З кожним наступним роком після
прийняття Закону «Про
загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності»
щораз більше накопичується
інформації, досвіду, побажань, що
потребують відповідного аналізу
щодо ефективності його дії,
доцільності застосування певних
положень документа, удосконалення
форм надання допомоги потерпілим. І
вкрай важливо при цьому, щоб
пропоновані ідеї та слушні
побажання не залишалися не
поміченими тими, від кого залежить
їх втілення,— передусім
законодавцями.
Про роботу управління виконавчої
дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних
захворювань в Івано-Франківській
області, що ще слід зробити для
покращання соціального захисту
працюючих розповідає її начальник
Н. ГЛИНСЬКА.
Як ми працювали протягом шести
років з початку роботи нашої
установи, можуть судити потерпілі
та страхувальники області. Я ж
відзначу, що на момент створення
робочих органів Фонду понад 3 тис.
потерпілих на виробництві не
виплачувалися жодні виплати. А
заборгованість перед ними
становила більше 2 млн. грн. Нині 3,5
тис. потерпілих на виробництві
щомісяця, без будь-яких затримок,
одержують належні їм виплати.
Тільки у 2006 р. їм виплачено майже 17
млн. грн., що вдвічі більше, ніж у 2002
р.
Закон передбачає не окремі виплати,
а систематичну турботу про
потерпілих. Ось чому при
травмуванні працюючого
виплачується не лише одноразова
допомога, сума якої залежить від
ступеня втрати працездатності, а й
щомісячні страхові виплати. За
потреби надаються медико-соціальні
послуги — путівки для
санаторно-курортного лікування,
оплачується вартість
протезно-ортопедичних виробів,
ліків, медичного інвентарю. Ми
повинні підтримувати постійний
зв’язок з потерпілими, і вони його
відчувають.
Коли ж на виробництві стається
нещасний випадок зі смертельним
наслідком, то сім’я отримує
п’ятирічний середній заробіток
потерпілого та по однорічному — на
кожного утриманця. Крім пенсії,
утриманцям виплачуються гроші у
разі втрати годувальника,
здійснюються й інші виплати. Тому
так важливо, щоб заробітна плата
працюючим виплачувалася легально,
бо саме нараховані кошти беруться
до розрахунку соціальних виплат у
разі втрати працездатності чи
годувальника.
Задля підтримання постійного
контакту з потерпілими в
управлінні проводяться дні
відкритих дверей, ініціюються
безпосередні зустрічі, працюють
прямі телефонні лінії,
розглядаються скарги та
пропозиції. У разі потреби
організовуються виїзди до місць
проживання потерпілих у будь-яку
місцевість області. Скажу відверто:
проведення таких зустрічей — вкрай
відповідальна справа, що вимагає
розуміння психології потерпілих.
Ці люди нерідко порушують доволі
принципові питання. Тому важливо
переконати їх, що ми у своїй
діяльності керуємося відповідними
нормативними документами, якими не
завжди передбачено те, на чому
наполягає потерпілий.
Відповідна увага приділяється
створенню можливостей для
відвідування інвалідами відділень
Фонду. Для цього в будинках, де
розташовані установи обладнано
пандуси, встановлено кнопки
виклику спеціалістів.
Усього на надання
медико-соціальних послуг у 2006 р.
витрачено більше 1 млн. грн. Для
нашої порівняно невеликої області
це значні кошти. Сюди входить
оплата лікування 246 осіб, 153 путівок
для санаторно-курортного
лікування, придбання 70 протезів,
повернення витрат на транспортне
обслуговування 65 особам, оплата
регулярних медичних оглядів 304
осіб.
Надзвичайно вдячні інваліди
внаслідок трудового каліцтва за
придбані за кошти Фонду автомобілі.
Вже надійшло до області та передано
потерпілим 30 автомобілів. Їх
власникам надовго запам’ятаються
урочистості з нагоди вручення
ключів, що проходили за участі
керівників обласної ради,
облдержадміністрації. Адже на таку
допомогу з боку держави багато з
них чекали більше десяти років.
На жаль, не всю нашу роботу можна
втиснути в прокрустове ложе правил
та постанов. Головний наш принцип —
ставитися до людей так, як би ти
хотів, щоб ставилися до тебе. Люди,
які втратили здоров’я на
виробництві, вже покарані долею, а
тому вони повинні відчувати
турботу та повагу до себе. Ми
вітаємо потерпілих зі святами,
організовуємо різноманітні
виставки робіт, виконаних
інвалідами, які дають змогу їх
розрадити, відволікти від
невеселих думок. Хочемо, щоб
потерпілі приходили у відділення
не тільки з питаннями, проханнями, а
й поділитися своїми пропозиціями,
знайти однодумців, з користю
проводити час. Для цього
облаштовуємо кімнати прийому
відвідувачів, де в комфортних
умовах люди могли б
спілкуватися.
Відділеннями Фонду в
Івано-Франківській області
зареєстровано більше 26 тис.
страхувальників — підприємств,
організацій, установ, господарств
різних форм власності. Вони вже
сплатили понад 28 млн. грн. страхових
внесків, що становить 104,1% до
доведеного завдання. Загалом за 6
років діяльності відділень збір
страхових внесків зріс більше ніж
удвічі.
Протягом 2006 р. до управління
надійшло 330 повідомлень про нещасні
випадки на виробництві. У
результаті їх розслідування лише 254
випадки були визнані страховими, з
них 15 — зі смертельними наслідками.
Також зареєстровано 8 випадків
профзахворювань.
Статистика виробничого
травматизму за час діяльності
Фонду дає підстави говорити про
тенденцію до його кількісної
стабілізації і в окремі роки — про
певне зниження його рівня. Однак
високий коефіцієнт тяжкості
свідчить про приховування
роботодавцями травм. Тому слушною є
ініціатива ФПУ оголосити 2007 р.
роком боротьби з таким
антигуманним явищем, оскільки
потерпілі стають жертвами намагань
керівників позбутися зайвого
клопоту. Для роз’яснення наслідків
такого негативного явища проходять
і надалі проходитимуть зустрічі з
трудовими колективами, залучаються
до цього місцеві друковані та
електронні засоби масової
інформації. Проводиться
роз’яснювальна робота серед
заявників на реєстрацію
підприємств.
Для того, щоб мати очевидні
здобутки у роботі з потерпілими,
необхідна профілактика
виробничого травматизму та
профзахворювань. З цією метою у 2006
р. було випущено і розповсюджено
три види буклетів, підготовлено
відеоролик «Безпека праці на
будівельному майданчику. На
допомогу роботодавцю». Регулярно
проводяться навчання з охорони
праці новообраних голів селищних
та сільських рад, перевірки стану
охорони праці на виробництві.
Незважаючи на доволі значний обсяг
виконаної роботи, все ж залишається
ряд проблем, які не дають змоги
налагодити її у руслі, обумовленому
законодавством. Приміром, не
задовольняє нас співпраця з
обласною клінічною лікарнею
стосовно медико-соціальної
реабілітації потерпілих. Медики
цієї установи вбачають партнерську
співпрацю у тому, щоб Фонд
відшкодовував заробітну плату
медперсоналу, ПДВ тощо. Хоча згідно
з нормативними документами Фонд
вправі відшкодовувати лише ті
витрати, які не покриваються
бюджетним фінансуванням і
підтверджуються відповідними
документами. Такий правовий
нігілізм породжує скарги,
конфлікти. Адже така процедура
розрахунку не влаштовує
потерпілих.
Не повністю вирішено питання щодо
забезпечення відділень Фонду
приміщеннями в Івано-Франківську,
районних центрах Надвірній,
Снятині, Коломиї. Ще у 2001 р. Кабінет
Міністрів прийняв постанову, якою
на місцеві органи влади
покладалася відповідальність за
створення належних умов праці
працівників цих установ,
забезпечення службових приміщень
телефонним зв’язком. Однак у
жодному районі області цього не
було зроблено. Довелося власними
силами вирішувати цю проблему. Але
ж з кожним роком підвищується
орендна плата за користування
нерухомістю, до того ж приміщення,
котрі здебільшого розташовані на
другому-третьому поверхах, не
пристосовані для прийому
інвалідів. А кошти для проведення
відповідних реконструкцій,
облаштування пандусів у бюджеті
Фонду не передбачені.
Дає моральне задоволення лише те,
що за відносно незначний час
працівники Фонду на місцях
спромоглися налагодити систему
соціальної допомоги людям, які
одержали каліцтво у процесі роботи.
Головне, що проблеми з виплатою
відшкодувань за втрачене здоров’я
в державі не існує.
На знімку:
начальник управління
виконавчої
дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві
та професійних захворювань
в Івано-Франківській області
Н. Глинська.
Фото з архіву Фонду
