У нашій країні керівники більшості підприємтв, як правило, не мають достатніх навичок у вирішенні питань безпеки виробництва. Знайти фахівців, які володіють цими питаннями, з кожним роком все важче. Дефіциту фахівців з охорони праці сприяє зниження практичного досвіду розробників програм та викладачів закладів освіти (у зв’язку із зміною поколінь). У цих умовах велике значення має якість програм навчання з питань охорони праці.
Дисципліна «Охорона праці» по
своїй суті є політехнічною,
оскільки базується на знаннях,
отриманих з різних галузей, за
різних умов виробництва та
напрямів виробничої діяльності
(від технічних, медичних до
юридичних).
Розумінню питань безпеки
виробництва мають сприяти
навчальні заклади та навчальні
посібники з охорони праці, основною
метою яких є надання об’єктивних
базових знань про
організаційно-технічні умови
безпечного ведення робіт та заходи
щодо запобігання виникненню
аварій, нещасним випадкам та
професійним захворюванням на
виробництві. Навчальні посібники з
охорони праці підлягають
постійному коригуванню, оскільки
повинні реагувати як на зміни
чинного законодавства про охорону
праці, так і оновлення
технологічних процесів тієї галузі
виробництва, на яку вони
розраховані. Необ’єктивність у
викладі питань, на яких базується
безпека виробництва, впливає на
фаховий рівень випускників
навчальних закладів і в подальшому
може вплинути на результати
виробництва, призвести до збитків,
стати причиною виробничого
травматизму.
У більшості навчальних посібників
не розкрито різниці між малим і
великим, приватним і державним
підприємством, але передбачено
однаковий підхід до питань безпеки
виробництва незалежно від сфери
діяльності та структури управління
підприємством. Типові програми
(відповідно і навчальні посібники)
навчання з питань охорони праці все
більше орієнтуються на
організаційні питання, що
формалізує сам процес виробництва
та зменшує особисту
відповідальність працівників за
виконання робіт. Розробники
типових програм та навчальних
посібників все більше віддаляються
від виробничої діяльності, що
впливає на рівень практичних знань
випускників.
Відповідно до чинних норм і правил
охорони праці на будь-якому
промисловому підприємстві із
значними обсягами виробництва,
крім служби охорони праці, повинно
бути призначено понад 10
відповідальних осіб, які
здійснюють нагляд за експлуатацією
виробничих будівель (споруд) та
виробничого устаткування на
об’єктах енергетичного,
водопровідно-каналізаційного,
хімічного, газового,
вентиляційного, вантажопідйомного
та ліфтового господарства,
котлового господарства і посудин,
що працюють під тиском,
транспортних засобів тощо. Крім
того, відповідальна особа повинна
мати значну кількість оперативної
документації (положень, стандартів,
наказів, актів, журналів,
інструкцій тощо), що регламентує
виробничу діяльність. А якщо взяти
малі підприємства, кількість яких
збільшується з кожним роком і де
фактично відповідальність за стан
виробничого устаткування
покладена на одного-двох
працівників, то виникає
закономірне запитання — як особа,
яка не є фахівцем з охорони праці,
спроможна організувати ефективну
роботу з охорони праці на
підприємстві без належного
базового навчання та інформаційної
підтримки з питань охорони
праці?
Враховуючи практичний досвід,
потрібно внести зміни (доповнення)
у чинну типову програму навчання з
нормативної дисципліни «Основи
охорони праці», яка розрахована на
студентів загальноінженерних,
економічних, педагогічних та інших
гуманітарних спеціальностей вищих
закладів освіти України. Одним із
шляхів реалізації програми є
висвітлення питань охорони праці в
навчальних посібниках, за якими
навчаються студенти вищих
навчальних закладів. Але ж з часу
написання ряду посібників
нормативна база з охорони праці
зазнала суттєвих змін, крім того, їх
автори не розкрили деякі питання чи
оперували недостовірними
даними.
Наведемо основні питання, які, на
думку автора, мають бути внесені
(уточнені) у посібники і відповідно
у типову програму навчання з
нормативної дисципліни «Основи
охорони праці».
У розділах «Терміни і визначення з
охорони праці», де є посилання на
ДСТУ 2293-99, не розглядаються такі
базові поняття, як роботи
підвищеної небезпеки, робота на
висоті, верхолазні роботи,
виробнича будівля; уповноважена
найманими працівниками особа з
питань охорони праці; дозвіл на
початок роботи (ліцензія); посадова
інструкція; види інструкцій (з
охорони праці, експлуатаційні
(робочі), технологічні), а також
визначення таких базових термінів,
як установка, устаткування, машина,
механізм, агрегат, апарат, пристрій,
інвентар тощо.
Указується, що колективний договір
укладається профспілковим
комітетом підприємства від імені
трудового колективу з роботодавцем
(а як бути з підприємствами, де
відсутні профспілкові комітети,
яких сьогодні переважна
більшість?). Розглядається тільки
трудовий договір, але не розглянуто
особливості цивільно-правового
договору, поняття «відсторонення
від роботи»; не розглянуто основні
вимоги Господарського кодексу
України (наприклад, хоча б види
підприємств).
Коли йдеться про працю жінок та
молоді (маються на увазі
неповнолітні), про охорону праці
інвалідів — ні слова. Немає жодного
посилання на нормативні документи,
що встановлюють порядок проведення
навчання неповнолітніх,
організацію праці інвалідів та
перелік робіт, до яких заборонено
залучати жінок, підлітків та
інвалідів.
Розглядаються питання про
триступеневий
адміністративно-громадський
контроль за станом охорони праці на
виробництві. (А як же холдинги,
компанії, об’єднання, де, як
правило, маємо до п’яти рівнів
управління?) Деякі повноваження
державних інспекторів і
контролерів органів державного
нагляду (наприклад, відвідувати
виробництво в будь-який час) є
застарілими; розглянуто тільки
кілька структур державного нагляду
(органи прокуратури,
Держгірпромнагляду, СЕС, пожежний
нагляд тощо) та одну структуру
регіонального нагляду (місцеві
органи влади). А на практиці,
наприклад, у будівельній галузі
сьогодні маємо до 30 органів
державного та громадського нагляду
і контролю за безпекою
виробництва.
Немає жодного посилання на форму
7-тнв «Звітність про виробничий
травматизм».
У розділі «Гігієна праці та
виробнича санітарія» немає
посилань на Гігієнічну
класифікацію праці за показниками
шкідливості та небезпечності
факторів виробничого середовища,
важкості та напруженості трудового
процесу (наказ МОЗ від 27.12.2001 р. № 528)
або хоча б на Гігієнічну
класифікацію праці за показниками
шкідливості та небезпечності
факторів виробничого середовища,
важкості та напруженості трудового
процесу (затверджена Головним
санітарним лікарем СРСР 12.08.86 р. №
4137-86), де визначені вимоги до
організації робочих місць.
У розділі «Охорона праці
користувачів ПК» немає жодного
посилання на Правила охорони праці
під час експлуатації
електронно-обчислювальних машин
(НПАОП 0.00-1.31-99). Йдеться про ЕОМ
старого покоління, які вже не
використовуються (детальніше див.
статтю «ЕОМ: настав час переробити
нормативний акт». — «Охорона
праці», № 11, 2006 р.).
Не визначено поняття
«електротехнічний персонал»,
«електротехнологічний персонал»
та «неелектротехнічний персонал»,
«група з електробезпеки»
(детальніше див. статтю
«Кваліфікаційні вимоги до
працівників, які виконують роботи в
електроустановках». — «Охорона
праці», № 1, 2007 р.).
Не вказується на необхідність
опосвідчення електроустановок
споживачів та їх експертизи —
різниця між ними є специфічною, і у
такі тонкощі для гуманітарних
спеціальностей можна не
вдаватись.
У розділі «Системи, що працюють під
тиском» є незрозумілим порядок
організації служби безпечної
експлуатації посудин, що працюють
під тиском, у тому числі
тепловикористовувальних установок
і теплових мереж. Про необхідність
випробування ресиверів — посудин,
що працюють під тиском (наприклад,
компресори), не згадується
взагалі.
В одному з посібників у розділі
«Правила безпеки під час виконання
вантажних і транспортувальних
робіт» — «Граничні норми
підіймання та переміщення вантажів
однією людиною» вказано: для
чоловіків віком 18 років і старших —
50 кг (допускається до 80 кг при
одноразовому перенесенні на
відстань по горизонталі до 35 м за
умови, якщо вантаж укладається на
спину і знімається іншими
вантажниками), що є допустимим
тільки для однієї категорії
робітників — вантажників і
недопустимо для всіх інших
категорій працівників (норми
наведено у табл. 4.1.7 Гігієнічної
класифікації праці за показниками
шкідливості та небезпечності
факторів виробничого середовища,
важкості та напруженості трудового
процесу). Не розкрито
загальноприйняте поняття
«технологічний транспортний
засіб», основні вимоги щодо порядку
реєстрації та технічного огляду
транспортних засобів цієї
категорії. Не розглянуто вимоги
безпеки під час виконання
вантажно-розвантажувальних робіт
з використанням автотранспорту
(наприклад, норми складування,
перевезення вантажів), що більш
пріоритетно для студентів
гуманітарних спеціальностей, ніж
експлуатація спеціалізованих
транспортних засобів (наприклад,
конвеєрів, рольгангів).
Перелік медикаментів наводиться
незмінним з часів СРСР, у тому
числі вимоги «змащувати обморожені
ділянки жиром, мазями не
рекомендується», що на сьогодні є
анахронізмом.
Не визначено основні вимоги щодо
безпечної експлуатації будівель і
споруд (виробничих, громадських,
житлових) та внутрішньобудинкових
інженерних мереж.
Не розглянуто вимоги щодо базової
оперативної документації з охорони
праці (журналів), що мають бути на
всіх рівнях управління охороною
праці підприємства. Йдеться лише
про журнали реєстрації
інструктажів з питань охорони
праці. Не вказується на
необхідність ведення оперативних
журналів для реєстрації обліку та
огляду устаткування підвищеної
небезпеки.
Навчальні посібники і типова
програма навчання з нормативної
дисципліни «Основи охорони праці»
не є адаптованими до вимог чинного
законодавства про охорону праці
(законодавства про працю), не
відтворюють сучасних змін у
промисловому виробництві
(технології, умови і засоби
виробництва), здебільшого мають
теоретичний характер та
орієнтовані на систему управління
охороною праці великого
(державного) підприємства. Для
якісного навчання студентів вищих
закладів освіти з питань охорони
праці до програм необхідно внести
зміни, які об’єктивно відтворювали
б сучасні умови розвитку
виробництва та чинне законодавство
про охорону праці (законодавство
про працю).
Потрібно більше підручників,
розрахованих на конкретну
аудиторію, орієнтованих на певну
галузь виробництва, виходячи з
обсягів виробництва, кількості
працюючих тощо .
М. ФЕДОРЕНКО, головний державний
інспектор Київської державної
інспекції з промислової безпеки та
охорони праці у будівництві
