Закон України Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про страхові тарифи на загальнообов’язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності

Стаття 1. Встановити відповідно до класів професійного ризику виробництва такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — страхування від нещасного випадку):

Клас професійного ризику виробництва

Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)

1

0,84

2

0,86

3

0,88

4

0,89

5

0,94

6

1,0

7

1,02

8

1,11

9

1,26

10

1,3

11

1,44

12

1,64

13

2,03

и

2,24

15

2,55

16

2,77

17

3,52

18

4,0

19

4,5

20

13,8

Стаття 2. Встановити для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва такі страхові тарифи:

Клас професійного ризику »ироб-ництва

Галузь економіки

Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)

4

Охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення

0,2

8

Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством

0,5

9

Сільське господарство

0,2

17

Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії

2,1

Стаття 3. Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, які займаються незалежно від спеціалізації підприємства іншими видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей економіки, яким відповідає їх діяльність.

Стаття 4. Для бюджетних установ та організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно

до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Стаття 5. Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

До таких підприємств і організацій нал зжать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність, інвалідів серед працівників становить не менш як 53 відсотків, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 відсотків.

Для фізичної особи, яка використовує найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 відсотків, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

Стаття 6. Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом,— у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.