...Забути день, коли на українсько-австрійському СП ТОВ «Фішер-Мукачеве», що на Закарпатті, сталася трагедія з верстатником В. Васьком, у колективі навряд чи зможуть. Адже пішов з життя досвідчений працівник, що віддав підприємству шість років, і разом з тим молода людина, в яку було чимало вкладено, але яка не встигла виконати головної своєї функції — продовжити себе в нащадках. І тільки тому, що, освоюючи закордонний верстат — каширувальну установку, призначену для наклеювання плівки на лижі, верстатник понадіявся на притаманну більшості з нас звичку: заходячи в приміщення, зачиняти за собою двері. Зробити таке, перебуваючи у відгородженій сіткою робочій зоні верстата, німецькому робітникові й на думку не спало б. У нас же ментальність інша. Вона й підвела: після закриття огородження лінія продовжувала працювати, і верстатника, який мав забрати з лінії лижу, що застряла, було затиснуто між робочими частинами устаткування.
Але сьогодні мова піде про інше —
реакцію і дії роботодавця у
форс-мажорній ситуації. «Під час
першої ж зустрічі з інспекторами
державного наглядового органу
генеральний директор СП ТОВ
«Фішер-Мукачеве» В. Рябич створив
атмосферу активного сприяння у
з’ясуванні обставин та причин
трагедії,— пригадує начальник
державної інспекції охорони праці
та промислової безпеки Б. Дорош. —
Комісії було створено належні
умови роботи, надано усі необхідні
документи. Відчувалося, що
посадовці, причетні до виробничого
процесу, щиро хочуть знайти
відповіді на запитання: що потрібно
зробити для того, щоб у майбутньому
таке не повторилося? Тим більше, що
кілька років поспіль підприємство
працювало без серйозних виробничих
травм...»
Розслідування тривало, кожен день
додавав запитань, відповіді на які
шукали іноді й у гострих
суперечках. Було встановлено
причини нещасного випадку, що мали
організаційний характер:
недостатній контроль за
проходженням стажування та
невиконання вимог інструкції з
охорони праці. Комісія з
розслідування пов’язала нещасний
випадок з виробництвом і назвала
винних у порушенні вимог
нормативних актів з охорони праці.
Начальник цеху спортивно-бігових
лиж Ю. Коцібан не забезпечив
належного контролю за додержанням
підлеглим правил та норм охорони
праці, виробничої дисципліни, що
регламентувалося йому посадовою
інструкцією; змінний майстер В.
Калинюк не проконтролював
додержання робітником вимог
інструкції з охорони праці.
Фатальної помилки припустився й
сам потерпілий, котрий, не
відключивши лінію, зайшов у робочу
зону, зачинив за собою двері
захисного огородження та спробував
дістати лижу, що не дійшла до упору,
чим порушив вимоги інструкції з
експлуатації каширувальної
установки типу А002.00, що категорично
забороняє видаляти деталі під час
її роботи та закривати за собою
огородження, не вийшовши з робочої
зони. Було розроблено також заходи,
спрямовані на запобігання
аналогічним трагедіям.
Передбачалося ознайомити з
обставинами та причинами нещасного
випадку зі смертельним наслідком
усіх працівників ТОВ
«Фішер-Мукачеве»; провести
позаплановий інструктаж з питань
охорони праці з робітниками та
позапланове навчання з тими, хто
зайнятий на обслуговуванні лінії
каширування, та всіма змінними
майстрами цеху виробництва
спортивно-бігових лиж. Головне ж —
до відновлення робіт на лінії
каширування головного механіка
підприємства О. Масаловича та
механіка цеху С. Виговського було
зобов’язано встановити додаткове
огородження в зоні завантажування
плівки та додаткові засоби
захисту.
— Але на цьому фахівці
підприємства не зупинились,—
констатує Б. Дорош.— Служба охорони
праці також запропонувала ряд
заходів: над входами до робочих зон
лінії вивісити додаткові
застережні написи; обладнати
світловою сигналізацією двері;
встановити автоматичне блокування
траверси при відчинених дверях. Усі
вказані заходи було виконано.
Важливо, коли роботодавець
усвідомлює свою відповідальність
за забезпечення належного рівня
безпеки на підприємстві. На
«Фішер-Мукачеве» з цим, здається,
склалося...
— Хоч ТОВ «Фішер-Мукачеве» у
створенні безпечних умов праці на
фоні більшості підприємств регіону
й раніше було на передових
позиціях,—додає позитивного
«фактажу» начальник відділу
охорони праці ТОВ
«Фішер-Мукачеве» Т. Гутник,—
сьогодні в нас роботу щодо
створення безпечних умов праці
оголошено наріжним каменем
соціальної політики. Устаткування
на виробництво завозиться
найсучасніше. На навчанні з метою
його освоєння теж не економимо:
кошти виділяються як на навчання на
місці, так і на закордонні
стажування. Підвищенню фахового
рівня працівників з боку
адміністрації — повсякчасна
підтримка. Згідно зі ст. 19 Закону
«Про охорону праці» (вона
передбачає для підприємств усіх
форм власності та фізичних осіб, що
використовують найману працю,
витрачати на охорону праці щороку
не менше 0,5% від суми реалізованої
продукції) в минулому році було
освоєно майже 4 млн. грн. На
придбання засобів індивідуального
захисту виділено понад 515 тис. грн.
Обіди за одну гривню в заводській
їдальні, підвезення до місця
роботи, медичні та побутові послуги
— все з турботою про працівника,
якої забагато, на мою думку, бути не
може.
Та чи кожен роботодавець сповідує
таку доктрину? Як не сумно це
визнавати, але поки що ні. На
підтвердження цього — наступна
історія. 25-річна А. Акуленко
прийшла працювати помічником
верстатника у ТОВ «Алеф», що
розташоване у Сваляві, 12 жовтня
минулого року. Пропрацювала три
місяці, і — травма... Ставши до
роботи у першу зміну 16 січня 2008 р.,
вона разом з верстатницею В.
Туряницею одержала завдання від
майстра цеху на виготовлення
лущеного шпону. В обов’язок
помічника верстатника входило
подавання лущеного шпону для
обрізання та відбирання заготовок
з-під гільйотинних ножиць.
Скориставшись тим, що старша колега
пішла на технологічну перерву, А.
Акуленко почала нарізати відходи
шпону для власних потреб. Пачку з
п’ятьма листами шпону вона
притисла лівою рукою до столу
верстата, а правою рукою та лівим
плечем натиснула кнопки опускання
та піднімання притискача і
рубального ножа. У результаті таких
дій опустилися притискач, який
притиснув пальці лівої руки разом з
листами шпону, і рубальний ніж, який
відсік робітниці кінчики пальців
лівої руки.
Комісія дійшла висновку, що
нещасний випадок стався внаслідок
порушень організаційного
характеру, винні в яких директор
ТОВ «Алеф» М. Сливка, котрий
допустив експлуатацію несправного
верстата; майстер цеху І. Гебеш, що
не проконтролювала додержання
працівниками вимог охорони праці,
виробничої та трудової дисципліни;
верстатниця В. Туряниця, котра не
вимкнула верстат, пішовши на
технологічну перерву, і сама
потерпіла, що на власний розсуд
виконувала роботу, яка не мала
ніякого відношення до
виробництва.
— Прикро вразило ставлення
керівництва підприємства до
виконання заходів, спрямованих на
усунення причин нещасного
випадку,— розповідає Б. Дорош.—
Якби роботодавець, завдавши шкоди
здоров’ю працівника, був
зобов’язаний відшкодовувати
витрати Фонду соціального
страхування від нещасних
випадків.., тобто ніс матеріальну
відповідальність, якби діяв
механізм диференціації страхових
внесків залежно від стану безпеки
виробництва та рівня виробничого
травматизму, ми могли б
розраховувати на більш
відповідальну реакцію. А так — і
сьогодні в цьому товаристві не
проведено експертизу обладнання
підвищеної небезпеки на
відповідність
нормативно-правовим актам з
охорони праці та не одержано дозвіл
Держгірпромнагляду на його
експлуатацію. Довелося звернутися
з поданням до прокуратури
Свалявського району.
...Україна — єдина країна у світі,
яка звільнила власників від
матеріальної відповідальності за
стан безпеки і травматизму на
виробництві. З метою зміни ситуації
у цій сфері Держгірпромнагляд
підготував і подав до Кабінету
Міністрів ряд законодавчих
ініціатив. Серед них — внесення
змін до Закону «Про
загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від
нещасного випадку на
виробництві...», виключення
Комітету зі сфери дії Закону «Про
основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської
діяльності» як такого, який
перешкоджає інспекторам нагляду
перевіряти підприємства, що
суперечить міжнародному праву;
внесення доповнень до
Адміністративного кодексу України
з метою збільшення розмірів
штрафів за невиконання вимог з
промислової безпеки та охорони
праці. Ці кроки, образно кажучи,
співзвучні народній мудрості:
любиш коня поганяти — люби його й
годувати. Адже хто, як не
роботодавець, повинен дбати про
людей, які приносять йому
прибутки?
В. ТУРЯНИЦЯ, керівник прес-служби
теруправління Держгірпромнагляду
по Закарпатській області
