К О Д Е К С ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, NN 47, 48, 49, 50, 51, 52, ст.349 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 277/94-ВР від 09.12.94 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 590/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 5 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 21-рп/2004 ( v021p710-04 ) від 15.12.2004 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427 N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 N 885-VI ( 885-17 ) від 15.01.2009 N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 ) ( У тексті Кодексу слова "арбітражний суд" в усіх відмінках замінено словами "господарський суд" у відповідному відмінку згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ) ( У тексті Кодексу слова "Міністерство транспорту України", "Міністерство рибного господарства України", "Міністерство економіки України" та "Міністерство охорони здоров'я України" у всіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту", "центральний орган виконавчої влади в галузі рибного господарства", "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" та "центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я" у відповідному відмінку згідно із Законом N 885-VI ( 885-17 ) від 15.01.2009 ) Р О З Д І Л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА Стаття 1. Завдання Кодексу торговельного мореплавства України Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини,що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розумієтьсядіяльність, пов'язана з використанням суден для перевезеннявантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морськихпромислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконаннябуксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю,також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Стаття 2. Право на торговельне мореплавство Діяльність, що входить у поняття "торговельне мореплавство",відповідно до статті 1 цього Кодексу можуть провадити суб'єктигосподарювання за наявності в них відповідної ліцензії, якщо їїотримання передбачено законом.( Стаття 2 в редакції Закону N 3370-IV ( 3370-15 ) від19.01.2006 ) Стаття 3. Державне регулювання торговельного мореплавства Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства черезцентральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та іншіцентральні органи виконавчої влади відповідно до своїхповноважень. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства таміжнародними договорами України центральний орган виконавчої владив галузі транспорту в межах своїх повноважень за участюзаінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє тазатверджує нормативні документи з питань торговельногомореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів,пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямомуводному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних тафізичних осіб. Правила експлуатації риболовних суден затверджуютьсяцентральним органом виконавчої влади в галузі рибногогосподарства.( Стаття 3 в редакції Закону N 885-VI ( 885-17 ) від 15.01.2009 ) Стаття 4. Застосування загальних засад законодавства України До цивільних, адміністративних, господарських та іншихправовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і неврегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правилацивільного, адміністративного, господарського та іншогозаконодавства України. Стаття 5. Застосування права у зв'язку з заподіянням судном шкоди У разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями296 і 314 цього Кодексу, відшкодування завданих збитківрегулюється законодавством держави, де мала місце дія або іншаобставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди,а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, - законодавствомдержави, під прапором якої плаває судно. Стаття 6. Застосування іноземного законодавства Включення в договори, передбачені цим Кодексом, умов прозастосування іноземного законодавства і звичаїв торговельногомореплавства дозволяється у разі, коли сторони можуть відповіднодо цього Кодексу відступати від його правил. Стаття 7. Міжнародні договори України з питань торговельного мореплавства Міжнародні договори України з питань торговельногомореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченомуЗаконом України "Про міжнародні договори України" ( 3767-12 ). Стаття 8. Вибір суду або арбітражу Майнові спори, що виникають у зв'язку з договором або іншимицивільно-правовими відносинами, пов'язаними з торговельниммореплавством і віднесеними до компетенції Морської арбітражноїкомісії при Торгово-промисловій палаті України (Морська арбітражнакомісія), розглядаються цією комісією за наявності згоди сторін. Майновий спір, пов'язаний з торговельним мореплавством, вякому бере участь іноземна юридична або фізична особа, може бутиза згодою сторін передано на розгляд іноземного суду абоарбітражу. Стаття 9. Розрахункова одиниця Розрахунковою одиницею, зазначеною у статтях 181, 194, 309,318, 352 цього Кодексу, є одиниця "спеціального правазапозичення", визначена Міжнародним валютним фондом. Суми,зазначені у статтях 181, 194, 309, 318, 352 цього Кодексу,переводяться в національну валюту України за офіційним курсом цієївалюти до одиниці "спеціального права запозичення", щопублікується Національним банком України на день створенняобмежувального фонду, а якщо обмежувальний фонд не створюється -на день здійснення платежу. Стаття 10. Державний нагляд за торговельним мореплавством Державний нагляд за торговельним мореплавством в Україніпокладається на центральний орган виконавчої влади в галузітранспорту, що здійснює контроль за дотриманням законодавства промореплавство і міжнародних договорів України щодо мореплавства, атакож нагляд за станом морських шляхів і загальне керівництводержавною реєстрацією морських суден, дипломуванням спеціалістівморського флоту, рятувальною і лоцманською службою. Державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибноїпромисловості, дотриманням міжнародних договорів України в галузірегулювання риболовства здійснює центральний орган виконавчоївлади в галузі рибного господарства. Стаття 11. Тарифи Тарифи на морське перевезення пасажирів і багажу вприбережному плаванні, а також правила застосування цих тарифівзатверджуються у порядку, встановленому чинним законодавствомУкраїни. Стаття 12. Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства Відведення землі та водного простору для торговельногомореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні діїнавігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути погодженоз центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту тамісцевими органами влади і самоврядування. Юридичні і фізичні особи, які порушили правила цієї статті,зобов'язані на вимогу центрального органу виконавчої влади вгалузі транспорту здійснити в зазначений ним термін за власнийрахунок знесення, перенесення або необхідні зміни будівель іспоруд, що створюють перешкоди судноплавству або дії засобівнавігаційного обладнання. ГЛАВА 2. СФЕРА ДІЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ Стаття 13. Застосування норм Кодексу торговельного мореплавства України Правила цього Кодексу поширюються: на морські судна - під час їх прямування як морськимишляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими воднимишляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнароднимидоговорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання - під час їх прямуванняморськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами таіншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом віноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і327 цього Кодексу. Правила цього Кодексу, за винятком передбачених у ньомувипадків, не поширюються на судна, що плавають підвійськово-морським прапором України. До морських військових перевезень правила цього Кодексузастосовуються в частині, не передбаченій спеціальнимзаконодавством, що регулює ці перевезення. До перевезень у прямому змішаному і прямому водномусполученні, що здійснюються за участю морського транспорту,правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньомувипадках, а також в частині, не передбаченій спеціальнимзаконодавством, що регулює такі перевезення. Стаття 14. Колізійні норми Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижчерозділах і главах, застосовуються: 1) у розділі II "Судно" (за винятком статті 40 цього Кодексу)і в розділі III "Екіпаж судна" - до суден, що зареєстровані вУкраїні; 2) у розділі IY "Морський порт" - до морських невійськовихпортів України; 3) у главі 3 "Морська лоцманська служба" розділу IY - довідносин, що виникають у зв'язку з проведенням суден державнимиморськими лоцманами України на підходах до портів України, в межахвод цих портів, а також між цими портами; 4) у главі 6 "Майно, що затонуло в морі" розділу IY - довідносин, що виникають у зв'язку з затонулим майном у межахтериторіального моря і внутрішніх морських вод України; 5) у главі 7 "Морські протести" розділу IX - у разі, колиморський протест заявляється нотаріусу або іншій посадовій особі; 6) у главі 1 "Межі відповідальності судновласника" розділу Х- до судновласників, судна яких плавають під Державним прапоромУкраїни. Межі відповідальності судновласника та оператора ядерногосудна, що плаває під прапором іноземної держави, регулюютьсязаконом держави, під прапором якої плаває судно. Якщо ці межінижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору провідповідальність у суді або господарському суді Українизастосовуються положення цього Кодексу; 7) у главі 2 "Привілейовані вимоги" розділу Х - у разі, колиспір розглядається в Україні; 8) у розділі XI "Претензії та позови" - у тому разі, коливідповідні відносини регулюються правилами цього Кодексу. Відносини за договорами морського перевезення вантажів,фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу,лізингу, буксирування, морського страхування регулюютьсязаконодавством держави за згодою сторін, а за договором морськогоперевезення пасажира і морського круїзу - також тим, що зазначеноу пасажирському квитку. У разі відсутності згоди сторін щодо застосування прававідносини сторін регулюються законодавством тієї держави, дезаснована, має основне місце діяльності або постійного перебуваннясторона, що є: а) перевізником - у договорі морського перевезення іморського круїзу; б) судновласником - у договорах фрахтування судна на термін іфрахтування судна без екіпажу; в) лізингодавцем - у договорі лізингу; г) власником судна, що здійснює буксирування, - у договорібуксирування; д) страховиком - у договорі морського страхування. Сторони мають право відійти у договорі від правил цьогоКодексу, що стосується відповідного договору, якщо цими правиламине встановлено інше. Р О З Д І Л II СУДНО ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА Стаття 15. Поняття судна Торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чинесамохідну плавучу споруду, що використовується: 1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, длярибного чи іншого морського промислу, розвідки і добуваннякорисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха наморі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійсненнягідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; 2) для несення спеціальної державної служби (охоронапромислів, санітарна і карантинна служби, захист моря відзабруднення тощо); 3) для наукових, навчальних і культурних цілей; 4) для спорту; 5) для інших цілей. Риболовне судно у цьому Кодексі - це будь-яке торговельнесудно, що використовується для рибного або іншого морськогопромислу. Знаряддя промислу є невід'ємною частиною риболовного судна, узв'язку з чим морські події, пов'язані з пошкодженням знарядьпромислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються якзіткнення суден у морі. Ядерне судно в цьому Кодексі - це судно, що обладнане ядерноюенергетичною установкою. Стаття 16. Форми власності на судно Судна України можуть перебувати у всіх формах власності, якщоінше не передбачено законодавчими актами України. Ядерне судно має перебувати тільки у державній власності. Стаття 17. Відчуження державних суден Відчуження іноземній державі, іноземній юридичній чи фізичнійособі судна, що перебуває у державній власності, здійснюєтьсязгідно з чинним законодавством України. Стаття 18. Судновий імунітет державних суден На судна, що перебувають у державній власності, не може бутинакладено арешт чи стягнення без згоди органу, який здійснюєуправління майном, що перебуває у державній власності, якщо цісудна використовуються виключно для несення державної служби. Стаття 19. Майнові права на судна, що будуються, і судна, що перебувають за межами України Право власності на судно, що будується, регулюєтьсязаконодавством держави, на території якої перебуває таке судно,якщо договором на будівництво судна не встановлено інше. Право власності та інші майнові права на судна, щоперебувають за межами України, а також виникнення, зміна таприпинення цих прав регулюються законодавством держави, підпрапором якої плаває судно. Стаття 20. Поняття судновласника і власника судна Судновласником у цьому Кодексі визнається юридична абофізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно відтого, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законнихпідставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яказдійснює відносно закріпленого за нею судна права, до якихзастосовуються правила про право власності. Стаття 21. Ідентифікація судна Судно повинно мати свою назву. Назву судну присвоюєвласник. Будь-якому судну, що має обладнання зв'язку, присвоюєтьсяпозивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності,- ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв'язку іномер вибірного виклику суднової радіостанції. Порядок присвоєння судну назви, позивного сигналу,ідентифікаційного номера і номера вибірного виклику судновоїстанції супутникового зв'язку визначається центральним органомвиконавчої влади в галузі транспорту та центральним органомвиконавчої влади в галузі зв'язку. ( Частину третю статті 21 виключено на підставі ЗаконуN 885-VI ( 885-17 ) від 15.01.2009 ) ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 885-VI( 885-17 ) від 15.01.2009 ) Стаття 22. Технічний нагляд за морськими суднами Технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від формвласності судна і його власника, та їх класифікація здійснюютьсякласифікаційним товариством, обраним судновласником. Класифікаційне товариство здійснює технічний нагляд за: 1) пасажирськими, наливними суднами, суднами, призначенимидля перевезень небезпечних вантажів, а також буксирами незалежновід потужності головних двигунів і валової місткості; 2) самохідними суднами, не зазначеними в пункті 1 цієїстатті, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше; 3) суднами, не зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї статті,валовою місткістю 80 одиниць і більше. Технічний нагляд за суднами, що не підлягають наглядукласифікаційного товариства, залежно від валової місткості тапотужності головного двигуна здійснюється в порядку, визначеномуКабінетом Міністрів України. Нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорівУкраїни здійснюється класифікаційним товариством за дорученнямКабінету Міністрів України. Стаття 23. Допуск судна до плавання Судно може бути допущене до плавання тільки після того, якбуде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства,охорони людського життя і навколишнього природного середовища. Стаття 24. Допуск суден внутрішнього плавання до виходу в море Вимоги, яким повинні відповідати судна внутрішнього плаванняУкраїни, що виходять в море, а також межі районів морськогоплавання цих суден установлює класифікаційне товариство. Стаття 25. Заходження ядерного судна у води України Ядерне судно має право зайти в територіальне море України заусіх таких умов: а) якщо порт оголошено відкритим для заходження ядернихсуден; б) якщо інформацію про безпеку цього судна заздалегідь поданоцентральному органу виконавчої влади в галузі транспорту іцентральному органу виконавчої влади в галузі ядерногорегулювання; в) якщо центральний орган виконавчої влади в галузітранспорту і центральний орган виконавчої влади в галузі ядерногорегулювання не забороняє це заходження.( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 885-VI( 885-17 ) від 15.01.2009 ) ГЛАВА 2. РЕЄСТРАЦІЯ СУДЕН І ПРАВО НА ПРАПОР УКРАЇНИ Стаття 26. Державна реєстрація суден Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюютькласифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державномусудновому реєстрі України. Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державномусудновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартером (стаття 203цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, алене більше терміну дії договору, зареєстровано у Державномусудновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо намомент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншоїдержави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншоїдержави, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави,зупинено, про що судновласник повинен подати відповіднийсертифікат. У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна вдекілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися. Порядок ведення Державного суднового реєстру України іСуднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 27. Умови реєстрації Судно може бути зареєстровано у Державному судновому реєстріУкраїни або Судновій книзі України тільки в одному морському портуУкраїни. Порт реєстрації судна може бути змінено за бажанням власниказ дотриманням вимог частини першої цієї статті. Стаття 28. Судновий патент, судновий білет Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі Українизасвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапоромУкраїни (судновий патент), а реєстрація у Судновій книзі України -судновим білетом. За реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі Україниабо Судновій книзі України і будь-яких подальших змін ранішезроблених записів у них про зареєстроване судно стягуєтьсявстановлений збір, порядок стягнення та розмір якоговстановлюються центральним органом виконавчої влади в галузітранспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади зпитань економічної політики. Стаття 29. Умови і наслідки реєстрації З моменту реєстрації судна у Державному судновому реєстріУкраїни або Судновій книзі України всі раніше зроблені записи щодоцього судна в суднових реєстрах зарубіжних держав Україною невизнаються. Таким же чином Україною не визнається внесення судна Україниу судновий реєстр іноземної держави, якщо судно не виключено увстановленому порядку із Державного суднового реєстру України абоСуднової книги України. Судно виключається із Державного суднового реєстру Україниабо Суднової книги України у разі: 1) визнання судна непридатним для подальшої експлуатації іремонту; 2) втрати судном права плавання під Державним прапоромУкраїни; 3) загибелі судна або пропажі його безвісти. Стаття 30. Інформування про зміни відомостей, що вносяться в реєстри суден Про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню вДержавний судновий реєстр України або Суднову книгу України,власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двохтижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна. Стаття 31. Відповідальність за порушення правил реєстрації судна Особи, які ухиляються від обов'язкової реєстрації судна, абозареєстрували його у Державному судновому реєстрі України чиСудновій книзі України незаконним шляхом, або які порушили вимогистатті 30 цього Кодексу, несуть відповідальність згідно з чиннимзаконодавством України. Стаття 32. Національна належність судна. Право плавання під Державним прапором України Поняття "українське судно" або "судно України" означаєнаціональну належність судна, на яке поширюється юрисдикціяУкраїни. Національна належність судна визначається його державноюреєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державнимпрапором України. Право плавання під Державним прапором України має судно, якеє державною власністю або перебуває у власності фізичноїособи-громадянина України, а також юридичної особи в Україні,заснованої виключно українськими власниками, або судно, якезнаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру. Стаття 33. Одержання права плавання під Державним прапором України Судно одержує право плавання під Державним прапором України зчасу реєстрації його у Державному судновому реєстрі України абоСудновій книзі України та свідоцтва про одержання права плаванняпід цим прапором. Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання підДержавним прапором України з часу видачі консулом Українитимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цьогоправа. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна уДержавному судновому реєстрі України або Судновій книзі України,але не більше одного року. За підняття на судні Державного прапора України без одержанняправа плавання під цим прапором винні особи несутьвідповідальність у встановленому законодавством порядку. Стаття 34. Тимчасова втрата українським судном права плавання під Державним прапором України Якщо власник українського судна передає його забербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то цесудно за згодою центрального органу виконавчої влади в галузітранспорту (центрального органу виконавчої влади в галузі рибногогосподарства) може тимчасово втрачати право плавання під Державнимпрапором України за умови, що: 1) законодавство цієї іноземної держави не забороняє змінупрапора; 2) власник судна згоден на тимчасове переведення судна підпрапор іноземної держави; 3) заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні натимчасове переведення судна під прапор іноземної держави. ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ Стаття 35. Суднові документи Судно повинно мати такі основні суднові документи: свідоцтво про право плавання під Державним прапором України(судновий патент); свідоцтво про право власності на судно; класифікаційне свідоцтво; обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічномунагляду класифікаційного товариства); свідоцтво про мінімальний склад екіпажу; список осіб суднового екіпажу (суднова роль); список пасажирів, що перебувають на судні; судновий журнал; машинний журнал (для суден з механічним двигуном); санітарний журнал; суднове санітарне свідоцтво; пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12пасажирів; дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал(щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламентурадіозв'язку; свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується дляцілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цьогоКодексу; журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря. Список осіб суднового екіпажу (суднова роль), списокпасажирів, судновий радіо- і машинний журнали ведуться за формою іправилами, встановленими центральним органом виконавчої влади вгалузі транспорту, а на риболовних суднах - центральним органомвиконавчої влади в галузі рибного господарства. Санітарний журнал ведеться за формою і правилами,встановленими центральним органом виконавчої влади в галузітранспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади вгалузі охорони здоров'я. Судна, зареєстровані в Судновій книзі України, замістьдокументів, зазначених у абзацах другому і третьому частинипершої цієї статті, повинні мати судновий білет. Судно, що плаває за кордон, повинно також мати документи,передбачені міжнародними договорами України.( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV( 3370-15 ) від 19.01.2006 ) Стаття 36. Винятки щодо наявності суднових документів Судно, що несе спеціальну державну службу, а також спортивнесудно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак місткість судна,що несе спеціальну державну службу, може бути визначена спрощенимспособом з видачею відповідного посвідчення. Судно, що плаває в портових або прибережних водах, може немати машинного і санітарного журналів, якщо інше не встановленоправилами ведення цих журналів. Стаття 37. Документи риболовних суден Риболовне судно довжиною 24 і більше метрів, крім документів,зазначених у статті 35 цього Кодексу, повинно мати міжнароднесвідоцтво про безпеку риболовного судна. Це правило незастосовується до суден, що використовуються виключно для спорту івідпочинку, обробки риби та інших ресурсів моря, проведеннядосліджень і навчання, перевезення риби. Стаття 38. Органи, що видають суднові документи Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України ісвідоцтво про право власності на судно видаються капітаном порту,в якому судно зареєстроване у Державному судновому реєстріУкраїни. Судновий білет видає орган, що зареєстрував судно уСудновій книзі України. Свідоцтво про придатність до плавання, обмірне свідоцтво,пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, а також іншісуднові документи, що передбачені міжнародними договорами Україниз питань безпеки мореплавства, видає класифікаційне товариство задорученням центрального органу виконавчої влади в галузітранспорту. З дозволу класифікаційного товариства окремі категорії суденможуть не мати обмірного свідоцтва або свідоцтва про вантажнумарку. Дозвіл на право користування судновою радіостанцією видаєтьсяцентральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку. За видачу суднових документів, зазначених у статтях 35 і 37цього Кодексу, справляються збори, порядок та розмір якихвстановлюються центральним органом виконавчої влади в галузітранспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади зпитань економічної політики.( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV( 3370-15 ) від 19.01.2006 ) Стаття 39. Дійсність суднових документів Документи, зазначені у статті 35 цього Кодексу, повиннізберігатися на судні в оригіналах, за винятком свідоцтва про правовласності на судно і суднового білета, що можуть бути внотаріально засвідченій копії. Стаття 40. Визнання суднових документів іноземних суден Визнання обмірного свідоцтва, пасажирського свідоцтва,дозволу на право користування судновою радіостанцією, свідоцтвапро вантажну марку судна, що плаває під іноземним прапором ізаходить в порти України, здійснюється на підставі міжнароднихдоговорів України. Судно, що плаває під прапором іноземної держави і не має призаходженні в порти України документів, вказаних у частині першійцієї статті, підлягає обов'язковому огляду з визначенняммісткості, пасажиромісткості, найменшої висоти надводного борту таогляду його радіостанції на тих же підставах, що й судна, якіплавають під Державним прапором України. У разі виникнення сумніву щодо виконання вимог безпекиплавання будь-яким судном, що плаває під іноземним прапором, призаходженні в порти України, незалежно від наявності відповіднихдокументів, воно може бути піддано огляду в порядку технічногонагляду на тих же підставах, що й судна, які плавають підДержавним прапором України.( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3370-IV( 3370-15 ) від 19.01.2006 ) ГЛАВА 4. АРЕШТ СУДЕН Стаття 41. Повноваження на арешт судна Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тількиза рішенням суду, господарського суду або голови Морськоїарбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження вйого пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог,зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна вморському порту України. Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконаннярішень суду чи господарського суду, що набрали чинності. Право суду, господарського суду або Морської арбітражноїкомісії здійснювати арешт суден згідно з частиною першою цієїстатті не обмежує прав капітана морського порту і начальникаморського порту щодо затримання суден в порядку, передбаченомустаттями 80-82 і 91 цього Кодексу. Стаття 42. Морські вимоги Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морськавимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майновихправ на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію абокомерційне використання судна, заставу судна чи здійсненнязаходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодженнямайна у зв'язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя абоушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку зексплуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходівабо виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення абоспробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжнихзаходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що сталоуламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів насудні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під часперевезення або у зв'язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива,запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації суднаабо утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнаннямсудна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, атакож у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належатькапітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу узв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на бортусудна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальнимстрахуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо суднакапітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємнестрахування, що сплачуються стосовно судна його власником абофрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентськоювинагородою, що сплачується стосовно судна його власником абофрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно абоволодіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками суднащодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажусудна. Стаття 43. Умови, за яких судно може бути арештовано Судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бутиарештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов: а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно зпунктами 1, 2, 3-5 і 7 статті 359 цього Кодексу; б) вимога грунтується на зареєстрованій заставі судна; в) вимога стосується права власності на судно або володінняним; г) вимога, не зазначена у підпунктах "а", "б" і "в" цієїстатті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності начас виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і єйого власником на момент початку процедури, пов'язаної з арештомсудна; - фрахтувальник судна за бербоут-чартером несевідповідальність за цією вимогою і є фрахтувальником судна забербоут-чартером або власником його на момент початку процедури,пов'язаної з арештом судна. Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо намомент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден,вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність заморською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власникомсудна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальникомтакого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовимчартером. Це правило не застосовується до вимог про право власності насудно чи володіння ним. Стаття 44. Звільнення судна з-під арешту Арештоване судно звільняється з-під арешту у разі наданнязабезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього зарозміром. За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпеченняморської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражнакомісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повиненперевищувати вартості судна. Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язкуз наданням забезпечення морської вимоги не означає визнаннявідповідальності, відмови від засобів захисту або права наобмеження відповідальності. Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиноюпершою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або вМорську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну абоанулювання забезпечення. Стаття 45. Подальший арешт Судно, що було вже арештовано і звільнено з-під арешту абостосовно якого забезпечення морської вимоги уже було надано, можебути арештовано знову або арештовано на ту ж морську вимогу лишеза наявності хоча б однієї з таких умов: а) розмір забезпечення тієї ж вимоги, одержаного раніше, єнедостатнім за умов, що загальний розмір забезпечення морськоївимоги не може перевищувати вартості судна; б) особа, яка вже надала забезпечення морської вимоги, неспроможна виконати своє зобов'язання повністю або частково; в) судно, що вже було арештовано, або забезпечення морськоївимоги, що вже було надано, було звільнено на прохання або зазгодою особи, яка заявила вимогу, при наявності для цього підстав; г) особа, яка заявила вимогу, не змогла вжити всіх необхіднихзаходів до того, щоб перешкодити звільненню. Будь-яке судно, яке могло бути арештовано на ту ж морськувимогу, не підлягає арешту, якщо: а) розмір забезпечення такої вимоги, що вже отримана, не єнедостатнім або б) не застосовуються правила, що містяться в пунктах "б" і"в" частини першої цієї статті. Правила цієї статті не застосовуються щодо незаконногозвільнення судна з-під арешту. Стаття 46. Захист інтересів власника арештованого судна або фрахтувальника його за бербоут-чартером Особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальністьза будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику йогоза бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна абонадання надмірного забезпечення морської вимоги. Суд, господарський суд або голова Морської арбітражноїкомісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту,накладеного раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це,надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах,визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, узв'язку з будь- якими збитками, що можуть бути заподіянівласникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером врезультаті необгрунтованого арешту судна або надмірногозабезпечення морської вимоги і за що така особа може нестивідповідальність. Стаття 47. Арешт державних суден Правила цієї глави застосовуються також до суден, щоперебувають у державній власності та здійснюють виключнокомерційну діяльність. Р О З Д І Л III ЕКІПАЖ СУДНА ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА Стаття 48. Правове становище екіпажу судна Правове становище екіпажу судна, що плаває під прапоромУкраїни, а також відносини між членами екіпажу, які беруть участьв експлуатації цього судна, між членами екіпажу цього судна ісудновласником визначаються чинним законодавством України. Відносини, зазначені у частині першій цієї статті, щовиникають на судні, яке знаходиться в територіальному морі тавнутрішніх водах України і плаває під прапором іншої держави,регулюються законодавством держави, під прапором якої плаваєсудно, договорами між судновласником і членами екіпажу судна, якщоінше не передбачено міжнародним договором України. Стаття 49. Склад екіпажу До екіпажу судна входять капітан, інші особи командногоскладу і суднова команда. До командного складу судна, крім капітана, належать:помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки,радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складусудновласник може віднести інших суднових спеціалістів. Суднова команда складається з осіб, які виконують службовіобов'язки на судні та не належать до командного складу судна. Стаття 50. Мінімальний склад екіпажу Мінімальний склад екіпажу, при якому допускається вихід суднав море, встановлюється центральним органом виконавчої влади вгалузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузірибного господарства) залежно від типу, району плавання,призначення судна та відповідно до чинного законодавства України. Стаття 51. Вимоги до кваліфікації членів екіпажу До зайняття посад капітана та інших осіб командного складудопускаються особи, які мають відповідні звання, встановленіПоложенням про звання осіб командного складу морських суден тапорядок їх присвоєння, що затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни. Присвоєння звань засвідчується видачею дипломів абокваліфікаційних свідоцтв після успішного складання іспитів удержавній кваліфікаційній комісії. Позбавлення звання і вилучення диплома або кваліфікаційногосвідоцтва допускається тільки за рішенням суду. До зайняття посад командного складу, для яких не передбаченоприсвоєння звання, а також членів суднової команди допускаютьсяособи, які мають видані у встановленому порядку відповіднідокументи, що підтверджують їх кваліфікацію, необхідну длявиконання обов'язків на судні. Стаття 52. Вимоги до стану здоров'я членів екіпажу До роботи на судні допускаються особи, визнані придатними дляцього за станом здоров'я. Висновок про придатність для роботи насудні за станом здоров'я робиться закладом центрального органувиконавчої влади в галузі охорони здоров'я відповідно до правил,встановлених цим Міністерством. Стаття 53. Громадянство членів екіпажу Члени екіпажу судна, зареєстрованого у Державному судновомуреєстрі України або Судновій книзі України, можуть бутигромадянами будь-якої держави. Капітаном судна може бути тількигромадянин України. Стаття 54. Трудові відносини на судні Порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, їх права іобов'язки, умови роботи на судні та оплати праці,соціально-побутового обслуговування на морі і в порту, а такожпорядок і підстави звільнення регулюються законодавством України,цим Кодексом, статутами служби на морських і риболовних суднах,генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними ітрудовими договорами (контрактами). Статут служби на морських суднах затверджується центральниморганом виконавчої влади в галузі транспорту, Статут служби нариболовних суднах - центральним органом виконавчої влади в галузірибного господарства. Стаття 55. Репатріація членів екіпажу Репатріація за рахунок судновласника здійснюється у такихвипадках : у разі звільнення з ініціативи власника або уповноваженогоним органу; у разі захворювання і травми; у разі загибелі судна; якщо судновласник не може виконувати свої обов'язки, щовипливають з чинного законодавства України, договору (контракту). Судновласник репатріює моряка в порт, зазначений у контракті,колективному договорі, а у разі їх відсутності - в порт прийняттяна роботу. Судновласник несе відповідальність за організацію івитрати на репатріацію в обсязі затрат на проїзд (як правило,літаком), оплату проживання і харчування, оплату праці і допомогу,перевезення багажу в кількості, передбаченій договором(контрактом), лікування (до тих пір, коли моряк не будетранспортабельним). Якщо судновласник не може організувати репатріацію і оплатитивитрати, ці обов'язки виконують уповноважені на те КабінетомМіністрів України органи з подальшим стягненням ними зсудновласника понесених затрат в безакцептному порядку. Стаття 56. Особисте майно членів суднового екіпажу Член суднового екіпажу має право перевозити на судні майно,призначене для особистого користування. У разі втрати або пошкодження цього майна внаслідокаварійної морської події судновласник повинен відшкодуватичленові суднового екіпажу заподіяні збитки виходячи з діючих цінна майно такого ж роду і якості. Не підлягає відшкодуванню вартість майна членів екіпажу, яківинні в аварійній морській події. Перевезення на судні майна, не призначеного для особистогокористування, без дозволу судновласника не допускається. Членекіпажу, який перевозить таке майно, повинен відшкодуватисудновласникові заподіяні у зв'язку з цим збитки. Стаття 57. Обов'язки судновласника Судновласник судна відповідно до правил, що затверджуютьсяцентральним органом виконавчої влади в галузі транспорту іцентральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства(для риболовного судна), забезпечує: 1) безпечні умови і режим праці на судні; 2) охорону здоров'я членів екіпажу і обладнання судна всіманеобхідними для цього засобами і устаткуванням; 3) постачання продовольства і води в достатній кількості іналежної якості; 4) належні суднові приміщення. Мінімальні норми, що забезпечують власники торговельнихсуден, не можуть бути нижче рівня, встановленого міжнароднимидоговорами, в яких бере участь Україна. ГЛАВА 2. КАПІТАН СУДНА Стаття 58. Управління судном На капітана судна покладається управління судном, у томучислі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних длязабезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морськогосередовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданнюбудь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому. Капітан судна внаслідок свого службового становища визнаєтьсяпредставником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликанихпотребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, щостосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає іншихпредставників судновласника або вантажовласника. Під час аварійних морських подій з судном, а також у разізіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, щоперевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, урезультаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови досудновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходівдля документального оформлення цих випадків у порядку,встановленому чинним законодавством України, а також провестипопереднє розслідування аварійної морської події незалежно від їїкласифікування.( Стаття 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Стаття 59. Обов'язки надання допомоги людям, які зазнали лиха в морі Капітан судна зобов'язаний, якщо це він може зробити безсерйозної загрози для свого судна і осіб, які перебувають наньому: 1) подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якійзагрожує загибель; 2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу гинучим, якщойому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі діїз його боку можна розумно розраховувати. За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітансудна несе відповідальність згідно з чинним законодавствомУкраїни. Судновласник не несе ніякої відповідальності за невиконаннякапітаном судна обов'язків надання допомоги. Стаття 60. Обов'язки надання допомоги після зіткнення суден Капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний післязіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрозидля своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншомусудну, його пасажирам і екіпажу. Капітани суден зобов'язані,наскільки це можливо, повідомити один одному назву своїх суден,порти приписки, а також порти відправлення і призначення абонайближчий порт, в який судно зайде. За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітаннесе відповідальність згідно з чинним законодавством України. Судновласник не несе відповідальності за невиконаннякапітаном судна обов'язків подання допомоги після зіткнення суден. Стаття 61. Обов'язок подання невідкладної медичної допомоги Якщо особа, що перебуває на борту судна, потребуєневідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати в морі,капітан зобов'язаний зайти в найближчий порт, повідомити про цесудновласника, а у разі заходження в іноземний порт - такожконсула України. Стаття 62. Обов'язки капітана судна у разі воєнної небезпеки, піратських дій, небезпеки захоплення судна У випадку воєнної небезпеки, піратських дій капітан судназобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятуваннялюдей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна,документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому. Стаття 63. Право капітана судна на володіння вогнепальною зброєю Капітан судна має право на володіння табельною вогнепальноюзброєю і застосування її для забезпечення особистої безпеки ібезпеки людей та майна, що перебувають на судні, у порядку імежах, установлених чинним законодавством України. Стаття 64. Дії капітана судна у разі небезпеки загибелі судна Якщо, на думку капітана, судну загрожує неминуча загибель,після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяєсудновому екіпажу залишити судно. Капітан залишає судно останнім після вжиття всіх можливихзаходів для рятування суднового, радіо- і машинного журналів, картцього рейсу, документів, цінностей. У разі загибелі судна, куди б його екіпаж не було доставлено,капітан зберігає свої права і виконує обов'язки стосовно екіпажу. Стаття 65. Підтримання порядку на судні Розпорядження капітана судна в межах його повноважень повиннібеззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні. У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають насудні, законних розпоряджень капітана він вживає щодо цих осібнеобхідних заходів. Капітан судна має право застосовувати заходи заохочення інакладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж доусунення від виконання службових обов'язків у випадках і впорядку, передбачених чинним законодавством України про працю. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містятькримінально караного діяння, але загрожують безпеці судна аболюдей і майна, що на ньому перебувають, капітан судна має правоізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання вокремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодопідтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідноз чинним законодавством України. Стаття 66. Згода капітана судна на прийняття на роботу членів екіпажу Ніхто з осіб суднового екіпажу не може бути призначений насудно без згоди капітана. Відмова капітана судна прийняти до складу екіпажу особу, якунаправив на судно судновласник, повинна бути обгрунтована. Такавідмова з відповідним обгрунтуванням оформляється у письмовійформі та передається судновласникові і особі, якій відмовлено уприйнятті на роботу. Стаття 67. Капітан судна як орган дізнання Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння,передбачені кримінальним законодавством України, капітан суднавиконує функції органу дізнання, керуючись при цьомукримінально-процесуальним законодавством України та Інструкцієюпро проведення дізнання на морських суднах, що перебувають уплаванні, яка затверджується Генеральним прокурором України запогодженням з центральним органом виконавчої влади в галузітранспорту та центральнимй органом виконавчої влади в галузірибного господарства. Капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється увчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповіднимправоохоронним органам у першому порту України. У разінеобхідності капітан судна може направити цю особу і матеріалидізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні. У разі вчинення діяння, передбаченого кримінальнимзаконодавством України, під час перебування судна в порту Україникапітан судна зобов'язаний передати особу, яка підозрюється увчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам впорядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавствомУкраїни. Стаття 68. Права капітана судна у разі нестачі продовольства Якщо усі життєві припаси, у тому числі незнижуваний запаспродовольства, вичерпані, з метою загального розподілу капітансудна має право провести реквізицію необхідної кількостіпродовольства, що є в розпорядженні осіб, які перебувають насудні, і реквізицію вантажу, що перебуває на судні і який можебути використаний для харчування. Про реквізицію складається акт. Вартість реквізованого продовольства та вантажувідшкодовується судновласником. Стаття 69. Права капітана судна у разі невідкладної потреби в грошах Якщо під час рейсу виникла невідкладна потреба в грошах дляпродовження плавання, особливо для ремонту судна або утриманняекіпажу, у разі відсутності можливості або часу для отриманнярозпорядження судновласника, капітан судна має право продатичастину дорученого йому майна, яке не є необхідним для продовженняплавання. Капітан судна має право обрати той спосіб придбання грошейдля продовження плавання, який є найменш збитковим длясудновласника і вантажовласника. Вартість проданого вантажу повинна бути відшкодована йоговласнику, за винятком випадків, коли викликані цим збиткипідпадають під ознаки загальної аварії або коли продаж булопроведено тільки в інтересах вантажу. Стаття 70. Засвідчення факту народження дитини і укладення шлюбу Про кожний випадок народження дитини, укладення шлюбу насудні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків,а також зробити запис у судновому журналі. Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актівгромадянського стану для одержання свідоцтва про народження чишлюб. Стаття 71. Засвідчення заповіту і факту смерті Капітан судна зобов'язаний засвідчити складений особою, якаперебуває на судні, заповіт, взяти його на зберігання і зберігатипо одному примірнику посвідчених ним заповітів до передачіначальникові порту України або консулові України в іноземномупорту для наступного надсилання їх до державного нотаріальногоархіву чи державної нотаріальної контори за місцем проживаннязаповідача. Про кожний випадок смерті на судні капітан зобов'язанийскласти акт у присутності двох свідків, а якщо на судні є лікарабо фельдшер, то і в його присутності, а також зробити запис усудновому журналі. До акта про смерть додається опис майна померлого на судні.Капітан судна вживає заходів до збереження майна померлого. Капітан судна передає акт про смерть і опис майна консулуУкраїни, якщо судно прибуває в іноземний порт, де є консулУкраїни, або судновласнику, якщо судно прибуває в порт України, івживає заходів до поховання померлого. У надзвичайних випадках,коли судно має тривалий час перебувати у відкритому морі і тілопомерлого не може бути збережено, капітан судна має право віддатитіло морю згідно з морськими звичаями, про що складаєтьсявідповідний акт і вноситься відповідний запис до судновогожурналу.( Стаття 71 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI( 1276-17 ) від 16.04.2009 ) Стаття 72. Взаємовідносини з консулами України Взаємовідносини капітана судна та інших осіб судновогоекіпажу з консулами України регулюються Консульським статутомУкраїни. Р О З Д І Л IV МОРСЬКИЙ ПОРТ ГЛАВА 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС І ФУНКЦІЇ МОРСЬКОГО ПОРТУ Стаття 73. Правовий статус морського порту ( Положення частини першої статті 73 про визначення морськогопорту державним підприємством визнано конституційним згідно зРішенням Конституційного Суду N 21-рп/2004 ( v021p710-04 ) від15.12.2004 ) Морський порт є державним транспортним підприємством,призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів навідведених порту території і акваторії, а також перевезеннявантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Перелік морських портів України, відкритих для заходженняіноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України таоголошується в Повідомленнях мореплавцям. На території порту можуть діяти підприємства та організаціївсіх форм власності, метою і видом діяльності яких єобслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цихпідприємств і організацій на території порту, а також втручатися вїх господарську діяльність, за винятком випадків, передбаченихзаконодавством України, установчими документами цих підприємств іорганізацій. На території України існують торговельні, рибні та іншіспеціалізовані морські порти. Стаття 74. Територія та акваторія морського порту Територією морського порту є відведені порту землі. Дотериторії морського порту також належать намиті, насипані абостворені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі,створені за рахунок порту і за користування якими не стягуєтьсяплата. Акваторією морського порту є відведені порту водні простори. Територія і акваторія морського порту є державною власністю інадаються порту в користування. Відведення земельних і воднихділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянокздійснюються в порядку, встановленому чинним законодавствомУкраїни. Стаття 75. Функції морського порту щодо забезпечення безпеки мореплавства Для забезпечення безпеки мореплавства на морські портипокладається здійснення таких функцій: 1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечноїстоянки та обробки суден; 2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобівзв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту; 3) утримання у справному стані засобів навігаційногоустаткування на підхідних каналах і акваторії порту; 4) контроль і підтримання оголошених глибин; 5) визначення районів обов'язкового використання буксирів; 6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства Українищодо охорони навколишнього природного середовища; 7) надання допомоги потерпілим; 8) вжиття ефективних заходів для прийняття з судензабруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портівтакож вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливихдля навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а такожзменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки,безпечного складування або захоронення виробничих, побутових таінших відходів. Стаття 76. Господарська діяльність морського порту Морський порт забезпечує: 1) навантаження, розвантаження і обслуговування суден упорядку черговості їх приходу в порт. Обслуговування лінійних суден здійснюється згідно зоголошеним розкладом ліній. Аварійні судна обслуговуються позачергово. Аварійний стансудна визначається капітаном порту; 2) перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судноі у зворотному порядку, складські операції з вантажами; 3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезеннявантажів, пасажирів, багажу та пошти; 4) допоміжні операції, необхідні для забезпеченняжиттєдіяльності порту; 5) інші види діяльності відповідно до статусу порту. Стаття 77. Управління морським портом Морський порт очолює начальник порту, який призначаєтьсязгідно з чинним законодавством України. Стаття 78. Функції начальника морського порту Начальник морського порту видає обов'язкові постанови, щорегулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту ігромадського порядку, проведення санітарних і протипожежнихзаходів у порту, охорони навколишнього природного середовища,порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звідзвичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажіву випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу,забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки іобробки суден. Начальник морського торговельного порту за погодженням значальниками рибних, річкових портів і адміністрацієюсудноремонтних підприємств, що мають акваторії, суміжні закваторією морського торговельного порту, встановлює порядок рухусуден в портах і на підходах до них. У морських портах, що мають акваторії, суміжні з військовимипортами, порядок заходу і виходу суден встановлює командуваннявійськового порту за погодженням з начальниками морських портів. На вимогу начальника порту судна, що знаходяться в порту, атакож особи, які перебувають на території порту, повинні надатиплавучі та інші технічні засоби, які вони мають, для рятуваннялюдей і суден, що зазнають лиха. Стаття 79. Повноваження начальника порту при провадженні у справах про адміністративні правопорушення Начальник морського порту розглядає справи проадміністративні правопорушення і накладає адміністративністягнення відповідно до чинного законодавства України. Стаття 80. Затримання суден і вантажів Судно або вантаж можуть бути затримані в морському портуначальником порту до достатнього забезпечення морської вимогисудновласником або вантажовласником на: прохання особи, яка має мор