БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.161 N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 5, ст.34 N 1158-IV ( 1158-15 ) від 15.10.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67 N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.218 N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323 N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493 N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103 N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.122 N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.189 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253 N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137 N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008, ВВР, 2009, N 14, ст.181 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 1-рп/2009 ( v001p710-09 ) від 13.01.2009 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257 N 1075-VI ( 1075-17 ) від 05.03.2009 N 1275-VI ( 1275-17 ) від 16.04.2009 ) Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України,її структура, принципи, правові засади функціонування, основибюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність запорушення бюджетного законодавства. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України 1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, щовиникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконаннябюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю завиконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Стаття 2. Визначення основних термінів 1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такомузначенні: 1) бюджет - план формування та використання фінансовихресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюютьсяорганами державної влади, органами влади Автономної РеспублікиКрим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетногоперіоду; 2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальнихгромад сіл, селищ, міст та їх об'єднань; 3) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупуваннядоходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуваннямпогашення) та фінансування бюджету за ознаками економічноїсутності, функціональної діяльності, організаційного устрою таіншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнароднихстандартів; 4) бюджетна програма - систематизований перелік заходів,спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання якихпропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно допокладених на нього функцій; 5) бюджетна система України - сукупність державного бюджетута місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічнихвідносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв іврегульована нормами права; 6) бюджетна установа - орган, установа чи організація,визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа чиорганізація, створена у встановленому порядку органами державноївлади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органамимісцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахуноквідповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетніустанови є неприбутковими; 7) бюджетне асигнування - повноваження, надане розпорядникубюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяттябюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метоюв процесі виконання бюджету; 8) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно добюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору,придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операційпротягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснитиплатежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; 9) бюджетне призначення - повноваження, надане головномурозпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державнийбюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісніта часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; 10) бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядникомбюджетних коштів, що містить пропозиції з відповіднимиобгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для йогодіяльності на наступний бюджетний період; 11) бюджетний процес - регламентована нормами правадіяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженнямбюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядомзвітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну системуУкраїни; 12) бюджетний розпис - документ, в якому встановлюєтьсярозподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнуваньголовним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах рокувідповідно до бюджетної класифікації; 13) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійсненняпрограм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за виняткомкоштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірусплачених до бюджету сум; 14) витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашенняосновної суми боргу; 15) головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установив особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексуотримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; 16) державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи боргмісцевого самоврядування) - загальна сума заборгованості держави(Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), якаскладається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язаньдержави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування),включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Кримчи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантійза кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставізаконодавства або договору; 17) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над йогодоходами; 18) дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт навирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує; 19) доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та іншінадходження на безповоротній основі, справляння яких передбаченозаконодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); 20) закон про Державний бюджет України - закон, якийзатверджує повноваження органам державної влади здійснювативиконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду; 20-1) залишок бюджетних коштів - обсяг коштів на рахункахвідповідного бюджету та розпорядників коштів цього бюджету накінець дня; ( Статтю 2 доповнено пунктом 20-1 згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 21) запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетомкоштів на умовах повернення, платності та строковості, врезультаті яких виникають зобов'язання держави, АвтономноїРеспубліки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами; 22) кредитування за вирахуванням погашення - операції,пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення,платності та строковості, в результаті яких з'являютьсязобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненнямцих коштів до бюджету; 23) кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - податкиі збори (обов'язкові платежі), що закріплені цим Кодексом напостійній основі за бюджетами місцевого самоврядування тавраховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; 24) коефіцієнт вирівнювання - коефіцієнт, що застосовуєтьсяпри розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, щопередаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, зметою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування; 25) міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно ібезповоротно передаються з одного бюджету до іншого; 26) місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим,обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджетимісцевого самоврядування; 27) місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно дозаконодавства України здійснює функції по складанню, виконаннюмісцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядникамибюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управліннямкоштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерствофінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевихфінансових органів; 28) надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти,залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органамидержавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим абоорганами місцевого самоврядування; 29) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості -гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівеньфінансового забезпечення повноважень Ради міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчихорганів місцевого самоврядування, що використовується длявизначення обсягу міжбюджетних трансфертів; 30) органи стягнення - податкові, митні та інші державніоргани, яким відповідно до закону надано право стягнення добюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та іншихнадходжень; 31) платіж - погашення зобов'язання, що виникло в поточномуабо попередніх бюджетних періодах; 32) повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання -повноваження на взяття бюджетного зобов'язання здійснювати платежів бюджетному періоді, що настає після закінчення поточногобюджетного періоду; 33) проект бюджету - проект плану формування та використанняфінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, щоздійснюються органами державної влади, органами влади АвтономноїРеспубліки Крим та органами місцевого самоврядування протягомбюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону продержавний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевийбюджет; 34) профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над йоговидатками; 35) рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий актВерховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради,виданий в установленому законодавством України порядку, що міститьзатверджені повноваження відповідно Раді міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчомуоргану місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевогобюджету протягом бюджетного періоду; 36) розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особіїх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань,взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету; 37) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання напевну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняврішення про надання субвенції; 38) фінансування бюджету - надходження та витрати у зв'язкуіз зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштівпо бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходамиі видатками бюджету. Стаття 3. Бюджетний період 1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетнусистему, становить один календарний рік, який починається 1 січнякожного року і закінчується 31 грудня того ж року. НеприйняттяВерховною Радою України закону про Державний бюджет України до1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. 2. Відповідно до Конституції України бюджетний період дляДержавного бюджету України за особливих обставин може бути іншим,ніж передбачено частиною першою цієї статті. 3. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет Україниможе бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієїстатті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих їїмісцевостях; 3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайноїекологічної ситуації, необхідність усунення природних читехногенних катастроф. 4. У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніжпередбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцевібюджети можуть бути прийняті на такий же період. Стаття 4. Склад бюджетного законодавства 1. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетнівідносини в Україні, є: 1) Конституція України; 2) цей Кодекс; 3) закон про Державний бюджет України; 4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини,передбачені статтею 1 цього Кодексу; 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законівУкраїни, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті; 6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчоївлади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, іншихзаконів України та нормативно-правових актів Кабінету МіністрівУкраїни, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієїстатті; 7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів,передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті. 2. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положеннянормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якійвони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексута закону про Державний бюджет України. 3. Якщо міжнародним договором України, поданим наратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормахбюджетного законодавства України, такі положення приймаютьсяокремими законами про внесення змін до відповідних законів ірозглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацієюміжнародного договору України, яким такі положення передбачені. 4. Розгляд законопроектів, які впливають на доходну чивидаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою,що визначається статтею 27 цього Кодексу. Глава 2 БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ Стаття 5. Структура бюджетної системи України 1. Бюджетна система України складається з державного бюджетута місцевих бюджетів. 2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджетитериторіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. 3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АвтономноїРеспубліки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів умістах та бюджети місцевого самоврядування. Стаття 6. Зведений бюджет 1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, щовикористовуються для аналізу і прогнозування економічного ісоціального розвитку держави. 2. Зведений бюджет України включає показники Державногобюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим тазведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. 3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включаєпоказники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів їїрайонів та бюджетів міст республіканського значення. 4. Зведений бюджет області включає показники обласногобюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласногозначення цієї області. 5. Зведений бюджет району включає показники районнихбюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільськихбюджетів цього району. 6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показникиміського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Уразі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядкованіінші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району вмісті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Стаття 7. Принципи бюджетної системи України 1. Бюджетна система України грунтується на таких принципах: 1) принцип єдності бюджетної системи України - єдністьбюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою,єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетівта ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - повноваження на здійсненнявитрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету навідповідний бюджетний період; 3) принцип самостійності - Державний бюджет України тамісцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджетуне несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевогосамоврядування коштами відповідних бюджетів не несутьвідповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також забюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетівзабезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів,правом відповідних органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування навизначення напрямів використання коштів відповідно дозаконодавства України, правом Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одногорозглядати та затверджувати відповідні бюджети; 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включеннювсі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюютьсявідповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування; 5) принцип обгрунтованості - бюджет формується нареалістичних макропоказниках економічного і соціального розвиткудержави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, щоздійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетівусі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягненнязапланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетнихкоштів та досягнення максимального результату при використаннівизначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевимибюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближеннінадання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетнікошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетнимипризначеннями; 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетнасистема України будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами; 10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджетУкраїни та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звітупро їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України,Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами; 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої діїабо бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Стаття 8. Бюджетна класифікація 1. Бюджетна класифікація України застосовується дляздійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державноївлади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведеннянеобхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних,функціональних та економічних категорій видатків, забезпеченнязагальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетнихпоказників. 2. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходіві видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональнимипризначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністрфінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також змінидо неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну РадуУкраїни. 3. Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (в тому числі кредитування завирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу. Стаття 9. Класифікація доходів бюджету 1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. 2. Податковими надходженнями визнаються передбаченіподатковими законами України загальнодержавні і місцеві податки,збори та інші обов'язкові платежі. 3. Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи віднекомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження. 4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органівдержавної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органівмісцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організаційна безоплатній та безповоротній основі. Стаття 10. Класифікація видатків бюджету 1. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки(функціональна класифікація видатків); 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні якихздійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); 3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомчакласифікація видатків); 4) за бюджетними програмами (програмна класифікаціявидатків). 2. Функціональна класифікація видатків має такі рівнідеталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів наздійснення відповідно загальних функцій держави, АвтономноїРеспубліки Крим чи місцевого самоврядування; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрямиспрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функційдержави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. 3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяютьсяна поточні видатки, капітальні видатки та кредитування завирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансівУкраїни. 4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелікголовних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державнеказначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєструсіх розпорядників бюджетних коштів. 5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується приформуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету 1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерелаотримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіцитубюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися врезультаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієїкатегорії належать платежі з погашення основної суми боргу). 2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такимиознаками: 1) фінансування за типом кредитора - за категоріямикредиторів або власників боргових зобов'язань; 2) фінансування за типом боргового зобов'язання - зазасобами, що використовуються для фінансування дефіциту абопрофіциту. Стаття 12. Класифікація боргу 1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі борговізобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевогосамоврядування. 2. Борг класифікується за типом кредитора та за типомборгового зобов'язання. Стаття 13. Складові частини бюджету 1. Бюджет може складатися із загального та спеціальногофондів. 2. Загальний фонд бюджету включає: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені длязарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загальногофонду бюджету; 3) фінансування загального фонду бюджету. 3. Спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретновизначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержанірозпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами і видатками спеціального фондубюджету. 4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фондивизначається законом про Державний бюджет України. Джерелаформування спеціального фонду визначаються виключно законамиУкраїни. 5. Підставою для рішення відповідної ради про створенняспеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключнозакон про Державний бюджет України. 6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондамибюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхомвнесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішеннявідповідної ради. 7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межахкоштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету. 8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади,органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевогосамоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Глава 3 ЗАПОЗИЧЕННЯ Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету 1. Прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетівна відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разінаявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідногобюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цьогоКодексу. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 2. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашенняосновної суми боргу та на забезпечення збереження розміруоборотної касової готівки. ( Частина друга статті 14 із змінами,внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 14-1. Залишок бюджетних коштів 1. Оборотна касова готівка - частина залишку коштівзагального фонду відповідного бюджету, яка формується на початокпланового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касовихрозривів. 2. Збереження розміру оборотної касової готівки на кінецьбюджетного періоду має бути обов'язковим. 3. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету ізатверджується відповідно у законі про Державний бюджет України тарішенні про місцевий бюджет. 4. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету таоборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду складаєвільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню йвикористовується на проведення видатків згідно з рішеннямвідповідної ради.( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 1086-IV( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 15. Джерела фінансування дефіциту бюджету 1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державнівнутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органіввлади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішнізапозичення органів місцевого самоврядування, а також вільнийзалишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цимКодексом. ( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідноіз Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах,визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення невикористовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточнихвидатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно длязбереження загальної економічної рівноваги. 3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частинидругої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їхвикористання має право вибрати кредитора, вид позики і валютузапозичення. 4. Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюютьсявідповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів,за якими виникають державні боргові зобов'язання та борговізобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевогосамоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цюмету в законі про Державний бюджет України або рішенні промісцевий бюджет. 5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державногоборгу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державнийбюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладноінформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет МіністрівУкраїни невідкладно інформує про очікуване перевищення такихвитрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термінпропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджетУкраїни. 6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бутиджерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України. Стаття 16. Право на здійснення запозичень 1. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніхзапозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державнийбюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів Україниза дорученням Кабінету Міністрів України. 2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим таміські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення(за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст зчисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційнимиданими державної статистики на час ухвалення рішення проздійснення запозичень. Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань 1. Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансівУкраїни, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особіМіністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради вособі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантіїщодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межахповноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджетУкраїни чи рішенням про місцевий бюджет. 2. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості,майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від іншихсуб'єктів. 3. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань,належать до платежів по боргу. 4. У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язаньщодо погашення та обслуговування наданих на умовах поверненнякредитів, залучених державою або під державні гарантії, іншихгарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованостіперед Державним бюджетом України з наданих підприємствам іорганізаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих зарахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії,плати за користування цими позичками органи стягнення застосовуютьмеханізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченомузаконом для стягнення не внесених у строк податків і неподатковихплатежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунокмайна боржників. Стаття 18. Граничний обсяг боргу 1. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державногоборгу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевогосамоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється накожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджетУкраїни чи рішенням про місцевий бюджет. 2. Величина основної суми державного боргу не повиннаперевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валовоговнутрішнього продукту України. 3. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиноюдругою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжитизаходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннямицього Кодексу. Глава 4 БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ Стаття 19. Стадії бюджетного процесу 1. Стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України,рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідностівнесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення промісцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету іприйняття рішення щодо нього. 2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовийконтроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетнихкоштів. Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження 1. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи,які наділені бюджетними повноваженнями. 2. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язкиучасників бюджетних правовідносин. Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів 1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться зарахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаютьсярозпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих праврозпорядники бюджетних коштів поділяються на головнихрозпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштівнижчого рівня. 2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичніособи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачібюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетнихкоштів. 3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення убудь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позичкиюридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених закономпро Державний бюджет України. Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх основні функції 1. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бутивиключно: 1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом проДержавний бюджет України, - органи, уповноважені відповідноВерховною Радою України, Президентом України, Кабінетом МіністрівУкраїни забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, атакож міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,Конституційний Суд України, Верховний Суд України та іншіспеціалізовані суди; установи та організації, які визначеніКонституцією України ( 254к/96-ВР ) або входять до складу КабінетуМіністрів України, а також спеціально уповноважені законом органина здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наукУкраїни, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наукУкраїни, Академія педагогічних наук України, Академія правовихнаук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;( Пункт 1 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно ізЗаконами N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, N 3200-IV ( 3200-15 )від 15.12.2005 ) 2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетомАвтономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи(бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної РадиАвтономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим, а також міністерства та інші органи влади АвтономноїРеспубліки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншимимісцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій,виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головнихуправлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурнихпідрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органіврад. 2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету Українивизначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті тазатверджуються законом про Державний бюджет України шляхомвстановлення їм бюджетних призначень. 3. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаютьсярішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначенихпунктами 2 і 3 частини першої цієї статті. 4. Головний розпорядник бюджетних коштів: 1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань тафункцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи знеобхідності досягнення конкретних результатів за рахунокбюджетних коштів; 2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису табюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чимісцевому фінансовому органу; 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження узаконі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевийбюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядниківбюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів)відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетнимиасигнуваннями; 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштівнижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством; 5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень,отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня таодержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетнихкоштів; 6) одержує звіти про використання коштів від розпорядниківбюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів іаналізує ефективність використання ними бюджетних коштів. Стаття 23. Бюджетні призначення 1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можназдійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. 2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державнийбюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку,визначеному цим Кодексом. 3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагаєменших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністрфінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймаєрішення про приведення у відповідність бюджетного призначенняДержавного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет МіністрівУкраїни (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевадержавна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) удвотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної РадиАвтономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленомупорядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетнихпризначень Державного бюджету України (місцевого бюджету). 4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетнепризначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і зарахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно ззаконодавством, якщо законом про Державний бюджет України(рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. 5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначеньподаються та розглядаються у порядку, встановленому для поданняпропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених убюджетні призначення змін здійснюються лише після набраннячинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), якимвнесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часібюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі проДержавний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет)відповідного положення. 6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України(рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконанняфункцій або надання послуг, на які затверджено бюджетнепризначення, передається відповідно до законодавства від одногоголовного розпорядника бюджетних коштів іншому головномурозпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення неприпиняється і застосовується в порядку, встановленому законом проДержавний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), длявиконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядникомбюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерствофінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє КабінетМіністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим,місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради)та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної РеспублікиКрим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін. 7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність післязакінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, колиокремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Стаття 24. Резервний фонд бюджету 1. Резервний фонд бюджету формується для здійсненнянепередбачених видатків, що не мають постійного характеру і немогли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядоквикористання коштів з резервного фонду бюджету ( 415-2002-п )визначається Кабінетом Міністрів України. 2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджетуприймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радоюміністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державнимиадміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування. 3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одноговідсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. 4. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчіоргани місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідноперед Верховною Радою України, Верховною Радою АвтономноїРеспубліки Крим та відповідною радою про витрачання коштіврезервного фонду відповідного бюджету. 5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачаєтьсяобов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фондумісцевого бюджету приймає відповідна рада. Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету 1. Державне казначейство України здійснює безспірне списаннякоштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджетуУкраїни та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнятедержавним органом, що відповідно до закону має право на йогозастосування. 2. У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетнихустанов, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягоммісяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетнихкоштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуваннямбезспірного списання коштів і привести їх у відповідність збюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. Прицьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуютьсякошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунокпогашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається. Стаття 26. Аудит та фінансовий контроль 1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіхстадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати: 1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльностібюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; 2) оцінку діяльності на відповідність результатіввстановленим завданням та планам; 3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установипро результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивченнячи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансовогоконтролю. 2. Керівник бюджетної установи відповідає за організаціюефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою тагосподарською діяльністю цієї установи з урахуванням: 1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів; 2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економногоуправління функціями кожного структурного підрозділу, правильногорозмежування функціональних обов'язків; 3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів,пасивів, доходів та видатків бюджетної установи; 4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установивимогам внутрішнього фінансового контролю. 3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність заорганізацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту яку своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах. 4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарськоїдіяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - вчастині контролю за використанням коштів Державного бюджетуУкраїни, Головним контрольно-ревізійним управлінням України -відповідно до його повноважень, визначених законом. Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів 1. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України,протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу надоходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону проДержавний бюджет України у поточному бюджетному періоді. 2. Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України невизначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питаньбюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливувідповідного законопроекту на доходну та/або видаткову частинубюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточномучи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатківабо скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативидодаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/абопропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшеннявидатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшеннядержавного боргу і державних гарантій, розмір яких встановленийзаконом про Державний бюджет України. При цьому: 1) законопроекти, які згідно з експертним висновком тарішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету невпливають на доходну та/або видаткову частину бюджетів, вносятьсядо порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України дляїх розгляду у загальному порядку, встановленому РегламентомВерховної Ради України; 2) законопроекти, які згідно з експертним висновком тавідповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів,протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України дляекспертного висновку щодо визначення вартісної величини впливузаконопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та дляпропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та термінунабрання ними чинності. Міністерство фінансів України удвотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції дозаконопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняттяВерховною Радою України і термінів набрання ними чинності. 3. Закони України, які впливають на формування доходної чивидаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі нормивідповідних законів, що впливають на формування доходної та/абовидаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початкубюджетного періоду, наступного за плановим, крім випадків,передбачених Законом України "Про запобігання впливу світовоїфінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житловогобудівництва" ( 800-17 ).( Частина третя статті 27 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 ) Стаття 28. Доступність інформації про бюджет 1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена.Міністерство фінансів України забезпечує доступність дляпублікації: 1) проекту закону про державний бюджет; 2) закону про Державний бюджет України на відповідний періодз додатками, що є його невід'ємною частиною; 3) інформації про виконання Державного бюджету України запідсумками кварталу та року; 4) інформації про показники виконання зведеного бюджетуУкраїни; 5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України. 2. Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковійпублікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сімднів після його подання Верховній Раді України. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрівАвтономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації таоргани місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформаціїпро місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет таперіодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджетповинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня йогоприйняття. 4. Інформація про виконання Державного бюджету України тамісцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягаєобов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що наступає зароком звіту: Державного бюджету України - в газетах "ГолосУкраїни" та "Урядовий кур'єр"; місцевих бюджетів - у газетах,визначених відповідними радами. Міністерство фінансів України до 20 березня за участюКомітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахунковоїпалати здійснює публічне представлення звіту про виконанняДержавного бюджету України за попередній рік у розрізі економічноїкласифікації видатків. Інформація про час і місце публічногопредставлення публікується разом із звітом про виконанняДержавного бюджету України. Головні розпорядники коштів Державного бюджету Україниздійснюють публічне представлення звітів про витрачання бюджетнихкоштів у розрізі економічної класифікації видатків до 15 квітня. Рішення про час і місце представлення звітів визначаєтьсярішенням Кабінету Міністрів України, яке підлягає публікації вгазеті "Урядовий кур'єр". Головні розпорядники бюджетних коштівзобов'язані додавати до звітів розшифрування (деталізацію) витратза статтями, які перевищують 5 млн. гривень (крім заробітної платиз нарахуваннями на неї та комунальних платежів). Публічне представлення звітів (в розрізі економічноїкласифікації видатків) про виконання місцевих бюджетів (крімбюджетів сіл і селищ) здійснюється до 20 березня. Інформація прочас і місце публічного представлення звітів публікується разом іззвітом про виконання відповідних бюджетів. До звітів додаєтьсярозшифрування (деталізація) витрат за статтями, розмір якихперевищує (крім заробітної плати з нарахуваннями на неї такомунальних платежів): для бюджету міста Києва - 2 млн. гривень;для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетуміста Севастополя - 1 млн. гривень; для бюджетів міст, районів -500 тис. гривень.( Статтю 28 доповнено частиною четвертою згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ II ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ Глава 5 ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України 1. Доходи Державного бюджету України включають: 1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуютьсявідповідно до законодавства про податки, збори і обов'язковіплатежі та Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів" ( 875-12 ), а також від плати за послуги, що надаютьсябюджетними установами, які утримуються за рахунок Державногобюджету України, та інших визначених законодавством джерел,включаючи кошти від продажу активів, що належать державі абопідприємствам, установам та організаціям, а також проценти ідивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майнігосподарських товариств; 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку; 3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів; 4) 50 відсотків надходження адміністративних штрафів у сферізабезпечення безпеки дорожнього руху, що накладаютьсяуповноваженими органами (посадовими особами). ( Частину першустатті 29 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 586-VI( 586-17 ) від 24.09.2008 ) Стаття 30. Склад видатків Державного бюджету України 1. Видатки Державного бюджету України включають бюджетніпризначення, встановлені законом про Державний бюджет України наконкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм,перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу. Стаття 31. Таємні видатки 1. Державний бюджет України має містити пояснення всіхвидатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею(таємних видатків). 2. Таємні видатки, передбачені на діяльність органівдержавної влади, в інтересах національної безпеки включаються доДержавного бюджету України без деталізації. 3. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюєтьсяРахунковою палатою та Міністерством фінансів України у порядку,визначеному Верховною Радою України. 4. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються КомітетомВерховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань законодавчого забезпечення правоохоронноїдіяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби зорганізованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань національної безпеки і оборони. 5. Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаютьсяВерховною Радою України на закритому засіданні. Глава 6 СКЛАДАННЯ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 32. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України 1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону проДержавний бюджет України. 2. Міністр фінансів України відповідає за складання проектузакону про Державний бюджет України, визначає основніорганізаційно-методичні засади бюджетного планування, яківикористовуються для підготовки бюджетних запитів і розробленняпропозицій проекту Державного бюджету України. 3. Міністр фінансів України на підставі основнихмакропоказників економічного і соціального розвитку України нанаступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету употочному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів тавидатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету дляскладання пропозицій проекту Державного бюджету України. Стаття 33. Визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період 1. Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датоюдня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній РадіУкраїни відбуваються парламентські слухання з питань бюджетноїполітики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основнінапрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступаєПрем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансівУкраїни. 2. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради Українипроект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведенняпарламентських слухань з питань бюджетної політики на наступнийбюджетний період. 3. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступнийбюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів Українищодо: 1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджетуУкраїни у відсотках до прогнозного річного обсягу валовоговнутрішнього продукту; 2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішньогопродукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України; 3) граничного обсягу державного боргу та його структури; 4) обґрунтувань і розрахунків питомої ваги обсягуміжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України ікоефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів; ( Пункт 4 частинитретьої статті 33 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державногобюджету України та пріоритетних напрямів їх використання; 6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевимибюджетами в наступному бюджетному періоді; 7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним дляреалізації бюджетної політики держави; 8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджетуУкраїни; 9) захищених статей видатків бюджету; 10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний таспеціальний фонди; 11) встановлення розміру мінімальної заробітної плати тарівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетнийперіод. ( Частину третю статті 33 доповнено пунктом 11 згідно ізЗаконом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 4. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступнийбюджетний період грунтується на прогнозних макропоказникахекономічного і соціального розвитку України на наступний бюджетнийперіод із зазначенням показників обсягу валового внутрішньогопродукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованогоофіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінецьроку, прогнозованого рівня безробіття. 5. Національний банк України до 1 квітня року, що передуєплановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету МіністрівУкраїни: 1) проект основних засад грошово-кредитної політики нанаступний бюджетний період; 2) проект кошторису доходів та видатків Національного банкуУкраїни на наступний бюджетний період. 6. За результатами парламентських слухань Верховна РадаУкраїни приймає постанову про схвалення або взяття до відомаОсновних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної РадиУкраїни до проекту Основних напрямів бюджетної політики нанаступний бюджетний період виключно з питань, визначених частиноютретьою цієї статті, в тому числі відповідні доручення КабінетуМіністрів України. Стаття 34. Інструкції з підготовки бюджетних запитів 1. Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджетуУкраїни Міністерство фінансів України розробляє і доводить доголовних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовкибюджетних запитів. 2. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів можутьзапроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, якихзобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів упроцесі підготовки бюджетних запитів. Стаття 35. Розроблення бюджетного запиту 1. Головні розпорядники бюджетних коштів організуютьрозроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансівУкраїни в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансівУкраїни. 2. Головні розпорядники бюджетних коштів несутьвідповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданихМіністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають міститивсю інформацію, необхідну для аналізу показників проектуДержавного бюджету України, згідно з вимогами Міністерствафінансів України. Стаття 36. Аналіз бюджетних запитів і розробка пропозицій проекту Державного бюджету України 1. Міністерство фінансів України на будь-якому етапіскладання і розгляду проекту Державного бюджету України проводитьаналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядникомбюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті,пріоритетності, а також ефективності використання бюджетнихкоштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів Україниприймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиціїпроекту Державного бюджету України перед поданням його на розглядКабінету Міністрів України. 2. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаютьсявідповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністер
