Кодекс законів про працю України ( Затверджується Законом N 322-VIII ( 322а-08 ) від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Указами Президії ВР Української РСР N 2048-08 від 18.09.73, ВВР 1973, N 40, ст.343 N 3866-08 від 05.06.75, ВВР 1975, N 24, ст.296 N 1616-09 від 24.12.76, ВВР 1977, N 1, ст. 4 N 5584-09 від 17.01.80, ВВР 1980, N 5, ст. 81 N 2240-10 від 29.07.81, ВВР 1981, N 32, ст.513 N 2957-10 від 30.12.81, ВВР 1982, N 2, ст. 23 N 4617-10 від 24.01.83, ВВР 1983, N 6, ст. 87 N 6237-10 від 21.12.83, ВВР 1984, N 1, ст. 3 N 8474-10 від 27.02.85, ВВР 1985, N 11, ст.205 N 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст.539 N 3546-11 від 10.02.87, ВВР 1987, N 8, ст.149 N 4534-11 від 03.09.87, ВВР 1987, N 37, ст.715 N 4841-11 від 30.10.87, ВВР 1987, N 45, ст.904 N 5938-11 від 27.05.88, ВВР 1988, N 23, ст.556 N 7543-11 від 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст.235 N 9280-11 від 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст.367 Законами Української РСР N 871-12 від 20.03.91, ВВР 1991, N 23, ст.267 N 1205-12 від 18.06.91, ВВР 1991, N 30, ст.382 Постановою ВР Української РСР N 1292-12 від 04.07.91, ВВР 1991, N 36, ст.474 Законами України N 2032-12 від 04.01.92, ВВР 1992, N 17, ст.209 N 2134-12 від 18.02.92, ВВР 1992, N 22, ст.302 N 2417-12 від 05.06.92, ВВР 1992, N 33, ст.477 N 2418-12 від 05.06.92, ВВР 1992, N 33, ст.478 Декретом N 7-92 від 09.12.92, ВВР 1993, N 5, ст. 34 Законами N 2857-12 від 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35 N 3610-12 від 17.11.93, ВВР 1993, N 47, ст.435 N 3632-12 від 19.11.93, ВВР 1993, N 49, ст.461 N 3693-12 від 15.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 9 N 3694-12 від 15.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 10 N 3706-12 від 16.12.93, ВВР 1993, N 51, ст.478 N 3719-12 від 16.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 16 N 92/94-ВР від 12.07.94, ВВР 1994, N 33, ст.297 N 6/95-ВР від 19.01.95, ВВР 1995, N 5, ст. 30 N 35/95-ВР від 27.01.95, ВВР 1995, N 28, ст.201 N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85 N 263/95-ВР від 05.07.95, ВВР 1995, N 28, ст.204 N 256/96-ВР від 28.06.96, ВВР 1996, N 30, ст.143 N 357/96-ВР від 10.09.96, ВВР 1996, N 45, ст.229 N 534/96-ВР від 21.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 23 N 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР 1997, N 11, ст. 89 N 374/97-ВР від 19.06.97, ВВР 1997, N 35, ст.223 N 785/97-ВР від 26.12.97, ВВР 1998, N 18, ст. 93 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/98 ( v012p710-98 ) від 09.07.98 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 117-XIV ( 117-14 ) від 18.09.98, ВВР, 1998, N 43-44, ст.268 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 14-рп/98 ( v014p710-98 ) від 29.10.98 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 576-XIV ( 576-14 ) від 08.04.98, ВВР, 1999, N 19, ст.175 N 2343-XII ( 2343-12 ) від 14.05.92 - в редакції Закону N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378- набирає чинності з 1 січня 2000 року N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99, ВВР, 2000, N 6-7, ст.41 N 1421-XIV ( 1421-14 ) від 01.02.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.53 N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.288 N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.47 N 2343-III ( 2343-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 21, ст.104 N 2620-III ( 2620-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.227 N 184-IV ( 184-15 ) від 17.10.2002, ВВР, 2002, N 47, ст.355 N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст. 87 N 487-IV ( 487-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108 N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.110 N 639-IV ( 639-15 ) від 20.03.2003, ВВР, 2003, N 25, ст.181 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38 N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394 N 2103-IV ( 2103-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.31 N 2128-IV ( 2128-15 ) від 22.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.36 N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.92 N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 N 3248-IV ( 3248-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.119 N 466-V ( 466-16 ) від 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.76 N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91 N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року N 274-VI ( 274-17 ) від 15.04.2008, ВВР, 2008, N 25, ст.240 ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 573-VI ( 573-17 ) від 23.09.2008, ВВР, 2009, N 7, ст.70 N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009 ) ( У тексті Кодексу посилання "адміністрація", "адміністрація підприємства, організації", "адміністрація підприємства, установи, організації" замінено посиланням "власник або уповноважений ним орган", посилання "робітники і службовці" - посиланням "працівники" згідно із Законом N 871-12 від 20.03.91 ) ( У найменуванні Кодексу та його тексті слова "Української РСР" замінено словом "України" згідно із Законом N 2134-12 від 18.02.92 ) ( У тексті Кодексу посилання "народний суд" в усіх відмінках замінено посиланням "суд" у відповідних відмінках згідно із Законом N 6/95-ВР від 19.01.95 ) ( У тексті Кодексу слова "заклад освіти" в усіх відмінках і числах замінено словами "навчальний заклад" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 490-IV ( 490-15 ) від 06.02.2003 ) Кодекс законів про працю України визначає правові засади ігарантії здійснення громадянами України права розпоряджатисясвоїми здібностями до продуктивної і творчої праці. ( Преамбула в редакції Закону N 871-12 від 20.03.91 ) Глава I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносинивсіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці,поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільноговиробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурногорівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовомуперетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребукожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці,всемірну охорону трудових прав працівників.( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88 ) Стаття 2. Основні трудові права працівників Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботиз оплатою праці не нижче встановленого державою мінімальногорозміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занятьі роботи, забезпечується державою. Держава створює умови дляефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню,підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідностізабезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результатіпереходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхомукладення трудового договору про роботу на підприємстві, вустанові, організації або з фізичною особою. Працівники маютьправо на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочогодня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, правона здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійніспілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) увстановленому законом порядку, на участь в управлінніпідприємством, установою, організацією, на матеріальнезабезпечення в порядку соціального страхування в старості, атакож у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності,на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення досуду для вирішення трудових спорів незалежно від характерувиконуваної роботи або займаної посади, крім випадків,передбачених законодавством, та інші права, встановленізаконодавством. ( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10від 29.07.81, N 8474-10 від 27.02.85, N 5938-11 від 27.05.88;Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95 ) Стаття 2-1. Рівність трудових прав громадян України Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадяннезалежно від походження, соціального і майнового стану, расовоїта національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів,релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживаннята інших обставин.( Кодекс доповнено статтею 2-1 згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 3. Регулювання трудових відносин Законодавство про працю регулює трудові відносини працівниківусіх підприємств, установ, організацій незалежно від формвласності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб,які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань,колективних сільськогосподарських підприємств, фермерськихгосподарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціямивизначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантіїщодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідівнадаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від05.07.95, N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005 ) Стаття 4. Законодавство про працю Законодавство про працю складається з Кодексу законів пропрацю України та інших актів законодавства України, прийнятихвідповідно до нього.( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95 ) ( Статтю 5 виключено на підставі Закону N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 5-1. Гарантії забезпечення права громадян на працю Держава гарантує працездатним громадянам, які постійнопроживають на території України: вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборіпідходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання,здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуваннямсуспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями відповіднодо їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникамдержавних вищих навчальних, професійних навчально-виховнихзакладів; безплатне навчання безробітних нових професій,перепідготовку в навчальних закладах або у системі державноїслужби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат узв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті нароботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженніроботи.( Кодекс доповнено статтею 5-1 згідно із Законом N 263/95-ВР від05.07.95 ) ( Статтю 6 виключено на підставі Закону N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників Особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах зособливими природними географічними і геологічними умовами таумовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезоннихпрацівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб затрудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договорудеяких категорій працівників за певних умов (порушеннявстановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюютьсязаконодавством.( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від27.05.88; Законами N 3694-12 від 15.12.93, N 1356-XIV ( 1356-14 )від 24.12.99 ) Стаття 8. Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав Трудові відносини громадян України, які працюють за їїмежами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюютьна підприємствах, в установах, організаціях України, регулюютьсязаконодавством держави, в якій здійснене працевлаштування(наймання) працівника, та міжнародними договорами України.( Стаття 8 в редакції Законів N 263/95-ВР від 05.07.95, N 1807-III( 1807-14 ) від 08.06.2000 ) Стаття 8-1. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в якихбере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їхмістить законодавство України про працю, то застосовуються правиламіжнародного договору або міжнародної угоди.( Кодекс доповнено статтею 8-1 згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників Умови договорів про працю, які погіршують становищепрацівників порівняно з законодавством України про працю, єнедійсними.( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від05.07.95 ) Стаття 9-1. Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги Підприємства, установи, організації в межах своїх повноваженьі за рахунок власних коштів можуть встановлювати додатковіпорівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги дляпрацівників. Підприємство може матеріально заохочувати працівниківмедичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивнихзакладів, організацій громадського харчування і організацій, щообслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.( Кодекс доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Глава II КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР ( Глава II в редакції Закону N 3693-12 від 15.12.93 ) Стаття 10. Колективний договір Колективний договір укладається на основі чинногозаконодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулюваннявиробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодженняінтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10від 24.01.83, N 8474-10 від 27.02.83, N 5938-11 від 27.05.88;Законом N 3693-12 від 15.12.93 ) Стаття 11. Сфера укладення колективних договорів Колективний договір укладається на підприємствах, вустановах, організаціях незалежно від форм власності ігосподарювання, які використовують найману працю і мають праваюридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділахпідприємства, установи, організації в межах компетенції цихпідрозділів.( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10від 24.01.83, N 8474-10 від 27.02.83, N 5938-11 від 27.05.88;Законом N 3693-12 від 15.12.93 ) Стаття 12. Сторони колективного договору Колективний договір укладається між власником абоуповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, іпервинною профспілковою організацією, які діють відповідно досвоїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільнообраними на загальних зборах найманих працівників абоуповноважених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кількапервинних профспілкових організацій, вони повинні на засадахпропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожноїпервинної профспілкової організації) утворити об'єднанийпредставницький орган для укладення колективного договору. В цьомуразі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодосвоїх конкретних зобов'язань за колективним договором тавідповідальності за їх невиконання. Первинна профспілковаорганізація, що відмовилася від участі в об'єднаномупредставницькому органі, позбавляється права представляти інтересипрацівників при підписанні колективного договору.( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3693-12 від15.12.93, в редакції Закону N 2343-III ( 2343-14 ) від05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV( 1096-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 13. Зміст колективного договору Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхкомпетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язаннясторін щодо регулювання виробничих, трудових,соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи,розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат,надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі івикористанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо цепередбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичногообслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницькихорганізацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановленняміжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно зчинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутовіпільги.( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 8474-10від 27.02.85, N 7543-11 від 19.05.89; Законами N 3693-12 від15.12.93, N 20/97-ВР від 23.01.97, N 274-VI ( 274-17 ) від15.04.2008 ) Стаття 14. Колективні переговори, розробка і укладення колективного договору, відповідальність за його виконання Укладенню колективного договору передують колективніпереговори. Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей,що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення тавнесення змін і доповнень до колективного договору,відповідальність за його виконання регулюються Законом України"Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ).( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3693-12 від15.12.93 ) Стаття 15. Реєстрація колективного договору Колективні договори підлягають повідомній реєстраціїмісцевими органами державної виконавчої влади. Порядок реєстрації колективних договорів визначаєтьсяКабінетом Міністрів України.( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3693-12 від15.12.93 ) Стаття 16. Недійсність умов колективного договору Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чиннимзаконодавством і угодами становище працівників, є недійсними.( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10від 24.01.83, N 5938-11 від 27.05.88, N 871-12 від 20.03.91;Законом N 3693-12 від 15.12.93 ) Стаття 17. Строк чинності колективного договору Колективний договір набирає чинності з дня його підписанняпредставниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договірпродовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий абоне переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу,структури, найменування уповноваженого власником органу, від іменіякого укладено цей договір. У разі реорганізації підприємства, установи, організаціїколективний договір зберігає чинність протягом строку, на якиййого укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі зміни власника чинність колективного договорузберігається протягом строку його дії, але не більше одного року.У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладеннянового чи зміну або доповнення чинного колективного договору. У разі ліквідації підприємства, установи, організаціїколективний договір діє протягом усього строку проведенняліквідації. На новоствореному підприємстві, в установі, організаціїколективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін утримісячний строк після реєстрації підприємства, установи,організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або післярішення про заснування підприємства, установи, організації, якщоне передбачено їх реєстрацію.( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3693-12 від15.12.93 ) Стаття 18. Поширення колективного договору на всіх працівників Положення колективного договору поширюються на всіхпрацівників підприємства, установи, організації незалежно відтого, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими якдля власника або уповноваженого ним органу, так і для працівниківпідприємства, установи, організації.( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10від 24.01.83; Законом N 3693-12 від 15.12.93 ) Стаття 19. Контроль за виконанням колективного договору Контроль за виконанням колективного договору проводитьсябезпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеномуцим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушивумови колективного договору, профспілки, що його уклали, маютьправо надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі)подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневийстрок. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди узазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні діїабо бездіяльність посадових осіб до суду.( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10від 24.01.83, N 5938-11 від 27.05.88; Законами N 3693-12 від15.12.93, N 2343-III ( 2343-14 ) від 05.04.2001 ) Стаття 20. Звіти про виконання колективного договору Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки,передбачені колективним договором, звітують про його виконання.( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3693-12 від15.12.93 ) Глава III ТРУДОВИЙ ДОГОВІР Стаття 21. Трудовий договір Трудовий договір є угода між працівником і власникомпідприємства, установи, організації або уповноваженим ниморганом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язуєтьсявиконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганнямвнутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства,установи, організації або уповноважений ним орган чи фізичнаособа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату ізабезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,передбачені законодавством про працю, колективним договором іугодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності допродуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договоруна одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах,організаціях, якщо інше не передбачене законодавством,колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якомустрок його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (втому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення іорганізації праці працівника, умови розірвання договору, в томучислі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сферазастосування контракту визначається законами України.( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 1356-XIV ( 1356-14 )від 24.12.99 )( Офіційне тлумачення частини третьої статті 21 див. в РішенніКонституційного Суду N 12-рп/98 ( v012p710-98 ) від 09.07.98 ) Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) будь-якепряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих абонепрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудовогодоговору залежно від походження, соціального і майнового стану,расової та національної приналежності, статі, мови, політичнихпоглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чиіншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місцяпроживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівникаможуть встановлюватись законодавством України.( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 ) Стаття 23. Строки трудового договору Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, колитрудові відносини не можуть бути встановлені на невизначенийстрок з урахуванням характеру наступної роботи, або умов їївиконання, або інтересів працівника та в інших випадках,передбачених законодавчими актами.( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 ) Стаття 24. Укладення трудового договору Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах зособливими природними географічними і геологічними умовами таумовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладеннітрудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язанийподати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудовукнижку, а у випадках, передбачених законодавством, - такождокумент про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про станздоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чирозпорядженням власника або уповноваженого ним органу прозарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чирозпорядження не були видані, але працівника фактично булодопущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншогопідприємства, установи, організації за погодженням міжкерівниками підприємств, установ, організацій, не може бутивідмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином,якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана застаном здоров'я.( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7543-11від 19.05.89; Законами N 3694-12 від 15.12.93, N 374/97-ВР від19.06.97, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Стаття 24-1. Реєстрація трудового договору У разі укладення трудового договору між працівником іфізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моментуфактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладенийу письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятостіза місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерствомпраці та соціальної політики України. ( Кодекс доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 1356-XIV( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Стаття 25. Заборона вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи При укладенні трудового договору забороняється вимагати відосіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну інаціональну приналежність, походження, реєстрацію місця проживаннячи перебування та документи, подання яких не передбаченозаконодавством.( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від20.03.91, N 374/97-ВР від 19.06.97, N 1276-VI ( 1276-17 ) від16.04.2009 ) Стаття 25-1. Обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботина одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, якіє близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри,діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо узв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньопідпорядковані або підконтрольні один одному. На підприємствах, в установах, організаціях державної формивласності порядок запровадження таких обмежень встановлюєтьсязаконодавством.( Кодекс доповнено статтею 25-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95 ) Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодоюсторін випробування з метою перевірки відповідності працівникароботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бутизастережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюєтьсязаконодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб,які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників післязакінчення професійних навчально-виховних закладів; молодихспеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб,звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової)служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно дорекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування невстановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість іпри переведенні на роботу на інше підприємство, в установу,організацію, а також в інших випадках, якщо це передбаченозаконодавством.( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 ) Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше невстановлено законодавством України, не може перевищувати трьохмісяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповіднимвиборним органом первинної профспілкової організації, - шестимісяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників неможе перевищувати одного місяця. Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботіу зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважнихпричин, строк випробування може бути продовжено на відповіднукількість днів, протягом яких він був відсутній.( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від05.07.95, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжуєпрацювати, то він вважається таким, що витримав випробування, інаступне розірвання трудового договору допускається лише назагальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановленоневідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власникабо уповноважений ним орган протягом цього строку вправірозірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цихпідстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленомудля розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 29. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце До початку роботи за укладеним трудовим договором власник абоуповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки тапроінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочомумісці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничихфакторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу наздоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в такихумовах відповідно до чинного законодавства і колективногодоговору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудовогорозпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити йогонеобхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничоїсанітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законом N 3694-12 від 15.12.93 ) Стаття 30. Обов'язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто іне має права передоручати її виконання іншій особі, за виняткомвипадків, передбачених законодавством.( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати відпрацівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, вустанові, організації, а також переведення на роботу на іншепідприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хочаб разом з підприємством, установою, організацією, допускаєтьсятільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбаченихзаконодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згодипрацівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі,організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ утій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі абоагрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади,обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ниморган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказануйому за станом здоров'я. У зв'язку із змінами в організації виробництва і працідопускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи затією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотнихумов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режимуроботи, встановлення або скасування неповного робочого часу,суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших -працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, апрацівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, тотрудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цьогоКодексу.( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 1356-XIV( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Стаття 33. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, необумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевестипрацівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовленутрудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказанапрацівникові за станом здоров'я, лише для відвернення аболіквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій,виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можутьпоставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, зоплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середнійзаробіток за попередньою роботою. У випадках, зазначених у частині другій цієї статті,забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок,жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років,а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91; в редакції Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Стаття 34. Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністюорганізаційних або технічних умов, необхідних для виконанняроботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодоюз урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на томуж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або наінше підприємство, в установу, організацію, але в тій саміймісцевості на строк до одного місяця.( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91; в редакції Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 ) ( Статтю 35 виключено на підставі Закону N 1356-XIV( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Стаття 36. Підстави припинення трудового договору Підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків,коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін непоставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу,направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника(статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ниморгану (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншогоуповноваженого на представництво трудовим колективом органу(стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на іншепідприємство, в установу, організацію або перехід на виборнупосаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншумісцевість разом з підприємством, установою, організацією, а такожвідмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умовпраці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівниказасуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання звипробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, якевиключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організаціїне припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі йогореорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення,перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.Припинення трудового договору з ініціативи власника абоуповноваженого ним органу можливе лише у разі скороченнячисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті40).( Стаття 36 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10від 29.07.81, N 6237-10 від 21.12.83, N 5938-11 від 27.05.88;Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 487-IV( 487-15 ) від 06.02.2003 ) Стаття 37. Припинення трудового договору з працівником, направленим за постановою суду на примусове лікування Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, трудовийдоговір припиняється також у випадку направлення працівника запостановою суду до лікувально-трудового профілакторію. Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений наневизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженийним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника прозвільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістюпродовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведеннячоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ донавчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості,підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною додосягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку абоінвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу законкурсом, а також з інших поважних причин), власник абоуповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір устрок, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження прозвільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудовогодоговору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнитийого за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місцезапрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства неможе бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірватитрудовий договір за власним бажанням, якщо власник абоуповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умовиколективного чи трудового договору.( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 5584-09від 17.01.80, N 6237-10 від 21.12.83, N 7543-11 від 19.05.89;Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від 15.12.93, N 6/95-ВРвід 19.01.95, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягаєрозірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби абоінвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором,порушення власником або уповноваженим ним органом законодавствапро працю, колективного або трудового договору та у випадках,передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договорувирішуються в загальному порядку, встановленому для розглядутрудових спорів.( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95 ) Стаття 39-1. Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторінне вимагає їх припинення, дія цього договору вважаєтьсяпродовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декількаразів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.( Кодекс доповнено статтею 39-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95 ) Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а такожстроковий трудовий договір до закінчення строку його чинностіможуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лишеу випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числіліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілюванняпідприємства, установи, організації, скорочення чисельності абоштату працівників; ( Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі ЗаконуN 92/94-ВР від 12.07.94 ) 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді абовиконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стануздоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само вразі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконанняпокладених на нього обов'язків вимагає доступу до державноїтаємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причинобов'язків, покладених на нього трудовим договором або правиламивнутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника ранішезастосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьохгодин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяцівпідряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючивідпустки по вагітності і родах, якщо законодавством невстановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади)при певному захворюванні. За працівниками, які втратилипрацездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійнимзахворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновленняпрацездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цюроботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичногоабо токсичного сп'яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числідрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набравзаконної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входитьнакладення адміністративного стягнення або застосування заходівгромадського впливу. ( Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставіЗакону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 ) Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієїстатті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за йогозгодою, на іншу роботу. ( Частину третю статті 40 виключено на підставі ЗаконуN 6/95-ВР від 19.01.95 ) Не допускається звільнення працівника з ініціативи власникаабо уповноваженого ним органу в період його тимчасовоїнепрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), атакож у період перебування працівника у відпустці. Це правило непоширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи,організації.( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88;Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95,N 263/95-ВР від 05.07.95, N 2343-XII ( 2343-12 ) від 14.05.92 - вредакції Закону N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99 - набираєчинності з 1 січня 2000 року, із змінами, внесеними згідно ізЗаконами N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99, N 1703-IV( 1703-15 ) від 11.05.2004 ) Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовийдоговір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можебути розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов'язківкерівником підприємства, установи, організації всіх форм власності(філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленогопідрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства,установи, організації, його заступниками, а також службовимиособами митних органів, державних податкових інспекцій, якимприсвоєно персональні звання, і службовими особами державноїконтрольно-ревізійної служби та органів державного контролю зацінами; 1-1) винних дій керівника підприємства, установи,організації, внаслідок чого заробітна плата виплачуваласянесвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого закономрозміру мінімальної заробітної плати; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговуєгрошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії даютьпідстави для втрати довір'я до нього з боку власника абоуповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції,аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею,провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а увипадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43цього Кодексу.( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3632-12 від19.11.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 184-IV ( 184-15 ) від17.10.2002, N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006 ) Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку іззмінами в організації виробництва і праці переважне право назалишення на роботі надається працівникам з більш високоюкваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікаціїперевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійнимзаробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи наданому підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальнихучбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на якихпоширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ); 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків іраціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, вустанові, організації трудове каліцтво або професійнезахворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'ятироків з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строковоїслужби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу,- протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншимкатегоріям працівників, якщо це передбачено законодавствомУкраїни.( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7543-11від 19.05.89; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3706-12 від16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 75/95-ВР від 28.02.95,N 263/95-ВР від 05.07.95 ) Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав,передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадкуліквідації підприємства, установи, організації), протягом одногороку має право на укладення трудового договору у разі поворотногоприйняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним органпроводить прийняття на роботу працівників аналогічноїкваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разіповоротного прийняття на роботу надається особам, зазначеним устатті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбаченихколективним договором. Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівникимали до вивільнення, визначаються колективним договором.( Кодекс доповнено статтею 42-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95 ) Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи,організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодоювиборного органу (профспілкового представника), первинноїпрофспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборнийорган первинної профспілкової організації, членом якої єпрацівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтованеписьмове подання власника або уповноваженого ним органу пророзірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу маєрозглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише зайого письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені можевиступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник абойого представник не з'явився на засідання, розгляд заявивідкладається до наступного засідання у межах строку, визначеногочастиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника(його представника) без поважних причин подання може розглядатисяза його відсутності. У разі якщо виборний орган первинної профспілковоїорганізації не утворюється, згоду на розірвання трудового договорунадає профспілковий представник, уповноважений на представництвоінтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації(профспілковий представник) повідомляє власника або уповноваженийним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строкпісля його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, щопрофспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первиннихпрофспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі,організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієїпервинної профспілкової організації, до якої звернувся власник абоуповноважений ним орган. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника) про відмову в наданні згоди нарозірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разіякщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди нарозірвання трудового договору, власник або уповноважений ним органмає право звільнити працівника без згоди виборного органупервинної профспілкової організації (профспілковогопредставника). Власник або уповноважений ним орган має право розірватитрудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згодивиборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведеновласником або уповноваженим ним органом без звернення довиборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі,запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника) і після її одержання або відмовивиборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника) в дачі згоди на звільненняпрацівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10від 24.01.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88;Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N 3719-12від 16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 2343-III ( 2343-14 ) від05.04.2001, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 43-1. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Розірвання трудового договору з ініціативи власника абоуповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинноїпрофспілкової організації (профспілкового представника)допускається у випадках: ліквідації підприємства, установи, організації; незадовільного результату випробування, обумовленого приприйнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям нароботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язкуз обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченимизаконодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цюроботу; звільнення працівника, який не є членом первинноїпрофспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі,організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немаєпервинної профспілкової організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації(філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленогопідрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства,установи, організації, його заступників, а також службових осібмитних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєноперсональні звання, і службових осіб державноїконтрольно-ревізійної служби та органів державного контролю зацінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються абопризначаються на посади державними органами, органами місцевогота регіонального самоврядування, а також громадськимиорганізаціями та іншими об'єднаннями громадян; звільнення працівника, який вчинив за місцем роботирозкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановленевироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, докомпетенції якого входить накладення адміністративного стягненняабо застосування заходів громадського впливу. Законодавством можуть бути передбачені й інші випадкирозірвання трудового договору з ініціативи власника абоуповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органупервинної профспілкової організації (профспілкового представника).( Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно із Законом N 2134-12 від18.02.92; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3632-12 від19.11.93, N 3719-12 від 16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95,N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )( Офіційне тлумачення поняття, використаного в абзаці шостомучастини першої статті 43-1 див. в Рішенні Конституційного СудуN 14-рп/98 ( v014p710-98 ) від 29.10.98 ) Стаття 44. Вихідна допомога При припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу,працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не меншесереднього місячного заробітку; у разі призову або вступу навійськову службу, направлення на альтернативну (невійськову)службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітнихплат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органомзаконодавства про працю, колективного чи трудового договору(статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором,але не менше тримісячного середнього заробітку.( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95; в редакції Закону N 1356-XIV( 1356-14 ) від 24.12.99; із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007; текст статті 44 в редакціїЗакону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнанонеконституційною згідно з Рішенням Конституційного СудуN 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 ) Стаття 45. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) На вимогу виборного органу первинної профспілковоїорганізації (профспілкового представника) власник абоуповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір зкерівником підприємства, установи, організації, якщо він порушуєзаконодавство про працю, про колективні договори і угоди, ЗаконУкраїни "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"( 1045-14 ). Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник,стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудовогодоговору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішеннявиборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дняотримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірваннятрудового договору зупиняється до винесення судом рішення. У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілковоїорганізації (профспілкового представника) не виконано і неоскаржено у зазначений строк, виборний орган первинноїпрофспілкової організації (профспілковий представник) у цей жестрок може оскаржити до суду діяльність або бездіяльністьпосадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірваннятрудового договору з керівником підприємства, установи,організації.( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від19.01.95, в редакції Закону N 2343-III ( 2343-14 ) від05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV( 1096-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 46. Відсторонення від роботи Відсторонення працівників від роботи власником абоуповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі внетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання,інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежноїохорони; в інших випадках, передбачених законодавством.( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95 ) Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в деньзвільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку іпровести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цьогоКодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника абоуповноваженого ним органу він зобов'язаний також у деньзвільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Вінших випадках звільнення копія наказу видається на вимогупрацівника.( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10від 29.07.81; Законом N 871-12 від 20.03.91 ) Стаття 48. Трудові книжки Трудова книжка є основним документом про трудову діяльністьпрацівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють напідприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понадп'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатнихпрацівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковомудержавному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжкаоформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу,заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, вустанові, організації; відомості про стягнення до неї незаносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається КабінетомМіністрів України. ( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12від 20.03.91, N 374/97-ВР від 19.06.97, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від24.12.99, N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 ) Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видатипрацівникові на його вимогу довідку про його роботу на даномупідприємстві, в установі, організації із зазначеннямспеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розмірузаробітної плати.( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91 ) Глава III-А ЗАБЕЗПЕЧЕНН