ДсТУ-Н В.2.2-...-20.... З облаштування будинків і споруд громадського призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху (29604)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будинки і споруди

НАСТАНОВА

З ОБЛАШТУВАННЯ БУДИНКІВ І СПОРУД ГРОМАДСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

ЕЛЕМЕНТАМИ ДОСТУПНОСТІ

ДЛЯ ОСІБ З ВАДАМИ ЗОРУ ТА СЛУХУ

ДсТУ-Н В.2.2-...-20...

(проект)

Видання офіційне

Київ

Мінрегіон України

2011

ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО:Публічним акціонерним товариством „Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву” (ПАТ „КиївЗНДІЕП”)

розробники:В.В.Куцевич, д-р архітектури (керівник розробки); Губов Б.М., Чернядьєва І.І., архітектори

За участю:

ДУ „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва” АМН України (Акіменко В.Я., д-р мед. наук);

Український науково-дослідний інститут цивільного захисту МНС України (Ніжник В.В., канд. техн. наук);

Київський міський центр соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів (Свєт Є.О)

2 ЗТВЕРДЖЕНО ТАнаказ Міністерства регіонального розвитку, будів

НАДАНО ЧИННОСТІ: ництва та житлово-комунального господарства від ......

№ ..............

3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Цей документ не може бути повністю чи частково відтворений,

тиражований і розповсюджений як офіційне без дозволу

Міністерства регіонального розвитку, будівництва

та житлово-комунального господарства України

© Мінрегіон України, 2011

ІІ

ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

ЗМІСТ

С.

1 Сфера застосування............................................................................................. 1

2 Нормативні посилання........................................................................................ 1

3 Терміни та визначення понять........................................................................... 2

4 Тактильні наземні та підлогові покажчики у будинках і спорудах громадського призначення для осіб з вадами зору. Технічні вимоги............. 6

4.1 Загальні положення........................................................................................ 6

4.2 Вимоги до тактильних дорожніх покажчиків............................................. 8

4.3 Вимоги до тактильних покажчиків (на підлозі громадських

будинків і споруд)......................................................................................... 10

5 Вимоги до проектування будинків і споруд громадського призначення

із урахуванням потреб осіб з вадами слуху..................................................... 12

Додаток А

Бібліографія...................................................................................................... 14

ІІІ

ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Чинний від _________

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на проектування та реконструкцію будинків і споруд громадського призначення з урахуванням потреб осіб з вадами зору та слуху, облаштування тактильних наземних та підлогових покажчиків у будинках і спорудах для осіб з вадами зору, а також інформаційне та інженерне обладнання для осіб з вадами слуху у приміщеннях (зонах).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому Стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДБН В.2.2-17:2006 Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення

ДСТУ 2587:2011 Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування

ДСТУ 4100-2002 Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування

С.2 ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

ГОСТ 4997-75 Ковры диэлектрические резиновые. Технические условия

ДСТУ Б В.2.7-117-2002 (ГОСТ 6787-2001) Будівельні матеріали. Плитки керамічні для підлоги. Технічні умови

ГОСТ 17608-91 Плиты бетонные тротуарные. Технические условия

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Акцент – тут: контрастний орієнтир, елемент архітектурного середовища, інформаційно значущий для відвідувачів (споживачів), у тому числі маломобільних груп населення.

Благоустрій ділянки – тут: комплекс заходів, що забезпечують доступність маломобільних груп населення і включають: створення штучного ландшафту (озеленення), вимощення доріжок для пішоходів і проїзної частини, влаштування зовнішнього освітлення, створення зон відпочинку та розваг на ділянці, а також інформаційне забезпечення відвідувачів.

Бордюр – огорожа шляхів руху і просторів однорідними елементами малої висоти, яка поєднує функції щодо критеріїв безпеки та інформаційності.

Виніс крони – розмір в плані від крайки крони до стовбура рослини, дерева. Тут: зона передбачуваної травмонебезпеки для маломобільних груп населення.

Габарити – тут: внутрішні („у просвіті”) і зовнішні („в чистоті”) розміри елементів архітектурного середовища (предметів і просторів) за їх крайніми виступними частинами.

Зона – тут: параметри і конфігурація функціонально організованого простору, не повністю відокремленого огороджувальними конструкціями.

ДСТУ-Н В.2.2-...-20... С.3

Зона безпеки – тут: зона (смуга) біля краю функціонального елемента (площадки, майданчика), призначена для запобігання травмонебезпечних ситуацій.

Зона відвідувачів – сукупність приміщень і просторів у будинках і спорудах, призначених для відвідувачів

Зона надання послуг (обслуговування) – сукупність місць обслуговування в приміщенні або на земельній ділянці.

Ідентифікація – тут: однозначне розпізнання функціонального призначення об’єкта або зони ризику.

Інвалід із валами зору – особа, у якої повністю відсутній зір або гострота залишкового зору не перевищує 10 %, або поле зору складає не більше 20 %.

Карман – тут: ніша, простір, що прилягає до межі зони, приміщення комунікаційного шляху поза їх межами.

Катафоти – світлоогороджувальні панелі, призначені для розмітки і маркування поверхонь.

Комунікаційні простори – тут: зони, приміщення будинків і споруд, ділянок, призначені, головним чином, для руху по них людських потоків.

Комунікаційні шляхи – частини комунікаційних просторів, призначені виключно для руху.

Латеральний – крайковий, обмежуючий краї.

Маячок – тут: світловий або звуковий пульсуючий орієнтир.

Місця обслуговування – тут: організовані та обладнані частини будинків, споруд, приміщень, зон для надання послуг відвідувачу. Включають в себе робоче місце, місце особи, яку обслуговують, можливо – місце очікування.

Пандус – споруда, що має поздовжній уклон, який підвищує рівень доступності та зручності при вертикальному переміщенні.

С.4 ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

Парапет – як правило, глуха огорожа перепаду висот. Тут: конструктивний елемент, що огороджує шляхи руху і функціональні простори, поєднує функції за критеріями безпеки та інформаційності.

Піктограма – символічний малюнок, частіше за все стилізований.

Підйом – різниця рівнів (вертикальний розмір) між найближчими горизонтальними площинами похилого шляху руху.

Приміщення індивідуального обслуговування (функціональне) – кабіна або кабінет, де здійснюється самообслуговування чи обслуговування маломобільних груп населення персоналом закладу (установи, підприємства). Габарити кабіни (кабінету) мають враховувати, як правило, можливість розміщення також супровідної особи.

Сигналізатори (сповіщувачі) небезпеки – спеціальні елементи, вбудовані у поверхню або такі, що прикладаються до поверхні пішохідної доріжки чи іншим елементам для попередження людей з ослабленим зором або незрячих про небезпеку на їх шляху.

Символіка – інформація для відвідувачів, яка відтворюється тактильним або графічним способом.

Табло – покажчики з механічним, електричним або іншим приводом зміни символів на їх робочій поверхні.

Тактильний – властивість об’єкта, що сприймається шляхом дотику, тобто торкання до нього.

Тактильний наземний, підлоговий покажчик – засіб відображення інформації, який являє собою смугу із різних матеріалів визначеного кольору і рисунку рифлення, що дозволяє інвалідам із вадами зору розпізнавати типи дорожнього або підлогового покриття шляхом відчуття на дотик стопами ніг, тростиною, або використовуючи залишковий зір.

Фактура – рельєфність опорядження поверхні.

ДСТУ-Н В.2.2-...-20... С.5

Функціональна група приміщень – сукупність пов’язаних просторово і функціонально приміщень і комунікаційних просторів.

Хол – прохідна зала, як правило, прилягаюча до комунікаційного приміщення.

Шрифт Брайля – рельєфний спеціальний шрифт для незрячих і осіб, що слабо бачать.

Штучна нерівність – спеціально створене підвищення на проїзній частині дороги для примусового зниження швидкості руху, яке розташоване перпендикулярно до осі дороги

С.6 ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

4 ТАКТИЛЬНІ НАЗЕМНІ ТА ПІДЛОГОВІ ПОКАЖЧИКИ

У БУДИНКАХ І СПОРУДАХ ГРОМАДСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

ДЛЯ ОСІБ З ВАДАМИ ЗОРУ. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

4.1 Загальні положення

4.1.1 Тактильні наземні та підлогові покажчики (далі – покажчики), за допомогою яких інваліди з вадами зору отримують інформацію про шляхи руху в населених пунктах (територія, забудова) та громадських будинках і спорудах (внутрішні простори, зони отримання послуг тощо), розміщуються на дорогах і вулицях населених пунктів у визначених місцях та на поверхні підлогового покриття громадських будинків і споруд.

4.1.2 Покажчики повинні надавати інвалідам з вадами зору необхідну і достатню інформацію, яка сприяє самостійній орієнтації в інфраструктурі міст, мікрорайонів, селищ та інших населених пунктів, у тому числі на дорогах та у громадських будинках і спорудах.

4.1.3 Покажчики повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-17„Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

4.1.4 Поверхня покажчиків повинна бути шерехатою, рифленою з протислизькими властивостями, відмінною за структурою і кольором від прилеглих поверхонь дорожнього покриття або покриття підлоги і має забезпечувати її розпізнання інвалідами з вадами зору на дотик і/або візуально (рис. 1-4).

4.1.5 Основні розміри, колір, форма рифлення, призначення, правила застосування, вимоги до поверхні покажчиків повинні відповідати вимогам цього стандарту, документації планування території населених пунктів, проектній документації на будівництво громадських будинків і споруд та нормативно-правовим актам у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

ДСТУ-Н В.2.2-...-20... С.7

4.1.6 Залежно від місця встановлення покажчики поділяють на такі види:

а) дорожні (наземні);

б) підлогові (покриття на підлозі усередині будинків і споруд).

4.1.7 Залежно від призначення покажчики поділяють на такі групи:

а) попереджувальні;

б) направляючі.

4.1.8 Попереджувальні покажчики повинні забезпечувати можливість інвалідам з вадами зору орієнтуватися у просторі і уникати небезпеки, яка може нанести шкоду здоров’ю, на шляхах руху всередині громадських будинків і споруд, на території і в забудові населених пунктів по призначеним для них пішохідних маршрутах (рис. 2-3).

4.1.9 Направляючі повинні забезпечувати можливість інвалідам з вадами зору пересуватися у потрібному напрямку самостійно, без супровідної особи, усередині громадських будинків і споруд, на території і в забудові населених пунктів по призначеним для них пішохідних маршрутах (рис. 1, 4).

4.1.10 Матеріали, які використовуються для виготовлення покажчиків, не повинні перешкоджати очищенню житлової забудови, будинків і споруд від снігу бруду та сміття.

4.1.11 Покажчики повинні бути надійно закріплені, вони не повинні зсуватися і/або „задиратися” в разі їх контакту із взуттям або засобами реабілітації.

4.1.12 Покажчики повинні мати підвищену зносостійкість до інтенсивного механічного впливу (механічної дії). Термін використання покажчиків повинен відповідати термінові використання прилеглого покриття.

С.8 ДСТУ-Н В.2.2-...-20...

4.2 Вимоги до тактильних дорожніх покажчиків

4.2.1 Тактильні дорожні покажчики розміщують на тротуарах, проїзній частині доріг, на територіях виробничих підприємств УТОСу, житлових районів і мікрорайонів (кварталів) населених пунктів. Глибина рифленнядля тактильних дорожніх покажчиків має бути 7 мм (рис. 1-4).

Примітка. В даному Стандарті до дорожніх покажчиків віднесено покажчики, які встановлюються поза громадськими будинками і спорудами.

4.2.2 Призначення, форма рифлення і місце розташування тактильних дорожніх покажчиків наведені у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1