Що, власне, сталося 11 лютого 2008 р. у ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», що у Нікопольському районі Дніпропетровської області?
...Апаратники дільниці виробництва
технічної продукції О. Ворожбит, О.
Сердюк та Ю. Василін, не
переконавшись у надійності
закриття люків, через які
вивантажується готова продукція,
почали вкидати сировину у котли
марки КВ-4.6М. Через деякий час
з-під кришки люка одного з котлів
стала витікати рідина. Оглянувши
люк, апаратники побачили, що
притискний ролик механізму
закриття люка не увійшов своєю
проточкою у паз скоби. Замість того,
щоб доповісти про нештатну
ситуацію начальникові цеху, О.
Ворожбит та О. Сердюк розвинули
активну самодіяльність. А саме:
відключили котел, знизили тиск до
нуля і почали закривати люк. Та під
час підтягування вже згадуваного
ролика кришка люка раптом почала
відкриватися під тиском сировини,
що містилася у котлі. О. Ворожбит
відсахнувся від киплячого розчину,
однак не втримався на ногах і почав
падати в бік котла. О. Сердюк, який
стояв поруч, кинувся підхоплювати
товариша. Та тієї ж миті люк
повністю відкрився і апаратників
обдало паром. Ю. Василін на той час
перебував за 5 м від них. Він і вивів
потерпілих на вулицю та терміново
доповів про нещасний випадок
начальнику забійного цеху Ф.
Плахотті. Той викликав медсестру,
потім — «швидку допомогу», що
доставила обох потерпілих до
центральної районної лікарні.
Термічні опіки в обох робітників
становили до 13% поверхні тіла.
Історія банальна до оскоми. Бо
скільки такого! «Ти йому кажеш: не
роби цього! А він робить»,— дуже
часто можна почути від майстрів і
на металургійних гігантах, і на
малих підприємствах. Коли ж цьому
буде край? І чи загалом це можливо?
Питання не риторичне. Досвід
розвинених європейських країн
свідчить: можливо. Причому
позитивна відповідь зумовлена не
тільки високим рівнем
автоматизації технологічних
процесів на підприємстві, де людина
практично не має контактів з
небезпечними та шкідливими
факторами виробництва, а й високою
культурою виробництва, що
передбачає свідоме і відповідальне
ставлення працівника будь-якого
рівня до своїх виробничих
обов’язків. Що стосується
останнього, то з цим у нас просто
національна біда, бо, практично,
який нещасний випадок не візьми,—
зачепишся за людський фактор. А за
ним обов’язково проглядається
нехтування власною і чужою
безпекою. Його феноменальна
живучість пояснюється різними
причинами.
Та мало чути про це. Як же з цим
ефективно боротися? Органи нагляду
стоять на тому, що корінь зла — у
нелюбові роботодавця до охорони
праці. Однак посилення тиску на
роботодавця, зрештою, обернулося
тим, що він успішно пролобіював у
Верховній Раді Закон «Про основні
засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської
діяльності», і тим самим (не секрет)
ускладнив роботу інспектора. А ще —
спонукав його керуватися при
визначенні винних у скоєнні того чи
іншого нещасного випадку не лише
ст. 13 Закону «Про охорону праці», а й
частіше заглядати у ст. 14, де
визначено обов’язки працівника
щодо додержання вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці.
До речі, цей, поки що нетиповий
приклад поведінки інспектора,
можна відслідкувати й під час
розслідування подій у ЗАТ
«Птахокомбінат «Дніпровський».
Так, комісія зі спецрозслідування
згадуваної пригоди визнала рядових
виконавців — апаратників О.
Ворожбита та О. Сердюка — прямими
винуватцями нещастя. Крім того,
вона відійшла від стереотипного
звинувачення у скоєнні нещасного
випадку посадових осіб того чи
іншого рівня. Чи мала для цього
комісія вагомі підстави? Дивіться
самі. Котел КВ-4.6М, який
обслуговували потерпілі, отримав
позитивний висновок експертизи з
питань охорони праці за
результатами технічного
діагностування у 2005 р. Наступне
опосвідчення мало відбутися у 2009 р.
Тобто технічних причин нещасного
випадку не могло бути. Що ж
стосується підготовки О. Ворожбита
та О. Сердюка з питань охорони
праці, то вони пройшли вступний,
первинний та повторний
інструктажі. Крім того, як свідчать
самі апаратники, вони добре знали
інструкцію апаратника, що
регламентує виробничий процес та
дотримання норм з охорони праці. Це
підтверджує і підпис потерпілих у
графі «З інструкцією
ознайомлений». До речі, у розділі 2
«Завдання і обов’язки» цієї
інструкції йдеться про таке:
«Налагодження і регулювання
обладнання проводяться згідно з
технологічним процесом під
контролем майстра-технолога».
Крім того, зазначено, що апаратник
повинен «суворо дотримуватися
вимог охорони праці». І це ще не все.
У розділі 5 «Зобов’язаний знати»
вказані не тільки вимоги до режиму
роботи в аварійній ситуації, а
наголошується, зокрема, і на тому,
що працівник повинен суворо
додержуватися вказаних вимог.
Подібний зміст має й інструкція № 45
з охорони праці для апаратників з
виробництва технічної продукції,
які працюють на вакуумних котлах
КВ-4.6М.
Та як би там не було, комісія
пов’язала даний нещасний випадок з
виробництвом. Отож, попри очевидну
вину апаратників, вони отримають
чимале матеріальне відшкодування
шкоди. Нічого не отримає тільки той,
хто сумлінно додержувався вимог
інструкцій з охорони праці та
технологічного процесу. Парадокс?
Так. Але скільки їх буває у нашому
житті. То коли, нарешті, запрацюють
важелі економічного впливу
стосовно порушників виробничої
дисципліни, які обіцяли нам автори
Закону «Про охорону праці» ще в 1992
р., бо саме тоді було введено в дію
цей нормативний акт?
Н. РУСИЧ
