ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент

ТЕХНІЧНЕ ДІАГНОСТУВАННЯ

ГІДРОПРИВОДУ БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН

ДБН В.2.8-13-2000

Видання офіційне

Держбуд України

Київ 2000

РОЗРОБЛЕНІ

Науково-дослідним інститутом будівельного виробництва Держбуду України (Вернигора В.О., к.т.н.; Ліхницький B.I.) Київським державним технічним університетом будівництва і архітектури (Назаренко І.І., д.т.н. проф.; Полянський С.К., к.т.н. проф.; Демідас С.В.)

ВНЕСЕНІ

Відділом будіндустрії, промисловості будматеріалів та механізації Держбуду України

ЗАТВЕРДЖЕНІ Наказом Держбуду України № 142 від 30 червня 2000 р.

ТА ВВЕДЕНІ В ДІЮ і набирають чинності з 1 січня 2001 р.

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент

Технічне діагностування гідроприводу будівельних машин

ДБН В.2.8-13-2000

Вводяться вперше

Ці норми встановлюють загальні правила проведення технічного діагностування гідроприводу будівельних машин для одержання вірогідної інформації про дійсний технічний стан гідроприводу в цілому, а також його складальних одиниць та систем.

Вимоги цих норм є обов'язковими для юридичних і фізичних осіб, які експлуатують машини, незалежно від форм власності та відомчої належності.

Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих нормах, наведений у додатку А.

У даних нормах використовуються терміни та визначення згідно з додатком Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Діагностування - комплекс операцій, що проводяться у складі заходів системи планово-попереджувального технічного обслуговування та ремонту будівельних машин (системи ППР), які виконуються за плановим порядком, а також за необхідності (з метою пошуку місця та причин відмови).

1.2 Діагностування гідроприводу машин забезпечує:

- визначення фактичного технічного стану гідроприводу в цілому, його складальних одиниць та систем;

- визначення місця та причини ви' икнення несправності при відмові об'єкта;

- збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу чи оцінки ймовірності безвідмовної роботи гідросистеми у міжконтрольний період;

- підвищення ефективності технічної експлуатації будівельних машин.

1.3 Підвищення ефективності технічної експлуатації будівельних машин з гідроприводом робочих органів при застосуванні діагностування досягається за рахунок:

- скорочення витрат часу на визначення технічного стану шляхом виключення робіт з розбирання (демонтажу);

- скорочення простоїв машин через відмову гідравлічного приводу робочих органів;

- зниження витрат на усунення відмов будівельних машин внаслідок своєчасного визначення прихованих дефектів;

- підвищення ефективності використання машин за призначенням внаслідок своєчасної корекції (відновлення) функціональних характеристик машин при виході їх за межі допуску;

- зниження обсягу робіт, що виконуються при технічному обслуговуванні та ремонті, внаслідок установлення відповідності їх складу дійсному технічному стану машини.

1.4 Операції технічного діагностування виконуються з урахуванням безумовного виконання вимог заводів-виготовлювачів до технічного стану машин та правил безпечної експлуатації, встановлених Держнаглядохоронпраці України, Державтоінспекцією України та чинними нормативними документами.

1.5 Після виявлення місця відмови уточнюється його причина.

1.6 До проведення діагностування допускається обслуговуючий персонал, який пройшов спеціальну підготовку з:

- обслуговування та діагностування гідравлічних систем будівельних машин;

- безпечних засобів проведення робіт відповідно до "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці".

1.7 При підготовці до діагностування гідроприводу будівельних машин необхідно усунути причини, що викликають забруднення навколишнього природного середовища витіканнями палива, масел і технічних рідин.

ДБН В.2.8-13-2000 С.2

1.8 Перед початком діагностування гідросистеми непрацюючої машини необхідно надійно блокувати машину: вимкнути двигун, поставити машину на стоянкове гальмо, блокувати трансмісію та виключити можливість випадкового пуску.

1.9 Тиск рідини в гідросистемі непрацюючої машини може залишатися достатньо чималим. За наявності гідравлічних акумуляторів у гідросистемі необхідно їх розрядити до норм, які передбачені виготовлювачем.

1.10 Усі демонтовані деталі та механізми розташовуються на рівні підлоги, на підставках і надійно закріплюються.

1.11 При проведенні діагностування повинні виконуватися вимоги Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

1.12 Діагностування будівельних машин слід здійснювати при безумовному дотриманні екологічних норм.

1.13 При діагностуванні гідроприводу вміст шкідливих речовин і задимленість у вихлопних газах двигунів внутрішнього згоряння не повинні перевищувати допустимі норми, встановлені ГОСТ 17.2.2.03 і ГОСТ 17.2.2.02 відповідно.

1.14 Вміст шкідливих газів, парів і пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати допустимі концентрації за ГОСТ 12.1.005.

1.15 Категорично забороняється зливати робочу рідину на землю, в каналізаційну мережу та водоймища. Збирання відпрацьованої робочої рідини і вимоги безпеки при роботі з нею регламентуються ГОСТ 21046.

1.16 Безпека проведення робіт повинна забезпечуватись дотриманням вимог техніки безпеки і виробничої санітарії, регламентованих ГОСТ 12.2.011 і СНіП ІІІ-4.

1.17 Пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі та пожежного захисту, відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004 і "Правил пожежної безпеки в Україні".

1.18 Забезпечення захисту людей від ураження електричним струмом при проведенні діагностування повинне здійснюватись згідно з вимогами ГОСТ 12.1.019.

1.19 Для забезпечення потрібного рівня якості технічної експлуатації машин слід розвивати та впроваджувати систему якості згідно з ДСТУ ISO серії 9000.

1.20 Рекомендована маршрутна технологія діагностування гідроприводу будівельних машин наведена в додатку В.

1.21 Ці ДБН розроблені в доповнення до ДБН В.2.8-3-95 "Технічна експлуатація будівельних машин".

2 ВИДИ ДІАГНОСТУВАННЯ

2.1 Розрізняють діагностування загальне (Д) і поглиблене (ДП).

2.2 Загальне діагностування виконують з метою визначення технічного стану машини чи її складових частин за взагальненими (інтегральними) параметрами без вказівки місця, характеру та причин пошкодження і (або) відмови.

2.3 Діагностування загальне включає:

- щозмінне діагностування (ДЩ);

- періодичне діагностування, яке проводять при відповідному виді періодичного технічного обслуговування і поточному ремонті ТО-1, ТО-2, ТО-3 і П (Д-1, Д-2, Д-3).

2.4 Щозмінне діагностування (ДЩ) провадиться машиністом з метою одержання оперативної інформації щодо існуючих несправностей і (або) відмов до початку та протягом робочої зміни. ДЩ проводять суб'єктивними методами і за допомогою вбудованих засобів контролю.

2.5 Періодичні діагностування Д-1, Д-2, Д-3 впроваджуються з метою уточнения обсягу робіт, що передбачені відповідним видом періодичного технічного обслуговування і ремонту, виконуються у плановому порядку до і, за необхідності, після проведення періодичних

ДБН В.2.8-13-2000 С.З

технічних обслуговувань та поточного ремонту.

2.6 Поглиблене діагностування (ДП) проводять з метою визначення технічного стану складових частин машини, а також пошуку дефекту, несправності і (або) відмови з вказівкою місця, характеру і, за необхідності, причини їх виникання.

2.7 Поглиблене діагностування провадять за результатами загального діагностування, за необхідності, а також у разі виявлення несправностей при експлуатації машини.

3 ПАРАМЕТРИ ДІАГНОСТУВАННЯ

3.1 Параметри, що характеризують технічний стан машин, поділяються на структурні і діагностичні.

3.2 Основною причиною зміни технічного стану гідросистем є зміна структурних параметрів.

3.3 Структурні (прямі) параметри - параметри, що характеризують структуру об'єкта та безпосередньо визначають його технічний стан (зазор у сполученні, геометрія спряжуваних деталей, положення регульованих елементів тощо.

3.4 Безпосереднє вимірювання структурних параметрів без розбирння складальних одиниць обмежене і діагностування, в основному, здійснюється за посередніми (діагностичними) параметрами.

3.5 Діагностичні параметри - параметри технічного стану, які посередньо характеризують структурні параметри.

3.6 Функціональні (посередні) параметри - параметри, які характеризують функціонування гідроприводу та його складальних одиниць (приклади вимірюваних параметрів, наприклад, тривалість циклів чи операцій, швидкість переміщення штоків гідроциліндрів та ін.) і які посередньо відображають його технічний стан.

3.7 Узагальнені (інтегральні) діагностичні параметри - параметри, що характеризують загальний стан машини в цілому чи декілька складових частин її (порушення герметичності - зовнішні витікання робочої рідини, повний ККД гідравлічного приводу, тиск робочої рідини, кількісний та якісний склад забруднень робочої рідини та ін.).

3.8 Часткові діагностичні параметри - параметри, які характеризують стан окремих елементів об'єкта (швидкість нарощування тиску на кривій пульсуючого струму аксіально-поршневого насоса, витікання робочих рідин через ущільнення гідроциліндрів тощо).

3.9 Загальний технічний стан гідроприводу оцінюють за наступними параметрами:

- тривалістю робочих циклів шляхом порівняння їх на машині, що випробовується, з аналогічними циклами однотипної машини, яка прийнята за еталон;

- величиною опускання (або відхилення) робочих органів під дією сили ваги при блокованих приводах за визначений час з урахуванням в'язкісно-температурних властивостей робочих рідин;

- зовнішнім витіканням робочої рідини;

- кількісним та якісним складом забруднень робочоі рідини;

- температурою робочої рідини гідросистеми та темпом її нарощування.

3.10 Параметри герметичності треба вимірювати при навантаженні гідроагрегату номінальним робочим тиском за допомогою насоса гідроприводу будівельної машини чи зовнішнього джерела напору.

3.11 Внутрішні перетікання у складальних одиницях гідроприводу можуть бути посередньо оцінені за такими параметрами, як величини коефіцієнта подачі для гідронасосів, об'ємного ККД для гідромоторів, гідророзподілювачів і гідроциліндрів.

3.12 Збільшення гідравлічних опорів може бути посередньо оцінене за такими параметрами, як величини тиску і витрати робочої рідини.

ДБН В.2.8-13-2000 С.4

3.13 Технічний стан фільтрів (зниження їх пропускної спроможності внаслідок накопичення у фільтроелементах забруднень, а також руйнування фільтроелементів) оцінюють за перепадом тиску на вході і виході.

3.14 Довідкові дані про параметри діагностування гідроприводу і періодичність їх контролювання наведені в додатку Г.

4 МЕТОДИ ДІАГНОСТУВАННЯ ГІДРАВЛІЧНИХ ПРИВОДІВ ТА ЇХ СКЛАДАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ

4.1 Методи, що застосовуються для діагностування гідравлічної системи базуються на вимірюванні параметрів робочого потоку рідини (тиску, витраті) вимірювальними приладами (гід-ротестерами) і параметрів руху виконавчого органу. При цьому обов'язковий елемент діагностування - навантаження гідравлічної системи обпресуванням або використання жорстко закріпленої перешкоди.

4.2 Розрізняють суб'єктивні і об'єктивні методи діагностування.

4.3 Суб'єктивні методи діагностування - найпростіші засоби оцінки, технічного стану за допомогою органів чуттів: візуальний, на слух, за запахом, контактний (наприклад, візуально визначають підтікання рідини, на слух - місце і характер стуків та шумів, за допомогою органів відчуття - місце і ступінь нагрівання механізмів).

4.4 Суб'єктивні методи діагностування характеризують якісні відхилення стану того чи іншого механізму від норм, їх застосовують спільно з простішими засобами оцінки (наприклад, стуки прослуховують стетоскопом, якість робочої рідини - за допомогою фільтрувального паперу тощо).

4.5 Об'єктивні методи діагностування засновані на кількісній оцінці параметрів технічного стану машини і її складальних одиниць за допомогою вбудованих і зовнішніх засобів контролю.

4.6 Основні методи об'єктивного діагностування: тимчасовий, силовий, тепловий, статопара-метричний, амплітудно-фазових характеристик, перехідних характеристик, віброакустичний, на основі спектрального аналізу робочих рідин і методи оцінки забрудненості робочих рідин.

4.7 Тимчасовий метод заснований на визначенні тривалості виконання робочого циклу та окремих робочих операцій.

4.8 Силовий метод заснований на визначенні величини зусилля, що розвивається робочим (виконавчим) органом гідросистеми, яка діагностується.

4.9 Теплові методи засновані на визначенні температури поверхні складальних одиниць чи перепаду температур робочої рідини на вході і виході гідромашин.

4.10 Статопараметричний (гідростатичний) метод заснований на визначенні параметрів задро-сельованого потоку робочої рідини, що установився (тиску чи витраті).

4.11 Метод амплітудно-фазових характеристик заснований на вимірюванні хвильових процесів у напірній або зливальній магістралях на робочих режимах при навантаженні гідросистеми з боку виконавчих органів чи дроселювання робочої рідини в зливальній магістралі.

4.12 Метод перехідних характеристик (гідродинамічний метод) заснований на вимірюванні параметрів перехідних процесів при миттєвих змінах тиску в гідросистемі.