ДНАОП 1.1.30-5.35-96. Інструкція із забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах (43167)

ДНАОП 1.1.30-5.35-96

ІНСТРУКЦІЯ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШУМОВОЇ ТА ВІБРАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У ВУГІЛЬНИХ ШАХТАХ

До § 615 Правил безпеки у вугільних шахтах І. Загальні положення

1. Основним завданням і метою забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці є усунення шкідливого впливу шуму та вібрації на організм шахтарів, запобігання професійним захворюванням.

2. Рівні шуму та вібрації на робочих місцях залежать від шумових та вібраційних характеристик гірничошахтного устаткування (ГШУ), його технічного стану, розташування робочих місць стосовно джерел шуму та вібрації, характеристик робочого простору, інших діючих шкідливих виробничих факторів (ШВФ).

3. Дотримання встановленого шумового та вібраційного навантаження на робітника повинне обґрунтовуватися розрахунками очікуваних рівнів або вимірами ШВФ безпосередньо на робочому місці.

4. Під час розробки технологічних процесів, проектування, виготовлення та експлуатації машин, виробничих будівель та споруд, розміщення та організації робочого місця повинні бути вжиті заходи щодо зменшення шуму та вібрації на робочому місці до гранично допустимих значень.

Зменшення шуму та вібрації досягається шляхом розробки шумовібробезпечної техніки, використанням засобів та методів колективного (що зменшує шум та вібрацію в джерелі виникнення та на шляху їх розповсюдження до об'єкта, який підлягає захисту) та індивідуального захисту (протишумових вкладишів, касок, віброзахисних рукавиць та ін.).

II. Вимоги до шумових та вібраційних характеристик гірничих машин та устаткування

5. У стандартах або технічних умовах (ТУ) на ГШУ розроблювач повинен зазначити граничні показники шумових та вібраційних характеристик. Технічна норма повинна заноситися до ТУ на конкретні машини або до стандартів на групи машин.

6. У нормативно-технічній документації (НТД) на ГШУ повинні зазначатися умови, для яких визначені граничні значення та методи контролю шумових та вібраційних характеристик.

При встановленні граничних значень повинні враховуватися та фіксуватися технічна характеристика машини та інші чинники, які впливають на характер та рівень несприятливого впливу шуму та вібрації (зусилля натискання, коефіцієнт внутрішньозмінного використання, параметри мікроклімату, вага ручної машини тощо).

7. Для шумовібробезпечних машин нормою є допустимі шумова та вібраційна характеристики.

Для шумовібронебезпечних машин повинні встановлюватися технічно досяжні вібраційні та шумові характеристики.

Вимоги санітарних норм при цьому забезпечуються використанням засобів та методів колективного та індивідуального захисту.

8. Технічно досяжні вібраційні та шумові характеристики ГШУ повинні обґрунтовуватися:

а) порівнянням досягнутих шумових та вібраційних характеристик з кращими виробами-аналогами;

б) експертними оцінками використовуваних у ГШУ засобів шумовіброзахисту;

в) умовами застосування та технічно-економічними можливостями зниження ШВФ в умовах експлуатації;

г) результатами вимірювань шумових та вібраційних характеристик представницької кількості машин.

9. Під час внесення до НТД технічно досяжних характеристик повинен розроблятися план заходів щодо зменшення шуму та (або) вібрації або переходу до допустимих значень шумових та вібраційних характеристик протягом терміну дії документа.

10. За відсутності шумових та вібраційних характеристик у супровідній технічній документації на машини повинен бути проведений вхідний контроль зазначених характеристик одним із діючих методів.

III. Контроль шумових та вібраційних характеристик гірничих машин та устаткування

11. Для гірничошахтного устаткування встановлюються наступні шумові характеристики за ГОСТ 23941-79, ГОСТ 12.1.023-80:

коректований рівень звукової потужності в децибелах за шкалою А приладу, дБА;

рівень звукової потужності, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

12. Для машин, які встановлюються лише на підпри-ємстві-споживачі, у ролі шумової характеристики дозволяється використання рівнів звукового тиску, дБ, в октавних смугах діапазону частот 63—8000 Гц у контрольних точках. До числа контрольних точок повинне входити робоче місце оператора (машиніста). У НТД повинні зазначатися координати контрольних точок та умови вимірювань.

13. Вібраційна характеристика встановлюється у вигляді:

а) середніх квадратичних значень віброприскорення (віброшвидкості) або їх логарифмічних рівнів у децибелах (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами: для локальної вібрації - 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц; для загальної - 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц;

б) коригованого за частотою значення віброприскорення (віброшвидкості) з визначеною нормами корекцією.

14. Вимірювання шуму повинні проводитися: у приміщеннях, де встановлене випробовуване устаткування або на відкритих майданчиках над звуковідображальною площиною (за відсутності атмосферних опадів та за швидкістю вітру не більшою як 5 м/с).

Шум перешкод повинен бути на 10 дБ (дБА) нижчим рівня шуму, виміряного під час увімкненого джерела шуму. Вимірювання шуму здійснюють не менше ніж у 4 точках, рівномірно розподілених на вимірювальній поверхні на відстані 1 м від контуру джерела шуму.

Під час вимірювання шуму на робочому місці мікрофон встановлюють на відстані 0,5 м від голови оператора.

15. Вимірювання шуму повинні проводитись в одному з типових сталих режимів при:

а) номінальному (паспортному) навантаженні та швидкості;

б) відсутності навантаження;

в) максимальному рівні звукової потужності.

16. Вимірювання вібрації здійснюють у точках, для яких визначені санітарні та технічні норми (у місці контакту працюючого з вібруючим елементом).

Режим роботи джерела вібрації вибирається з умови максимальної дії вібрації на працюючого.

Контроль шумових та вібраційних характеристик повинен здійснюватися під час атестації робочих місць та періодично, не менше одного разу на рік, і результати вимірювань повинні заноситись до НТД та ГШУ.

IV. Розрахунок шумових та вібраційних характеристик

17. Шумові характеристики ГШУ представляють у вигляді рівнів звукової потужності L1- за формулою:

Lp = Li + ∆1

де Li - виміряний за допомогою атестованого шумоміра рівень шуму, дБ, в октавних смугах із середньогео-метричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц або рівень звуку в дБА;

∆1-додача, що враховує площу випромінення шуму, дБ, дБА (табл. 1).

Таблиця 1

Значення ∆1

18. Шумові та вібраційні характеристики обчислюються таким чином.

18.1. Середнє значення шуму або вібрації Lm, дБ, дБА

Lm =1/n ∑Li (2)

де п — число вимірювань на вимірювальній поверхні або в точці.

18.2. Коригований рівень шкідливого фактору (рівень звуку в дБА або коригований рівень вібрації в дБ) визначається за формулою:

L =101g ∑10 0,1(Li+k) , дБ, дБА, (3)

де k - ваговий коефіцієнт при перерахунку зі спектральних характеристик у дБ, дБА (табл. 2).

Таблиця 2

Значення ki

) засоби, що знижують шум механічного, аеродинамічного, електромагнітного, гідромеханічного походження (залежно від характеру шумоутворення);

г) малозвучні, композитні матеріали та ін.

23. Засоби та методи колективного захисту поділяються на:

а) акустичні;

б) архітектурно-планувальні;

в) технічні;

г) організаційні.

24. Акустичні засоби захисту поділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, демпфірування.

25. Архітектурно-планувальні методи включають:

а) раціональні акустичні вирішення планувань будівель та генеральних планів об'єктів;

б) раціональне розміщення технологічного обладнання, машин та механізмів, раціональне розміщення робочих місць.

26. Організаційно-технічні методи захисту включають:

а) застосування малошумних технологічних процесів (зміна технології виробництва, способу обробки та транспортування матеріалів та ін);

б) застосування засобів дистанційного керування та автоматичного контролю;

в) застосування малошумних машин, зміна конструктивних елементів машин, їх збірних одиниць;

г) удосконалення технології ремонту та обслуговування машин;

д) дотримання режимів праці та відпочинку працівників на шумних робочих місцях.

27. Шумовібробезпека праці на підприємствах вугільної промисловості повинна забезпечуватися:

а) додержанням правил та умов експлуатації машин та ведення технологічних процесів, використанням машин та устаткування за призначенням;

б) підтримкою технічного стану ГШУ та параметрів технологічних процесів на рівні вимог НТД, своєчасним проведенням планово-попереджувальних ремонтів;

в) удосконаленням режимів роботи машин та елементів виробничого середовища, виключенням контакту працюючих з вібруючими поверхнями за межами робочого місця;

г) покращенням умов праці, зниженням або виключенням дії супровідних неблагодійних чинників;

д) контролем шумових та вібраційних характеристик машин та шумовібраційного навантаження на робітника.

VI. Профілактика шумової та вібраційної захворюваності

28. Заходи щодо профілактики шумової та вібраційної захворюваності регламентуються нормативами та вказівками органів охорони здоров'я і містять вікові обмеження та професійний відбір тих, хто влаштовується на роботу, медичні огляди за участю лікарів зі спеціальностей: терапевт, невропатолог, отоларинголог, хірург, офтальмолог.

29. Для захисту органа слуху від шуму застосовуються шахтарська захисна каска з закріпленими на ній протишумовими навушниками, протишумові вкладиші фіксованої форми типу «Грибок», волокняні тампони типу «Беруши» та інші засоби індивідуального захисту від шуму (ЗІЗОС).

Застосування ЗІЗОС рекомендується робітникам наступних професій.

Вкладиші типу «Беруши» - усім працівникам вугільних шахт, що підлягають впливу виробничого шуму з рівнем до 100-105 дБ.

Вкладиші з еластичних полімерних матеріалів - виконуючим роботи, не пов'язані з тяжкою фізичною працею та таким, що не мають протипоказань. Захищають від шуму з рівнем до 105-110 дБ.

Навушники незалежні - робітникам, що обслуговують шахтні стаціонарні установки, що створюють шуми з рівнем до 120-125 дБ, а також особам, яким протипоказане використання вкладишів.

Навушники вмонтовані — робітникам, що обслуговують перфоратори, бурильні установки, а також прохідницьке устаткування з пневматичною енергією.

ЗІЗОС видаються для індивідуального користування особам, що потребують їх регулярного носіння протягом усієї або частини робочої зміни, коли рівні шуму перевищують встановлені допустимі значення.

ЗІЗОС можуть використовуватися як «чергові». У разі передачі ЗІЗОС іншій особі необхідна їх дезинфекція.

Остаточне рішення щодо застосування ЗІЗОС приймається медичними працівниками на підставі результатів медичного огляду та аудіометричного обстеження працюючого. Особам, що страждають на захворювання середнього вуха, а також підвищеною подразнювальністю шкіри слухового каналу, застосування вкладишів не рекомендується.

Видавання, прийом та санітарна обробка ЗІЗОС здійснюється працівниками респіраторної або спеціально навченим персоналом.

30. Основні положення режиму праці та відпочинку наводяться у табл. 6.

Таблиця 6

Режими праці та відпочинку шахтарів, що зазнають дії шуму та вібрації