ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ У СПРАВАХ МІСТОБУДУВАННЯ І АРХІТЕКТУРИ ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92** ( Із змінами, внесеними наказом Мінінвестбуду України від22 січня 1993 року N 8, наказами Мінбудархітектури України від23 червня 1993 року N 91, від 17 грудня 1993 року N 231, наказамиДержкоммістобудування України від 29 квітня 1996 року N 73, від11 березня 1997 року N 33, від 25 вересня 1997 року N 164( v0164241-97 ), наказами Держбуду України від 25 листопада 1997року N 29, від 2 лютого 1999 року N 21, від 16 вересня 1999 рокуN 227, від 11 квітня 2001 року N 89, від 18 липня 2001 рокуN 145 ) ( Додатково див. Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва N 457 ( v0457661-08 ) від 13.10.2008 ) ( Додатково див. Лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва N 10/23-590 ( v_590661-09 ) від 10.04.2009 ) В частині споруд транспорту замінений ДБН В.2.3-5-2001 Державні будівельні норми "Містобудування. Планування ізабудова міських і сільських поселень" поширюються на проектуваннянових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселеньУкраїни. Ці норми обов'язкові для органів державного управління,місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установнезалежно від форм власності та відомчого підпорядкування,громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування,будівництво і благоустрій на території міських і сільськихпоселень. Дані норми розраховані на перехідний період - до розробкизагальної концепції нормативної бази України в галузімістобудування і капітального будівництва. При проектуванні поселень України поряд з положеннями цихнорм слід також керуватися СанПіНом "Планування і забудованаселених місць України", ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудовасільських поселень", вимогами інших чиннихнормативно-інструктивних документів. 1 Загальні Положення 1.1 Проектування міських і сільських поселень повиннеґрунтуватися на законах України, які мають основне значення длямістобудування, і регіональних програмах щодо вирішеннянайважливіших соціальних, екологічних та економічних проблем. 1.2 Міські та сільські поселення треба проектувати якелементи єдиної системи розселення України з урахуваннямтериторіально-адміністративного поділу, соціально-економічного іприродно-містобудівного районування. Фізико-географічне і містобудівне районування територіїУкраїни наведені у додатках 1.1, 1.2. 1.3 Основою проектування, планування і забудови міських ісільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепціяїх соціально-економічного розвитку, яка забезпечить реалізаціюправ і свобод населення відповідно до Конституції України( 254к/96-ВР ). Концепція повинна розглядатися на альтернативній основі і дозатвердження розглядатися й обговорюватися професіональними тагромадськими організаціями, жителями населених пунктів. 1.4 Розвиток системи розселення повинен спиратися на тумережу міських і сільських поселень, яка склалася, включаючиагломерації існуючі і ті, що формуються. Проектування новихпоселень передбачається у зв'язку з потребою розміщення новихпромислових підприємств, розробки корисних копалин тощо, а також узв'язку з виселенням населення із зон катастроф, які відбулися,або потенціальних, зон екологічних лих та ін. Примітка. Розміщення дачних поселень та садівницькихтовариств у приміських зонах передбачається на землях, які неможуть бути використані для перспективного територіальногорозвитку міських і сільських поселень. 1.5 Міські та сільські поселення залежно від проектноїкількості населення на розрахунковий термін поділяються на групи(таблиця 1.1). 1.6 Для забезпечення територіальних умов розвитку міст надовгострокову перспективу, а також розміщення і будівництваспоруд, пов'язаних з функціонуванням міського господарства, требана прилеглих до міста територіях виділяти приміські зонибагатофункціонального призначення. У їхньому складі треба виділятитериторії зелених зон міст, призначених для організації відпочинкунаселення, поліпшення мікроклімату, стану атмосферного повітря ісанітарно-гігієнічних умов. Приміську зону слід проектувати одночасно з генеральнимпланом міста як єдиний господарський і планувальний комплекс зрозробкою пропозицій, спрямованих на економічний ісоціально-культурний її розвиток і структурно-територіальнуорганізацію. Таблиця 1.1 ------------------------------------------------------------------| Групи поселень | Населення, тис.чол. || |--------------------------------|| | міст | сільських || | | поселень ||-------------------------------+---------------+----------------||Найзначніші (крупніші) |Понад 1000 | ||-------------------------------+---------------+----------------||Значніші (крупні) |Понад 500 до |Понад 5 Понад 3 || |1000 |до 5 ||-------------------------------+---------------+----------------||Великі |Понад 250 до |Понад 1 до 3 || |500 |Понад 0,5 до 1 ||-------------------------------+---------------+----------------||Середні |Понад 100 до |Понад 0,2 до 0,5|| |250 Понад 50 до| || |100 | ||-------------------------------+---------------+----------------||Малі*) |Понад 20 до 50 |Понад 0,05 до || |Понад 10 до 20 |0,2 До 0,05 - || |До 10 | ||----------------------------------------------------------------||--------------- || *) До групи малих міст входять селища міського типу |------------------------------------------------------------------ 1.7 Рівень соціально-економічного розвитку поселення, щопроектується, визначається з урахуванням пріоритетності соціальнихта екологічних критеріїв на основі комплексної оцінки території,виходячи з повного розкриття потенціальних ресурсних можливостей іпотреб населення, планів соціально-економічного розвитку даногопоселення. При цьому треба встановити види діяльності, розвитокяких повинен бути стимульований, припинений або обмежений упоселенні, що проектується, або в групі взаємопов'язаних поселень,а також визначити зрушення у галузевій структурі існуючогокомплексу за кількістю зайнятих і змін у функціональномувикористанні території. Розвиток соціальної інфраструктури повиненбути намічений, виходячи із забезпечення цільових показниківжиттєвих умов. 2 Загальна організація міських і сільських поселень Функціонально-планувальна структура міських поселень 2.1 Територія міста за функціональним призначенням іхарактером використання поділяється на сельбищну, виробничу, вт.ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну. 2.2 До сельбищної території входять ділянки житловихбудинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч.навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів бездослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна ітранспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари,інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування. 2.3 Виробнича територія призначена для розміщення промисловихпідприємств і пов'язаних з ними виробничих об'єктів, у т.ч.комплексів наукових установ з дослідними підприємствами,комунально-складських об'єктів, підприємств з виробництва тапереробки сільськогосподарських продуктів; санітарно-захисних зонпромислових підприємств; об'єктів спецпризначення (для потребоборони); споруд зовнішнього транспорту і шляхів позаміського йприміського сполучення внутрішньоміської вулично-дорожної ітранспортної мережі; ділянок громадських установ і місцьзагального користування для населення, що працює на підприємствахміста. Примітка. Промислові підприємства, які не виділяють унавколишнє середовище екологічно шкідливих, токсичних,пилоподібних і пожежонебезпечних речовин, не створюють підвищенихрівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, невимагають під'їзних залізниць, допускається розміщувати у межахсельбищних територій або поблизу них з дотриманнямсанітарно-гігієнічних і протипожежних вимог. 2.4 До ландшафтно-рекреаційної території входять озеленені йводні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а такожінші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входитипарки, лісопарки, міські ліси, ландшафти, що охороняються, землісільськогосподарського використання та інші угіддя, які формуютьсистему відкритих просторів; заміські зони масового короткочасногоі тривалого відпочинку, міжселищні зони відпочинку; курортні зони(у містах і селищах, що мають лікувальні ресурси). 2.5 Удосконалення і розвиток планувальної структури містаслід пов'язувати з історичною зоною міста, йогоісторико-архітектурним опорним планом і зонами охорони пам'ятокісторії, культури і природи (розділ 11). 2.6 Для забезпечення необхідних функціональних зв'язків місцьрозселення з місцями прикладення праці й відпочинку, установамикультурно-побутового обслуговування, а також для зниження витратчасу на пересування населення слід формувати відносно стійкийтрудовий баланс проживаючих і працюючих у межах основнихструктурно-планувальних елементів міста (планувальних районів,зон). Примітка. Функціональну організацію, величину, місткість,межі основних структурно-планувальних елементів міста, кількістьостанніх треба визначати, виходячи з місцеположення і концентраціїосновних функцій. У малих, середніх і великих містах з компактною планувальноюструктурою працезбалансованості треба досягти у масштабі всьогоміста. 2.7 При визначенні місткості основних структурних одиницьміста - планувальних районів у великих і значних містах - требаорієнтуватися на такі показники: кількість населення повиннастановити від 100 до 300 тис.чол.; трудящих у містоутворюючомукомплексі - від 30 до 100 тис.чол.; у містах, які характеризуютьсявеликим розчленуванням планувальної структури, особливо у містахдобувної промисловості (які формуються на базі окремихтериторіальне закріплених виробництв і розселення - шахт, колишніхшахтарських селищ та ін.), населення планувального районустановить від 50 до 120 тис.чол. У найзначніших містах з кількістю населення понад 1 млн.жителів за наявності потужних комплексів машинобудування і важкоїіндустрії, зосереджених у великих промислових виробничих зонах,треба формувати праце- і соціально збалансованісельбищно-виробничі утворення - планувальні зони, кількістьнаселення яких не повинна перевищувати 450-900 тис.чол. 2.8 Формування планувальних зон у найзначніших містах знаселенням понад 1 млн. жителів треба здійснювати шляхом поєднаннякомплексних сельбищно-виробничих районів з високим ступенемпрацезбалансованості, сельбищних, промислових районів зформуванням багатофункціональних центрів прикладення праці таобслуговування. 2.9 Для досягнення високого соціально-економічного ефектуформування планувальної структури міста треба прагнути докомпактного розвитку його плану, що досягається підвищеннямінтенсивності використання території під основні функції. Прицьому треба враховувати неоднорідність функціонально-планувальнихякостей міських територій, які значною мірою визначаються різноюінтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортноїдоступності. Цінність ділянки міської території треба визначати заоцінками її доступності відносно житлових районів, місцьприкладення праці, установ обслуговування загальноміськогозначення, місць масового відпочинку з урахуванням їх розміщення узонах різної містобудівної якості (додаток 2.1). 2.10 У містах із складними інженерно-геологічними умовамитреба передбачати у межах їх територій або у приміських зонахмайданчики для розміщення частини населення цих міст при раптовихкатастрофах, повені тощо. Там же слід передбачити комплексінженерного обладнання для забезпечення тимчасового проживаннянаселення. Система громадських центрів міст 2.11 У межах основних структурно-планувальних елементів містатреба передбачати території для розміщення об'єктів і установкультурно-побутового обслуговування населення. Місця їхконцентрації формуються як громадські центри різних рівнів. Кількість, склад, розміщення громадських центрів у планіміста приймаються з урахуванням його величини,функціонально-планувальної структури, історичних особливостейформування міського плану, ландшафтно-природних особливостей, атакож ролі міста у системі розселення. Примітка. У найзначніших містах на в'їздах треба розміщуватигромадські центри для обслуговування населення приміської зони. 2.12 Загальноміський центр треба розглядати як просторовусистему, до складу якої, крім центрального ядра і прилеглоїцентральної зони, входять взаємозв'язані з ним центри найбільшвеликих планувальних районів, зон або іншихструктурно-планувальних елементів. Залежно від розмірів і планувальної організаціїзагальноміського центру треба у його межах створювати системувзаємозв'язаних громадських просторів з виділенням головної площі,вулиці, пішохідних вулиць і зон. 2.13 При визначенні площі загальноміського центру і його ядратреба враховувати кількість населення, адміністративне значення,масштаби територіального розвитку міста, місцеві містобудівні йприродні умови. Для визначення площі громадських територій загальноміськогоцентру і його ядра треба орієнтуватися на питомий показник5-8 кв.м/люд., виходячи із перспективної кількості населенняміста. Примітка 1. У південних містах, розташованих у IIIБ і IVБкліматичних підрайонах, треба прагнути до зниження показникавитрачання територій (до 4 кв.м/люд.), крім зон підвищеноїсейсмічності. Примітка 2. У містах IIВ і IIIВ кліматичних підрайонів, умалих і курортних містах питомий показник може бути збільшений на15-30%, але становити не більше 10-12 кв.м/люд. Питома вага території для системи загальноміського центру ійого основних елементів у балансі територій міста і центрустановить, відсотків: ------------------------------------------------------------------|Центр міста (від площі міста) |3,5-5,0 для найзначніших і || |значних міст 6,0-8,0 для || |інших груп міст ||--------------------------------+-------------------------------||Ядро центру міста (від площі |30-35 для усіх категорій міст ||центру) | ||--------------------------------+-------------------------------||Громадські території у ядрі |70 і більше ||центру (від площі центру) | |------------------------------------------------------------------ Інтенсивність освоєння ядра центру, ефективна з точки зорумістобудівної цінності, наведена у таблиці 2.1. Таблиця 2.1 ------------------------------------------------------------------| Територія за функціональним | Щільність, люд./га || призначенням | ||-------------------------------+--------------------------------||Сельбищна |110-150 проживаючих ||-------------------------------+--------------------------------||Житлова |400-500 проживаючих ||-------------------------------+--------------------------------||Виробнича |450-500 працюючих ||-------------------------------+--------------------------------||Громадських установ |150-200 працюючих |------------------------------------------------------------------ 2.14 Загальноміський центр треба розвивати якполіфункціональну систему, яка має такі функції: управління;громадську, ділову, культурно-освітню й культурно-видовищнудіяльність; торгівлю; громадське харчування, побутове й комунальнеобслуговування; зв'язок, транспорт, житло, відпочинок, туризм. До складу загальноміського центру можуть входитифункціональні об'єкти науково-виробничої діяльності, охорониздоров'я, за винятком лікарень, диспансерів та інших установ, якіпотребують розміщення в окремих зонах. 2.15 У системі загальноміського центру, виходячи з йогофункціональної структури, у зонах концентрації установ відповіднихфункцій треба формувати громадські комплекси (центри) моно- абополіфункціонального профілю. Найважливіші в архітектурно-планувальному відношеннімонофункціональні комплекси (центри) формуються важливимиустановами і відповідними будинками і спорудами. До них належать:адміністративні (державні, обласні, міські) комплекси, значніділові, інформаційні, культурно-освітні, видовищні, меморіальні,торговельні та ін., - їх треба розміщувати у межах центральногопланувального району в ядрі центру і насичувати супутнімифункціями. Поліфункціональні комплекси (центри) слід формувати діловими,торговельними, культурно-видовищними установами і розміщувати як уцентральному ядрі, контактній до нього зоні на в'їздах у ядро абозагальноміський центр, у центральному планувальному районі (зоні),так і на головних осях інших планувальних районів (зон) міста. При формуванні поліфункціональних комплексів (центрів)загальноміського значення у периферійних планувальних районах(зонах) до них повинні входити адміністративно-управлінські танауково-дослідні установи, пов'язані з розташованими поблизупромислово-виробничими об'єктами. Спеціалізовані центри, які створюються на основі спортивних,рекреаційно-оздоровчих, лікувальних, навчально-наукових,науково-виробничих та інших установ і об'єктів, які не потребуютьвеликих територій, можуть формуватися у будь-якому планувальномурайоні (зоні) міста. Ті з них, які для свого розвитку потребуютьвеликих майданчиків, треба розміщувати у периферійних планувальнихрайонах (зонах), на в'їздах у місто і у приміській зоні. 2.16 При створенні центрів периферійних планувальних районів(зон) площі їхніх земельних ділянок повинні визначатися виходячиіз загального розрахунку потреби у громадських територіях,наведених у п. 2.13. При формуванні їх у комплексі з одним ізцентрів житлового, рекреаційного або промислово-виробничого районупитомий розмір земельної ділянки останнього допускаєтьсязбільшувати, але не більше як на 30%. При формуванні житлових районів у центральній зоні їхнігромадські центри треба розглядати у загальній системізагальноміського центру. Територіально-планувальна організація сільських поселень 2.17 Територія сільського населеного пункту за функціональнимпризначенням повинна поділятися на сельбищну й виробничу. До сельбищної території входять житлові території, ділянкиустанов і підприємств обслуговування, парки, сквери, бульвари,вулиці, проїзди, майданчики для стоянки автомашин, водойми. До виробничих територій входять зони і ділянки підприємств звиробництва й переробки сільськогосподарської продукції, ремонту,технічного обслуговування і зберігання сільськогосподарських машині автомашин, дільниці комунально-складських та інших об'єктів,дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомашин, іншітериторії. Примітка. До території сільського населеного пункту входятьсельбищні та виробничі території, а також присадибні ділянки,включаючи землі фермерських та індивідуальних господарств,майданчики населеного пункту. 2.18 При реконструкції сільських населених пунктів слідпередбачати: поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя населення шляхомупорядкування функціонального зонування, яке склалося, виносусільськогосподарських підприємств у виробничу зону, виносутранзитних автодоріг, заходів щодо захисту від повені, зсувів,підтоплення підґрунтовими водами тощо; упорядкування і благоустрій мережі вулиць і проїздів примаксимально можливому збереженні планувальної структури, якасклалася; удосконалення забудови на основі збереження існуючихкапітальних і придатних для тривалої експлуатації будинків іспоруд, поступової заміни старого житлового фонду; забезпечення найсприятливіших умов для ведення усіх формсільськогосподарської діяльності, включаючи оренду, фермерське,особисте підсобне господарство, усіма жителями, у т. ч. і тими,які проживають у безсадибних житлових будинках; поліпшення культурно-побутового обслуговування і створеннягромадського центру в результаті будівництва установ іпідприємств, яких не вистачає; підвищення ефективності використання території населеногопункту за рахунок освоєння гулящих земель, непридатних длясільськогосподарського використання; інженерне обладнання, зовнішній благоустрій та озелененнятериторії. 2.19 Громадський центр сільського населеного пункту є йогоосновним структурним елементом, до якого входять головні установиуправління і культурно-побутового обслуговування, а також площадля проведення масових громадських заходів. Площа громадського центру (без урахування парку і площиннихспортивних установ) визначається з розрахунку 8-12 кв.м на одногожителя (великі показники - для малих сіл). Територію громадського центру треба зонувати зафункціональним призначенням установ і підприємств, які слідрозміщувати. 2.20 3 метою створення сприятливого сприймання забудовигромадського центру сільського населеного пункту (1-2 поверхи) іоптимального співвідношення між висотою будинків і довжиною площі1:6-1:8 відкритий простір треба передбачати не більше 0,15 га умалих населених пунктах і 0,5-0,6 га - у значних. Розмір вільного майданчика з твердим покриттям для проведеннямасових громадських заходів слід приймати 700-750 кв.м на1000 жителів. 2.21 У значних населених пунктах, де в громадському центрірозміщуються будинки культурно-побутових установ, які мають нетільки внутрішньосільське, але й міжселищне значення, установищоденного обслуговування можуть розміщуватися у підцентрах - зурахуванням нормативних радіусів обслуговування на шляхупішохідного руху до виробничої зони і громадського центру. 3 Сельбищна територія 3.1 Архітектурно-планувальну організацію сельбищної територіїтреба здійснювати відповідно до розміру і структури поселень,пов'язуючи з іншими видами територій - виробничою іландшафтно-рекреаційною. У межах сельбищної території требапередбачати формування взаємозв'язаних зон громадських центрів,житлової забудови, озеленених територій загального користування,нешкідливих місць прикладення праці, а також магістральної тавуличної мережі. 3.2 Для попереднього визначення потреби у сельбищнійтериторії приймають укрупнені показники за таблицею 3.1. Таблиця 3.1 ------------------------------------------------------------------| Середня поверховість забудови | Територія на 1000 люд./га ||-------------------------------+--------------------------------||9 і більше | 7 ||-------------------------------+--------------------------------||4-8 | 8 ||-------------------------------+--------------------------------||До 3 без земельних ділянок | 10 ||-------------------------------+--------------------------------||Те саме, із земельними | 20 ||ділянками | ||-------------------------------+--------------------------------||1-2 у сільських поселеннях | 50 |------------------------------------------------------------------ При визначенні розміру сельбищної території слід виходити зпотреби кожної сім'ї в окремій квартирі або будинку. Розрахунковажитлова забезпеченість визначається диференційовано для міст уцілому та їх районів на підставі прогнозних даних про середнійрозмір сім'ї з урахуванням застосовуваних типів житлових будинків,планувальних обсягів житлового будівництва, частки фонду, якийстворюється за рахунок коштів населення. 3.3 Розміщення нового житлового будівництва у містах повиннепередбачатися як на вільних територіях, так і в районахреконструкції. Архітектурно-планувальну організацію районівжитлового будівництва треба здійснювати з урахуванняммістобудівних умов, відповідно до їх місцеположення відносноцентру міста; основних архітектурно-планувальних осей і вузлів(існуючих або тих, що проектуються); пам'яток архітектури,культури, заповідних зон; навколишньої забудови з урахуванням їїхарактеру, поверховості; природного оточення. Примітка. У складних геологічних умовах нове житловебудівництво слід розміщувати переважно на найбільш придатних длязабудови територіях з урахуванням містобудівних умов. 3.4 Садибну забудову*) у містах слід розміщувати: у межах міста переважно на вільних територіях, включаючиділянки, які раніше вважалися непридатними для будівництва, натериторіях реконструйованої забудови, існуючої індивідуальноїсадибної забудови і тієї, що зберігається, враховуючи необхідністьзбереження характеру міського середовища, що склалося; у приміських зонах на резервних територіях, що входять у межуміста, за винятком зелених зон; у нових селищах і тих, щорозвиваються, розміщених у межах 30-40-хвилинної транспортноїдоступності. --------------- *) Забудова, яка передбачає розміщення малоповерхового, якправило, житлового будинку на присадибній ділянці, а також така,що забезпечує можливість ведення прибудинкового господарствавідповідно до правил, установлених місцевою адміністрацією. Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів 3.5 У межах сельбищної території формуються основніструктурні елементи: а) житловий квартал (житловий комплекс) - первіснийструктурний елемент житлового середовища, обмежений магістральнимиабо житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площеюдо 20-50 га з повним комплексом установ і підприємствобслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон)і до 20 га з неповним комплексом. Примітка 1. Квартали з неповним комплексом установ іпідприємств обслуговування, як правило, формуються у малих містах,селищах, а також в умовах складного рельєфу, при реконструкціїзабудови, яка склалася. Примітка 2. При садибній забудові площа кварталів з неповнимкомплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значенняможе бути збільшена. Примітка 3. У випадку, коли дитячі дошкільні установи і школирозміщені у сусідніх кварталах, безпеку пішохідного руху требазабезпечити через магістральні вулиці; б) житловий район - структурний елемент сельбищної територіїплощею 80-400 га, у межах якого формуються житлові квартали,розміщуються установи і підприємства з радіусом обслуговування небільше 1500 м, а також об'єкти міського значення. Межами житловогорайону є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення,природні й штучні межі. Житлові райони (відокремлені) можутьформуватися як самостійні структурні одиниці; в) сельбищний район (житловий масив) - структурний елементсельбищної території площею понад 400 га, у межах якого формуютьсяжитлові райони. Межі його ті самі, що й для житлових районів. Цяструктурна одиниця характерна для значних і найзначніших міст іформується як цілісний структурний організм з розміщенням установобслуговування районного і міського користування. Житлові райони, що входять до складу сельбищної зони(складові), повинні формуватися у взаємозв'язку з його плануваннямі забудовою. Примітка 1. Розмір і тип основних структурних елементіввизначаються містобудівними умовами поселень. Примітка 2. У значних і найзначніших містах планувальнуструктуру сельбищної території формують як сельбищні райони, так іжитлові, які не входять до складу сельбищних. 3.6* При забудові вільних територій їхфункціонально-планувальна і архітектурно-просторова організація,поверховість житлових будинків приймаються відповідно доархітектурно-планувальних особливостей і вимог забудови міста зурахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних,архітектурно-композиційних та інших вимог, рівня інженерногообладнання, місцевих умов будівництва. Житлову забудову, особливо у значних і найзначніших містах,необхідно розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинокміського транспорту (з радіусом доступності не більше 500 м). Позацією зоною допускається розмішувати дитячі дошкільні установи,школи, спортивні майданчики, автостоянки, гаражі. Примітка 1. Для міст, що розташовані у районах сейсмічністю7-9 балів, слід застосовувати одно-, двосекційні житлові будинкизаввишки не більше 4-х поверхів, а також малоповерхову забудову зприсадибними і приквартирними ділянками. Будівництво житловихбудинків вище 4-х поверхів може здійснюватись при належномуархітектурно-композиційному і техніко-економічному обґрунтуванні здозволу відповідних державних органів. Будівництво житловихбудинків на територіях з сейсмічністю 9 балів не допускається.Проектування будинків в умовах сейсміки повинне вестись напідставі карт сейсмомікрорайонування. Бальність майданчикабудівництва необхідно приймати не менше передбаченої чинниминормами для будинків у сейсмічних районах. Примітка 2*. У житлових кварталах необхідно передбачативідповідно до завдання на проектування спеціальні житлові будинкичи відводити перші поверхи будинків для розселення мало-мобільнихгруп населення таким чином, щоб забезпечити: а) відстань від житлових будинків до підприємств торгівлімісцевого значення, установ охорони здоров'я (поліклінік,амбулаторій, диспансерів без стаціонарів), які обслуговуютьінвалідів і людей похилого віку, не більше 200 м, а в умовахіснуючої забудови - не більше 300 м; б) максимально можливе наближення спеціальних житловихбудинків до озеленених територій, місць роботи працездатнихінвалідів, зупинок міського транспорту. До спеціальних житловихбудинків слід передбачати необхідні проїзди згідно з приміткою доп. 3.11* та приміткою 3 до таблиці 7.1*. Примітка 3. Розміщення будинків гуртожитків треба здійснюватина спеціально відведених ділянках сельбищної території. Гуртожиткидля студентів і учнів навчальних закладів треба розміщувати, якправило, на їх території. Площа земельних ділянок, перелік майданчиків, щовлаштовуються, (спортивних, господарчих тощо) визначаєтьсязавданням на проектування. 3.7 Розрахункову щільність населення на території житловогорайону рекомендується приймати від 110-170 люд./га (малі міста) до190-220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон містарізної містобудівної цінності (периферійної і центральної). Щільність населення житлового кварталу з повним комплексомустанов і підприємств місцевого значення слід приймати відповіднодо щільності більших структурних елементів у межах180-450 люд./га. Примітка 1. Щільність населення житлового району і житловогокварталу слід диференціювати залежно від їх розміщення у структуріміста і приймати: підвищену - у центральній зоні міста, натериторіях основних архітектурно-планувальних осей АПВ і вузлів,включаючи станції метро; середню - у серединній зоні міста, упериферійній - на території основних АПВ і вузлів; низьку - упериферійній зоні міста, поза основними АПВ і вузлами. Примітка 2. У житлових кварталах з неповним комплексомустанов і підприємств місцевого значення треба відповіднозбільшувати мінімальні щільності населення. Примітка 3. У житлових кварталах і житлових районах, якірозміщуються на осідальних ґрунтах і підроблюваних територіях,слід, крім структурно-планувальних умов, враховувати відповідно їхтипи і групу. При цьому на ділянках непідроблюваних і неосідальнихтериторій треба приймати підвищену і, як виняток, середнющільність населення. Примітка 4. Величина щільності населення може бути зменшена вумовах складного рельєфу при ухилі понад 20% і експозиції схилів 0у межах сектора горизонту 310-50 град. - до 10%, якщо схили цієїорієнтації займають понад 50% житлового кварталу, а також вісторичних зонах при відповідному обґрунтуванні. Примітка 5. Величина щільності населення житлового кварталуможе бути прийнята більше як 450 люд./га (у значних і найзначнішихмістах) при відповідному обґрунтуванні. 3.8* Реконструкція житлової забудови, яка склалася, повиннапередбачати: планомірне упорядкування територій; модернізаціюстарих капітальних будинків, ліквідацію аварійних і малопридатнихдля проживання будинків; знесення частини придатного дляексплуатації фонду з метою вирішення невідкладних загальноміськихпотреб; винос або перепрофілювання шкідливих усанітарно-гігієнічному і вибухово-, пожежонебезпечному відношенніоб'єктів; використання вивільнюваних ділянок для розміщення новогожитлового і культурно-побутового будівництва, озеленення,улаштування спортивних і дитячих майданчиків, куточків відпочинкутощо. Здійснення реконструкції забудови повинне обґрунтовуватисяспеціальними техніко-економічними розрахунками, містобудівними ісанітарно-гігієнічними вимогами. Примітка 1. Мінімальну розрахункову площу ділянки дляокремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячихдошкільних установ і підприємств обслуговування, гаражів, щоналежать громадянам, фізкультурних і спортивних споруд) необхідноприймати відповідно до кількості його мешканців - не менше як:30,1-23,3 кв.м/люд. (при забудові до 3 поверхів),20,2-17,0 кв.м/люд. (4-5 поверхів), 15,3-13,9 кв.м/люд.(6-8 поверхів), 12,2-12,0 кв.м/люд. (9-12 поверхів). Примітка 2. При будівництві житлових та громадських будинківв існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпеченнянормальних умов експлуатації існуючої забудови. В цьому разінеобхідно використовувати будівельні ділянки мінімальної площі,улаштовувати тимчасові під'їзди і пішохідні дороги, дитячімайданчики і господарські ділянки. 3.9 Для поліпшення умов інсоляції в переущільнених районахможливе знесення затінюючих або затінюваних будинків чи їхніхчастин, розущільнення забудови, її оздоровленню повинні сприятитакож винесення або перепрофілювання малих промислових підприємствабо окремих цехів, баз, складів та інших об'єктів, не властивихсельбищній території. 3.10 При перебудові кварталів житлової забудови требавраховувати історико-архітектурну і містобудівну цінність кожногобудинку і споруди (розділ 11). Для вибору етапів і прийомів реконструкції потрібнаінвентаризація забудови (включаючи історико-архітектурну) знаступною оцінкою стану житлового фонду щодо історичної цінності іступеня зносу. Житлову забудову, яка склалася, требадиференціювати за способами реконструкції будинків: регенерація зкапітальним ремонтом, реставрацією або повним відновленням;регенерація з капітальним ремонтом і модернізацією; капітальнийремонт, поточний ремонт, поточний і косметичний ремонт; природневибуття; знесення із заміною новим будівництвом тощо. 3.11* У житлових кварталах треба передбачати в'їзди на їхтериторію, а також при потребі - наскрізні проїзди в будинках навідстані не більше 300 м один від одного, а при периметральнійзабудові - не більше 180 м. Примикання проїздів до проїжджихчастин магістральних вулиць регульованого руху допускається навідстанях не менше 50 м від перехрестя. Для під'їзду до груп житлових будинків, великих установ іпідприємств обслуговування, торгових центрів треба передбачатиосновні проїзди, а до будинків, що стоять окремо, - другорядніпроїзди, розміри яких приймаються відповідно до таблиці 7.1 цихнорм. На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачатироз'їзні майданчики завширшки 6 і завдовжки 15 м на відстані небільше 75 м один від одного. Тупикові проїзди повинні бутизавдовжки не більше 150 м і закінчуватися поворотнимимайданчиками, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів,прибиральних і пожежних машин. Тротуари, велосипедні доріжки треба підносити на 15 см надрівнем проїздів. Перехрещення тротуарів і велосипедних доріжоктреба передбачати в одному рівні з улаштуванням рампи завдовжкивідповідно 1,5 і 3 м. Примітка. До житлових будинків, що стоять окремо, заввишки небільше 9 поверхів, а також до об'єктів, які відвідують інваліди,допускається улаштування проїздів, суміщених з тротуарами при їхдовжині не більше 150 м і загальній ширині не менше 4,2 м. 3.12 Відповідно до природно-кліматичних особливостей України(додаток 1.1) при організації забудови треба передбачати захисттериторії житлових груп (дворів) від несприятливих зимових вітрів,пилових бур, а також підвищення аерації влітку, захист відперегрівання, особливо для південних районів держави (розділ 10). 3.13 Відстань між житловими будинками, житловими ігромадськими, а також між виробничими будинками треба приймати наоснові розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм(розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1). Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхитреба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, азаввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами іторцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м. Примітка 1. При розміщенні 9-16-поверхових житлових будинківсуміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстаньміж садибним будинком і довгими сторонами багатоповерховогобудинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. Примітка 2. При різних вимогах (протипожежних,санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстанейміж будинками і спорудами при проектуванні треба приймативеличини, найбільші з них. 3.14 Житлові будинки з квартирами на перших поверхах требарозміщувати, як правило, з відступом від червоних ліній. Почервоній лінії допускається розміщувати житлові будинки звбудованими у перші поверхи приміщеннями громадського призначення,а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови, якасклалася, - житлові будинки з квартирами на перших поверхах тількияк виняток. Формування малоповерхової високощільної забудови повиннездійснюватися на основі компактного розміщення блокованих житловихелементів при забезпеченні нормативних санітарно-гігієнічнихвимог. Мінімальні розміри формованих внутрішніх двориківвизначаються вимогами інсоляції при забезпеченні відстані міжвікнами квартир, розміщених з протилежного боку, не менше 15 м(побутовий розрив), а також протипожежними вимогами (додаток 3.1),включаючи забезпечення в'їзду пожежних машин. Проїзди у внутрішнідворики треба приймати (у світлі) не менше 3,4 м, заввишки - неменше 4,25 м. 3.15 Озеленення житлових кварталів слід проектувати зурахуванням системи озеленення більших структурних елементівсельбищної території (житлових та сельбищних районів). Площу озелененої території житлового кварталу слід прийматине менше 6 кв.м на 1 люд. (без урахування шкіл і дитячихдошкільних установ). Примітка. До площі окремих ділянок озелененої територіїжитлового кварталу входять майданчики для відпочинку, для дитячихігор, пішохідні доріжки, якщо вони займають не більше 30%загальної площі ділянки. 3.16 При проектуванні житлової забудови слід передбачатирозміщення майданчиків, розмір яких і відстані від них до житловихі громадських будинків треба приймати не менші ніж у таблиці 3.2. Таблиця 3.2 --------------------------------------------------------------------| Майданчики | Питомі розміри | Найменші відстані від || | майданчиків, | майданчиків до вікон || | кв.м на 1 люд. | житлових і громадських || | | будинків, м ||------------------+-----------------+-----------------------------||Ігрові для дітей | 0,7 | 12 ||дошкільного й | | ||молодшого | | ||шкільного віку | | ||------------------+-----------------+-----------------------------||Для відпочинку | 0,1 | 10 ||дорослого | | ||населення | | ||------------------+-----------------+-----------------------------||Для занять | 0,2 | 10 - 40 ||фізкультурою | | ||------------------+-----------------+-----------------------------||Для господарських | 0,3 | 20 ||цілей | | ||------------------+-----------------+-----------------------------||Для вигулювання | 0,3 | 40 ||собак | | ||------------------+-----------------+-----------------------------||Для стоянки | 0,8 | За табл. 7.5 ||автомашин | | ||------------------------------------------------------------------|| Примітка 1. Відстані від майданчиків для занять фізкультурою||установлюються залежно від їхніх шумових характеристик; від||майданчиків для сушіння білизни - не нормуються; відстань від||майданчиків для сміттєзбірників до фізкультурних майданчиків,||ігрових майданчиків для дітей і відпочинку дорослих треба приймати||не менше 20 м, а від майданчиків для господарських цілей до||найбільш віддаленого входу у житловий будинок - не більше 100 м. || Примітка 2. Допускається зменшувати, але не більше ніж на||50%, питомі розміри майданчиків: для дитячих ігор, відпочинку||дорослого населення і занять фізкультурою у районах з пиловими||бурями при створенні закритих споруд; для господарських цілей при||забудові житловими будинками, обладнаними приміщеннями для сушіння||білизни, ліфтами, сміттєпроводами; для занять фізкультурою при||формуванні єдиного фізкультурно-оздоровчого комплексу мікрорайону||для школярів і дорослого населення. |-------------------------------------------------------------------- 3.17 На території житлових районів, мікрорайонів, кварталівта їх комунальних зон, за винятком зон відпочинку і майданчиківдля ігор, допускається улаштування колективних погребів тількивідповідно до проектів, розроблених, погоджених і затверджених увстановленому порядку. Садибна забудова 3.18* Планувальна організація районів садибної забудовиповинна передбачати формування структурних одиниць сельбищноїтериторії, їхні розміри, функціональне зонування требавстановлювати, виходячи з величини населеного пункту,містобудівних умов району, забезпечення соціального комфортупроживання, економічності рішення. На майданчиках, які відводяться під садибну забудову, залежновід їхніх розмірів слід формувати: а) до 10 га - групу житлових будинків з присадибнимиділянками без територій громадського користування; б) 10-50 га - житлові квартали з неповним комплексомгромадського обслуговування; в) більше 50 га - житловий район з повним комплексомгромадського обслуговування місцевого значення. 3.19* Площа території, яку відводять під садибну забудову,повинна забезпечити розміщення обсягів будівництва і формуванняпланувальних одиниць у погодженні з планувальною структурою містаі системою громадських центрів. Район садибної забудови може бути сформований окремимижитловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними)ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цихрайонів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховістьзабудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови,вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок,благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудовив залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання,інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог,регіональних традицій. Гранична площа земельних ділянок, які надаються громадянамдля житлового будівництва, встановлюється відповідними місцевимиорганами державної виконавчої влади або місцевого самоврядуваннявідповідно до земельного законодавства. В умовах забудови, що склалася, присадибна ділянка може бутизбережена в існуючих розмірах, якщо це не перешкоджаєвдосконаленню планувальної структури населеного пункту. До площі садибної ділянки включається площа забудови житловихбудинків, господарських будівель. Ширину садиби по фронту вулиці слід приймати залежно відпланувальної структури району, рельєфу місцевості, типів житловихбудинків, господарських будівель і гаражів з урахуваннямзабезпечення компактності садибної забудови і дотриманнянормативних розривів між будівлями. Житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувативідповідно до проекту забудови району із встановленим відступомвід червоних ліній. Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червонулінію вулиці. 3.20 Розрахункову щільність населення територій районівсадибної забудови слід приймати відповідно до розміру присадибноїділянки (додаток 3.2). Для досягнення максимального рівнящільності доцільно застосовувати блоковану двоповерхову атріумнуабо килимову забудову площею ділянки 150-350 м. В інших випадкахможливі різні планувальні прийоми компоновки садибної забудови(одно-, дворядна, гніздова та ін.). 3.21 На ділянках з ухилом 15-20%о слід застосовувати тераснузабудову. Кількість ярусів повинна бути не більше 4-5 при данихухилах і одному підході, а при двох підходах може бути більшою. При терасній забудові слід передбачати проїзди для пропускупожежних машин і зовнішні сходи - пішохідні шляхи, які їхз'єднують. Відстань між проїздами і зовнішніми сходами повиннабути не більшою як 100 м. Для структурної побудови терасної забудови слідвикористовувати: окремо розташовані блок-квартири із зовнішніми сходами, якіобслуговують одну або дві квартири, що стоять окремо, на одномуярусі; блоки з двох квартир із зовнішніми сходами на дві квартири; будинки коридорного або галерейного типу з квартирами наодному ярусі, об'єднаними коридором по межі із схилом або галереєюуздовж зовнішньої межі терас. 3.21а* У районах садибної забудови розміщення об'єктівсоціальної сфери слід передбачати на територіях загальногокористування, на спеціально відведених ділянках, у складігромадських центрів або у вигляді окремих споруд. Допускаєтьсярозміщення цих об'єктів у житлових будинках на садибних ділянкахпри обов'язковому дотриманні державних будівельних, санітарних,протипожежних норм і правил та наявності вільної території длязабезпечення розмірів земельних ділянок під об'єкти відповідно довимог, наведених у таблиці 6.1. 3.22 У районах садибної забудови при потребі, крім вуличноїмережі (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальнихпроїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою рухуприймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На односмугових проїздахпередбачаються роз'їзди (п. 3.11). Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150 м.Проїжджа частина тупикових проїздів повинна закінчуватисякільцевими об'їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м абомайданчиками для розвороту розмірами 12 м х 12 м кожна. Дожитлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїздупожежних машин. 3.23 У посадках уздовж вулиць поряд з декоративними деревамиі чагарниками доцільно висаджувати плодові. Озеленення вулицьзавширшки 12 м і менше слід здійснювати за рахунок палісадників. При групах будинків треба передбачати озеленені ділянки здитячими ігровими майданчиками. 3.24* У містах і селищах міського типу на присадибнихділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельнихнорм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі,вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у виглядіокремої будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин іптиці допускаються в селищах міського типу, а також у міськихрайонах садибного житлового будівництва, де згідно знормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування тадержавного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цихбудівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно домісцевих правил забудови для сільських населених пунктів. Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловимибудинками не допускається. Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими абоприбудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибиніділянки. 3.25* Протипожежні розриви між будинками або окреморозташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їхвогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини наприсадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слідприймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1). Розташування і орієнтація житлових та громадських будинківповинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативноїтривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до"Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий итерриторий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное иискусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і всусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонтувідстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступноїконструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повиннобути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічнихзаходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівельта карнизів будівель на територію суміжних ділянок. 3.25а* Відстань між житловими будинками та господарськимибудівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних нормза таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно зтаблицею 1 додатка 3.1. Таблиця 3.2а* --------------------------------------------------------------------| Будівлі та | Відстань, м || споруди |-----------------------------------------------------|| |Господарські| Майданчики | Фільтруючий | Септик || | будівлі | для | колодязь | продукти- || |(сараї) для | компосту, | продукти- | вністю, || | худоби, | дворові | вністю, | куб.м/добу || | свійських | вбиральні, | куб.м/добу | || | тварин та | сміттє- |-------------+-------------|| | птахів | збірник | до 1 |1-3 | до 1 |1-3 || | площею до | | | | | || | 50 кв.м | | | | | ||------------+------------+------------+------+------+------+------||Житлові | 15 | 15 | 8 | 10 | 5 | 8 ||будинки та | | | | | | ||літня кухня | | | | | | ||------------+------------+------------+---------------------------||Питний | 20 | 20 |Згідно з приміткою 3 ||колодязь | | | ||------------------------------------------------------------------|| Примітка 1. Господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок||допускається об'єднувати. || Примітка 2. Господарські приміщення для утримання худоби та||птиці площею до 50 кв.м допускається прибудовувати до одно- та||двоквартирних житлових будинків (крім будинків, розташованих в||IV кліматичному районі) за умови ізоляції від житлових кімнат та||кухонь не менше ніж трьома підсобними приміщеннями. || Примітка 3. При продуктивності місцевих каналізаційних||очисних споруд до 3 куб.м на добу водозабірні споруди місцевого||господарсько-питного водопостачання допускається розміщувати на||відстані 40-50 м вниз за течією ґрунтових вод, 20-25 м вверх за||течією і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових||вод. Відстані від артсвердловин та колодязів до окремих будівель і||споруд та інших джерел забруднення слід приймати 20 м. Місце||розташування водозабірних споруд повинне бути вверх за течією||ґрунтових вод і вище стосовно до розташування каналізаційних||споруд. За неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки||слід влаштовувати свердловини, колодязі або каптажі для групи||будинків, які розміщуються вздовж житлових вулиць із відступом від||червоної лінії на 2,5-5 м на майданчиках розміром 2,5 м х 3 м із||твердим покриттям та ухилом не більше 4-5%0. || Примітка 4. Відстані до інших джерел забруднювання||встановлюються відповідними нормативними документами за кожним||конкретним фактором (шум, вібрація, електромагнітні коливання,||радіація, джерела забруднення повітря та інші). Відстані від||будинків та споруд до дерев та кущів слід приймати згідно з||таблицею 5.2. || Примітка 5. Вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути||виконані з конструкцій, які запобігатимуть фільтрації фекальних||стоків у ґрунт. |-------------------------------------------------------------------- 3.25б* За відсутності інженерних мереж міської (селищної)каналізації слід передбачати каналізування садиб з використанняммісцевих очисних споруд, проект яких погоджений з органамисанепідслужби. Обладнання внутрішньодомової каналізації звідведенням побутових стоків у вигріб забороняється. 3.25в* На території районів садибної забудови слідпередбачати розміщення майданчиків для ігор дітей дошкільного імолодшого шкільного віку та занять фізкультурою, автостоянок длятимчасового зберігання, майданчиків для сміттєзбірників загальногокористування. Питомі розміри майданчиків для ігор дітей таавтостоянок допускається зменшувати відносно показників, наведениху таблиці 3.2, але не більше ніж на 30%. Майданчики длясміттєзбірників загального користування слід розміщувати навідстані не менше ніж 20 м від стін житлового будинку, їх розмірита кількість визначаються розрахунком. 3.26 Відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту,дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повиннізнаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житловихбудинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утриманняхудоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражідопускається об'єднувати на суміжних ділянках. Садибна забудова площею ділянок менше 600 кв.м повинназабезпечуватися централізованим водопроводом, а малоповерховазабудова площею приквартирних ділянок менше 300 кв.м -водопроводом і каналізацією. Сельбищна територія сільських поселень 3.27 Основним типом житлової забудови у сільських населенихпунктах є одно-, двоповерхова з присадибними ділянками ігосподарськими будівлями для ведення особистого підсобногогосподарства. Сельбищна територія сільських поселень не повиннаперетинатися автомобільними дорогами I, II і III категорій, атакож дорогами, призначеними для руху сільськогосподарських машин. 3.28 Розміри присадибних земельних ділянок у сільськихнаселених пунктах установлюються сільською Радою відповідно дочинного Земельного кодексу України ( 2768-14 ). Для підвищеннякомпактності забудови присадибна ділянка може бути розділена надві частини: приквартирну, яку виділяють біля будинку, і ділянкудля городу, яку виділяють за межами житлової зони. Розмір частини присадибної земельної ділянки, яку виділяютьбіля будинку, визначається завданням на проектування за місцевимиумовами з урахуванням наявності садибного фонду і демографічноїструктури населення. Решта присадибної ділянки виділяється замежами житлової зони. Примітка. В умовах забудови, що склалася, розмір присадибноїділянки біля будинку може бути збережений, якщо він не перевищуєнорми, встановленої законодавством, і не перешкоджає удосконаленнюпланувальної організації населеного пункту. 3.29 Перелік і граничні розміри господарських і побутовихбудівель і споруд, які зводяться на присадибних ділянках,визначаються завданням на проектування. 3.30 Спорудження надвірних господарських будівель по лініїзабудови вулиць і проїздів забороняється, їх треба зводити углибині садиби з дотриманням санітарних і протипожежних вимог. Примітка. Допускається розміщення гаража по лінії забудови заумови погодження з місцевими органами архітектури імістобудування. Допускається прибудова господарських сараїв (у тому числі дляхудоби і птиці) до садибних і блокованих житлових будинків запроектами, затвердженими у встановленому порядку. 3.31 Дворову вбиральню і компостосховище рекомендуєтьсярозміщувати безпосередньо біля сараю для худоби на відстані неменше 15 м від житлових будинків і 20 м від джерела водопостачання(колодязя), обов'язково враховуючи напрямок ухилу ділянки. 3.32 Житлові будинки слід розміщувати з відступом відчервоних ліній вулиць: магістральних - не менше 6 м, житлових - неменше 3 м. Територія між червоною лінією і лінією забудови одно-,двоквартирних і блокованих будинків із земельними ділянками біляквартир входить до загальної площі ділянки. 3.33 Відповідно до структури житлової забудови привлаштуванні різних майданчиків і місць відпочинку для дорослихвідстані від вікон житлових і громадських будинків слід приймати:до фізкультурних майданчиків - не менше 25 м, до господарських(для чищення меблів та одягу, сушіння білизни, сміттєзбірників) -не менше 20 м. Господарські майданчики слід розміщувати не далі 100 м віднайвіддаленішого входу в житловий будинок. До майданчиків длясміттєзбірників слід передбачати під'їзди. 3.34 При забудові будинками з пічним опаленням із дров'янимикухонними плитами і колонками слід передбачати приміщення длязберігання палива, які бажано розміщувати групами на відокремленихділянках та ізолювати зеленими насадженнями від прилеглоїтериторії. Сараї для зберігання палива (при відповіднихобґрунтуваннях) дозволяється влаштовувати у підвалах житловихбудинків. Сараї проектуються з розрахунку: а) при пічному опаленні - не менше 5 кв.м на одну квартиру; б) при центральному опаленні і наявності газових плит іколонок - з розрахунку 0,8 кв.м на 1 люд., але не менше 4 кв.м наодну квартиру. При опаленні будинків рідким паливом місткості з горючоюрідиною на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно допротипожежних вимог (додаток 3.1, п. 3). 3.35 Сараї для домашньої худоби, кроликів, нутрій, лисиць іптиці треба розміщувати на відстані від житлових будинківвідповідно до протипожежних і санітарних норм: одинокі абоподвійні - не менше 15 м; групові до 8 блоків - не менше 25 м, від8 до 30 блоків - не менше 50 м від найближчого будинку і не більше150 м від найвіддаленішого, більше 30 блоків - за межами житловоїзабудови. Відстань від сараїв до джерел питного водопостачанняповинна бути не менше 20 м. Площа забудови групи зблокованихсараїв не повинна перевищувати 800 м2. Відстань між групами сараївслід приймати за нормами протипожежних розривів залежно відступеня їх вогнестійкості (додаток 3.1). 3.36 Будинки гуртожитків, як правило, слід розміщувати: дляучнів середніх спеціальних і професійно-технічних навчальнихзакладів - на земельних ділянках, призначених для цих навчальнихзакладів; для колгоспників, робітників і службовців - навідокремлених ділянках житлової території. Норму площі земельноїділянки на одного жильця в гуртожитку слід приймати залежно відкількості жильців: ------------------------------------------------------------------|а) місткість гуртожитку, | 50 | 100 | 200; ||чол. | | | ||--------------------------+------------+------------+-----------||б) площа ділянки на одного| 45 | 35 | 30. ||мешканця, кв.м | | | |------------------------------------------------------------------ На земельній ділянці гуртожитків слід передбачати майданчикидля відпочинку, ігор та фізкультури (див. п. 3.33). 3.37 Відстані між житловими, громадськими, житловими ігромадськими будинками слід приймати відповідно до поверхнібудинку, що затіняє, і не менше величин, наведених у таблиці 3.3. Санітарні розриви від шкіл, дитячих і лікувальних установ дожитлових і громадських будинків при розміщенні їх з боку дитячихкімнат, класів і палат слід приймати не менше 2,5 висотпротилежного найвищого будинку (не баштового типу). Таблиця 3.3 ------------------------------------------------------------------| Тип розриву | Кількість | Величина || | поверхів | розриву, м ||-----------------------------------+-------------+--------------||Між поздовжніми сторонами будинку | 2-4 | 20 ||-----------------------------------+-------------+--------------||Між поздовжніми сторонами і торцями| 2-4 | 15 ||будинків | | ||-----------------------------------+-------------+--------------||Між торцями будинків, які мають | 2-4 | 15 ||вікна із житлових кімнат | | ||-----------------------------------+-------------+--------------||Між торцями будинків, які не мають | 2-4 | За ||вікон із житлових кімнат | |протипожежними|| | | вимогами || | |(додаток 3.1) ||-----------------------------------+-------------+--------------||Між одноповерховими будинками | 1 | Те саме |------------------------------------------------------------------ Забудова нових і реконструк�
