ВЗУТТЯ ПРОФЕСІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Управління держгірпромнагляду по Хмельницкькій області

Професійне захисне взуття — якісне, практичне та комфортне — це як довгостроковий вклад у банку. Витративши на це кошти, роботодавець тривалий час отримує дивіденди у вигляді здорових і безпечних умов праці персоналу.


Від сабо до чобіт — усе для захисту ніг



Важко уявити, скільки небезпек чатує на людину на виробництві, якщо її ноги погано захищені. Існує величезна кількість підприємств, працівники яких мають справу з розплавленим металом, хімікатами, електричним струмом, важкими предметами, механізмами, що рухаються, та транспортом, працюють в умовах підвищених або знижених температур, вологого середовища, радіоактивного випромінювання. Напевно, немає жодного вітчизняного підприємства, де персонал не ризикував би наскочити на цвяхи, що стирчать, порізатися об гострі металеві деталі або скляні уламки. Та й без того деякі примудряються посковзнутися, спотикнутися і травмувати ноги, як то кажуть, на рівному місці.

Уникнути подібних ризиків допомагає професійне захисне взуття (далі — взуття), яке належить до ЗІЗ. Його головне призначення — захист ніг від несприятливих зовнішніх впливів, що можуть спричинити виробничі травми. Сьогодні таке взуття випус­кається в найрізноманітніших варіантах: чоботи, напівчоботи, черевики, сандалії, сабо, калоші, боти. Усі види взуття повинні забезпечувати захист від загальних виробничих забруднень, механічних впливів (ударів, порізів, проколів, стирання, вібрації), ковзання, статичних навантажень, знижених або підвищених температур, вологи, токсичних речовин, шкідливих біологічних та інших небезпечних виробничих чинників.

Взуття треба правильно підбирати, воно має точно відповідати розміру й анатомічним особливостям будови стопи, бути комфортним, надійним, зносостійким і не містити шкідливих чи небезпечних для людини речовин та елементів. Оскільки працівники ходять у захисному взутті тривалий час, важливо, щоб воно було максимально легким і відповідало гігієнічним вимогам щодо підтримання нормального мікроклімату ноги.

Конструктивно взуття складається з верхньої частини, підошви, підкладки, знімної устілки, утеплювача (для зимових моделей). Залежно від умов застосування також може мати підносок для захисту пальців ніг від удару або здавлювання, пластину (устілку) для захисту від проколів і метатарзальний щиток для захисту плюсневих кісток стопи.

Для верху захисного взуття в основному використовують шкіру (натуральну і штучну) та гуму (ПВХ). Відповідно, взуття поділяється на шкіряне та гумове.

Верх шкіряного взуття може комбінуватися зі штучною шкірою чи іншими синтетичними матеріалами, а нижню частину зазвичай виготовляють із гуми, шкіри або полімерних матеріалів. У виробництві верху використо­вують шкіру з природною лицевою поверхнею (лицева шкіра), шліфовану (шкіра з підшліфуванням) і взуттєвий спилок (натуральна шкіра з покриттям). Кращим захистом від загальних виробничих забруднень є глухий протипиловий клапан, виготовлений із натуральної або штучної шкіри. Але треба знати, що взуття з клапаном із натуральної шкіри служить набагато довше.

Гумове (ПВХ) взуття зазвичай є суцільнолитим, без додаткових швів і сти­ків. Його відрізняє підвищена нос­кість і простий догляд, який полягає в очищенні від загальних і виробничих забруднень і своєчасному просушуванні внутрішньої поверхні взуття.



Лита підошва — поза конкуренцією



Зносостійкість взуття залежить від методу кріплення підошви. Зараз використовуються такі методи: цвяховий, клейовий, рантово­клейовий, рантово­прошивний, допельно­клейовий, цвяхо­клейовий, литтєвий (метод лиття), рядково­литтєвий, пресовий гарячої вулканізації, клейовий/прошивний (борто­клейовий) тощо.

Найбільш перспективним є литтєвий метод, причому це стосується як виготовлення, так і кріплення підошви. Його особливість полягає в тому, що підошва взуття формується у прес­формі з пластмас або термо­еластопластів. Основні переваги литтєвого методу — це висока міцність і герметичність кріплення підошви. Велике поширення має також метод двокомпонентного лиття, за допомогою якого отримують підошву, що складається з двох шарів, нерозривно з'єднаних між собою.

На українському ринку найбільшим попитом користується захисне взуття з підошвами, виготовленими литтєвим методом. Розглянемо докладніше основні види таких підошов.

Підошва з термопластичного поліуретану (ТПУ) стійка до стирання, розриву, проколу та агресивних середовищ, швидко відновлює форму після деформування, запобігає ков­занню. Із ТПУ можна виготовляти підошви з глибоким протектором. Температурний режим експлуатування такого взуття становить від -30 С до +120 С. До недоліків ТПУ можна віднести високу щільність матеріалу, це впливає на масу, еластичність та амортизаційні властивості взуття. До того ж вартість обладнання для виробництва ТПУ­підошов є досить високою, що позначається на вартості взуття в цілому.



Підошва з поліуретану (ПУ) сьогодні є найпоширенішою. Маючи відносно низьку щільність матеріалу та невелику масу, вона відрізняється високими міцнісними характеристиками, стійкістю до стирання, багаторазового вигину, еластичністю, чудово кріпиться до шкіряного верху, має високу оливо­, бензо­, озоностійкість, дуже гарні демп­фірувальні й діелектричні властивості та стійкість до гідролізу й мікробів. Температурний режим експлуатування такого взуття — від -20 С до +120 С. Пори поліуретанових підошов дуже малі та не поєднуються між собою, що забезпечує високі теплозахисні властивості й водонепроникність низу робочого взуття. Щодо вартості, то порівняно з іншими видами підошва з ПУ є дешевшою. Багато хто з виробників виготовляють двошарові ПУ­підошви, що, з одного боку, підвищує міцність виробу, а з іншого — робить його дещо важчим. Зовнішній (ходовий) шар підошви є монолітним і за складом більш щільним, внутрішній — пористим (зі спіненого матеріалу) і легшим за масою та має амортизаційні властивості.



Підошва з нітрильної гуми має високу стійкість до стирання та ковзання (особливо на обледенілих поверхнях), оливо­ та бензостійкість, протистоїть іскрам і бризкам розплавленого металу, допускає короткочасний контакт (до 60 сек) з нагрітою до +300 С поверхнею. Не випадково така підошва переважно використовується у взутті для захисту від підвищених температур (металургами, ливарниками, енергетиками, зварниками). Температурний режим її експлуатування становить від -60 С до +300 С. Серед недоліків можна назвати значну масу, практично повну відсутність гнучкості та амортизації підошви. Але, з іншого боку, взуття на підошві з нітрильної гуми забезпечує більш тверде положення стопи та є оптимальним варіантом для роботи на нерівних кам'янистих місцевостях. Щоб знизити масу та поліпшити амортизацію підошви, виробники виготовляють двошарові підошви з ходовим шаром із гуми та внутрішнім — зі спіненого поліуретану.



Підошва з полівінілхлориду (ПВХ) відрізняється хімічною стійкістю до впливу лугів, мінеральних олив, багатьох кислот і розчинників, запобігає ковзанню та може виготовлятися із глибоким протектором. Недоліки: низький опір стиранню та знач­на маса. До того ж в умовах знижених температур відбувається різке підвищення жорсткості ПВХ­підошов, що може призвести до травмування.



Підошва на основі термо­еластопласта (ТЕП) — синтетичного полімеру, який в умовах звичайних температур має властивості гуми, — відрізняється високою морозостійкістю, витримуючи температуру до -50 С. Проте в умовах підвищених температур (понад +30 С) має тенденцію до пом'якшення, що призводить до деформування та зниження її зносостійкості. Також до недоліків ТЕП відносять низьку оливо­ та бензостійкість, відсутність стійкості до будь­яких органічних розчинників, невисокий опір зовнішнім механічним впливам, зокрема проколам.

Вибір того чи іншого варіанта підошви залежить від особливостей середовища, в умовах якого передбачається експлуатувати взуття. На українському ринку найбільшим попитом користується захисне взуття, що має підошву з поліуретану.



У взутті важливою є кожна деталь



Підбивка та утеплювач — показники якості демісезонного чи зимового взуття. Сьогодні виробники пропонують підбивку з натуральної шкіри або синтетичних змішаних тканин з високою властивістю до поглинання поту, повітропроникністю, стійкістю до стирання. Як утеплювач застосовується і натуральне хутро, і сучасні синтетичні матеріали.



Знімні устілки — один з основних елементів, що робить взуття комфортним та забезпечує правильний розподіл маси тіла на ноги. Враховуючи умови, в яких експлуатуватиметься взуття, воно відрізняється залежно від характеристик повітропроникності, термоізолювання та антибактеріальних властивостей.



Захисний підносок установ­люється у процесі виготовлення і не може бути демонтований без порушення цілісності взуття. Підносок виготовляється зі сталі, алюмінію або композитного матеріалу. Сталевий підносок має незначну товщину, забезпечує комфорт пальців усередині взуття, характеризується електропровідністю. Його недоліки: значна маса та дискомфорт, який відчуває працівник в умовах знижених або підвищених температур. Підносок із композитного матеріалу важить на 50% менше за сталевий, але його об'ємність і товщина є більшими, він не намагнічується, має хорошу теплоізоляцію. Проте його вартість є вищою. Взуття з композитним підноском, як правило, «зменшує» розмір, тому не слід орієнтуватися на той, що вказаний на підошві. Алюмінієвий підносок — немагнітний, сприяє дисипації (розсіюванню) електростатичних зарядів, на 40% легший за підносок з композитних матеріалів, але найбільше коштує.



Пластина (устілка) для захисту від проколу, як і підносок, установлюється у процесі виготовлення взуття і не може бути демонтована без порушення його цілісності. У її вироб­ництві використовують різні матеріали. Сталеві устілки встановлюють між шарами двошарової підошви під час її виготовлення литтєвим методом. Така пластина захищає від проколу 85% загальної площі підошви. При цьому порушується герметичність тільки нижнього (ходового) шару, тому взуття не втрачає своїх захисних властивостей і його можна продовжувати використовувати навіть у вологих умовах. До недоліків належить низька гнучкість.

Устілка з нетканого матеріалу пришивається до верху взуття. Переваги: захищає від проколу 100% загальної площі підошви, на 10% легша за сталеву пластину, немагнітна, забезпечує тепловий комфорт в умовах підвищених і знижених температур, на 90% гнучкіша за сталеві пластини. Недоліки: підошва проколюється по всій товщині, у результаті чого, хоча устілка й захищає ногу від травмування, повністю порушується герметичність взуття, що унеможливлює його подальше використання у вологих умовах. Вартість такої устілки порівняно зі сталевою пластиною є вищою.

Підошва вважається стійкою до проколів і маркірується символом «Р», якщо вона забезпечує опір наскрізному проколу — не менше ніж 1100 Н.



Метатарзальний захист. У разі падіння на ногу важкого предмета або стискування стопи підносок може захистити лише пальці, але при цьому залишаються незахищеними плюсневі (метатарзальні) кістки, які займають більшу частину стопи. Подовження підноска до розмірів, здатних закрити плюсневу зону, є неможливим, оскільки в цій частині зазвичай знаходяться шнурівка та язичок. Вирішенням цієї проблеми стало використання метатарзального щитка, який розташовується від закінчення шкарпеткової частини (підноска) взуття до необхідної висоти черевика та виконує функцію рівномірного розподілу навантаження при падінні на ногу важкого предмета. Метатарзальный щиток у поєднанні з підноском здатний забезпечити захист від удару з енер­гією від 100 Дж до 200 Дж.

Сьогодні на українському ринку немає пропозицій спеціального взуття з метатарзальним захистом — вочевидь, через його високу вартість.



Про стандарти та класифікацію

В Україні запроваджено низку сучасних стандартів, що стосуються захисного взуття, зокрема:

☑ ДСТУ EN ISO 20345:2009 «Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Технічні умови»;

☑ ДСТУ EN ISO 20347:2009 «Засоби індивідуального захисту Взуття робоче професійної призначеності. Технічні умови»;

☑ ДСТУ EN ISO 20344:2009 «Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Методи випробувань».

Взуття професійного призначення (захисне взуття) класифікують за стійкістю підноска до удару, класами захисту та видами залежно від матеріалів, з яких воно виготовлено.



Класифікація захисного взут­тя за стійкістю підноска до удару

Взуття без захисного підноска — ДСТУ EN ISO 20347:2009.

Взуття із захисним підноском, що здатний витримати максимальне ударне навантаження 200 Дж — ДСТУ EN ISO 20345:2009.



Види захисного взуття

Вид 1 — взуття зі шкіри й інших матеріалів, окрім гуми та литих пластичних мас.

Вид 2 — взуття гумове (з вулканізованої гуми) або лите із пластичних мас (суцільнолите).

Слід зазначити, що в редакціях стандартів ЄС з 2007 року впроваджено нові захисні вимоги: опір підошви ковзанню на керамічній плитці, покритій мийним засобом (символ SRA в маркуванні) та опір підошви ковзанню на металевому листі, покритому гліцерином (символ SRB). Якщо підошва взуття відповідає обом вимогам, вона маркірується символом SRC. Стандарти України є гармонізованими стандартами ЄС у редакції до 2007 р., тому вказані вимоги в них відсутні, та, відповідно, зазначені характеристики під час проведення сертифікації взуття в Україні не контролюються. Щоб упевнитися в правочинності маркування SRA, SRB або SRC, замовникові необхідно затребувати в постачальника взуття сертифікат ЄС.

Детальніше в журналі Охорона праці