Для того щоб успішно
управляти професійними ризиками, а
точніше, навчитися зводити їх до
мінімуму, потрібно не тільки
спиратися на законодавчу базу, а
навчити працівника дорожити своїм
життям. І якщо в ньому щось не
ладиться, говорити людині про
додержання заходів безпеки на
роботі може бути даремно. Якщо ж
удома панує злагода, є можливість
реалізувати себе й у цеху, і на
клубній сцені, і на заняттях
поетичного клубу, то життя не
тільки виявляється цікавим, але й
набуває нового сенсу. Ним починають
дорожити й охоче вчаться його
берегти — як своє власне, так і
працюючих поруч. Можливо, це і є
головною мотивацією, що спонукає
працівників до безпечної праці.
Такі думки виникли у мене
напередодні Дня охорони праці
після ознайомлення з умовами життя,
роботи і реальною дієвістю системи
управління охороною праці у ВАТ
«Алчевський коксохімічний завод»
(«Алчевськкокс»). Опубліковане в
журналі «Охорона праці» у зв’язку
з Днем охорони праці звернення
Оргкомітету дуже точно розставляє
акценти, розглядаючи у
взаємозв’язку життя, роботу і
виробничу безпеку.
Не тільки
адміністратором, у руках якого
перебувають важелі управління
виробництвом, але й душею колективу
на заводі став генеральний
директор В. Кривонос. Що ж
стосується ефективності роботи
служби охорони праці ВАТ
«Алчевськкокс», то про неї
переконливіше за все говорить той
факт, що з 1997 р., ось вже більш як 10
років, на підприємстві не було
аварій, нещасних випадків зі
смертельними наслідками, а також
випадків професійних захворювань.
За досить великої чисельності
працівників (3741 особа) минулого
року тут допущено 5 нещасних
випадків. Це — на коксохімічному
виробництві, на якому підвищена
вогне-, газо- і вибухонебезпека, з
великою кількістю механізмів, що
рухаються.
З 88 видів робіт підвищеної
небезпеки, визначених переліком до
Порядку видачі дозволів Державним
комітетом України з нагляду за
охороною праці та його
територіальними органами, у ВАТ
«Алчевськкокс» їх виконується
40!
На заводі впроваджуються
найдосконаліше обладнання,
передові технології. Але і В.
Кривонос, і його команда розуміють,
що ніяка техніка не гарантує
безпеки, якщо її не забезпечать
люди. І тому їм, задоволенню їхніх
соціальних потреб на підприємстві
приділяється першорядна увага.
Напередодні Дня
охорони праці на заводі було
проведено черговий огляд сил, що
забезпечують здорові умови та
безпечну працю колективу.
Начальник відділу охорони праці А.
Семеновський, розповідаючи про те,
як проходила Декада охорони праці,
додав: «У нас щодня — День охорони
праці».
Крім великої інформаційної роботи,
що охопила всі підрозділи,
публікацій у газеті «Коксохімік»,
оформлення стендів, куточків
охорони праці постаралися дійти до
кожного робочого місця і людини.
Проведено загальнозаводський і
цехові огляди охорони праці.
Організовано консультації
стосовно правильного добору та
використання засобів
індивідуального захисту органів
дихання, зору та слуху.
До Декади було приурочено початок
періодичного медогляду
працівників. Водночас було
проведено цільові перевірки
виконання ремонтних і
будівельно-монтажних робіт
сторонніми підприємствами,
освітленості робочих місць,
маршрутів пішохідного руху та
всієї виробничої території в
темний час доби.
Величезний інтерес викликав
конкурс електрогазозварників
структурних підрозділів
підприємства. Зрозуміло, поряд із
професійною майстерністю
оцінювалося й додержання заходів
безпеки.
Було переглянуто маршрути
безпечного руху в кожному цеху, на
кожній дільниці. Оновлені схеми
розміщено у всіх приміщеннях, де
проводяться змінно-зустрічні
збори. Підготовлено й направлено до
структурних підрозділів
інформаційно-аналітичний бюлетень
про стан охорони праці у I кварталі
2008 р. і про підсумки Декади охорони
праці.
Оновлено
попереджувальні написи, плакати й
знаки безпеки на території заводу
та на всіх виробничих майданчиках.
Громадські інспектори з охорони
праці у своїх колективах провели
роз’яснювальну роботу щодо
забезпечення особистої безпеки
(самоконтролю) на робочому місці та
під час руху по території
підприємства.
Приємно читати у звіті: «належало
пройти профогляд — 2590 осіб, пройшло
— 2590», а в графі «кількість
виявлених професійних
захворювань» бачити прочерки. За
цими цифрами та короткими рисками
— величезна щоденна праця медиків.
Про неї розповіла головний лікар
заводської поліклініки Т. Войнова.
Вона познайомила зі своїми
колегами, показала сучасне
обладнання, яким оснащено кабінети
й лабораторії. Наприклад,
фельдшер-лаборант Г. Філіппенко на
новітньому гемолітичному
аналізаторі робить аналіз крові
менше ніж за 10 хв, причому «точніше,
ніж під мікроскопом», і відразу
апарат видає надрукований
результат дослідження.
Здавалося б, що в усьому цьому
дивного?
Пам’ятається, на момент розпаду
СРСР у нас широко пропагувався
закордонний досвід капіталізму «з
людським обличчям».
Розповідалося, як піклуються про
свої кадри японські та інші
роботодавці. Чомусь ми в них не
стали переймати цей досвід. Багато
новоспечених власників
українських підприємств поспішили
позбутися соціальної сфери,
цехової медицини, будинків
культури...
А на Алчевському коксохімзаводі
мене познайомили з начальником
цеху... культури. Так, так! Таку назву
має посада, яку обіймає Л. Клеван.
Вона разом з бібліотекарем Палацу
культури, в якому працюють гуртки
художньої самодіяльності,
подарувала мені книгу віршів,
написаних працівниками заводу й
опубліковану за рахунок коштів
підприємства...
Пощастило ознайомитися і з багатою
експозицією музею заводської
історії. В. Шаров, шанований
ветеран, любовно зберігає пам’ять
про людей, які створювали завод —
славу і гордість колективу.
Звичайно ж, дорожать своїм
підприємством, щасливі причетністю
до його справ й ті, хто трудиться на
ньому сьогодні.
Чи не обтяжливі такі
витрати на невиробничі цілі? В
Алчевську мене переконали: вони
окупаються сторицею. Люди
відчувають і цінують турботу про
себе. Вони відповідають взаємністю,
дбайливим ставленням і до
устаткування, на якому працюють, і,
зрозуміло, до свого здоров’я. Їм
хочеться повноцінно жити. А для
цього потрібно додержувати норм
безпеки. Заводу ж у багато разів
ефективніше і приємніше витрачати
кошти на медицину, культуру, спорт
— фактично, на профілактику
профзахворювань і зміцнення
здоров’я, ніж компенсувати
потерпілому його втрату.
Колективний договір на
коксохімзаводі — це закон. Так, у 2007
р. виконано всі 34 пункти розділу
«Охорона праці». Працівників
підприємства повністю забезпечено
спецодягом, спецвзуттям та іншими
ЗІЗ. Зайняті на роботах з важкими та
шкідливими умовами праці безплатно
одержують молоко,
лікувально-профілактичне
харчування, газовану воду.
Профспілковий комітет здійснює
громадський контроль за станом
безпеки та умов праці, виробничої
санітарії. Впродовж 2007 р. навчено 102
громадських інспектори.
«Звичайно,— визнає А.
Семеновський,— зробити треба ще
дуже багато. Минулого року
працівниками Луганської державної
інспекції промислової безпеки та
охорони праці в металургії під час
комплексної перевірки на заводі в
окремих цехах були виявлені
порушення. Видано 26 приписів на їх
усунення, 7 посадових осіб
притягнено до адміністративної
відповідальності...»
Відзначаючи самокритичність
співрозмовника, я подумав і про
інше. Самі керівники та спеціалісти
структурних підрозділів заводу не
чекали, коли до них прийдуть з
перевіркою інспектори держнагляду,
а виявили минулого року 3470 порушень
нормативно-правових актів з
охорони праці, видали 1180 талонів
попередження їх порушникам. І в
цьому запорука успіху, якого
вдалося добитися алчевським
коксохімікам, про що вони й
розповіли на підсумковому
засіданні комісії з проведення Дня
охорони праці.
Геннадій ЩУРОВ,
наш власкор
На знімках:
генеральний директор
ВАТ «Алчевськкокс» В. Кривонос;
начальник цеху культури Л. Клеван,
А. Семеновський і бібліотекар
М. Низова (зліва направо)
ознайомлюються
з книжковими новинками;
робітницю залізничного цеху
О. Куценкову
консультують головний лікар Т.
Войкова і лікар Л. Єпішева (зліва
направо);
завідувач музею заводської історії
В. Шаров біля бюста першого
директора підприємства В.
Козирєва.
Фото автора
