Страница 18: НПАОП 0.00-1.08-94. Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів (89)

11.8.2. Геометричний об’єм розширювальної посудини повинен бути не менше як в 1,3 рази більший приросту об’є­му рідкого теплоносія, що знаходиться в котлі і установці, при його нагріві до робочої температури.

11.8.3. Розширювальна посудина повинна бути розміщена у вищій точці установки.

11.8.4. Розширювальна посудина повинна бути оснащена покаж­чиком рівня рідини, манометром і запобіжним пристроєм від перевищення тиску понад допустимий.

11.8.5. При встановленні двох і більше розширювальних посудин рідинні та газові об’єми цих посудин повинні бути з’єднані трубопроводами. Рідинні з’єднувальні трубопроводи повинні бути приєднані в нижчих точках цих посудин, а газові – у вищих. Прохідний переріз цих трубопроводів повинен бути не менший від перерізу розширювального трубопроводу згідно з вимогами ст. 11.8.11.

11.8.6. Підведення інертного газу до розширювальної посудини повинно регулюватись автоматично.

11.8.7. Рідинний котел повинен бути з’єднаний з роз­ширюваль­ною посудиною за допомогою запобіжного розширювального трубоп­роводу (запобіжний розширювальний трубопровід, далі за текстом – розширювальний трубопровід).

Встановлення запірної арматури на цьому трубопроводі не допускається.

11.8.8. Розширювальний трубопровід повинен бути приєднаний безпосередньо до котла або до подаючого чи зворотнього трубопро­воду.

11.8.9. Розширювальний трубопровід повинен мати постійний підйом у бік розширювальної посудини.

11.8.10. Розширювальний трубопровід не повинен мати звужених дільниць і пристроїв. Прохідний переріз насоса і арматури при встановленні їх між котлом і розширювальним трубопроводом повинен бути не менше прохідного перерізу розширювального трубопроводу.

11.8.11. Умовний прохід розширювального трубопроводу повинен бути не менше Dy25, його необхідно вибрати залежно від номінальної теплопродуктивності котла, наведеної в табл. 10.

Таблиця 10

11.9. Автоматичний захист

11.9.1. Котли повинні бути оснащені автоматичними захистами, які відключають огрівання, у випадках:

а) пониження рівня теплоносія нижче нижнього допустимого рівня;

б) підвищення рівня теплоносія вище верхнього допустимого рівня;

в) підвищення температури теплоносія вище значення, вказаного в проекті;

г) збільшення тиску теплоносія вище значення, вказаного в проекті;

д) зниження рівня теплоносія в розширювальній посудині нижче допустимого значення;

е) досягнення мінімального значення витрати теплоносія через рідинний котел і мінімальної паропродуктивності (теп­лопродуктив­ності) парового котла, вказаних у паспорті;

ж) підвищення або зниження тиску газоподібного палива перед пальниками;

з) зниження тиску рідкого палива перед пальниками, крім ротаційних пальників;

і) зменшення розрідження в топці;

к) зниження тиску повітря перед пальниками з примусовою подачею повітря;

л) погасання факелів пальників.

При досягненні гранично допустимих параметрів котла повинні автоматично вмикатись звукова і світлова сигналізації.

11.9.2. Виникаючі дефекти в колах управління, які створюють аварійну ситуацію в роботі котла, а також зникнення допоміжної енергії в гідравлічних, пневматичних і електричних вимикачах повинні викликати спрацьовування автоматичного захисту, який відключає огрівання і (або) вмикає світлову і звукову сигналізації.

11.9.3. Зникнення в системі сигналізації допоміжної енергії повинно викликати вмикання автоматичного захисту, який відклю­чає огрівання котла і (або) вмикання додаткової сигналізації.

11.10. Насоси

11.10.1. Для парових котлів при індивідуальній схемі живлення повинно бути встановлено для кожного котла не менше двох живильних насосів, з яких один є робочим, а другий – резервним. Електричне живлення насосів повинно бути від двох незалежних джерел.

При груповій схемі живлення кількість живильних насосів вибирається з такого розрахунку, щоб у випадку зупинки найбільш потужного насоса сумарна подача решти насосів була не менше як 110 % номінальної продуктивності всіх робочих котлів.

Для парових котлів, в які конденсат повертається самопливом, встановлення живильних насосів не обов’язкове.

11.10.2. Для рідинних котлів повинно бути встановлено не менше двох циркуляційних насосів з електричним приводом, з яких один повинен бути резервним.

Подача і напір циркуляційних насосів повинні вибиратись так, щоб була забезпечена необхідна швидкість циркуляції теплоносія в котлі.

Рідинні котли повинні бути обладнані лінією рециркуляції з автоматичним пристроєм, який забезпечує підтримання постійної витрати теплоносія через котли при частковому або повному відключенні споживача.

11.10.3. Парові котли з примусовою подачею теплоносія і рідинні котли повинні бути обладнані автоматичними пристроями, які припиняють подачу палива при вимиканні електроенергії, а при наявності двох незалежних джерел живлення електродвигунів насосів – пристроєм, який перемикає з одного джерела живлення на інше.

11.10.4. Для поповнення втрат циркулюючого в системі тепло­носія повинен бути передбачений пристрій для забезпечення підживлення системи.

11.11. Встановлення і експлуатація

11.11.1. Парові і рідинні котли повинні встановлюватись в окремо стоячих котельнях.

11.11.2. При встановленні котлів на відкритих майданчиках повинні бути здійснені заходи, що виключають можливість остигання ВОТ.

11.11.3. В приміщенні котельні в зоні розміщення трубопроводів і ємностей з ВОТ повинна підтримуватись температура, при якій виключається застигання теплоносія.

11.11.4. В приміщенні котельні допускається встановлення витратного баку з рідким теплоносієм для проведення періодичного підживлення котлів і проведення регенерації ВОТ. Баки повинні бути обладнані обігрівом. Розміщення баків над котлами не допускається.

11.11.5. Залежно від тривалості роботи, температурних умов, питомих теплових напружень поверхонь нагріву і умов експлуатації ВОТ повинні піддаватись періодичній регенерації.

11.11.6. Тривалість роботи котлів між регенераціями і методика визначення ступеня розкладу теплоносія встановлюються виробни­чою інструкцією, затвердженою головним інженером підприємства – власника котла. Вміст продуктів розкладу в теплоносії не повинен перевищувати 10 %.

11.11.7. Для кожного котла повинен бути встановлений графік технічного огляду поверхонь нагріву і очистки від смолистих відкладень. Технічний огляд і очистка поверхонь нагріву повинні проводитись систематично, але не рідше ніж через 8000 год роботи котла з відміткою в ремонтному журналі.

11.11.8. Котли перед пуском їх в роботу після монтажу або ремонту, який пов’язаний з проведенням зварювальних робіт або заміною окремих елементів котла, повинні піддаватись власником котла випробуванню на герметичність тиском, що дорівнює робочому.

11.11.9. Реєстрація котлів з ВОТ і дозвіл на пуск в експлуатацію повинні проводитись згідно з розділом 10 даних Правил.

11.11.10. Порядок і терміни проведення технічних опосвідчень котлів з ВОТ повинні встановлюватись згідно з вказівками підприємства-виготовлювача, але не рідше термінів, встановлених розділом 10 даних Правил.

12. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО СОДОРЕГЕНЕРАЦІЙНИХ КОТЛІВ

12.1. Загальні положення

12.1.1. Для содорегенераційних котлів (СРК) допускаються такі робочі параметри: тиск до 4 МПа (40 кгс/см2) включно і температура перегрітої пари до 440 °С включно.

Проектування і виготовлення СРК на більш високі параметри допускається при забезпеченні спеціальних заходів щодо поперед­ження високотемпературної корозії поверхонь нагріву за погоджен­ням з Держнаглядохоронпраці України.

12.1.2. В СРК повинно бути передбачено спалювання лугів і допоміжного палива: мазуту або природного газу.

12.2. Конструкція, оснащення і контроль

12.2.1. Поверхні нагріву, які розміщені в топці, для СРК, що проектуються, і тих, що підлягають реконструкції, повинні викону­ватись відповідно до вимог НД спеціалізованої науково-дослідної організації.

12.2.2. Розміщення допоміжного устаткування і трубопроводів повинно виключати можливість потрапляння води в топку.

12.2.3. СРК повинен бути обладнаний системою охолодження льоток плаву хімічно очищеною деаерованою водою.

Конструкція і розміщення льоток повинні виключати можливість потрапляння води в топкову камеру при їх пошкодженні.

12.2.4. Оснащення СРК контрольно-вимірювальними приладами і приладами безпеки повинно проводитись відповідно до галузевих НД, погоджених з Держнаглядохоронпраці України.

12.2.5. Кількість і подача живильних пристроїв для СРК повинні вибиратись як для котлів з шаровим способом спалювання. При цьому продуктивність насосів з паровим приводом повинна вибиратись з умов нормального охолодження СРК при аварійному вимиканні насосів з електричним приводом.

12.2.6. Всі зварні стикові з’єднання топкової камери при виготовленні і ремонті повинні піддаватись 100-процентному радіо­графічному контролю.

12.3. Встановлення і експлуатація

12.3.1. СРК повинні встановлюватись в окремій будівлі, а пульт управління – в окремому від котельного цеху приміщенні, що має інший вихід поза приміщення для СРК.

Дозволяється компоновка СРК в одному блоці з енергетичними, водогрійними і утилізаційними котлами, а також з невідривно пов’язаними з СРК випарними цехами і окислювальними установками лугів.

12.3.2. Експлуатація СРК на лугах при вмісті в чорному лузі перед форсунками менше 55 % сухих речовин не допускається.

12.3.3. СРК повинен бути переведений на спалювання до­поміжного палива при:

а) виникненні небезпеки потрапляння води або розбавленого лугу в топку;

б) виході із ладу половини льоток плаву;

в) припиненні подачі води на охолодження льоток;

г) виході із ладу всіх перекачувальних насосів зеленого лугу;

д) виході із ладу всіх перемішувальних насосів або димососів, або всіх вентиляторів.

12.3.4. СРК повинен бути негайно зупинений і відключений діями захистів або персоналу у випадках, передбачених виробничою інструкцією, зокрема, при:

а) потраплянні води в топку;

б) зникненні напруги на пристроях дистанційного і автоматичного керування, контрольно-вимірювальних приладах, зазначених в НД;

в) течі плаву поза льотки або через нещільність топки і неможливості її усунення;

г) припиненні дії пристроїв дріблення струменя плаву і зупинці мішалок в розчиннику плаву;

д) виході з ладу всіх димососів і вентиляторів.

13. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ДАНИХ ПРАВИЛ

13.1. Контроль за дотриманням даних Правил здійснюється органами Держнаглядохоронпраці України шляхом проведення періо­дичних обстежень підприємств, які експлуатують котельні установ­ки, а також заводів-виготовлювачів, проектних, монтажних, налагоджувальних, ремонтних і діагностичних організацій відповідно до «Методичних вказівок з обстеження і технічного опосвідчення об’єктів котлонагляду», інструкцій та інших керівних матеріалів Держнаглядохоронпраці України.

13.2. Якщо при обстеженні заводу-виготовлювача, проектної, налагоджувальної, монтажної, ремонтної і діагностичної організацій буде встановлено, що при виконанні ними відповідних робіт допускаються порушення даних Правил, то залежно від характеру порушень встановлюються терміни для їх усунення або заборо­няється подальше виконання робіт.

13.3. Якщо при обстеженні котлів, які знаходяться в експлуатації, будуть виявлені дефекти або порушення Правил, що загрожують безпеці, а також якщо минув встановлений заводом-виготовлювачем термін експлуатації або термін чергового опосвідчення, або відсутня призначена в установленому даними Правилами порядку особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію, чи несправна автоматика безпеки, аварійна сигналізація, то експлуа­тація котла повинна бути заборонена. При цьому в паспорт котла вноситься запис про причини заборони з посиланням на діючі статті Правил.

14. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Терміни приведення у відповідність до даних Правил кот­лів, пароперегрівачів і економайзерів, які знаходяться в процесі виготов­лення, повинні бути визначені власником і погоджені з органами Держнаглядохоронпраці України не пізніше ніж через 6 місяців від дати набуття чинності даних Правил.

Необхідність і терміни приведення у відповідність до даних Правил котлів, автономних пароперегрівачів і економайзерів, які знаходяться в стані монтажу, експлуатації, ремонту і реконструкції, визначаються власником за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України не пізніше ніж через 6 місяців від дати набуття чинності даних Правил.

Додаток 1 (довідковий)

Спеціалізовані (головні) організації