НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЦЕМЕНТУ

Частина 6

ВИЗНАЧЕННЯ ТОНКОСТІ ПОМЕЛУ

(EN 196-6:1989, IDT)

ДСТУ EN 196-6:2007

Київ

МІНБУД УКРАЇНИ

2007

ПЕРЕДМОВА

1 ВНЕСЕНО: Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕМ"

ПЕРЕКЛАД: відділ іноземних перекладів Харківської Торгово-Промислової палати

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: М. Бабіч (керівник розробки); А. Липовська; Л. Полонська

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінбуду України від 05.02.2007 р. № 39

3 Національний стандарт відповідає EN 196 Part 6:1989 Methods of testing cement: Determination of fineness (Методи випробування цементу. Визначення тонкості помелу)

Ступінь відповідності - ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en))

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

ЗМІСТ

С.

Національний вступ IV

  1. Сфера застосування 1
  2. Нормативні посилання 1
  3. Метод просіювання2
  4. Суть методу2
  5. Апаратура2
  6. Матеріал для перевірки сита 2
  7. Процедура2
  8. Визначення результатів3

4 Метод повітропроникності (метод Блейна)3

  1. Суть методу .3
  2. Апаратура3
  3. Матеріали4
  4. Умови випробування4
  5. Ущільнений шар цементу4
  6. Випробування повітропроникності5
  7. Калібрування приладу6
  8. Спеціальні цементи7
  9. Спрощення розрахунків7
  10. Визначення результатів8

Додаток НА (довідковий)

Бібліографія10

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт "Методи випробування цементу. Визначення тонкості помелу" ідентичний EN 196-6:1989 "Methods of testing cement: Determination of fineness".

Національний орган, відповідальний за цей стандарт, - Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕМ".

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

Цей стандарт діє паралельно з чинним на цей час в Україні ГОСТ 310.2-76 "Цементы. Методы определения тонкости помола" і призначається, в першу чергу, для контролю виробництва і якості цементу, що експортується або застосовується в будівництві в Україні за європейською технологією.

Застосування цього стандарту сприятиме поступовому переходу підприємств України на методи випробування цементів згідно з європейськими нормами.

До стандарту внесені такі редакційні зміни:

  • структурні елементи цього стандарту - "Передмову", "Зміст", "Національний вступ" та "Бібліографічні дані" - оформлено згідно з вимогами національної стандартизації;
  • наведено Національне пояснення, а саме переклад українською мовою нормативних посилань,наведених в EN 196-6:1989;
  • подана Національна інформативна примітка, що стосується інформації про дати останніхредакцій стандартів, на які є посилання в EN 196-6:1989;
  • долучено національне інформативне повідомлення користувачам щодо використання еталонного порошку для визначення питомої поверхні цементу методом повітропроникності;
  • додано національний довідковий додаток НА "Бібліографія", який містить перелік пов'язанихз цим стандартом нормативних документів, чинних в Україні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Методи випробування цементу Частина 6: Визначення тонкості помелу

Методы испытания цемента

Часть 6: Определение тонкости помола

Methods of testing cement

Part 6: Determination of fineness

Чинний від 2007-08-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт описує два методи визначення тонкості помелу цементу.

Метод просіювання служить лише для виявлення крупних часток цементу. Цей метод придатний, в першу чергу, для перевірки та контролю виробничого процесу.

Метод повітропроникності (метод Блейна) дозволяє визначати питому поверхню (поверхню, віднесену з масою) шляхом порівняння з еталонним зразком цементу. Визначення питомої поверхні служить, головним чином, для перевірки усталеності процесу помелу на одному і тому ж обладнанні. Цей метод дозволяє здійснити лише обмежену оцінку споживчих властивостей цементу*.

Ці методи можуть бути застосовані для всіх цементів, визначених в ENV 1972).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

ENV 197

Cement: Compositions and conformity criteria

ISO 383-1976

Laboratory glassware - Interchangeable conical ground joints

ISO 565-1983

Test sieves -Woven metal wire cloth, perforated plate and electroformed sheet - Normal sizes of openings

ISO 3310/1-1982

Test sieves - Technical requirements and testing. Part 1: Test sieves of metal wire cloth

ISO 4803-1978

Laboratory glassware - Borosilicate glass tubing

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ENV 197

Цемент: Склад, технічні умови та критерії відповідності

ISO 383-1976

Скляний лабораторний посуд - Взаємозамінні конічні шліфовані з'єднана

ISO 565-1983

Сита для випробування - сита з металевого дротяного полотна, перфорованіз металевого листа та-отримані електричним шляхом - Номінальні розміриотворів

ISO 3310/1-1982

Сита для випробування - Технічні умови та випробування. Частина 1: Сита з металевого дротяного полотна

ISO 4803-1978

Скляний лабораторний посуд - Трубки з боросилікатного скла

НАЦІОНАЛЬНА ІНФОРМАТИВНА ПРИМІТКА

На цей час чинні:

EN 197-1:2000 (замість ENV 197);

ISO 565-1990 (замість ISO 565-1983);

ISO 3310/1-2000 (замість ISO 3310/1-1982);

* Метод повітропроникності може не дати суттєвих результатів у випадку дослідження цементів, які містять матеріали високої дисперсності.

З МЕТОД ПРОСІЮВАННЯ

3.1Суть методу

Тонкість помелу цементу вимірюють, просіюючи цемент крізь стандартні сита. Так визначають частки цементу, розмір зерен яких перевищує визначений розмір отворів.

Для перевірки сита використовують еталонний зразок з відомою часткою матеріалу грубішої фракції ніж визначений розмір отворів.

3.2Апаратура

3.2.1Сито для випробувань обладнане міцною, довговічною, некородуючою циліндричною обичайкою з номінальним діаметром від 150 мм до 200 мм та глибиною від 40 мм до 100 мм і полотномсітки з отворами 90 мкм, яке виготовлене із нержавіючої сталі або з іншого металевого полотна,стійкого до стирання та до корозії.

Полотно сітки для сита повинне відповідати вимогам таблиці 1 ISO 565-1983 та ISO 3310/1 і не мати видимих дефектів у розмірі отворів при оптичному дослідженні згідно з методами ISO 3310/1. Щоб запобігти втратам матеріалу при просіюванні, мають бути передбачені піддон під обичайкою сита та кришка над нею.

3.2.2Ваги, які дозволяють зважувати до 10 г з точністю до 10 мг.

3.3Матеріал для перевірки сита

Для перевірки сита має бути передбачений еталонний матеріал з відомим залишком на ситі.

Цей матеріал зберігають в герметичних повітронепроникних контейнерах, щоб запобігти зміні його характеристик внаслідок абсорбції атмосферної вологи. На контейнери повинно бути нанесене позначення залишку на ситі еталонного матеріалу.

3.4Процедура

3.4.1Визначення в цементі залишку на ситі

Перемішують зразок цементу, який випробовують, струшуючи його протягом 2 хв у закритій посудині з метою руйнування агломератів. Вичікують 2 хв. Обережно перемішують отриманий порошок чистим сухим стержнем, щоб досягти рівномірного розподілу фракцій цементу.

Установлюють піддон під сито. Зважують приблизно 10 г цементу з точністю до 0,01 г і поміщають його в сито, уникаючи втрат. Накривають сито кришкою. Надають ситу кругові, планетарні та лінійні рухи доти, доки тонкий матеріал в основному не перестане проходити крізь сито. Видаляють та зважують залишок. Виражають його масу R1 в процентах від кількості маси, поміщеної в сито, з точністю до 0,1 %. Обережно зчищають щіткою весь тонкий матеріал з основи сита в піддон.

Повторюють всю процедуру з новою наважкою 10 г для отримання R2. Потім обчислюють залишок цементу R як середнє R1 та R2 в процентах з точністю до 0,1 %.

Якщо результати відрізняються більш ніж на 1 % абсолютного значення, проводять третє просіювання і обчислюють середнє трьох значень.

Процес просіювання вручну проводить кваліфікований та досвідчений оператор.

Примітка. Альтернативно можна використовувати механічне просіювання, якщо результати такі самі, що й при ручній операції.

3.4.2Перевірка сита

Перемішують зразок цементу, Що випробовують, струшуючи його 2 хв у закритій посудині з метою руйнування агломератів. Вичікують 2 хв. Обережно перемішують отриманий порошок чистим сухим стержнем, щоб досягти рівномірного розподілу фракцій цементу.

Установлюють піддон під сито. Зважують приблизно 10г еталонного матеріалу (3.3) з точністю до 0,01 г і поміщають його в сито, уникаючи втрат. Проводять процедуру просіювання згідно з 3.4.1, в тому числі повторне визначення залишку, щоб отримати два значення Р1 та Р2 з точністю до 0,1 %.

У випадку задовільного стану сита ці два значення Р1 та Р2 не повинні відрізнятись більше ніж на 0,3 %. їх середнє значення Р характеризує стан сита.

При відомому залишку на ситі 90 мкм еталонного матеріалу R0 обчислюють R0/P як коефіцієнт сита F з точністю до 0,01. Величину залишку на ситі R згідно з 3.4.1 треба відкоригувати, помноживши її на F, який може мати значення 1,00 ±0,20.

Перевіряють сито після кожних 100 просіювань.

Примітка, може бути використана будь-яка інша процедура перевірки, наприклад, оптичні методи, описані в ISO 3310/1. Всі сита повільно стираються, отже їх коефіцієнт F повільно змінюється.

3.5 Визначення результатів

Записують значення R з точністю до 0,1 % як залишок на ситі 90 мкм (ISO 565) для цементу, що випробовують.

Стандартне відхилення збіжності становить близько 0,2 %, а відтворюваності - близько 0,3 %.

Примітка. За наявності місцевих труднощів у отриманні сит відповідно до вимог ISO можна використати ту саму процедуру з застосуванням найближчого доступного стандартного сита, але в звіті треба вказати розміри сітки стандартного сита, на якому був визначений залишок цементу.

4 МЕТОД ПОВІТРОПРОНИКНОСТІ (метод Блейна)

4.1Суть методу

Тонкість помелу цементу характеризують як питому поверхню, яку визначають шляхом вимірювання часу, за який проходить певна кількість повітря крізь ущільнений шар цементу заданих розмірів та пористості. За стандартних умов питома поверхня цементу пропорційна , де t - час проходження даної кількості повітря крізь ущільнений шар цементу. Кількість та величина пор у даному шарі обумовлені розподілом часток цементу за розмірами. Визначають також час проходження установленого потоку повітря.

Цей метод є не стільки абсолютним, скільки порівняльним, а тому для калібрування апаратури потрібен еталонний зразок з відомою питомою поверхнею.

4.2Апаратура

  1. Камера для вимірювання повітропроникності має вигляд жорсткого прямого циліндрарозміри та допуски для якого наведені на рис. 1а. Він повинен бути виготовлений з аустенітної нержавіючої сталі або іншого матеріалу, стійкого до корозії та до стирання. Верхня та нижня поверхнімають бути плоскими і перпендикулярними до осі циліндра, як і верхня поверхня виступу біля днакамери. Зовнішня поверхня циліндра має сходити на конус для утворення повітронепроникногоконтакту з конічним патроном манометра (ISO 383, З'єднання 19/34).
  2. Перфорований диск повинен бути виконаний із стійкого до корозії металу, перфорований30-40 отворами діаметром 1 мм, та мати розміри і допуски, наведені на рис. 1b. При розташуваннідиску на виступі камери його плоскі поверхні повинні бути перпендикулярні до осі камери.
  3. Плунжер - це поршень, який може вільно переміщуватися в камері до утворення зазорущоб при стиканні голівки плунжера з верхньою поверхнею циліндричної камери між верхньоюповерхнею перфорованого диска та нижньою поверхнею плунжера зберігалась відстань (15 ±1) мм.

Цей плунжер повинен мати плоский проріз, з'єднаний з вирізом навколо голівки для виходу повітря.

Плунжер виконують з аустенітної нержавіючої сталі або іншого стійкого до корозії та до стирання матеріалу; його розміри та допуски повинні відповідати наведеним на рис. 1с. Плунжер застосовують лише в комплекті з відповідною камерою, розміри якої знаходяться в межах дозволених допусків.

4.2.4Манометр - жорстко вертикально змонтована U-подібна трубка з боросилікатного скла (ISО4803), установлена як на рис. 1d з розмірами та допусками, показаними на цьому рисунку.

На верхньому кінці одного коліна манометра передбачено конічний патрон (ISO 383, з'єднання 19/34) для утворення повітронепроникного контакту з конічною поверхнею камери. Коліно повинно мати також чотири вигравірувані лінії і Т-подібне з'єднання, розміщення яких повинно відповідати розмірам та допускам, наведеним на рис. 1d. Боковий відвід Т-подібного з'єднання повинен мати повітронепроникний запірний кран, після якого приєднують підходящий всмоктувальний пристрій, наприклад, гумову трубку та балон, показані на рис. 1d.

Трубку манометра заповнюють рідиною (4.2.5), щоб змочити внутрішню поверхню. Випорожнюють трубку та знов заповнюють її так, щоб рідина в манометрі знаходилась на одному рівні нижньою вигравіруваною лінією 11 на рис. 1d. Рідину в манометрі слід заміняти (або очищати) після обслуговування або перед новим калібруванням.

Примітка. Можна застосовувати інші форми камери і плунжера та інші схеми з'єднання між камерою та манометром за умови, що вони дають ті самі результати, що й зазначена апаратура.

  1. Рідина для манометра. Манометр має бути заповнений до рівня нижньої вигравіруваної лінії11 на рис. 1d нелеткою негігроскопічною рідиною з низькими в'язкістю та густиною, наприклад,дибутилфталатом або легким мінеральним маслом.
  2. Таймер з примусовим механізмом пуску та зупинки, з поділками шкали не більше 0,2 с таточністю не менше 1 % в діапазоні від 0 с до 300 с
  3. Ваги, які дозволяють зважувати приблизно 3 г з точністю до 1 мг (для цементу) та 50-110 гз точністю до 10 мг (для ртуті).
    1. Пікнометр або інший зручний засіб для визначення густини цементу.