ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Примірна інструкція з охорони праці для покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів

м. Київ

УЗГОДЖЕНО

Національний науково-дослідний інститут охорони праці

лист № 65 від 26.02.02

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Наказ Державного комітету України

з питань житлово-комунального

господарства

від 25.12.02

№91

ПІ 9.0.20-224-2003

Примірна інструкція з охорони праці для покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів

м. Київ

1. Загальні вимоги

1.1. Ця інструкція встановлює вимоги з охорони праці для покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів (далі - покрівельник) під час улаштування та ремонту рулонних покрівель і покрівель із штучних матеріалів.

1.2. До самостійної роботи покрівельником допускаються особи, які:

- досягли 18-річного віку і мають відповідну кваліфікацію;

- пройшли медичний огляд у встановленому порядку та не мають медичних протипоказань;

- пройшли вступний інструктаж з охорони праці;

- пройшли спеціальне навчання, первинний інструктаж та оволоділи практичними навичками безпечного проведення робіт під час стажування протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи).

1.3. Покрівельник зобов'язаний.

- знати і виконувати вимоги цієї інструкції;

- користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співробітничати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу;

- виконувати тільки ту роботу з якої проінструктований і до виконання якої допущений.

1.4. Покрівельник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістом з охорони праці підприємства за участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу.

1.5. Під час виконання робіт на покрівельника можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

1.5.1. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- підвищена температура повітря робочої зони при загоранні покрівельних матеріалів;

- підвищена запиленість повітря робочої зони;

- підвищена рухомість повітря робочої зони;

- підвищена сонячна радіація;

- розміщення робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі;

- рухомі частини машин, що застосовуються для наклеювання рулонних матеріалів.

1.5.2. Психологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

- нервово-психічні перевантаження (монотонність праці, емоційні перевантаження).

Конкретні небезпечні та шкідливі виробничі чинники визначаються під час атестації робочих місць.

1.6. Під час роботи покрівельникові слід дотримуватися граничних норм підіймання й переміщення вантажів.

1.7. Покрівельник повинен використовувати виданий йому спецодяг та інші засоби індивідуального захисту:

- штани брезентові;

- куртка бавовняна;

- черевики шкіряні;

- наколінники брезентові на ваті;

- рукавиці брезентові.

На зовнішніх роботах взимку додатково:

- куртка бавовняна на утепленій підкладці;

- штани бавовняні на утепленій підкладці;

- валянки.

1.8. Під час виконання трудових обов'язків покрівельник зобов'язаний дотримуватися вимог санітарних норм та особистої гігієни:

- приступати до роботи у засобах індивідуального захисту;

- утримувати протягом зміни робоче місце у чистоті й порядку;

- зберігати і приймати їжу тільки у відведених для цього місцях;

- після завершення роботи вимити забруднені частини тіла.

1.9. Протягом зміни необхідно слідкувати за самопочуттям. У разі погіршення самопочуття припинити виконання робіт, скористатися препаратами з аптечки, повідомити про це керівника робіт та звернутися за допомогою до медичного закладу.

1.10. За порушення вимог цієї інструкції покрівельник притягається до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перевірити справність спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту. Одягти спецодяг, спецвзуття та індивідуальні засоби захисту (запобіжний пояс із страхуючим мотузком, захисні окуляри тощо). Щоб уникнути потрапляння гарячого гідроізоляційного матеріалу на шкіру, штани потрібно одягати навипуск, спецодяг щільно застебнути навколо шиї та рук.

2.2. Перевірити справність інструментів та пристосувань.

2.3. З'ясувати у керівника робіт (майстра, виконроба) основні положення проекту ведення робіт.

2.4. Роботи підвищеної небезпеки слід виконувати за нарядом-допуском.

2.5. Під час виконання запланованих робіт на даху слід з'ясувати у майстра (виконроба) місця закріплення запобіжних поясів та перевірити надійність кріплення переносних трапів.

2.6. Перевірити, чи обгороджена небезпечна зона внизу будівлі, оглянути робоче місце на відповідність його положенням проекту ведення робіт.

2.7. Погодити з керівником робіт чітке визначення меж робочої зони.

3. Вимоги безпеки під час виконання робіт

3.1.Під час виконання робіт на дахах, які не мають постійних огорож, необхідно встановлювати тимчасові перильні огорожі висотою їм, а також забезпечити можливість кріплення до конструкції даху запобіжних поясів.

3.2. Якщо покрівля має ухил більше 16 градусів, покрівельник повинен мати, крім запобіжного пояса, взуття на не ковзкій підошві.

3.3. Для роботи на дахах з ухилом більше 20 градусів чи на мокрих і засніжених дахах, незалежно від ухилу, покрівельникові, крім вище переліченого, необхідно мати переносну драбину шириною неменше 30 см, що закріплюється за конструкцію покрівлі.

3.4. Покрівельник повинен виконувати лише ту роботу, яка йому доручена.

3.5. Не дозволяється приступати до роботи доти, доки майстер чи виконроб не перевірить надійність крокв, лат, парапетних огорож тощо.

3.6. На краю покрівлі, незалежно від її ухилу і наявності огорожі, застосування запобіжного пояса обов'язково.

3.7. Приймати матеріал на даху з підйомних механізмів дозволяється лише на реманентні, на надійно закріплених майданчиках з перильними огорожами.

3.8. Забороняється підтягати матеріал, перегинаючись через перила, для цього слід користуватись гачками довжиною 1,5-2 м.

3.9. Щоб уникнути скочування і здування вітром, покрівельний матеріал, інструмент і тару з гідроізоляційним матеріалом необхідно надійно закріплювати на даху. Забороняється скидати з даху залишки матеріалів, сміття, інструмент тощо.

3.10. Прорезі і люльки на суцільний основі покрівлі повинні бути закриті міцними щитами чи огорожами.

3.11 .Покрівельник повинен тримати інструмент у спеціальному ящику чи сумці.

3.12. Забороняється вести покрівельні роботи при вітрі швидкістю 15 м/сек, і більше, під час ожеледиці, сильного снігопаду, туману.

3.13. Підігрівати бітум (мастику) в автогудронаторі слід тоді, коли бітум покриває жарові труби шаром товщиною більше 20 см, а цистерна автогудронатора залита на 3/4 об'єму.

3.14. Перед вмиканням шестерінчастого насоса за допомогою якого подається бітум чи мастика з цистерни автогудронатора до місця розливу (місткості для зберігання), його необхідно провернути вручну. Якщо насос не провертається, його треба підігріти переносним пальником і лише переконавшись в тому, що він добре провертається,

вмикати. Місткості для прийому і зберігання бітуму (мастики), а також агрегати для його транспортування повинні розташовуватись на вирівняних майданчиках з щільно утрамбованою основою чи на жорсткому покритті.

3.15. Термос встановлюється на відкритому майданчику на відстані не менше 10 м від будівлі. Експлуатація термоса у приміщенні категорично забороняється. Місце установки термоса обладнується пожежним щитом. Відкривати кришку завантажувального люка термоса потрібно лише за допомогою троса з землі, оскільки гарячі пари можуть обпекти обличчя. При заповненні термоса бітумом (мастикою) шланг автогудронатора пропускають через причепний хомут, встановлений на даху, і опускають у завантажувальний люк до упора в сітку.

3.16. Підігрів бітуму (мастики) у термосі дозволяється виконувати, якщо рівень його за 15 см вище верхнього краю регістра, при справному термометрі та за наявності тяги у регістрі при справному термометрі та наявності тяги у регістрі.

3.17. Відстань між термосом і бачком з рідким паливом, що живить форсунку, повинна бути не менше 4 м.

3.18. Розпалювання форсунки слід починати з відкриття затулки димової труби і регулювання тяги. Далі форсунку висувають з регістра по спрямовуючій планці. Потім відкривають кран паливного бака, запалюють пальник (факел) і підносять його до розпилювача форсунки, попередньо відкривши вентиль подачі палива. Після загоряння палива поступово відкривають кран подачі повітря на форсунці. Стиснене повітря подається від компресора. Регулятором розпилення форсунки і краном подачі стисненого повітря досягають стійкого подовження полум'я. Після цього форсунку засувають у регістр до упору.

3.19. Роздачу матеріалу з термосо дозволяється виконувати за допомогою крана і лише при погашеній форсунці.

3.20. Щоб уникнути загоряння і вибуху, не слід нагрівати бітум вище 230 градусів, а бітумно-латексно-кукерсольну мастику - вище 50 градусів.

3.21. До спускового патрубка термоса дозволяється приєднувати установку УПБІ-50 для подачі бітуму на поверхи і покрівлю будівель висотою до 50 м. Вона встановлюється на будівельному майданчику між будівлею і термосом на відстані 4м від термоса і до вмикання в роботу заземляється.

3.22. Стояк бітумопроводу встановлюється на відстані не менше 10 м по фасаду від входу в будівлю і обгороджується.

Присутність сторонніх людей при роботі установки в зоні 10 м не дозволяється.

Стояк бітумопроводу слід кріпити до будівлі реманентними струбцинами, які встановлюються через кожні 5 м.

3.23. Після монтажу бітумопровід необхідно випробувати соляровим мастилом під тиском згідно з паспортом. Після обпресовування бітумопровода запобіжний клапан насоса необхідно відрегулювати на робочий тиск.

3.24.Для варки бітуму безпосередньо на будівельних об'єктах у виняткових випадках застосовуються котли, а для приготування мастик -змішувачі. При цьому слід дотримуватися таких правил:

- місця варки бітуму і мастик повинні бути віддалені від дерев'яних будівель і складів не менше ніж на 50 м, траншей - на 15 м;

- котли для варки бітуму необхідно встановлювати на спеціально вирівняних вільних майданчиках, розташування яких вказується у проектах ведення робіт;

- для попередження потрапляння рідкого бітуму у вогонь (в разі вогневого підігріву) котел слід встановлювати з невеликим ухилом у бік, протилежний топці.

3.25. Для підігріву бітуму всередині приміщень слід застосовувати електроприлади із закритою спіраллю. Завантаження котла бітумом треба проводити на 3/4 об'єму, спускаючи шматки бітуму з краю котла.

3.26. Забороняється вичерпування гарячого бітуму з котла відрами і бачками. З цією метою слід застосовувати черпаки з дерев'яними ручками довжиною 1,5 м.

3.27. Щоб не розхлюпувався гарячий бітум, його слід переносити у бачках з кришками. Бачки повинні мати форму зрізаного конуса, спрямованого широкою частиною вниз. Наповнювати бачок дозволяється на 3/4 об'єму.

Покрівельникові забороняється переливати гарячий бітум вручну з одного котла в інший, передавати бачки з рук у руки на висоту, транспортувати гарячий бітум у бачках на автомобілях.

3.28. Покрівельні матеріали слід піднімати за допомогою підйомних кранів.

3.29.Для зручності та безпеки роботи під час навішування ринв слід користуватися люлькою на одного покрівельника, яка повинна мати зручне сидіння, опору для ніг і місце для укладки елементів труб і допоміжних матеріалів.

3.30. Для безпечного зберігання матеріалів на даху слід влаштовувати спеціальні настили чи користуватися реманентними підставками.

3.31. На дерев'яних настилах даху треба остерігатися цвяхів, що стирчать, їх слід загинати або висмикувати.

3.32. Вимоги при влаштуванні покрівлі з азбестоцементних листів та інших штучних матеріалів:

3.32.1. Асбестоцементы хвилясті листи, плоскі плитки чи черепицю слід вкладати правильними рядами без зсувів з рівномірними напусками одного листка (плитки) на інший. Попередньо у листках (плитках) обрізають кути і просвердлюють отвори для цвяхів і шурупів.

3.32.2. Для ходіння по азбестоцементній покрівлі повинні бути укладені переносні містки. На дахах, покритих азбестоцементними листами (плитками) чи черепицею, а також обладнаних підвісними жолобами, слід влаштовувати постійні ходові містки уздовж карнизів і на всіх підходах до димових чи вентиляційних труб.