ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
Н А К А З
31.01.2005 N 20
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 березня 2005 р.
за N 306/10586
Про затвердження Правил охорони праці
в деревообробній промисловості
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ),
Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною
праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29
( 29/2003 ), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила охорони праці в деревообробній
промисловості (далі-Правила), що додаються.
2. Вважати такими, що не застосовуються на території України
"Правила по охране труда в лесной, деревообрабатывающей
промышленности и в лесном хозяйстве", затверджені
Мінліспапірпромом СРСР 22.02.85 та Держлісгоспом СРСР 28.02.85
(НАОП 3.0.00-1.01-85).
3. Управлінню організації державного нагляду в АПК,
машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці
України (Маціяшко В.А.) подати на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України Правила.
4. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці
України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил
державними інспекторами, іншими посадовими особами
Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль
за дотриманням їх вимог.
5. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення
(Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру
нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на
веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.
6. Державному підприємству "Головний навчально-методичний
центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:
- видання і росповсюдження Правил;
- вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці
України, центральних і місцевих органів виконавчої влади,
організацій та деревообробних підприємств під час їх чергового
навчання та перевірки знань з питань охорони праці.
7. Відділу документального забезпечення та контролю
(Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у
Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома
центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних
управлінь, експертнотехнічних центрів та Національного
науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці
України.
8. Головному редактору журналу "Технополіс" (Спірін В.Ф.)
опублікувати наказ у черговому номері журналу.
9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Голови Комітету Семка О.П.
Голова Комітету С.Сторчак
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держнаглядохоронпраці
України
31.01.2005 N 20
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 березня 2005 р.
за N 306/10586
ПРАВИЛА
ОХОРОНИ ПРАЦІ В ДЕРЕВООБРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1 Галузь застосування
Правила охорони праці в деревообробній промисловості (далі -
Правила) поширюються на підприємства, установи й організації (далі
- підприємства) незалежно від їх підпорядкування і форми власності
та на фізичних осіб, які займаються оброблюванням деревини.
Правила регламентують безпечне виконання робіт та
технологічних процесів в деревообробній промисловості.
Вимоги цих Правил є обов'язковими для роботодавців та
працівників, які організовують та контролюють роботу з охорони
праці на підприємствах деревообробної промисловості.
1.2 Терміни та визначення
При розробленні цих Правил вжито терміни та визначення
основних понять в галузі охорони праці, прийнятих в державному
стандарті "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять"
(ДСТУ 2293-99).
2 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
2.1 Вимоги до території підприємства, виробничих будівель і
споруд
2.1.1 Територія підприємства і розташовані на ній будівлі
мають відповідати вимогам Генеральних планів промислових
підприємств, затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.80
N 213, із змінами (СНиП II-89-80), Санітарних норм проектування
промислових підприємств, затверджених МОЗ СРСР 03.12.90
N 143-12/1043-1 (ДНАОП 0.03-3.01-71), Правил пожежної безпеки в
Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126
( z1410-04 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 04.11.2004 за
N 1410/10009 (далі - Правила пожежної безпеки), та цих Правил.
2.1.2 Територія підприємства (основні та допоміжні цехи,
склади тощо) має бути упорядкована і утримуватись в чистоті.
Сміття та відходи виробництва необхідно вивозити за межі
підприємства або знищувати. При тимчасовому їх зберіганні
необхідно запобігати забрудненню ними ґрунту, води, повітря.
2.1.3 Розташування виробничих і допоміжних будівель, споруд
на території підприємства повинне відповідати технологічному
процесу виробництва.
2.1.4 Територія промислових майданчиків має бути вирівняна і
спланована так, щоб був забезпечений відвід стічних вод від
будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до
водостоків. На території підприємства в зоні з найменшим впливом
виробничих шкідливостей необхідно упорядкувати озеленені
майданчики для відпочинку працівників.
2.1.5 Перед в'їздом на територію підприємства необхідно
розмістити інформацію (схему, план) про розташування виробничих
підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ тощо.
2.1.6 На території підприємства мають бути влаштовані дороги
із твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту,
техніки і пішохідні доріжки. Дороги і пішохідні доріжки необхідно
систематично очищувати від бруду та снігу, а в темну пору доби
освітлювати.
2.1.7 Рух залізничних поїздів і окремих вагонів, а також
автомобільного та інших видів транспорту на території підприємства
повинен регулюватися дорожніми знаками і покажчиками відповідно до
вимог державного стандарту "Знаки дорожні. Загальні технічні
умови. Правила застосування" (ДСТУ 4100-2002) та Правил дорожнього
руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
10.10.2001 N 1306 ( 1306-2001-п ) (далі - Правила дорожнього
руху). Швидкість руху транспорту на території підприємства не
повинна перевищувати 10 км/год на прямих ділянках дороги, 5 км/год
на поворотах і 2 км/год у виробничих приміщеннях.
2.1.8 При перетині залізничних колій з пішохідними і
автомобільними дорогами необхідно влаштувати переходи та переїзди
через рейкові колії, обладнані попереджувальними знаками,
світловою та звуковою сигналізацією.
Виходи з приміщень, що розташовані поблизу від залізничної
колії, мають бути паралельні колії. Якщо виходи розташовані в
напрямку перпендикулярному до залізничної колії, то перед виходом
необхідно установлювати огороджувальні бар'єри довжиною не менше
ніж 5 м в кожному напрямку від входу.
2.1.9 Для пішоходів на території підприємства потрібно
обладнувати тротуари шириною 1,5 м. При пішохідному русі менше ніж
100 чоловік на годину в обох напрямках дозволяється улаштовувати
проходи шириною 1 м.
2.1.10 Під'їзні та внутрішні автомобільні дороги необхідно
проектувати згідно до вимог СНиП II-89-80. Ширина автодоріг на
території підприємства повинна визначатися в залежності від типу
транспорту і категорії дороги. Ширина проїзної частини повинна
бути на 1 м більшою від ширини наявних на підприємстві
транспортних засобів.
2.1.11 При проектуванні й експлуатації виробничого транспорту
всіх видів необхідно передбачити заходи, спрямовані:
на захист житлових районів від шуму, який створюють
транспортні засоби;
на усунення шкідливого впливу пилу, який виникає під час
транспортування, навантаження та розвантаження лісоматеріалів;
на попередження забруднення повітряного простору, земельних
угідь, водних басейнів і підземних вод;
на забезпечення вибухопожежобезпеки, а також безпеки
проведення транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт.
2.1.12 Пожежні водойми, траншеї, конденсаційні, каналізаційні
та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою,
мають бути огороджені або закриті міцними кришками, а в темну пору
доби забезпечені освітленням. Огородження пожежної водойми не
повинне заважати заїзду пожежних автомобілів та доступу особового
складу пожежної охорони.
2.1.13 Для зберігання різних матеріалів та вантажів на
території підприємства необхідно передбачити спеціальні
майданчики, стелажі і підставки. Складування повинне виключати
падіння або обрушення матеріалів.
2.1.14 Не дозволяється складування матеріалів, будівництво
різних приміщень, стоянка транспортних засобів в охоронній зоні
високовольтної лінії без погодження з організацією, яка експлуатує
лінію.
2.1.15 Резервуари, баки та інші ємності для зберігання
паливних і мастильних матеріалів слід розташовувати на спеціально
відведених місцях (ділянках) відповідно до вимог Правил пожежної
безпеки ( z1410-04 ).
2.1.16 Територія та майданчики для тимчасової стоянки
автомобілів та інших транспортних засобів перед в'їздом на
територію і виїздом з неї необхідно розташовувати осторонь від
під'їзних доріг. Вони мають буди з твердим покриттям, здатним
сприймати проектне навантаження від вантажів.
2.1.17 Спосіб та місце прокладання проводів і кабелів на
території підприємства необхідно здійснювати відповідно до вимог
"Правил устройства электроустановок", затверджених
Головтехуправлінням та Держенергонаглядом Міненерго СРСР 5 жовтня
1979 року , із змінами та доповненнями (далі - ПВЕ).
2.1.18 Газопостачання підприємства повинне відповідати
вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених
наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254
( z0318-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 15.05.98 за
N 318/2758 (ДНАОП 0.001.20-98).
2.1.19 Небезпечні зони на території промислових майданчиків
підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на
робочих місцях мають бути позначені знаками безпеки відповідно до
державного стандарту "Кольори сигнальні та знаки безпеки" із
змінами (ГОСТ 12.4.026-76) і обгороджені.
2.1.20 Об'ємно-планувальні, конструктивні рішення, а також
санітарно-технічне обладнання виробничих будівель і споруд мають
відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.01-71, будівельних норм і правил
"Виробничі будівлі", затверджених постановою Держбуду СРСР від
27.09.88 N 196, із зміною (СНиП 2.09.02-85), "Складські будівлі",
затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.85 N 280
(СНиП 2.11.01-85), "Пожежна безпека об'єктів будівництва",
затверджених наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88
( va088509-02 ) (ДБН В.1.1-7-2002), "Природне і штучне освітлення"
затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.06.79 N 100, із
змінами (СНиП II-479), та цих Правил.
2.1.21 Виробничі будівлі і споруди необхідно оглядати два
рази на рік (навесні та восени) з метою визначення їх подальшої
експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну
експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом
Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики
України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288
( z0424-98 ), зареєстрованого у Мін'юсті України 06.07.98 за
N 424/2864, із змінами і доповненнями.
2.1.22 Виробничі будівлі та споруди мають бути обладнані
засобами пожежогасіння, сигнальними та аварійними пристроями
відповідно до державних будівельних норм "Пожежна автоматика
будинків і споруд", затверджених наказом Держбуду України від
28.10.98 N 247 (ДБН В.2.513-98), державних стандартів "Пожежна
техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розташування і
обслуговування" зі зміною (ГОСТ 12.4.009-83), "Вибухобезпека.
Загальні вимоги" із зміною (ГОСТ 12.1.010-76).
2.1.23 Евакуаційні шляхи і виходи необхідно утримувати
вільними, нічим не захаращувати і в разі виникнення пожеж та
аварій забезпечувати безпеку під час евакуації людей, які
перебувають у приміщеннях будівель і споруд. Кількість та розміри
евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їх конструктивні та
планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення
незадимлення, протяжність шляхів евакуації, їх оздоблення мають
відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.
2.1.24 Підлоги у приміщеннях цехів мають бути рівними, мати
тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для
очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У
приміщеннях з холодною підлогою місця постійного перебування
працівників мають бути із теплоізолювальним покриттям.
2.1.25 Канали потоку деревної маси, люки колодязів, жолоба та
траншеї у підлозі для конвеєрів, стоків мають бути закриті
суцільними або гратчастими настилами, кришками. Якщо, згідно до
вимог технологічного процесу, вони мають бути відкриті, їх
необхідно обгородити поручнями висотою 1,1 м і суцільними бортами
висотою не менше 0,1 м від підлоги.
В цехах, де виконуються оздоблювальні роботи, не допускається
улаштування каналів, які можуть стати місцем скупчення пилу або
вибухонебезпечних газів.
2.1.26 У приміщеннях, де виконуються оздоблювальні роботи,
підлога повинна бути вологостійка та унеможливлювати
іскроутворення під час транспортування деталей та виробів. На
ділянках, де застосовуються агресивні та отруйні речовини, підлога
має бути стійкою до дії хімічних речовин.
2.1.27 Внутрішні поверхні стін у приміщеннях, де проводяться
оздоблювальні роботи, необхідно облицьовувати на висоту, не менше
2 м від підлоги вогнетривкими матеріалами, які від ударів та тертя
по них не дають іскроутворення, а також легко чистяться від
забруднень.
2.1.28 Вхідні двері виробничих приміщень, біля яких
розташовані робочі місця, а також відкриті технологічні отвори
опалюваних будівель і споруд, розташованих в районах з
розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодного
періоду року - 15 град.С і нижче, мають бути обладнані тамбурами
або повітряно-тепловими завісами. Двері тамбурів обладнують
безпечними пристроями для самостійного закривання та фіксації у
відкритому положенні.
2.1.29 Протипожежні перешкоди (стіни, перегородки,
перекриття, протипожежні зони, двері, клапани та ін.)
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень повинні
мати межу вогнетривкості відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2002
( v0195509-04 ). Для усіх будівель та приміщень виробничого,
складського призначення і лабораторій (у тому числі для зовнішніх
виробничих і складських дільниць) повинна бути визначена категорія
щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно галузевих норм
технологічного проектування "Визначення категорії приміщень і
будівель щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки", затверджених
наказом МВС СРСР 27.02.86 N ДТ-6141-1 (ОНТП-24-86), а також клас
зони згідно ПВЕ, які необхідно позначати на вхідних дверях до
приміщення.
2.1.30 Транспортні та комунікаційні галереї і естакади
повинні мати вільний від обладнання і комунікацій прохід шириною
не менше 0,7 м.
2.1.31 Проїзди в цехах мають бути постійно вільними і
позначеними на підлозі смугами, що відрізняються від кольору
підлоги іншими забарвленням.
2.1.32 Мінімальна ширина проїзду під час перевезення деталей
та виробів в середині виробничих приміщень повинна бути більше на
1,2 м від ширини транспортного засобу з вантажем, а під час
перевезення рейковим транспортом - на 1,4 м. Ширина постійних
проходів має бути не менше 1 м.
2.1.33 У виробничих та допоміжних приміщеннях паропроводи та
інші джерела виділення тепла (вище 40 град.С), розташовані на
висоті до 2 м від підлоги, мають бути термоізольовані
вогнетривкими матеріалами.
2.1.34 У виробничих приміщеннях, де технологічний процес
пов'язаний з використанням великої кількості води, міжповерхові
перекриття повинні мати гідроізоляцію, а підлоги - стоки до
каналізації.
2.1.35 Адміністративні, санітарно-побутові приміщення
(гардеробні, перед-душові, душові, умивальні, убиральні, для
куріння, обробки, зберігання та видачі спецодягу) та приміщення
для сушіння, знепилення, знешкодження робочого одягу, мають
відповідати вимогам будівельних норм і правил "Адміністративні і
побутові приміщення", затверджених постановою Держбуду СРСР від
30.12.87 N 313 (СНиП 2.09.04-87).
2.1.36 Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв
мають бути розташовані в окремих будівлях або на першому поверсі
виробничого будинку, але не ближче 20 м від приміщення
вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.
2.1.37 У всіх умивальнях має бути достатня кількість мила та
чисті сухі рушники або повітряно-теплові сушарки для рук. За
необхідності працівникам мають видаватись для очищення рук
змивальні, дезинфікуючі, пом'якшуючі шкіру засоби.
2.1.38 Приймати їжу дозволяється тільки в спеціально
обладнаних приміщеннях: їдальнях, кімнатах відпочинку та приймання
їжі, які необхідно обладнувати умивальниками, питною водою,
нагрівачами для води, холодильниками та необхідними меблями.
2.1.39 У всіх цехах і дільницях мають бути аптечки з
медикаментами і перев'язочним матеріалом для надання першої
медичної допомоги.
2.2 Освітлення
2.2.1 Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення
повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до
СНиП II-4-79. Природне освітлення має бути максимально
використане, світлові прорізи всередині та поза будівлями
забороняється захаращувати виробами, матеріалами та іншими
предметами. Для захисту робітників від прямих сонячних променів
необхідно застосовувати штори, жалюзі тощо.
2.2.2 У темну пору доби або при поганій видимості (туман,
дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей і
транспортних засобів, майданчиків стоянок, а також робочі місця
мають бути забезпечені штучним освітленням відповідно до вимог
СНиП II-4-79, яке повинне бути виконане відповідно до ПВЕ та
Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів,
затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98
N 4 ( z0093-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 за
N 93/2533 (ДНАОП 0.001.21-98).
2.2.3 Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю
освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової
заміни джерел освітлення. Вимірювання рівня освітленості повинне
проводитись відповідно до вимог державного стандарту "Будівлі і
споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б.В.2.2-6-97).
2.2.4 Очищення від забруднення віконного скла і ліхтарів
приміщень повинне здійснюватись у строки передбачені СНиП II-4-79:
при значному забрудненні - не менше чотирьох разів на рік;
при помірному забрудненні - не менше трьох разів на рік;
при незначному забрудненні - не менше двох разів на рік.
Очищення світильників та арматури повинне здійснюватися
тільки після відключення напруги живильної мережі та їхнього
охолодження. Під час очищення світильників необхідно перевіряти їх
стан, зіпсовані вузли та деталі необхідно замінити. Для безпечного
очищення необхідно використовувати спеціально призначені пересувні
вишки, драбини тощо.
2.2.5 Локалізоване розташування світильників необхідно
використовувати:
у приміщеннях, де знаходиться стаціонарне обладнання, яке
затінює робочі місця (преси, запасні бункери тощо), а також
позиційно розташовані верстати (форматно-обрізні,
калібрувально-шліфувальні та ін.);
для освітлення робочих місць на механізованих та потокових
лініях (формування стружкового килима, місця завантаження та
зняття деталей і виробів на лініях фарбування та ін.), а також на
місцях роботи з предметами великих розмірів;
для освітлення поверхні, на якій можливе виникнення
відблисків (засклення, полірування та ін.);
у приміщеннях, де виконуються роботи з різними зоровими
розрядами або де є допоміжні майданчики незайняті обладнанням і
робочими місцями.
2.2.6 Для вибухопожежонебезпечних приміщень (відділення
шліфування, виробництво деревного борошна, цехи, де проводяться
оздоблювальні роботи та ін.) вибір світильників повинен
проводитись відповідно до ПВЕ в залежності від класу
вибухопожежонебезпеки, а також груп і категорій вибухонебезпечних
сумішей.
Для освітлення пожежонебезпечних, вибухонебезпечних і
запилених приміщень необхідно використовувати щілинні світильники.
2.2.7 Загальне освітлення території підприємства, складів
сировини, складів пиломатеріалів повинне здійснюватися дуговими,
кварцовими, ксеноновими та іншими удосконаленими світильниками для
зовнішнього освітлення.
2.2.8 За наявності особливо несприятливих умов, коли
небезпека ураження електричним струмом посилюється підвищеною
вологістю, незручним положенням працівника (каналізаційні
колодязі, оглядові канави тощо) для живлення ручних світильників
необхідно застосовувати напругу не вище 12 В відповідно до
державного стандарту "Будівництво. Електробезпека. Загальні
вимоги" (ГОСТ 12.1.013-78). Переносні світильники мають бути
обладнані захисними скляними ковпаками та арматурою для захисту
від механічних пошкоджень.
2.2.9 В котельнях, підстанціях, цехах та інших приміщеннях,
де не допускається припинення роботи у разі аварійного відключення
освітлення, повинне улаштовуватись аварійне освітлення, яке
живиться від незалежного джерела. Аварійне освітлення для виходу
людей з приміщення повинне забезпечувати освітлення основних
проходів, східців не менше 0,5 лк, а на відкритій території
- 0,2 лк.
2.2.10 Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів
ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно
здійснювати відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).
2.3 Вентиляція і опалення
2.3.1 Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення мають бути
обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також
системою опалення відповідно до будівельних норм і правил
"Опалення, вентиляція і кондиціонування", затверджених постановою
Держкоммістобудування України від 28.12.94 N 106, із змінами
(СНиП 2.04.05-91).
2.3.2 Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових
мереж повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови і
безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених
наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 N 51, із
змінами (ДНАОП 0.00-1.08-94), Правил будови і безпечної
експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених
наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177
( z0636-98 ), зареєстрованих у Мін'юсті України 07.10.98 за
N 636/3076, із змінами (ДНАОП 0.00-1.11-98).
2.3.3 Опалювальні прилади повинні мати огородження, які
запобігають попаданню на них лакофарбових матеріалів та
розчинників. Місцеві нагрівальні прилади систем водяного і
парового опалення у виробничих приміщеннях повинні мати гладку
поверхню, яку легко очищати від пилу.
2.3.4 Застосування вентиляції повинне бути обґрунтоване
розрахунками, які підтверджують забезпечення повітрообміну,
температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог
Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень,
затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря
України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 ) (ДСН 3.3.6.042-99),
Правил пожежної безпеки ( z1410-04 ) та державного стандарту
"Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони"
(ГОСТ 12.1.005-88). Усі вентиляційні пристрої мають підлягати
планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному
технічному випробуванню.
2.3.5 Вентилятори (крім віконних і місцевих відсмоктувачів)
не дозволяється розташовувати безпосередньо у виробничих
приміщеннях.
2.3.6 Вентиляційні пристрої, регулююча та запірна апаратура
систем опалення, кондиціонування мають бути установлені в
легкодоступних для обслуговування місцях.
2.3.7 Рециркуляція повітря дозволяється у робочий час тільки
в приміщеннях, де немає виділень шкідливих речовин 1, 2 і 3 класів
небезпеки відповідно до державного стандарту "Шкідливі речовини.
Класифікація і загальні вимоги безпеки" із змінами
(ГОСТ 12.1.007-76) або їх кількість не перевищує допустимих
рівнів, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих
речовин. У неробочий час рециркуляція може бути використана у
виробничих приміщеннях для чергового опалення.
2.3.8 Роботи, під час виконання яких відбувається утворення
пилу або виділення шкідливих газоподібних речовин, мають
проводитись в приміщеннях, ізольованих від інших та обладнаних
припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.
2.3.9 Вентиляція цехів, де проводяться оздоблювальні й
фарбувальні роботи, повинна відповідати таким додатковим вимогам:
конструкція і матеріали вентиляційних систем мають запобігати
іскроутворенню;
незалежно від прийнятої системи вентиляції повинна
передбачатись додаткова витяжка повітря з верхньої зони
(безпосередньо з-під покрівлі) з кратністю не менше одного обміну
за 1 год.;
якщо вентиляція здійснюється тільки однією постійно діючою
місцевою або однією загальнообмінною установкою необхідно
передбачити резервний вентилятор, який має бути зблокований з
робочим і автоматично вмикатись під час його зупинки;
місцеві відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн
занурення та іншого технологічного обладнання для лакування та
фарбування з'єднувати між собою загальною витяжною системою не
дозволяється;
не допускається об'єднувати між собою системи відсмоктування
повітря від шліфувальних та полірувальних верстатів з системою
відсмоктування повітря від деревообробного обладнання.
2.3.10 Не дозволяється підключати до вентиляційної установки
більшу кількість приймачів, ніж це передбачено проектом.
2.3.11 Перед початком експлуатації заново змонтованих
вентиляційних установок, а також після їх реконструкції мають бути
проведені налагоджувальні та випробувальні роботи. Стан
повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично
перевірятися відповідно до затверджених графіків.
2.3.12 У разі зміни технологічних процесів та розташування
виробничого обладнання, що забруднює повітря, діючі на ділянці (в
цеху) вентиляційні установки мають бути приведені до нових умов.
2.4 Водопостачання і каналізація
2.4.1 Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані
внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог
будівельних норм і правил "Внутрішній водопровід і каналізація
будівель", затверджених постановою Держбуду СРСР від 04.10.85
N 169, із змінами (СНиП 2.04.01-85).
2.4.2 Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації
мають відповідати вимогам будівельних норм і правил
"Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", затверджених
постановою Держбуду СРСР від 27.07.84 N 123 (СНиП 2.04.02-84),
"Каналізація. Зовнішні мережі і споруди", затверджених постановою
Держбуду СРСР від 21.05.85 N 71, із змінами (СНиП 2.04.03-85).
2.4.3 Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і
мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог державного
стандарту "Експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і
мереж. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.006-75).
2.4.4 Для забезпечення працівників питною водою необхідно
установлювати водопровідні колонки з фонтануючими кранами або
сатураторні установки з газованою водою. Дозволяється
використовувати емальовані бачки, які мають бути закриті кришками.
Воду в бачках необхідно міняти кожного дня, а бачки промивати та
дезинфікувати.
Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що
подають питну воду, не дозволяється.
2.4.5 Працівники мають бути забезпечені сирою водою для пиття
відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм "Вода
питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарськопитного водопостачання", затверджених наказом МОЗ
України від 23.12.96 N 383 ( z0136-97 ), зареєстрованих у Мін'юсті
України 15.04.97 за N 136/1940, або перевареною водою. У
приміщеннях, де застосовуються токсичні речовини, установлювати
питні установки не дозволяється.
2.4.6 Вода для душових, умивальних, охолодження повітря в
кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.
2.4.7 Працівники гарячих цехів і дільниць мають
забезпечуватись газованою підсоленою питною водою (5 г кухонної
солі на 1 л води) із розрахунку 3 - 5 л води на одного працівника
в зміну та вітамінізованими напоями для поповнення дефіциту
мікроелементів.
2.4.8 Автоматизоване управління насосних станцій, очисних
споруд, водопроводу та каналізації повинне дублюватися ручним
управлінням, яке забезпечить експлуатацію у разі пошкодження
елементів автоматики.
2.4.9 Трубопроводи від обладнання для спуску виробничих
чистих і забруднених стічних вод необхідно обладнувати кранами для
відбору проб. Умови зливу стічних вод до водоймищ мають
відповідати вимогам санітарних правил та норм.
2.4.10 Зливні води гальванічних та акумуляторних цехів мають
відводитися у спеціальний колектор.
2.4.11 Відпрацьовані води після відповідного очищення
допускається використовувати у системі обігового технічного
обслуговування.
2.5 Електроустановки і електросилове обладнання
2.5.1 Експлуатація електроустановок, електричних станцій і
підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням
вимог електробезпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки
( z1410-04 ), ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ), Правил захисту від
статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці
України від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), Правил будови
електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок,
затверджених наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272
( v0272203-01 ) (ДНАОП 0.00-1.32-01), Правил безпечної
експлуатації електроустановок, затверджених наказом
Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257 ( z0011-98 ),
зареєстрованих у Мін'юсті України 13.01.98 за N 11/2451, із
змінами (ДНАОП 1.1.10-1.01-97), державних стандартів
ГОСТ 12.1.013-78, "Електробезпека. Гранично допустимі значення
напруг дотикання і струмів", із зміною (ГОСТ 12.1.038-82),
"Електростатичні поля. Допустимі рівні на робочих місцях і
вимоги до проведення контролю" (ГОСТ 12.1-045-84), "Машини
електричні, що обертаються. Вимоги безпеки" із зміною
(ГОСТ 12.2.007.1-75), Державних санітарних норм і правил при
роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом
МОЗ України від 18.12.2002 N 476 ( z0203-03 ), зареєстрованих у
Мін'юсті України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002),
експлуатаційної документації та цих Правил.
2.5.2 Обслуговування діючих електроустановок, організація і
виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та
випробувань мають здійснюватися спеціально підготовленими
електротехнічними працівниками, які входять до складу енергетичної
служби підприємства, та мають відповідну групу допуску з
електробезпеки відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98
( z0093-98 ).
2.5.3 Електропроводка і арматура силової та освітлювальної
мережі у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і
захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і
хімічної дії.
2.5.4 Експлуатацію електрозахисних засобів, що застосовуються
під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно
здійснювати відповідно до вимог Правил експлуатації
електрозахисних засобів, затверджених наказом Мінпраці України від
05.06.2001 N 253 (ДНАОП 1.1.10-1.07-01).
2.5.5 Під час наближення грози необхідно припинити усі роботи
на повітряних лініях і у відкритих розподільних пристроях, а в
закритих розподільних пристроях - роботи на уводах і комутаційній
апаратурі, яка під'єднана до повітряних ліній. Під час дощу та
туману забороняються роботи з використанням захисних ізолюючих
засобів.
2.5.6 Електрообладнання повинне мати надійне захисне
заземлення (занулення) відповідно до вимог державного стандарту
"Електробезпека. Захисне заземлення, занулення" із зміною
(ГОСТ 12.1.030-81) та бути захищеним від попадання тріски,
стружки, пилу та лакофарбових матеріалів.
Стан ізоляції і надійність заземлення після капітального
ремонту, довготривалих простоїв або аварії заземлювального
пристрою необхідно перевірити контрольно-вимірювальними приладами.
2.5.7 Електроприводи й електрообладнання, установлені на
верстаті та ізольовані від станини верстата, повинні мати
самостійне заземлення. У разі порушення або несправності
заземлення електричні установки мають бути негайно відключені і
вжиті заходи з відновлення заземлення.
2.5.8 Під час виконання роботи поблизу відкритих
струмоведучих частин електричних пристроїв підлога повинна бути
обладнана дерев'яними щитами, решітками, покритими гумовими або
діелектричними килимками. Знімати огородження струмоведучих
частин, що перебувають під напругою, забороняється.
2.5.9 Під час виявлення замикання на землю забороняється
наближатися до місця замикання на відстань меншу 4 м у закритих і
меншу 8 м у відкритих розподільних пристроях. Наближення на ближчу
відстань дозволяється тільки для виконання операцій з
комунікаційною апаратурою з метою усунення замикання на землю, а
також за необхідності надання першої допомоги потерпілим. У таких
випадках обов'язково необхідно користуватись основними і
допоміжними електрозахисними засобами відповідно до вимог
державного стандарту "Електробезпека. Загальні вимоги і
номенклатура видів захисту" із зміною (ГОСТ 12.1.019-79).
2.5.10 Обладнання, під час роботи якого можливе утворення
статичної електрики (лакування, полірування, шліфування деталей
тощо), повинне мати пристрій, який виключає можливість її
накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити
згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.29-97.
2.5.11 Силова електропроводка, розподільна і пускова
електроапаратура в цехах, де проводяться оздоблювальні роботи,
складах та коморах для змащувальних мастил, фарб і лаків мають
відповідати вимогам до приміщень, небезпечних в пожежному
відношенні, а в приміщеннях складів для легкозаймистих рідин -
вимогам до вибухонебезпечних приміщень.
2.5.12 Під'єднання до електричної мережі ручних переносних
інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог
ДНАОП 0.001.21-98 ( z0093-98 ) та державного стандарту "Машини
ручні електричні. Загальні вимоги безпеки і методи випробувань"
(ГОСТ 12.2.013.0-91).
2.5.13 Установлення трансформаторів необхідно здійснювати
відповідно до вимог державного стандарту "Трансформатори силові і
реактори електричні. Вимоги безпеки" із зміною
(ГОСТ 12.2.007.2-75).
2.5.14 Електроустановки мають проходити опосвідчення стану
безпеки відповідно до вимог Порядку проведення опосвідчення
електроустановок споживачів, затвердженого наказом
Держнаглядохоронпраці України від 30.12.99 N 258
(ДНАОП 0.00-8.1998).
2.6 Пожежна безпека
2.6.1 Пожежна безпека під час експлуатації, технічного
обслуговування та ремонту машин і обладнання деревообробного
виробництва повинна відповідати вимогам Закону України "Про
пожежну безпеку" ( 3745-12 ), Правилам пожежної безпеки
( z1410-04 ) та іншим нормативним актам з пожежної безпеки.
2.6.2 Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування,
транспортні засоби, технологічне обладнання дозволяється приймати
в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних
актів з пожежної безпеки, чинних в Україні.
2.7 Охорона навколишнього середовища
У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших
приміщень, споруд, обладнання, транспортних засобів, використання
технологій, а також під час виконання робіт за межами виробничих
приміщень необхідно виконувати вимоги з охорони навколишнього
природного середовища та здійснювати заходи, спрямовані на
запобігання його забрудненню відповідно до вимог Закону України
"Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ),
Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення" ( 4004-12 ) та інших нормативних актів.
2.8 Небезпечні і шкідливі виробничі чинники
2.8.1 Під час виконання технологічних процесів в
деревообробній промисловості необхідно враховувати небезпечні й
шкідливі виробничі чинники відповідно до вимог державного
стандарту "Небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Класифікація"
із зміною (ГОСТ 12.0.003-74), які можуть діяти на працівників.
2.8.2 Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
машини і механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого
обладнання; рухомі вироби, заготовки, матеріали; конструкції, які
руйнуються;
підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;
підвищена температура поверхонь обладнання, матеріалів;
підвищений рівень шуму на робочому місці;
підвищений рівень вібрації;
підвищений рівень інфразвуку;
підвищений рівень ультразвуку;
підвищена чи знижена вологість повітря;
підвищена чи знижена рухомість повітря;
підвищена чи знижена іонізація повітря;
високий рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання
якого може пройти через тіло людини;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
відсутність або недостатність природного світла;
недостатня освітленість робочої зони;
підвищена яскравість світла;
знижена контрастність;
прямий та відбитий блискіт;
підвищена пульсація світлового потоку;
підвищений рівень ультрафіолетової радіації;
підвищений рівень інфрачервоної радіації;
гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок,
інструменту та обладнання;
розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні
землі (підлоги).
2.8.3 Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
за характером впливу на організм людини:
токсичні;
подразнюючі;
канцерогенні;
алергенні;
мутагенні.
за шляхом проникнення в організм людини через:
органи дихання;
шлунково-кишковий тракт;
шкіру і слизову оболонки.
2.8.4 Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники:
патогенні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності.
2.8.5 Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі
чинники:
фізичні перевантаження (статичні і динамічні);
нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження,
монотонність праці, емоційні перевантаження).
2.8.6 Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників
можуть бути:
нерегламентовані режими роботи технологічного устаткування;
транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування,
механізми обладнання, деталі та вироби, які рухаються;
устаткування, яке працює під тиском;
електромережі, електрифіковане устаткування і інструменти;
інженерні комунікації;
роботи, які спричиняють психофізіологічні перевантаження;
токсичні, легкозаймисті, вибухонебезпечні речовини;
помилкові дії працівників, аварії.
2.8.7 Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають
відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної
та локальної вібрації, затверджених постановою Головного
державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39
( va039282-99 ) (ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм
виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених
постановою Головного державного санітарного лікаря України від
01.12.99 N 37 ( va037282-99 ) (ДСН 3.3.6.037-99), ДСН 3.3.6.042-99
( va042282-99 ), державних стандартів "Шум. Загальні вимоги
безпеки" із зміною (ГОСТ 12.1.003-83), "Вібраційна безпека.
Загальні вимоги" із зміною (ГОСТ 12.1.012-90), ДСН 3.3.6.096-2002.
2.8.8 Під час використання праці жінок та неповнолітніх слід
ураховувати вимоги Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і
небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування
праці жінок, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.93 N 256
( z0051-94 ), зареєстрованого у Мін'юсті України 30.03.94 за
N 51/260 (ДНАОП 0.03-8.08-93), Переліку важких робіт і робіт із
шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється
застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ
України від 31.03.94 N 46 ( z0176-94 ), зареєстрованого у Мін'юсті
України 28.07.94 за N 176/385 (ДНАОП 0.03-8.07-94).
2.8.9 Роботодавець зобов'язаний забезпечити на робочих місцях
засоби запобігання, зменшення або усунення шкідливих і небезпечних
виробничих чинників.
3 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО МАШИН, УСТАТКУВАННЯ,
ІНСТРУМЕНТУ, ПРИСТОСУВАНЬ ТА ОГОРОДЖЕНЬ
3.1 Машини, устаткування, інструменти, пристосування
3.1.1 Машини, устаткування, інструменти і пристосування мають
відповідати вимогам державних стандартів "Обладнання виробниче.
Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.2.003-91), "Обладнання
деревообробне. Загальні вимоги безпеки до конструкції"
(ГОСТ 12.2.026.0-93), "Устаткування метало - та деревообробне.
Верстати металорізальні. Вимоги безпеки" (ДСТУ 2752-94),
експлуатаційної документації та цих Правил.
Якщо в процесі монтажу, технічного огляду або експлуатації
виявлено недоліки в конструкції, а також невідповідність машин,
обладнання, інструмента вимогам безпеки, роботодавець повинен
направляти рекламації заводу-виробнику.
3.1.2 Не дозволяється виконувати роботи на несправних машинах
та обладнанні, використовувати інструменти і пристосування не за
призначенням, а також експлуатувати обладнання, виготовлене за
раціоналізаторськими пропозиціями, якщо відсутня експлуатаційна
документація.
3.1.3 Вантажопідіймальні машини, вантажозахватні пристрої
мають відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації
вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України
від 20.08.2002 N 409 ( v0409203-02 ) (ДНАОП 0.00-1.03-02),
державних стандартів "Процеси переміщення вантажів на
підприємствах. Загальні вимоги безпеки" (ГОСТ 12.3.020-80 із
зміною), "Роботи вантажно розвантажувальні. Загальні вимоги
безпеки" (ГОСТ 12.3.009-76 із зміною), нормативно-технічної
документації на їх виготовлення та експлуатацію.
3.1.4 Паросилове господарство, паропроводи, газопроводи,
арматура та паливне устаткування, а також ацетиленові генератори,
компресори, вулканізаційні апарати та інше обладнання, яке
знаходиться під тиском, мають відповідати вимогам Правил будови та
безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском,
затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94
N 104, із змінами (ДНАОП 0.00-1.07-94) та ДНАОП 0.00-1.08-94.
3.1.5 Кольорове сигнальне фарбування машин, обладнання,
трубопроводів, а також знаки безпеки мають відповідати вимогам
ГОСТ 12.4.026-76.
3.1.6 Верстати та ремонтно-технологічне устаткування у разі
припинення подавання струму, повітря або рідини, під час заміни
робочого інструменту, встановлення та закріплення оброблюваного
виробу або його знімання, а також під час ремонту, технічного
обслуговування та прибирання необхідно вимкнути.
3.1.7 Прибирання тирси, тріски, стружки та кускових відходів
від деревообробного обладнання повинне бути механізоване. Для
видалення пилу, випаровувань токсичних речовин обладнання має бути
забезпечене індивідуальними засобами відсмоктування і очищення
забрудненого повітря.
3.1.8 Ручний інструмент (молотки, долота, гайкові ключі,
зубила, шлямбури тощо) мають відповідати вимогам технічної
документації за якою вони виготовлені, роботі, що ними
виконується, та видаватися працівникам у справному стані.
3.1.9 Виготовлення, перевірка, регулювання, ремонт,
заточування, а також зберігання та видача інструменту мають
проводитись централізовано в установленому на підприємстві
порядку. Використання нового або відремонтованого інструменту та
пристосувань допускається тільки після випробування та приймання в
експлуатацію.
3.1.10 Сталеві канати і ланцюги, що застосовуються в якості
вантажних, стрілових, вантових, несучих, тягових та строп, мають
відповідати нормативно-технічній документації на їх виготовлення і
мати сертифікат заводу-виробника про їх випробування. У разі
отримання канатів і ланцюгів, які не мають зазначеного сертифіката
або виготовлені на підприємстві, вони підлягають випробуванню з
оформленням відповідних документів. Вибракування сталевих канатів
необхідно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03-02
( v0409203-02 ).
3.1.11 Інструменти, що підлягають перенесенню (перевезенню)
мають бути в чохлах або переносних футлярах.
3.1.12 Ручні пневматичні інструменти (свердлувальні та
шліфувальні машинки тощо) мають бути обладнані глушителями шуму і
викиду стисненого повітря та мати пристрої для гасіння вібрації.
3.1.13 Шланги до пневматичного інструменту мають бути з
прогумованого міцного матеріалу за розміром штуцерів або ніпелів.
Для кріплення шлангів слід застосовувати кільця, хомутики та
затискачі. Кріплення шлангів дротом не дозволяється.
3.1.14 Приєднання та від'єднання шлангів із пневматичним
інструментом необхідно здійснювати тільки після відключення
подавання повітря. Подавання повітря дозволяється після
установлення інструменту в робоче положення.
3.1.15 Експлуатація ручного електрифікованого інструменту
повинна здійснюватись відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98
( z0093-98 ), ГОСТ 12.2.013.0-91.
3.1.16 Ручні інструменти для електромонтажних робіт
(викрутки, плоскогубці, кусачки тощо) повинні мати ізолюючі
рукоятки.
3.1.17 Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що
застосовуються для напруги 12 - 42 В, за своїм конструктивним
виконанням мають відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань і
виключати можливість підключення вилок на 12 - 42 В до штепсельних
розеток на 220 В.
3.1.18 Під час роботи на апаратах та обладнанні у
вибухопожежонебезпечних приміщеннях, дільницях необхідно
користуватися інструментами та пристосуваннями, які виготовлені з
кольорового металу або інших матеріалів, що не дають
іскроутворення.
3.1.19 Верстати для заточування дереворізальних пилок,
плоских ножів мають відповідати вимогам державного стандарту
"Верстати для заточування дереворізальних пилок і плоских ножів.
Вимоги безпеки" із змінами (ГОСТ 12.2.048-80). Заточування та
розведення столярних пилок повинне проводитися у спеціальних
дерев'яних лещатах.
3.1.20 Пристрої, призначені для роботи під навантаженням
(металеві підставки, домкрати тощо), слід щоденно оглядати перед
початком роботи.
3.1.21 Важільно-рейкові домкрати у разі спрацювання різьби
гвинта або гайки, що перевищує 20%, підлягають вилученню з
експлуатації.
3.1.22 Знімачі повинні мати спеціальне регулююче
пристосування, яке забезпечує співвісність упорного (натяжного)
пристрою з віссю деталі, що знімається. Будова захватів знімачів
повинна забезпечувати щільне і надійне зачеплення у місці
прикладання зусилля.
3.1.23 Переносні драбини, стрем'янки повинні мати
пристосування, які запобігають їх зсуву та падінню. Нижні кінці
переносних драбин, стрем'янок під час користування ними на
асфальтових, бетонних та інших подібних підлогах повинні мати
башмаки із гуми або інших неслизьких матеріалів відповідно до
Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених
наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 252
(ДНАОП 1.1.10-1.04-01).
3.1.24 Містки (переходи), драбини, трапи, сходні тощо мають
бути виготовленими з металу або деревини хвойних порід першого і
другого сорту без нахилу волокон. У вибухопожежонебезпечних та
пожежонебезпечних приміщеннях дерев'яні містки (переходи)
необхідно просочувати вогнезахисними розчинами.
3.1.25 Для догляду за механізмами, які неможливо
обслуговувати з підлоги, необхідно обладнувати спеціальні
майданчики: стаціонарні розміром не менше 0,8 x 0,8 м, пересувні -
не менше 0,6 x 0,6 м. Вільні сторони майданчиків мають бути
обгороджені поручнями висотою 1,1 м з бортами, підшитими знизу на
висоту не менше 0,1 м. На висоті до 1,9 м від рівня майданчика не
повинно бути балок або виступів, які змушували б нахилятися
працівників.
3.1.26 Стаціонарні драбини перехідних містків через канали,
трубопроводи та інші місця, які небезпечні та незручні для
проходу, майданчиків для обслуговування обладнання, конвеєрів
повинні бути шириною не менше 0,8 м з шириною східців не менше
0,2 м та бути обладнані з двох боків поручнями.
3.1.27 Кут нахилу драбин до горизонту під час постійного
користування повинен бути не більше 45 град. (відстань між
східцями не більше 0,2 м), під час періодичного користування
(1-2 рази за зміну) - не більше 60 град. (відстань між східцями не
більше 0,3 м).
3.1.28 Використання вертикальних драбин дозволяється тільки в
тому випадку, коли неможливо розташувати маршові драбини.
Вертикальні драбини висотою більше 2 м повинні мати огородження у
вигляді дуг (хомутів) з боку спини працівника, який переміщується
по драбині.
3.2 Захисні огородження і приводи
3.2.1 Небезпечні зони на всіх верстатах, машинах, механізмах,
що експлуатуються на підприємстві, мають бути обладнані захисними
огородженнями, пристроями і засобами, що запобігають:
можливості контакту працівника з рухомими, нагрітими та
відкритими струмопровідними частинами верстата тощо;
випаданню з верстата різального інструменту або деталі;
попаданню на працівника частинок матеріалу, що обробляється;
можливості травмування під час установлення і заміни
різального інструменту;
перепаду висот.
3.2.2 Захисні огородження мають відповідати вимогам державних
стандартів ГОСТ 12.2.003-91 "Обладнання виробниче. Огородження
захисні" із зміною (ГОСТ 12.2.062-81).
3.2.3 Внутрішні поверхні захисних огороджень та посадочні
місця мають бути пофарбовані у жовтий колір, що сигналізує про
небезпеку у випадку їх відкривання, відкриті струмопровідні
елементи - у червоний.
3.2.4 Транспортні засоби для передавання з одного місця на
інше заготовок, виробів тощо необхідно обладнувати огородженнями,
що запобігають падінню предметів, які транспортуються.
3.2.5 Після закінчення ремонту, технічного огляду або
налагодження, перед пуском обладнання, машин або механізмів усі
зняті огородження та пристрої мають бути установлені на свої
місця, міцно і правильно закріплені. Працювати на обладнанні із
знятим або несправним огородженням забороняється.
3.3 Органи керування обладнанням і механізмами
3.3.1 Органи керування виробничим обладнанням мають
відповідати вимогам держаних стандартів "Органи керування
виробничим обладнанням. Загальні вимоги безпеки"
(ГОСТ 12.2.064-81), "Органи управління виробничим обладнанням.
Позначання" із зміною (ГОСТ 12.4.040-78), "Обладнання виробниче.
Загальні ергономічні вимоги" (ГОСТ 12.2.049-80).
3.3.2 На пульті керування мають бути зосереджені усі пускові
пристрої, що відносяться до одного робочого місця. Роботи на
пультах керування, облад�
