Щодо надання роз’яснення деяких питань законодавства, пов’язаних з державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно
Відповідно до листа Міністерства юстиції України
від 19.10.2007 р. № 19-39-827
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) право власності на зведені будівлі, споруди та інше нерухоме майно набуває власник земельної ділянки.
При цьому визначено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
За загальним правилом, згідно із частиною другою статті 331 Кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 182 Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Тобто, за загальним правилом право власності на нерухоме майно може вникати лише з моменту його державної реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі – Тимчасове положення), відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів.
Так, згідно із пунктом 6.1 Тимчасового положення у разі наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для забудови та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію органами місцевого самоврядування, зокрема, на новозбудовані об’єкти нерухомого майна видається свідоцтво про право власності, яке і є правовстановлювальним документом.
Крім того, одним із правовстановлювальних документів, на підставі якого проводиться державна реєстрація право власності на об’єкти нерухомого майна, є також рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна (пункт 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення).
Окремо слід зауважити, що право власності на нерухоме майно. Що збудоване або будується, може бути визнано судом на вимогу власника (користувача) у разі здійснення забудови на земельній ділянці, що не була відведена для такої мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту такої забудови, або вона здійснена з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша, третя статті 376 Кодексу).
Відповідно до частини другої статті 376 Кодексу особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Тобто, виходячи з положень статті 376 Кодексу, право власності на результат самочинного будівництва набувається не в загальному порядку, а в спеціальному – на підставі рішення суду.
При цьому, положеннями Кодексу визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п’ята статті 376 Кодексу).
У разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є – свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.
