НПАОП 29.6-1.01-07. Правила безпеки під час утилізації звичайних видів боєприпасів (32253)

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

1. № 45

Держгірпромнагляд УкраїниЗареєстровано в Міністерстві юстиції України

Включено до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці„01” жовтня 2007 р.

„25” жовтня 2007р. за № 376за № 1131/14398

НПАОП 29.6-1.01-07

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС УТИЛІЗАЦІЇ ЗВИЧАЙНИХ ВИДІВ БОЄПРИПАСІВ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. 1. Ці Правила розроблені відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, діючих в Україні, і є обов'язковими для виконання всіма підрозділами Міністерства оборони, підприємствами, організаціями незалежно від форм власності, що проводять утилізацію боєприпасів і їх елементів, не придатних для подальшого використання та зберігання.
   2. Дія цих Правил поширюється на технологічні процеси, устаткування, механізми, будинки, споруди, площадки та місця зберігання боєприпасів і їх елементів, на прилади контролю, інструменти і пристосування, технологічне оснащення, столи, тару, вантажопідіймальні механізми, транспортні засоби, вентиляцію, опалення, водопостачання та каналізацію.
   3. Під час розробки проектно-конструкторської, технічної та технологічної документації на будівництво нових або реконструкцію виробництв з утилізації звичайних видів боєприпасів повинні бути передбачені заходи промислової безпеки, електробезпеки, заходи для захисту від статичної електрики, пожежної безпеки, охорони навколишнього середовища.
   4. Ці Правила передбачають вимоги до експлуатації, ремонту, монтажу і налагодження устаткування і механізмів, транспорту, збереження, обліку, прийому і видачі боєприпасів та їх елементів, утилізованого продукту.
   5. Вимоги інших нормативно-правових актів з охорони праці визначаються залежно від виду роботи, яку виконують, та вимог, викладених у цих нормативних документах.
   6. Заходи захисту від статичної електрики визначаються нормативно- технічними документами.
   7. Ці Правила можуть бути доповнені й змінені залежно від зміни технологічного процесу, виду боєприпасів і їх елементів.
   8. Винні в порушенні цих Правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
   9. ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

У цих Правилах вжито такі скорочення:

ВР - вибухова речовина;

ВТК - відділ технічного контролю;

ЗП - запобіжний пристрій;

ПЛАС - план локалізації та ліквідації аварійної ситуації;

КВП і А - контрольно - вимірювальні прилади і прилади автоматизації;

ЛЗР, ГР - легкозаймисті речовини, горючі речовини;

НДІ - науково-дослідний інститут;

ПУЕ - правила будови електроустановок.

1. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

• боєприпаси, що підлягають утилізації, артилерійські, мінометні та грана- тометні постріли, набої до стрілецької зброї, ручні гранати, реактивні снаряди систем залпового вогню, протитанкові керовані ракети, боєприпаси допоміжного призначення, морські та авіаційні засоби ураження, засоби ураження протиповітряної оборони, вибухові речовини, які за своїм технічним станом не придатні для використання, їх відновлення технічно не можливе або економічно не доцільне, у тому числі ті, що заборонені до бойового застосування за висновками лабораторних та полігонних випробувань та/або зазнали впливу техногенних факторів (вибухи, пожежі тощо), а також надлишкові боєприпаси.

Надлишкові боєприпаси підлягають утилізації, якщо вони протягом п'яти останніх років уключалися в установленому порядку до переліків військового майна, що пропонується до реалізації, але не реалізувалися уповноваженими підприємствами та організаціями через відсутність на них попиту;

• виконавці робіт - суб'єкти господарювання усіх форм власності, які мають власні або орендовані потужності з утилізації боєприпасів, сертифіковані та атестовані відповідно до законодавства, виконують згідно з отриманими ліцензіями роботи з утилізації боєприпасів, розробляють технології, модернізують існуючі і створюють нові потужності та виробництва з утилізації боєприпасів;
• надлишкові боєприпаси - закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, придатні для використання і подальшого зберігання боєприпаси, але такі, що вивільняються у зв'язку з їх реформуванням (скороченням) або зняттям з озброєння відповідних систем озброєння;
• передача боєприпасів на утилізацію - комплекс заходів, що передбачає передання боєприпасів, їх вибухопожежонебезпечних та інших елементів, у тому числі виробів спецхімії, виконавцю робіт з утилізації без передання права власності на такі боєприпаси, їх елементи та продукти утилізації;
• продукти утилізації боєприпасів - елементи боєприпасів, які містять металобрухт, вторинну сировину, вироби спецхімії, що підлягають подальшій переробці, знищенню, утилізації чи реалізуються для використання в національній економіці;
• утилізація боєприпасів - виконання підготовчих, організаційних, наукових, технічних, виробничих та інших робіт, спрямованих на безпечну екологічно чисту зміну їх якісних, фізичних, хімічних та інших властивостей для унемож- ливлення використання за призначенням, результатом яких є отримання виробів спецхімії, вибухопожежобезпечних елементів, у тому числі металобрухту, вторинної сировини, що можуть бути використані в національній економіці, або підлягають знищенню.

1. ОСНОВНА ЧАСТИНА
2. 1. Допуск до самостійної роботи посадових осіб, фахівців і

працівників

1. Допуск посадових осіб, фахівців, працівників, що ведуть технологічний процес утилізації боєприпасів і їх елементів, до самостійної роботи, визначається згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронп- раці України від 26.01.2005 №15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
2. за № 231/10511 (НПАОП- 0.00-4.12-05).
3. 1. На підприємстві повинен бути розроблений і затверджений перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від
4. № 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05).

2

.• • ••• ^ • • •• •

.2. Основні правила утилізації боєприпасів і їх елементів

1. До роботи з утилізації боєприпасів і їх елементів допускається навчений, проінструктований персонал, який повинен мати досвід роботи в даному виробництві.
2. Присутність обслуговуючого персоналу на фазах технологічного процесу утилізації визначається технологічною документацією, виходячи з норми навантаження (технологічним регламентом, інструкціями з охорони праці), споруди (площадки). Кількість працівників повинна бути мінімальною.
3. Усе устаткування, технологічне оснащення, інструменти й пристосування, що використовуються у технологічному процесі утилізації, повинно відповідати вимогам проектно-конструкторської, технологічної документації, нормативно-правовим актам з охорони праці.
4. Під час приймання устаткування, механізмів вони повинні бути перевірені на герметичність, чистоту, відсутність сторонніх предметів, наявність і надійність кріпильних деталей і вузлів, їхнє шплінтування відповідно до схеми шплінтування.
5. Під час підготовки (розбирання) боєприпасів до утилізації забороняється допускати їхнє падіння. Випадки падіння боєприпасів повинні бути розслідувані комісією зі складанням акта.
6. На підприємствах, що утилізують боєприпаси і їхні елементи, повинен бути встановлений контроль за веденням технологічних процесів.
7. Викручування зривників з корпуса в боєприпасів повинне виконуватися в спеціальній кабіні дистанційно. Час витримки перед відкриттям дверей кабіни повинен бути зазначений в технологічній документації.
8. Боєприпаси, які підлягають розбиранню та утилізації
9. Розбиранню й утилізації підлягають боєприпаси:

не придатні для подальшого використання й зберігання через недоцільність їхнього ремонту на базах і арсеналах, підприємствах промисловості;

призначені для утилізації відповідно до переліку заборонених до застосування або затверджених актів технічного стану;

зняті із забезпечення Збройних Сил України й не призначені для подальшого застосування й передані на утилізацію за рішеннями відповідних органів.

1. На утилізацію допускаються боєприпаси за наявності формуляра (паспорта), підписаного начальником ВТК і головним інженером бази, арсеналу.
2. Формуляр (паспорт) повинен містити: найменування, індекс, креслення боєприпасів; номери партій, з яких складена партія боєприпасів; відомості про наповнювач (найменування, шифр); комплект поставки (розмір партії);

кількість місць, маса партії;

висновок бази, арсеналу про безпеку боєприпасів і їх елементів під час зберігання, обігу, транспортування.

1. Небезпечними в обігу вважаються і не допускаються до утилізації боєприпаси та їхні елементи за наявності дефектів, визначених зовнішнім оглядом, у тому числі:

боєприпаси в остаточно спорядженому вигляді, які потрапили під дію вибуху, вогню під час пожежі або які побували в аваріях під час перевезень повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом;

ручні й протитанкові гранати з уставленими в них запалами;

детонатори, запальні трубки й підривні шашки з уставленими в них кап- сулями-детонаторами;

боєприпаси з дефектами, які зазначені в технічній документації на

них;

боєприпаси зі зведеними зривниками (якщо це можна визначити за зовнішніми ознаками);

боєприпаси з дистанційними трубками, не встановленими на ЗП, якщо воно є;

боєприпаси зі слідами ударів бойка по капсулю основного запального заряду;

боєприпаси зі слідами нарізів на провідних пасках;

зривники, які мають механічні пошкодження, зі знятими герметизува- льними ковпачками, із зім'ятими, проколотими, розірваними або відсутніми мембранами;

зривники, які надійшли насипом у позаштатному упакуванні;

порох і ВР, вилучені з боєприпасів, які не відповідають вимогам за показником “хімічна стійкість”.

1. Методом підриву й спалюванням знищуються боєприпаси не придатні для розбирання й утилізації.
2. Боєприпаси повинні перевозитися й зберігатися в справній тарі.
3. У разі виявлення боєприпасів з будь-якими дефектами, зазначеними у пункті 2.3.4, складається акт. Один примірник акта надсилається до місця відправлення даних боєприпасів, другий - залишається в організації, яка виконує роботи з утилізації. Остаточне рішення щодо можливості утилізації (знищення) дефектних боєприпасів приймає комісія, склад якої затверджується наказом керівника. До складу комісії входять головні спеціалісти виробничих, технічних служб організації, що виконує роботи з утилізації.
4. Перед підготовкою боєприпасів і їх елементів до утилізації необхідно візуально перевірити їхній стан на безпеку в обігу. Підготовку й перевірку боєприпасів до утилізації повинен виконувати спеціально навчений персонал, який має допуск до самостійної роботи.
5. На корпусі боєприпасів, які не допущено до утилізації незмивною фарбою повинна бути проставлена спеціальна мітка.
6. Не дозволяється розміщувати в тару (ящики) боєприпаси насипом, без спеціального кріплення (крім боєприпасів калібру до 30 мм включно).
7. У разі виявлення будь-яких дефектів боєприпаси та їх елементи повинні бути вилучені з технологічного процесу утилізації й поміщені в ізолятор браку до прийняття остаточного рішення.
8. Випалювання, розбирання боєприпасів на верстатах, методом злому на гідравлічних пресах, вилучення елементів боєприпасів необхідно проводити на спеціально обладнаних площадках, у бронекабінах без присутності людей .
9. Для ручного перенесення боєприпасів повинні застосовуватися спеціальні пристосування або захоплювачі.
10. Випадково розсипані вибухові речовини повинні бути негайно прибрані в спеціальну тару з написом “Розсипи” і підлягають знищенню.
11. Не дозволяється поміщати в одну тару речовини, що вступають між собою в реакцію.
12. У кожній будівлі, на майданчику повинні бути відведені місця для зберігання боєприпасів і їх елементів, у тому числі й для виробів з дефектами (недоліками). Такі місця зберігання повинні бути чітко позначені на технологічному плані.
13. Зняття мастила з боєприпасів
14. Для уникнення контакту мастила з ВР під час їхньої утилізації з боєприпасів необхідно зняти мастило.
15. Під час зняття мастила з поверхні боєприпасів на спеціальних механічних верстатах необхідно періодично перевіряти температуру нагрівання корпусів боєприпасів. Температура нагрівання корпусів боєприпасів не повинна перевищувати 40°С.
16. Дозволено знімати мастило з артилерійських пострілів на механічних верстатах зі швидкістю до 60 об/хв. У цьому випадку не допускається биття корпусів боєприпасів об ролики й патрон верстата. Механічні верстати повинні бути обладнані приладами, що виключають падіння пострілу.
17. Зняття мастила з поверхні боєприпасів дозволяється вручну з використанням скребків, лопаток, дроту з кольорового металу, бавовняної тканини, змоченої розчинниками або мийними засобами й добре віджатої. Якщо зняття мастила ускладнене, дозволяється підігрівати боєприпаси до температури, що не перевищує 40°С. Перед підігрівом з боєприпасів потрібно видалити зривники, трасери тощо та замінити їх на вихолощені.
18. Дозволяється не знімати мастило з корпусів, якщо технологічний процес унеможливлює його контакт з ВР.
19. Не дозволяється знімати мастило на механічних верстатах з таких боєприпасів:

остаточно споряджених головними зривниками;