Перш ніж аналізувати стан
виробничого травматизму у
Хустському та Міжгірському районах
Закарпатської області, які
обслуговує відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві у Хустському районі,
слід вказати на особливості даної
території. Передусім, доволі
значними є відстані від
прикордонного Хуста до окраїнних
сіл Міжгірського району, що межує з
Івано-Франківщиною. Автошляхи між
ними серпантином звиваються
здебільшого через гористу
місцевість довжиною понад 100 км. Тож
за відсутності автотранспорту
працівникам відділення доводиться
нелегко.
Та попри наявні складнощі
працівники відділення Фонду доволі
успішно справляються з покладеними
на них обов’язками. Протягом 6,5
років своєї діяльності колектив
чітко усвідомив свою роль у наданні
допомоги потерпілим на
виробництві, важливості заходів з
профілактики травматизму. В цьому
переконував нашого власного
кореспондента Степана ПОПОВИЧА
начальник місцевого відділення
виконавчої дирекції Фонду В.
Сміщук.
А почав Володимир Петрович із
констатації невтішного факту: стан
виробничого травматизму на
підприємствах двох районів є
невиправдано високим. За
шестирічний період тут зафіксовано
70 нещасних випадків. 53 випадки,
пов’язані з виробництвом, сталися
у Хустському районі. 8 сімей
залишилися без годувальника.
Насторожує динаміка виробничого
травматизму і в 2007 р.: за 6 місяців
тут сталося 8 страхових нещасних
випадків проти 4 за аналогічний
період минулого року. Ще 3 випадки
розслідуються (один з них груповий).
Простежується тенденція, що 2007 р. за
рівнем виробничого травматизму
стане рекордним. І це при тому, що в
2003 та 2005 роках тут не зареєстровано
жодного нещасного випадку зі
смертельним наслідком.
Підприємства мають різні ступені
ризику, що визначають їхні страхові
внески до Фонду. Тому, здавалося б,
повинна проявлятися відповідна
увага до безпеки працюючих. Однак
не завжди бажане відповідає
дійсності. «Лідером» за кількістю
нещасних випадків виробничого
травматизму є ТОВ «Стен Лтд», що в
Міжгірському районі. Непокоїть
ставлення до безпеки працівників
на приватному підприємстві
«Інтер’єр». І це при тому, що на
двох вказаних підприємствах є
служба охорони праці.
Бездіяльність цих структур, вважає
Володимир Петрович, зумовлена тим,
що з обох сторін відсутня мотивація
безаварійної і безпечної роботи.
Під час розслідування обставин та
причин травмування робітника у
деревообробному цеху ТОВ «Моделер»
з’ясувалося, що майстер, у
присутності якого виконувалося
виробниче завдання, проявив
байдужість до порушення, бо
потерпілий не користувався
захисним пристроєм.
Безвідповідальність і призводить
до порушень виробничої і
технологічної дисципліни, що
нерідко спричиняє травмування
самих порушників. Про проявлене
недбальство заходить мова лише
після скоєння нещасного випадку.
Саме тому робітникам, які виконують
роботи підвищеної небезпеки, слід
якомога частіше нагадувати про
додержання вимог безпеки. Це той
випадок, коли, як мовиться, маслом
каші не зіпсуєш. Бо що добре для
працівника, те добре й для
підприємства: турбота про безпеку
праці повинна бути обопільна. І
звичайно, шкоду завдають такі
інструктажі, коли інструктовані
обмежуються лише підписом про їх
проходження у відповідних
журналах. Таке відношення до роботи
рано чи пізно спричиняє прикрі
наслідки.
В. Сміщук з гіркотою відзначав, що
система управління охороною праці
обмежується здебільшого окремим
підприємством, тому аналізом її
ефективності переймаються самі
роботодавці. Коли говорити про
регіональну СУОП, то вона лише
декларується. А згідно із Законом
«Про охорону праці» вона повинна
ефективно функціонувати на
регіональному рівні.
Відзначаючи ці законодавчі вимоги,
посилаючись при цьому на ст. 35
Закону, співбесідник торкнувся
взаємодії органів місцевого
самоврядування та відділення
виконавчої дирекції Фонду.
Відділення Фонду тісно співпрацює
з органами місцевого
самоврядування, роботодавцями
підприємств різних форм власності.
На шпальтах місцевої преси
регулярно інформується про
результативність його діяльності,
публікується інформація про
надання допомоги потерпілим на
виробництві, з питань соціального
захисту працюючих.
Та все ж не завжди складається
взаєморозуміння, коли потрібна
підтримка задля вирішення по суті
спільного завдання. Володимир
Петрович розповів, у чому
проявляється така
різновекторність.
— Як уже відзначалося, в наших
районах рівень виробничого
травматизму, на жаль, не знижується.
І це при тому, що для усунення
найбільш типових причин нещасних
випадків не потрібні значні кошти,
слід лише чітко налагодити
організаційну роботу, охопити
якомога ширше коло працюючих та
роботодавців навчанням безпечних
прийомів праці, активізувати
профілактичну роботу. Тут без
об’єднання зусиль усіх
зацікавлених сторін не
обійтися.
Прикро, що занедбано роботу ради з
питань безпечної життєдіяльності
населення при
райдержадміністрації, що була
дієвим інструментом впливу на
ситуацію не лише з виробничим
травматизмом, а й спонукала
своєчасно реагувати на ймовірні
події надзвичайного характеру.
Нині постала потреба у створенні
при райдержадміністрації
навчально-методичного кабінету з
питань охорони праці. Під час
реєстрації приватних підприємств
їх керівники могли б отримувати
консультації та відповідні
методичні матеріали з питань
організації роботи з охорони праці,
ознайомлюватися з основними
законодавчими актами.
Та все ж СУОП стає ефективною тоді,
коли постійно підживлюється
досвідом партнерів, відіграє
консолідуючу роль у діяльності
контролюючих органів. Мали б бути
більш приязними стосунки між
інспекторами теруправлінь
Держгірпромнагляду та
працівниками відділень Фонду,
державних санітарної та пожежної
інспекцій, спеціалістами охорони
праці райдержадміністрацій. Чи не
тут слід шукати причини
відсутності цілеспрямованої
скоординованої профілактичної
роботи, головною складовою якої є
навчання з охорони праці власників
малих, приватних, спільних і т.п.
підприємств? Тому є потреба на
державному рівні конкретизувати
функції кожної із вказаних
інституцій. Неконкретність,
відсутність чіткої системи
розподілу функцій зумовлює
невизначеність і бездіяльність.
Турбує ставлення законодавців до
питань створення служб охорони
праці. Взяти Типове положення про
управління праці та соціальний
захист населення. На основі цього
документа будуть формуватися
структури обласних відділів та
районних відділень цієї служби. Але
це положення не передбачає у тих
структурах служб охорони праці. Що
це — недогляд чи свідоме
ігнорування цієї важливої
структури в адміністративних
органах та органах місцевого
самоврядування? Чому на таке
упущення не відреагував
Держгірпромнагляд? Адже ж Голова
Комітету С. Сторчак на одній із
нарад вказував на значиму роль у
профілактиці травматизму
спеціалістів з охорони праці
виконавчих органів, оскільки вони,
на відміну від державних
інспекторів, знають стан справ,
мають обгрунтовану позицію щодо
його покращання, врешті, сприяють
ефективній діяльності місцевих
органів влади та державних
інспекторів теруправлінь. Тому
слід не допустити ліквідації такої
структури, навпаки, посилити її
статус на місцях.
Не обійшов В. Сміщук і проблеми
навчання безпечних прийомів праці
працівників. В області цю функцію
здійснюють Закарпатський
навчальний центр підготовки та
перепідготовки кадрів і ДП
«Закарпатський
експертно-технічний центр». Туди
періодично прибувають слухачі, щоб
після навчання та перевірки знань
отримати відповідні посвідчення.
Умови для проведення навчання
мають ще кілька потужних
підприємств області. Але наявні
можливості не дають змоги охопити
навчанням усіх тих, хто має потребу
в ньому, особливо це стосується
власників приватних підприємств,
кількість яких з кожним роком
збільшується. Тому було б доречно
сконцентрувати кошти і можливості
для створення навчального класу у
кожному районному центрі. Як слід
облаштоване за кошти Фонду таке
приміщення могло б стати робочим
місцем спеціаліста з охорони праці,
осередком проведення
профілактичної роботи, і головне,
навчальною аудиторією. За умови
організації навчальних груп з
числа представників місцевих
підприємств, організацій витрати
на відрядження кількох викладачів
з обласного центру будуть значно
меншими, ніж коли до навчального
закладу в області звідусіль
прибували слухачі.
На підставі аналізу обставин та
причин нещасних випадків можна
стверджувати, що більшість з них
можна було б уникати в разі
налагодження навчання керівників
та осіб, які відповідальні за
організацію роботи з охорони праці
на підприємствах. Особливо це
стосується малих і середніх
підприємств, фізичних
осіб-підприємців, які
використовують найману працю. Такі
підприємства не спроможні мати
службу охорони праці, відповідний
кабінет, постійно оновлювати
нормативну базу.
Згідно з договором про співпрацю,
що буде укладений, відділення
виконавчої дирекції Фонду зможе
надати допомогу в обладнанні
кабінету охорони праці наочними
посібниками, оргтехнікою,
нормативними документами; разом із
спеціалістами
райдержадміністрації,
інспекторами Держгірпромнагляду,
викладачами ліцензованих
навчальних установ братиме участь
у навчанні та наданні необхідних
консультацій суб’єктам
підприємництва.
Керівництвом відділення Фонду
ставиться питання про відновлення
діяльності ради з питань безпечної
життєдіяльності населення при
райдержадміністрації.
Що ж, така активна позиція
начальника відділення Фонду у
Хустському районі В. Сміщука гідна
всебічної підтримки та
солідаризації з боку колег не лише
в Закарпатті. Мовчазне відстеження
подій, що не на користь ситуації з
травматизмом, не в’яжеться із
активністю, що притаманна
українському суспільству в останні
роки. Крім нас самих, ніхто зі
сторони не буде піклуватися про
наше благополуччя. Прецедент
такого ставлення до важливих
питань охорони праці й демонструє
Закарпаття.
На знімку:
начальник відділення
виконавчої дирекції Фонду
в Хустському районі В. Сміщук.
Фото С. ПОПОВИЧА
