МІНІСТЕРСТВО БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ
ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Н А К А З

16.03.2006 N 67


Про затвердження Галузевої методики
розрахунку шкідливих викидів, які надходять
від теплогенеруючих установок комунальної
теплоенергетики України


На виконання пункту 2 Національного плану заходів з
реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції
Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, затвердженого
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2005 року
N 346-р ( 346-2005-р ), з метою запровадження щорічної
інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів
Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Галузеву методику розрахунку шкідливих викидів,
які надходять від теплогенеруючих установок комунальної
теплоенергетики України, що додається.

2. Управлінню теплоенергетики (В.М.Бербенець) забезпечити
розміщення цього наказу в "Інформаційному бюлетені" та на
веб-сайті Мінбуду України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра Г.М.Семчука.

Міністр П.С.Качур

ПОГОДЖЕНО:

Міністр охорони навколишнього
природного середовища України П.М.Ігнатенко


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Мінбуду України
16.03.2006 N 67


ГАЛУЗЕВА МЕТОДИКА
розрахунку шкідливих викидів, які надходять
від теплогенеруючих установок комунальної
теплоенергетики України


1. Галузь використання

Ця методика встановлює порядок визначення викидів
забруднюючих речовин в атмосферу від комунальних котельних
побутового сектора та окремих котлів при спалюванні природного
газу вхідною тепловою потужністю менше 50 МВт.

Основні напрями використання методики:
- прогнозування та оцінка обсягів викидів забруднюючих
речовин;
- складання державної статистичної звітності в галузі охорони
атмосферного повітря;
- проведення інвентаризації викидів, видів та обсягів
забруднюючих речовин на зазначених об'єктах.

2. Нормативні посилання

У цій методиці є посилання на такі нормативні документи:
- Закон України "Про охорону навколишнього природного
середовища" ( 1264-12 ) (із змінами);
- Закон України "Про охорону атмосферного повітря"
( 2707-12 ) (із змінами);
- Закон України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (із
змінами);
- Закон України "Про теплопостачання" ( 2633-15 );
- Національний план заходів з реалізації положень Кіотського
протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату,
затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від
18.08.2005 N 346-р ( 346-2005-р ).

3. Основні положення

3.1. Джерела викидів
У методиці розглядаються викиди забруднюючих речовин від
окремих котлів, котельної. Котельня може включати один або серію
котлів різних розмірів, які розміщені на даній площадці. Якщо в
котельні розташовано більше одного котла, необхідно прийняти
рішення про їх об'єднання з урахуванням агрегації їх викидів. При
цьому всі котли, які розміщені на даній площадці, об'єднані в одну
трубу, розглядаються як одне джерело викиду.

3.2. Визначення
Котел - технічний засіб, в якому відбувається спалювання
палива з метою виробництва тепла для місцевого індивідуального
використання.
Котельня - це один або більше котлів на даній площадці,
сумарні викиди від яких зведені до однієї можливої труби і
розглядаються як одне джерело.
Викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин
або суміші таких речовин.

3.3. Викиди
При спалюванні газу основними забруднюючими речовинами є
оксиди азоту (NO ), діоксид вуглецю (CO ), оксид вуглецю (CO),
X 2
леткі органічні сполуки (неметанові ЛОС) і метан (CH ), азоту
4
оксид N O. На механізм їх утворення однаково впливають умови
2
спалювання. Викиди проходять через трубу. Витіки із щільностей не
враховуються.
Оксиди азоту NO (NO разом з NO розглядаються як оксиди
X 2
азоту NO ) при спалюванні газу, в основному, утворюються шляхом
X
окислення азоту повітря, яке бере участь у спалюванні. В
природному газі відсутній органічно зв'язаний азот.
Утворення оксиду вуглецю (CO) завжди супроводжує процес
спалювання, особливо при умовах протікання реакцій у
стехіометричному співвідношенні. На механізм утворення CO
впливають умови спалювання.
Викиди неметанових летких органічних сполук, таких як
олефіни, кетони, альдегіди, є результатом неповного спалювання
газу і утворюються в незначній кількості. Можуть мати місце викиди
складових палива, що не згоріли, таких як метан (CH ).
4
Діоксид вуглецю (CO ) є основним продуктом спалювання газу.
2
Викиди CO безпосередньо зв'язані з вмістом вуглецю в паливі.
2
Механізм утворення закису азоту (N O) до кінця не з'ясовано.
2
При спалюванні природного газу утворюється незначна кількість N O.
2
При спалюванні газу викиди важких металів відсутні. Можливий
викид ртуті тільки при її наявності в газі. В природному газі,
який споживається в Україні, ртуть не визначена, тому викиди
ртуті, як правило, відсутні і не розраховуються.

4. Методика визначення викидів забруднюючих
речовин при спалюванні природного газу

Визначення валових викидів забруднюючих речовин при
спалюванні газу в котлах комунального сектора визначається на
основі розрахунку показника емісії забруднюючої речовини.

Показник емісії характеризує масову кількість забруднюючої
речовини, яка викидається теплосиловою установкою в атмосферне
повітря разом з димовими газами, віднесену до одиниці енергії, що
виділяється під час згоряння палива. Він залежить від багатьох
чинників. Існують два показники емісії: узагальнений та
специфічний.

Узагальнений показник емісії забруднюючої речовини є
середньою питомою величиною викиду для певної категорії
теплосилових установок, певної технології спалювання палива,
певного виду палива з урахуванням заходів щодо зниження викиду
забруднюючої речовини. Він не враховує особливостей хімічного
складу палива.

Специфічний показник емісії є питомою величиною викиду, яка
визначається для конкретної теплосилової установки з урахуванням
індивідуальних характеристик палива, конкретних характеристик
процесу спалювання та заходів щодо зниження викиду забруднюючої
речовини.

При наявності обох показників емісії забруднюючої речовини
необхідно використовувати специфічний.

Специфічний (конкретний) показник емісії може визначатися як
на основі характеристик палива, так і на основі вимірювань
концентрацій забруднюючих речовин, наприклад оксидів азоту, при
проведенні режимних випробувань котлів.

Специфічний показник емісії j-ї забруднюючої речовини для
конкретного джерела викиду розраховується через виміряну
концентрацію за формулою:

i
k = c'j x v /Q r x fH x (1 - q4/100), (1)
j дг

де k - показник емісії j-ї забруднюючої речовини, г/ГДж;
j
c'j - виміряна масова концентрація j-ї забруднюючої речовини
в сухих димових газах, приведена до нормальних умов та
стандартного вмісту кисню, мг/нм.куб.;
fH - ступінь зміни викиду забруднюючої речовини при зменшенні
навантаження теплосилової установки (для оксидів азоту - див.
розділ 1, для інших забруднюючих речовин fH = 1);
v - питомий об'єм сухих димових газів, приведений до
дг
нормальних умов та стандартного вмісту кисню, нм.куб./кг;
i
Q r - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;
q4 - втрати тепла через механічний недопал палива, %.

У Додатку А наведено формули визначення питомого об'єму
димових газів через масовий вміст елементарних складових палива.
При невідомому вмісті складових природного газу значення
i
відношення v /Q r становлять 0,285 нм.куб./МДж при 3% кисню у
дг
сухих димових газах та 0,345 нм.куб./МДж при 6% кисню у сухих
димових газах.

Валовий викид j-ї забруднюючої речовини E , m, що надходить у
j
атмосферу з димовими газами теплосилової установки за проміжок
часу P, визначається як сума валових викидів цієї речовини під час
спалювання різних видів палива, у тому числі під час їх
одночасного спільного спалювання:

-6 r
E = (сума) E = 10 (сума) k B (Q i) , (2)
j i ji i ji i i

де E - валовий викид j-ї забруднюючої речовини під час
ji
спалювання i-го палива за проміжок часу P, m;
k - показник емісії j-ї забруднюючої речовини для i-го
ji
палива, г/ГДж;
B - витрата i-го палива за проміжок часу P, m;
i
r
(Q i) - нижча робоча теплота згоряння i-го палива, МДж/кг.
i

4.1. Оксиди азоту NO
X
При спалюванні природного газу в установках спалювання
утворюються оксиди азоту NO (оксид азоту NO та діоксид азоту
X
NO ), викиди яких визначаються в перерахунку на NO .
2 2
Для конкретної установки спалювання специфічний показник
емісії оксидів азоту може бути визначено на основі результатів
випробувань установки спалювання, документально підтверджених
відповідними актами. Тоді показник емісії оксидів азоту k
NO
x
визначається за формулою (1).
Узагальнений показник емісії оксидів азоту k , г/ГДж з
NO
x
урахуванням заходів скорочення викиду розраховується як

k = (k )0 fH(1 - nI)(1 - nII), (3)
NO NO
x x

де (k )0 - показник емісії NO без урахування заходів
NO X
x
скорочення викиду, г/ГДж;
fH - ступінь зменшення викиду NO під час роботи на низькому
X
навантаженні;
nI - ефективність первинних (режимно-технологічних) заходів
скорочення викиду;
nII - ефективність вторинних заходів (азотоочисної
установки).

Значення узагальненого показника емісії оксидів азоту під час
спалювання природного газу за різними технологіями без урахування
заходів щодо скорочення викиду NO визначаються згідно з
X
таблицею 1.

Таблиця 1. Узагальнені показники емісії
(питомі викиди) NO для установок спалювання
X
на природному газі, г/ГДж (без урахування
методів зниження)

------------------------------------------------------------------
| Введена теплова потужність | Показник емісії NO , |
| | X |
| | г/ГДж |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю | 100 |
|більше 50 МВт | |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю не | 95 |
|більше 50 МВт | |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю не | 90 |
|більше 10 МВт | |
------------------------------------------------------------------

Під час роботи установки спалювання на низькому навантаженні
зменшується температура процесу горіння палива, завдяки чому
скорочується викид оксидів азоту. Ступінь зменшення викиду NO при
X
цьому визначається за емпіричною формулою:

z
fH = (Qф/QH) , (4)

де fH - ступінь зменшення викиду оксидів азоту під час роботи
на низькому навантаженні;
Qф - фактична введена теплова потужність установки
спалювання, МВт;
QH - номінальна введена теплова потужність установки
спалювання, МВт;
z - емпіричний коефіцієнт, який залежить від виду установки
спалювання, її потужності.

Введена теплова потужність - це енергетичний вміст палива,
введеного в установку спалювання для одержання установленої
вихідної потужності, за одиницю часу. Визначається як добуток
нижчої робочої теплоти згоряння палива на витрату введеного палива
і вимірюється у МВт.
За відсутності даних про витрату палива та його калорійність
замість відношення Qф/QH можна брати відношення фактичної та
номінальної паропродуктивностей установки спалювання або
відношення кількості відпущеного тепла (Гкал) за певний період
часу до добутку номінальної теплопродуктивності (Гкал/год.) на
кількість годин роботи установки спалювання за той же час.
Емпіричний коефіцієнт z визначається під час випробувань
установки спалювання. За їх відсутності значення z береться з
таблиці 2.

Таблиця 2. Значення емпіричного коефіцієнта z

------------------------------------------------------------------
| Теплова потужність | Природний газ |
| (паропродуктивність) котельної | |
| установки | |
|--------------------------------------+-------------------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю | 1,25 |
|більше 50 МВт | |
|--------------------------------------+-------------------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю | 0,45 |
|не більше 50 МВт | |
|--------------------------------------+-------------------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю | 0,35 |
|не більше 10 МВт | |
------------------------------------------------------------------

Первинні (режимно-технологічні) заходи спрямовано на
зменшення утворення оксидів азоту в топці або камері згоряння
котла. До цих заходів належать: використання малотоксичних
пальників, ступенева подача повітря та палива, рециркуляція
димових газів тощо. Значення ефективності застосування первинних
заходів nI, окремих та їх комбінацій, визначаються за результатами
випробувань котла після їх впровадження і затверджуються
відповідними актами. Орієнтовні значення ефективності первинних
заходів зменшення викиду оксидів азоту наведено в таблиці 3.

Таблиця 3. Ефективність первинних
заходів nI скорочення викиду NO
X

------------------------------------------------------------------
| Тип первинних заходів | Ефективність nI |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Малотоксичні пальники | 0,20 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Ступенева подача повітря | 0,30 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Подача третинного повітря (ПТП) | 0,20 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Рециркуляція димових газів (РДГ) | 0,10 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Малотоксичні пальники + ступенева подача | 0,45 |
|повітря | |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Малотоксичні пальники + ПТП | 0,40 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Малотоксичні пальники + РДГ | 0,30 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Ступенева подача повітря + ПТП | 0,45 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Ступенева подача повітря + РДГ | 0,40 |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Малотоксичні пальники + ступенева подача | 0,50 |
|повітря + РДГ | |
|----------------------------------------------+-----------------|
|Малотоксичні пальники + ступенева подача | 0,60 |
|повітря + ПТП | |
------------------------------------------------------------------

4.2. Оксид вуглецю CO
Утворення оксиду вуглецю CO є результатом неповного згоряння
вуглецю органічного палива. При зменшенні потужності установки
спалювання концентрація CO в димових газах зростає.
За відсутності постійних вимірювань концентрації CO валовий
викид оксиду вуглецю визначається за формулами (1) і (2).
Для конкретного котла може бути визначено специфічний
показник емісії оксиду вуглецю на основі актів випробувань
теплосилової установки.
У разі відсутності таких даних показник емісії оксиду
вуглецю, k , г/ГДж, під час спалювання природного газу береться
CO
2
з таблиці 5.

Таблиця 5. Узагальнені показники емісії
(питомі викиди) CO для установок спалювання
на природному газі різної потужності,
г/ГДж (за відсутності мехнедопалу)

------------------------------------------------------------------
|Теплова потужність (паропродуктивність) котельної| Показник |
| установки |емісії, г/ГДж |
|-------------------------------------------------+--------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю більше | 17 |
|50 МВт | |
|-------------------------------------------------+--------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю не більше | 24,7 |
|50 МВт | |
|-------------------------------------------------+--------------|
|Котел з введеною тепловою потужністю не більше | 7,9 |
|10 МВт | |
------------------------------------------------------------------

4.3. Діоксид вуглецю CO
2
Діоксид вуглецю (вуглекислий газ CO належить до парникових
2
газів і є основним газоподібним продуктом окислення вуглецю
органічного палива. Обсяг викиду CO безпосередньо пов'язаний із
2
вмістом вуглецю в паливі та ступенем окислення вуглецю палива в
установці спалювання.
Показник емісії діоксиду вуглецю, k , г/ГДж, під час
CO
2
спалювання органічного палива визначається за формулою

r 6
k 44 C 10
CO = ---- ----- ----- e = 3,67 k e , (7)
2 12 100 r C C C
Q i

r
де C - масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %;
r
Q i - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг;
e - ступінь окислення вуглецю палива;
C
k - показник емісії вуглецю палива, г/ГДж.
C
Масовий вміст вуглецю в паливі визначається на основі
елементного аналізу палива, що спалюється. Для газоподібного
палива його може бути визначено, якщо відомий об'ємний вміст
компонентів газоподібного палива (додаток Б). За відсутності даних
про склад природний газу, що спалюється, слід користуватися даними
додатка В.
Специфічний показник емісії вуглецю k , г/ГДж - це відношення
C
вмісту вуглецю палива до його теплоти згоряння:

r 6
C 10
k = ----- ----- , (8)
C 100 r
Q i

r
де C - масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %;
r
Q i - нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг.

За відсутності даних про вміст вуглецю в паливі та його
теплоту згоряння необхідно користуватись узагальненим показником
емісії вуглецю, що становить 15300 г/ГДж.

4.4. Азоту оксид (i) N O
2
Азоту оксид (або оксид азоту (I) N O належить до парникових
2
газів. За відсутності постійних вимірювань концентрації N O
2
валовий викид азоту оксиду визначається за формулою (2). Значення
узагальненого показника емісії N O для котлів на природному газі
2
становить 0.1 г/ГДж.

4.5. Метан CH
4
Метан CH також належить до парникових газів. Утворення
4
метану під час спалювання органічного палива в котлах дуже
незначне. Воно пов'язане з неповним згорянням органічного палива і
зменшується з підвищенням температури згоряння та масштабу котла.
За відсутності прямих вимірювань валовий викид метану визначається
за формулою (2). Значення узагальненого показника емісії метану
при спалюванні природного газу становить 1,0 г/ГДж.


Додаток А
(довідковий)


ВИЗНАЧЕННЯ
об'єму сухих димових газів


Питомий об'єм сухих димових газів, які утворюються під час
повного згоряння палива, визначається на підставі даних про
масовий елементний склад робочої маси палива та витрати повітря
для його спалювання відповідно до стехіометричних співвідношень
між паливом та повітрям. Для газоподібного палива перерахунок
об'ємного вмісту його компонентів (індивідуальних газів) у масовий
вміст хімічних елементів горючої маси наведено у додатку Б. За
відсутності інформації про елементний склад палива можна
використовувати дані додатка В або відповідну довідкову
літературу.

Під час спалювання палива можливе його неповне згоряння,
насамперед механічний недопал, внаслідок чого до викидів твердих
частинок та шлаку потрапляють горючі речовини, головним чином
вуглець.

взг
Масовий вміст вуглецю C , який згоряє, % на робочу масу,
r
виражається через масовий вміст вуглецю в паливі C за формулою:

взг r
C = e C , (А.1)
c

де e - ступінь окислення вуглецю палива;
c
r
C - масовий вміст вуглецю в паливі на робочу масу, %.

Для природного газу рекомендоване значення e становить
c
0,995.
Під час спалювання 1 кг робочої маси палива з урахуванням
o
механічного недопалювання питомий об'єм сухих димових газів v ,
дг
нм.куб./кг (за відсутності в них кисню) визначається за
формулою (1):

o взг r
v = 0,01 (1,866 C + 0,8 N ) + v , (А.2)
дг 2 N пов
2

взг
де C - масовий вміст вуглецю палива, що згорів, на робочу
масу, %;
r
N - масовий вміст азоту в паливі на робочу масу, %;
v - питомий об'єм азоту повітря, необхідного для горіння
N пов
2
палива, нм.куб./кг.

---------------
(1) Тепловой расчет котельных агрегатов (нормативный
метод)/Под ред. Н.В.Кузнецова, В.В.Митора, И.Е.Дубровского,
Э.С.Карасиной. - М.: Энергия, 1973. - 295 с.

Питомий об'єм азоту v , нм.куб./кг, в повітрі, яке
N пов
2
необхідне для спалювання палива, визначається за формулою

v = 3,762v , (А.3)
N пов 02
2

де v - питомий об'єм кисню, необхідного для проходження
02
стехіометричних реакцій окислення, нм.куб./кг.

Питомий об'єм кисню v , нм.куб./кг, необхідного для
02
проходження стехіометричних реакцій окислення,

взг r r
v = 0,01 (1,866 C + 5,56 H - 0,7 O ), (А.4)
02

взг
де C - масовий вміст вуглецю палива, що згорів, на робочу
масу, %;
r
H - масовий вміст водню в паливі на робочу масу, %,
r
O - масовий вміст кисню в паливі на робочу масу, %.

Константи в рівняннях (А.3)-(А.5) є стереометричними
множниками. o
Густина сухих димових газів p визначається як відношення
дг
o
питомої маси сухих димових газів m до питомого об'єму сухих
дг
o
димових газів v (під час спалювання 1 кг робочої маси палива).
дг
Питома маса сухих димових газів визначається за відсутності в них
кисню та водяної пари, яка утворилася в результаті випарювання
вологи палива та окислення водню.
o
Густина сухих димових газів m , кг/нм.куб., визначається за
дг
формулою:
o o o
p = m /v , (А.5)
дг дг дг
о
де m - питома маса сухих димових газів, кг/кг;
дг
o
v - питомий об'єм сухих димових газів, нм.куб./кг.
дг
o
Питома маса сухих димових газів m , кг/кг, вираховується за
дг
формулою:

o взг r
m = 0,01 (3,664 C + 1,000 N ) + 4,70 v , (А.6)
дг 02

взг
де C - масовий вміст вуглецю палива, що згоряє, на робочу
масу, %;
r
N - масовий вміст азоту в паливі на робочу масу, %;
v - питомий об'єм кисню, необхідного для проходження
02
стехіометричних реакцій окислення, нм.куб./кг.
o
Одержане значення v за відсутності кисню в сухих димових
дг
газах (коефіцієнт надлишку повітря a = 1) може бути приведене до
стандартного вмісту кисню в сухих димових газах, наприклад до
3 або 6 %, за допомогою рівняння:

o 21
v = v ---------- , (А.7)
дг дг 21 - O
2сс

де v - питомий об'єм сухих димових газів, приведений до
дг
стандартного вмісту кисню в димових газах, нм.куб./кг;
o
v - питомий об'єм сухих димових газів при O = 0%,
дг 2
нм.куб./кг;
O - стандартний об'ємний вміст кисню в сухих димових
2cc
газах, %.


Додаток Б
(довідковий)


ПЕРЕРАХУНОК
характеристик газоподібного палива


Для газоподібного палива, як правило, відомі його об'ємні
характеристики:
- склад - метан (CH ), етан (C H ), пропан (C H ), бутан
4 2 6 3 8
(C H ), пентан (C H ) та більш важкі вуглеводні, азот (N ),
4 10 5 12 2
сірководень (H S), оксид (CO) і діоксид (CO ) вуглецю;
2 2
- теплота згоряння;
- об'ємна витрата;
- об'єм використаного палива за певний проміжок часу.

У додатку А для визначення величин викидів та питомого об'єму
використовуються масові характеристики палива - масовий елементний
склад, масова теплота згоряння, маса використаного палива. Тому
для газоподібного палива об'ємні характеристики необхідно
перерахувати в масові.

Питома маса кожного індивідуального газу в сухому стані
газоподібного палива визначається за формулами:

m = 0,716 x 0,01(CH ) , (Б.1)
CH 4 v
4

m (Б.2)
C H = 1,342 x 0,01(C H ) ,
2 6 2 6 v

m (Б.3)
C H = 1,967 x 0,01(C H ) ,
3 8 3 8 v

m (Б.4)
C H = 1,716 x 0,01(C H ) ,
4 10 4 10 v

m (Б.5)
C H = 1,716 x 0,01(C H ) ,
5 12 5 12 v

m (Б.6)
C H = 1,716 x 0,01(C H ) ,
6 14 6 14 v

m (Б.7)
C H = 1,716 x 0,01(C H ) ,
6 6 6 6 v

m = 1,716 x 0,01(N ) , (Б.8)
N 2 v
2

m = 1,716 x 0,01(H S) , (Б.9)
H S 2 v
2

m = 1,716 x 0,01(CO) , (Б.10)
CO v

m = 1,716 x 0,01(CO ) , (Б.11)
CO 2 v
2

де m - питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм.куб.
i
сухого палива, кг/нм.куб.;
(i) - об'ємний вміст i-го індивідуального газу, %.
v

Густина сухого газоподібного палива pH, кг/нм.куб. за
нормальних умов визначається як сума питомих мас індивідуальних
газів, що входять до складу палива:

pH = (сума) m + m + m + m + M , (Б.12)
C H N H S CO CO
p q 2 2 2

де m - питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм.куб.
i
сухого палива при нормальних умовах, кг/нм.куб.;
m - питома маса вуглеводню C H , який складається з
C H p q
p q
p атомів вуглецю та q атомів водню за нормальних умов, кг/нм.куб.

Масовий елементний склад сухого газоподібного палива
визначається за формулами:

daf 100 12p
C = --- (сума) ------- m + 0,429 m + 0,273 m ), (Б.13)
pH 12p + q C H CO CO
p q 2

daf 100 12p
H = --- (сума) ------- m + 0,059 m ), (Б.14)
pH 12p + q C H H S
p q 2

daf 100
H = --- m , (Б.15)
pH N
2

daf 100
H = --- (0,941 m ), (Б.16)
pH H S
2

daf 100
O = --- (0,571 m + 0,727 m ), (Б.17)
pH CO CO
2
daf
де C - масовий вміст вуглецю в паливі на горючу масу, %;
daf
H - масовий вміст водню в паливі на горючу масу, %;
daf
N - масовий вміст азоту в паливі на горючу масу, %;
daf
S - масовий вміст сірки в паливі на горючу масу, %;
daf
O - масовий вміст кисню в паливі на горючу масу, %;

pH - густина сухого газоподібного палива за нормальних умов,
кг/нм.куб.;
m - питома маса i-го індивідуального газу в 1 нм.куб. сухого
i
газоподібного палива, кг/нм.куб.

Для перерахунку об'ємної витрати газоподібного палива в
масову використовують формулу:

b = b pH, (Б.18)
v

де b - масова витрата газоподібного палива, кг/с;
b - об'ємна витрата газоподібного палива при нормальних
v
умовах, нм.куб./с;
H - густина газоподібного палива при нормальних умовах,
кг/нм.куб.
Маса використаного газоподібного палива B, m, за проміжок
часу P та масова теплота згоряння розраховуються за формулами:

B = B pH, (Б.19)
v
r r
Q i = Q iv/pH, (Б.20)

де B - об'єм використаного газоподібного палива за проміжок
v
часу P при нормальних умовах, тис. нм.куб.;
r
Q i - масова нижча теплота згоряння газоподібного палива,
МДж/кг;
r
Q iv - об'ємна нижча теплота згоряння газоподібного палива
при нормальних умовах, МДж/нм.куб.;
pH - густина газоподібного палива за нормальних умов,
кг/нм.куб.


Додаток В
(довідковий)


СКЛАД
і характеристики різних видів природного газу


У таблиці В.1 наведено орієнтовний склад (об'ємні частки в
сухому газі, %), теплоту згоряння та густину природного газу, який
постачається з двох газопроводів: Уренгой-Ужгород та Середня
Азія-Центр

Джерело інформації: Энергетическое топливо СССР (ископаемые
угли, горючие сланцы, мазут и горючий природный газ): Справочник /
В.С.Вдовченко, М.И.Мартынова, Н.В.Новицкий, Г.Д.Юшина. - М.:
Энергоатомиздат, 1991 - 184 с.

Таблиця В.1. Характеристики природного
газу для різних газопроводів

----------------------------------------------------------------------------------
|Газопровід|CH , |C H ,|C H ,|C H |C H ,|CO ,|N , |H S,| d | p , |
| | 4 | 2 6 | 3 8 | 4 10,| 5 12 | 2 | 2 | 2 | Qi | n |
| | % | % | % | % | % | % | % | % |МДж/нм.куб.|кг/нм.куб.|
|----------+-----+-----+-----+------+------+----+----+----+-----------+----------|
|Уренгой- |98.90|0.12 |0.011|0.01 |0.00 |0.06|0.90|0.00| 33.08 |0.723 |
|Ужгород | | | | | | | | | | |
|----------+-----+-----+-----+------+------+----+----+----+-----------+----------|
|Середня |94.29|2.80 |0.73 |0.15 |0.03 |1.00|1.00|0.00| 34.21 |0.764 |
|Азія-Центр| | | | | | | | | | |
----------------------------------------------------------------------------------