
психофізіології, психології
безпеки, щоб, прийшовши на
виробництво, вони не були сірими,
безликими, безініціативними
виконавцями, а з перших днів
самостійної роботи ставали
генераторами ідей у вирішенні
найважливішої проблеми безпеки —
людського фактора.
На жаль, у жодному з дев’яти
технічних вищих навчальних
закладів Дніпропетровської
області, де викладається
дисципліна «Основи охорони праці»
та «Охорона праці в галузі», такий
метод студентам не викладається. Це
пояснюється відсутністю цієї теми
у навчальній програмі,
затвердженій Міністерством освіти
та науки України. Але ж вища школа
завжди була рупором усього
прогресивного, передового, вона,
освоюючи нові теорії та відкриття,
вітчизняний і закордонний досвід,
трансформувала нові знання до
студентського середовища,
просуваючи таким чином ці знання в
суспільство.
Мета цієї статті — звернути увагу
вчених і педагогів вищої школи,
відповідальних працівників
Міністерства освіти та науки на
актуальність вивчення методики
психофізіологічного профдобору у
технічних вищих навчальних
закладах і ввести цю методику до
навчальної програми дисципліни з
охорони праці вже на навчальний
2008—2009 рік.
Своєчасне освоєння нових напрямів
науки і техніки набуває особливого
значення в технічних вищих
навчальних закладах, де досягнутий
у процесі навчання рівень
професіоналізму молодих
спеціалістів дасть змогу їм
вирішувати багатофакторні
завдання безпеки праці в системі
«людина—машина—середовище».
Найважливішою метою цього процесу
є формування головного принципу —
безумовність пріоритету безпеки
людини при вирішенні будь-яких
інженерно-технічних проблем.
Немає найбільш гуманного завдання,
ніж турбота про збереження
здоров’я та життя людини праці.
Спеціалістам треба знати шляхи
його вирішення.
О. КОНОВАЛОВ, заступник начальника
теруправління Держгірпромнагляду
по Дніпропетровській області
