---

ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної

Республіки п о с т а н о в л я є:

Стаття 1. Затвердити Цивільний кодекс Української РСР і

ввести його в дію з 1 січня 1964 року.

Стаття 2. Доручити Президії Верховної Ради Української РСР

встановити порядок введення в дію Цивільного кодексу Української

РСР і затвердити перелік законодавчих актів Української РСР, які

втрачають чинність у зв'язку з введенням Цивільного кодексу

Української РСР в дію.

м. Київ, 18 липня 1963 року

N 1540-06

Цивільний кодекс Української РСР

(Із змінами і доповненнями, внесеними Указами ПВР Української РСР

від 23.11.66 (Відомості ВР N 46 (1966), ст.284),

N 2013-07 від 24.06.69 (Відомості ВР N 27 (1969), ст.216),

N 2895-07 від 22.07.70 (Відомості ВР N 31 (1970), ст.223),

N 1527-08 від 29.03.73 (Відомості ВР N 15 (1973), ст.110),

N 1736-08 від 5.06.73 (Відомості ВР N 25 (1973), ст.213),

N 2135-08 від 15.10.73 (Відомості ВР N 44 (1973), ст.387),

N 3050-08 від 13.09.74 (Відомості ВР N 39 (1974), ст.384),

N 3685-08 від 10.04.75 (Відомості ВР N 16 (1975), ст.202),

N 3764-08 від 25.04.75 (Відомості ВР N 19 (1975), ст.249),

N 1515-09 від 6.12.76 (Відомості ВР N 51 (1976), ст.468),

N 1593-09 від 22.12.76 (Відомості ВР N 1 (1977), ст. 3),

N 2422-09 від 19.08.77 (Відомості ВР N 35 (1977), ст.422),

N 8520-10 від 1.03.85 (Відомості ВР N 11 (1985), ст.206),

N 278-11 від 20.05.85 (Відомості ВР N 23 (1985), ст.542),

N 2444-11 від 27.06.86 (Відомості ВР N 27 (1986), ст.539),

N 4452-11 від 21.08.87 (Відомості ВР N 35 (1987), ст.674),

N 5095-11 від 24.12.87 (Відомості ВР N 1 (1988), ст. 5),

N 6757-11 від 25.10.88 (Відомості ВР N 45 (1988), ст.1070),

N 660-12 від 28.01.91 (Відомості ВР N 9 (1991), ст. 89),

Законами України

N 2554-12 від 7.07.92 (Відомості ВР N 39 (1992), ст.574),

N 2693-12 від 14.10.92 (Відомості ВР N 48 (1992), ст.663),

N 3128-12 від 22.04.93 (Відомості ВР N 22 (1993), ст.226),

N 3132-12 від 22.04.93 (Відомості ВР N 22 (1993), ст.230),

N 3179-12 від 5.05.93 (Відомості ВР N 26 (1993), ст.277),

N 3188-12 від 6.05.93 (Відомості ВР N 24 (1993), ст.259),

N 3718-12 від 16.12.93 (Відомості ВР N 3 (1994), ст. 15),

N 3942-12 від 04.02.94 (Відомості ВР N 24 (1994), ст.177),

N 107/94-ВР від 15.07.94 (Відомості ВР N 33 (1994), ст.300),

N 287/94-ВР від 14.12.94 (Відомості ВР N 1 (1995), ст. 3),

N 75/95-ВР від 28.02.95 (Відомості ВР N 13 (1995), ст. 85),

N 295/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.222

N 372/95-ВР від 06.10.95, ВВР 1995, N 36, ст.277

N 556/96-ВР від 03.12.96, ВВР 1997, N 5, ст. 32 )

( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного

Суду N 16-рп/98 від 26.11.98 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1136-XIV від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.420 )

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

С т а т т я 1. Завдання Цивільного кодексу

Української РСР

Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної

Республіки регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові

відносини з метою створення матеріально-технічної бази комунізму і

все більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб

громадян. У випадках, передбачених законом, цей Кодекс регулює

також й інші особисті немайнові відносини.

Основою майнових відносин у радянському суспільстві є

соціалістична система господарства і соціалістична власність на

засоби виробництва. Господарське життя Української РСР

визначається і спрямовується державними планами економічного і

соціального розвитку.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 2. Відносини, що регулюються Цивільним

кодексом Української РСР

Цим Кодексом регулюються зазначені в статті 1 цього Кодексу

відносини:

державних, кооперативних та інших громадських організацій між

собою;

громадян з державними, кооперативними та іншими громадськими

організаціями;

громадян між собою.

Учасниками відносин, що регулюються цим Кодексом, у

передбачених законодавством Союзу РСР випадках можуть бути й інші

організації.

До майнових відносин, основаних на адміністративному

підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і

бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.

Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини,

а також відносини в колгоспах, що випливають з їх статуту,

регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним

законодавством, законодавством про надра, водним, лісовим і

колгоспним законодавством.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 3. Цивільне законодавство Союзу РСР і

Української РСР

Відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і

союзних республік цей Кодекс та інші акти цивільного законодавства

Української РСР регулюють майнові і особисті немайнові відносини,

як передбачені Основами, так і не передбачені ними.

Цивільним законодавством Союзу РСР регулюються відповідно до

Основ відносини між соціалістичними організаціями по поставках

продукції і капітальному будівництву, відносини по державних

закупках сільськогосподарської продукції у колгоспів, радгоспів та

інших господарств, відносини організацій залізничного, морського,

річкового, повітряного, трубопровідного транспорту, зв'язку і

кредитних установ з клієнтурою та між собою, відносини по

державному страхуванню, відносини, що виникають у зв'язку з

відкриттями, винаходами, раціоналізаторськими пропозиціями,

промисловими зразками та іншими досягненнями науки і техніки, а

також інші відносини, регулювання яких віднесено Конституцією

СРСР, Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних

республік та іншими законодавчими актами СРСР до відання Союзу

РСР. По цих відносинах законодавством Української РСР вирішуються

питання, віднесені до її відання законодавством Союзу РСР.

Відносини по зовнішній торгівлі та інших видах

зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним

законодавством Союзу РСР, яке регулює зовнішню торгівлю та інші

види зовнішньоекономічної діяльності, і загальним цивільним

законодавством Союзу РСР і Української РСР.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 4. Підстави виникнення цивільних прав і

обов'язків

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених

законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян

і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу

загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують

цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних,

кооперативних та інших громадських організацій — з актів

планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських

пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок

придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без

достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання

цивільно-правових наслідків.

С т а т т я 5. Здійснення цивільних прав і виконання

обов'язків

Цивільні права охороняються законом, за винятком випадків,

коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав у

соціалістичному суспільстві в період будівництва комунізму.

При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни і

організації повинні додержувати законів, поважати правила

соціалістичного співжиття і моральні принципи суспільства, що

будує комунізм.

С т а т т я 6. Захист цивільних прав

Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку

судом, арбітражем або третейським судом шляхом:

визнання цих прав;

відновлення становища, яке існувало до порушення права, і

припинення дій, які порушують право;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

компенсації моральної шкоди;

припинення або зміни правовідношення;

стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у

випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу,

пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Захист цивільних прав у випадках і в порядку, встановлених

законодавством Союзу РСР і Української РСР, здійснюється також

товариськими судами, профспілковими та іншими громадськими

організаціями.

У випадках, окремо передбачених законом, захист цивільних

прав здійснюється в адміністративному порядку.

До пред'явлення позову, який випливає з відносин між

організаціями, обов'язковим є пред'явлення претензії. Винятки з

цього правила встановлюються законодавством Союзу РСР.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3685-8 від 10.04.75,

Законом N 3188-12 від 6.05.93 )

С т а т т я 7. Захист честі і гідності

та ділової репутації

Громадянин або організація вправі вимагати по суду

спростування відомостей, що не відповідають дійсності або

викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову

репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив

такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, були

поширені через засоби масової інформації (друкованої або

аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ж

друкованому виданні, анологічній радіо- чи телепередачі або іншим

адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності

і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації

громадянина чи організації, містить документ, що виходить від

організації, такий документ підлягає заміні або відкликається.

Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.

Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості,

що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі,

гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням

таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної

(немайнової ) шкоди, завданої їх поширенням. Щодо вимог про

спростування цих відомостей та компенсацію моральної шкоди

встановлюється строк позовної давності в один рік.

(В редакції Закону N 3188-12 від 6.05.93)

С т а т т я 8. Застосування в Українській РСР цивільного

законодавства інших союзних республік

Цивільне законодавство інших союзних республік застосовується

в Українській РСР згідно з такими правилами:

1) до відносин, що випливають з права власності,

застосовується закон місця знаходження майна;

2) при укладенні угод правоздатність і дієздатність

визначаються за законом місця укладення угоди;

3) до форми угод застосовується закон місця укладення угоди;

закон місця укладення угоди застосовується і до зобов'язань, що

виникають з угоди, якщо інше не передбачено законом або

погодженням сторін;

4) до зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди,

застосовується закон місця розгляду спору, а за клопотанням

потерпілого — закон місця заподіяння шкоди;

5) до відносин по спадкуванню застосовується закон місця

відкриття спадщини;

6) питання позовної давності розв'язуються за законом тієї

союзної республіки, законодавством якої регулюються дані

відносини.

Глава 2

ОСОБИ

1. ГРОМАДЯНИ

С т а т т я 9. Правоздатність громадян

Здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна

правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами

Української РСР та інших союзних республік.

Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і

припиняється з смертю.

С т а т т я 10. Зміст правоздатності громадян

Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій

власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном,

успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце

проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва,

відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового

зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 11. Дієздатність громадян

Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і

створювати для себе цивільні обов'язки (цивільна дієздатність)

виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після

досягнення вісімнадцятирічного віку.

У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до

досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг

вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з

моменту одруження.

С т а т т я 12. Недопустимість обмеження правоздатності і

дієздатності громадян

Ніхто не може бути обмежений у правоздатності або

дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених

законом.

Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або

дієздатності, недійсні.

С т а т т я 13. Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від

п'ятнадцяти до вісімнадцяти років *