КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16 N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566 N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 3550-IV ( 3550-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297 N 160-V ( 160-16 ) від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436 N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.262 N 1545-VI ( 1545-17 ) від 23.06.2009 ) Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України 1. Кодекс адміністративного судочинства України визначаєповноваження адміністративних судів щодо розгляду справадміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративнихсудів і порядок здійснення адміністративного судочинства. Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства 1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичнихосіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з бокуорганів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніхпосадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні нимивладних управлінських функцій на основі законодавства, в томучислі на виконання делегованих повноважень. 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-якірішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крімвипадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено іншийпорядок судового провадження. 3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чиприйняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою цеповноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що маютьзначення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючинесправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу міжбудь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересівособи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняттярішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стаття 3. Визначення понять 1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такомузначенні: 1) справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративногосуду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін єорган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхняпосадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владніуправлінські функції на основі законодавства, в тому числі навиконання делегованих повноважень; 2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, докомпетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішенняадміністративних справ; 3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає івирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддівадміністративного суду; 4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративнихсудів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,встановленому цим Кодексом; 5) адміністративний процес - правовідносини, що складаютьсяпід час здійснення адміністративного судочинства; 6) адміністративний позов - звернення до адміністративногосуду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правовихвідносинах; 7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, органмісцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, іншийсуб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій наоснові законодавства, в тому числі на виконання делегованихповноважень; 8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якоїподано адміністративний позов до адміністративного суду, а такожсуб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого поданапозовна заява до адміністративного суду; 9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках,передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимогапозивача; 10) письмове провадження - розгляд і вирішенняадміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційноїінстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, тапроведення судового засідання на основі наявних у суду матеріаліву випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першоїстатті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV( 2953-15 ) від 06.10.2005 ) 11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішенняадміністративної справи, достатній для надання своєчасного (безневиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свободта інтересів у публічно-правових відносинах; 12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції вадміністративній справі, у якому вирішуються вимогиадміністративного позову; 13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якоїінстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та іншіпроцесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційноїінстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційноїскарги; 14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода,зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають ізвладних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який єоднією із сторін угоди; 15) публічна служба - діяльність на державних політичнихпосадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військоваслужба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,інша державна служба, служба в органах влади Автономної РеспублікиКрим, органах місцевого самоврядування. Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах 1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюєтьсяадміністративними судами. 2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всіпублічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановленийінший порядок судового вирішення. Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство 1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнароднихдоговорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни. 2. Провадження в адміністративних справах здійснюєтьсявідповідно до закону, чинного на час вчинення окремоїпроцесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Провадження в адміністративних справах у сфері державнихзакупівель здійснюється з урахуванням особливостей, визначенихЗаконом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державнікошти" ( 1490-14 ). ( Частину другу статті 5 доповнено абзацомзгідно із Законом N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006 ) Стаття 6. Право на судовий захист 1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод таінтересів незалежним і неупередженим судом. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд йогосправи в адміністративному суді, до підсудності якого вонавіднесена цим Кодексом. 3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи вадміністративному суді будь-якої інстанції в порядку,передбаченому цим Кодексом.( Частина третя статті 6 в редакції Закону N 3550-IV ( 3550-15 )від 16.03.2006 ) 4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичніособи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,що і громадяни та юридичні особи України. Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства 1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судахє: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу передзаконом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційнез'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішеньадміністративного суду; 7) обов'язковість судових рішень. Стаття 8. Верховенство права 1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенстваправа, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободивизнаються найвищими цінностями та визначають зміст іспрямованість діяльності держави. 2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуваннямсудової практики Європейського Суду з прав людини. 3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав ісвобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ) гарантується. 4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенніадміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірнівідносини. Стаття 9. Законність 1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,відповідно до якого органи державної влади, органи місцевогосамоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діятилише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. 2. Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 254к/96-ВР )та законів України, а також міжнародних договорів, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийнятівідповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. 4. У разі невідповідності нормативно-правового актаКонституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародномудоговору, згода на обов'язковість якого надана Верховною РадоюУкраїни, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,який має вищу юридичну силу. 5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справищодо відповідності закону чи іншого правового акта КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційністьякого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, судзвертається до Верховного Суду України для вирішення питаннястосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодоконституційності закону чи іншого правового акта. 6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якогонадана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародногодоговору. 7. У разі відсутності закону, що регулює відповідніправовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібніправовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого законусуд виходить із конституційних принципів і загальних засад права(аналогія права). Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом 1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними передзаконом і судом. 2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасниківадміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного тасоціального походження, майнового стану, місця проживання, замовними або іншими ознаками. Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі 1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судахздійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданніними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхпереконливості. 2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як запозовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не можевиходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовнихвимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вонипросять. 3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, вінтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, якіне мають адміністративної процесуальної дієздатності. 4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні дляз'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення тавитребування доказів з власної ініціативи. 5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь усправі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,яких, на думку суду, не вистачає. Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу 1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які небрали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві наотримання в адміністративному суді як усної, так і письмовоїінформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бутиобмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформаціїпро дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в нійсудові рішення. 2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавствомпорядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритомусудовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це правоможе бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошенняконфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці,що охороняється законом. 3. Розгляд справ в адміністративних судах проводитьсявідкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або йогочастину закритими з метою нерозголошення державної чи іншоїтаємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейногожиття людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, атакож в інших випадках, установлених законом. 4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводитьсяз додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під часрозгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бутиприсутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разінеобхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки. 5. Якщо під час закритого судового засідання будевстановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільнозначимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовомузасіданні. 6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданнізабезпечується повне фіксування судового засідання за допомогоюзвукозаписувального технічного засобу. 7. Офіційним записом судового засідання є лише технічнийзапис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом. 8. Особи, присутні в залі судового засідання, можутьвикористовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залісудового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису іззастосуванням стаціонарної апаратури, а також транслюваннясудового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставіухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь усправі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень. 9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався узакритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лишерезолютивна частина рішення. Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду 1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які небрали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційнета касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадкахта порядку, встановлених цим Кодексом. Стаття 14. Обов'язковість судових рішень 1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи вадміністративному суді, ухвалюється іменем України. 2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, щонабрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всійтериторії України. 3. Невиконання судових рішень тягне за собоювідповідальність, встановлену законом. Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство 1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою. 2. Особи, які беруть участь у справі та не володіють абонедостатньо володіють державною мовою, мають право користуватисярідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугамиперекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. 3. Судові документи складаються державною мовою.( Положення статті 15 визнано конституційними згідно з РішеннямКонституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 ) Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді 1. Кожен має право користуватися правовою допомогою привирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку,встановленому законом. 2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судахв Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом,правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузіправа. Порядок і умови надання правової допомоги, права йобов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які берутьучасть в адміністративному процесі і надають правову допомогу,визначаються цим Кодексом та іншими законами. 3. Суд повністю або частково звільняє особу від оплатиправової допомоги і забезпечує надання правової допомоги увипадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний органвідмовив особі у забезпеченні правової допомоги. Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА Глава 1 АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ 1. Компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владнихповноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актівчи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, їїпроходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводуреалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числіделегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводуукладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень увипадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесомчи процесом референдуму. 2. Компетенція адміністративних судів не поширюється напублічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінальногосудочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту(положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньоїдіяльності або виключної компетенції. Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ 1. Місцевим загальним судам як адміністративним судампідсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чипосадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службоваособа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудніокружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах пропритягнення до адміністративної відповідальності; 3) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб зсуб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення,перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат,соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат зазагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та іншихсоціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту,пільг. ( Частину першу статті 18 доповнено пунктом 3 згідно ізЗаконом N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008 ) 2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративнісправи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, іншийдержавний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їхпосадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дійчи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ,які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.( Частину друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008 ) 3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових числужбових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються івирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом абоокружним адміністративним судом за вибором позивача. 4. Вищому адміністративному суду України як суду першої іостанньої інстанції підсудні справи: 1) щодо встановлення Центральною виборчою комісієюрезультатів виборів або всеукраїнського референдуму; 2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост ПрезидентаУкраїни. 5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудностіадміністративної справи така справа розглядається місцевимадміністративним судом за вибором позивача. Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ 1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судомза місцезнаходженням відповідача. 2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актівіндивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владнихповноважень, які стосуються інтересів конкретної особи,вирішуються адміністративними судами за місцем проживання(перебування, знаходження) позивача. 3. Адміністративні справи з приводу оскарженнянормативно-правових актів Президента України, Кабінету МіністрівУкраїни, міністерства чи іншого центрального органу виконавчоївлади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владнихповноважень, повноваження якого поширюються на всю територіюУкраїни; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордоннедипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадовачи службова особа; а також адміністративні справи про анулюванняреєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону(примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуютьсяокружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якогопоширюється на місто Київ. 4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальноїпідсудності адміністративної справи така справа розглядаєтьсямісцевим адміністративним судом за вибором позивача. Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ 1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди якадміністративні суди та окружні адміністративні суди), а такожВищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цимКодексом, вирішують адміністративні справи як суди першоїінстанції. 2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судовірішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судівяк адміністративних судів та окружних адміністративних судів), якізнаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, вапеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. 3. Вищий адміністративний суд України переглядає судовірішення місцевих та апеляційних адміністративних судів укасаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку,визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищийадміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку яксуд апеляційної інстанції судові рішення окружногоадміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюєтьсяна місто Київ. 4. Верховний Суд України переглядає судові рішенняадміністративних судів за винятковими обставинами. Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог 1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві,якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративномусуду. 2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправнимирішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень абоіншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктівпублічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом,якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішитипублічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкодивирішуються судами в порядку цивільного або господарськогосудочинства. 3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількохвимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщоінше не встановлено законом. Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого 1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншогоадміністративного суду, якщо: 1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання(перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи замісцем його проживання (перебування); 2) після відкриття провадження у справі виявилося, щопровадження у справі відкрито без дотримання правил предметноїпідсудності; 3) після відкриття провадження у справі та до початкусудового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито бездотримання правил територіальної підсудності; 4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в іншихвипадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу. 2. Питання про передачу адміністративної справи розглядаєтьсясудом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участьу справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належнимчином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. 3. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішуєухвалою, яку може бути оскаржено. 4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншогоздійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, ав разі подання апеляційної скарги - після залишення її беззадоволення. 5. Адміністративна справа, передана з одногоадміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цієюстаттею, розглядається адміністративним судом, до якого вонанадіслана. 6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності недопускаються. Глава 2 СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово 1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крімвипадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуютьсясуддею одноособово. Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів 1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких єрішення, дії чи бездіяльність Президента України, КабінетуМіністрів України, міністерства чи іншого центрального органувиконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової числужбової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), членацієї комісії розглядаються і вирішуються в окружномуадміністративному суді колегією у складі трьох суддів. 2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються вокружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддівтакож за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розглядсправи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності. 3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах вапеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів. 4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах укасаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'ятисуддів. 5. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративномусуду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуютьсяколегією у складі не менше п'яти суддів. 6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах уВерховному Суді України за винятковими обставинами здійснюєтьсяколегією у складі суддів Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду України за участі не менше двох третин їїчисельності (але не менше п'яти суддів) або колегією у складісуддів відповідних судових палат Верховного Суду України заправилами, передбаченими частиною другою статті 241 цього Кодексу.( Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005 ) Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів 1. Усі питання, що виникають при судовому розглядіадміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістюголосів суддів. 2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів немає права утримуватися від голосування та підписання судовогорішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. 3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідкамирозгляду адміністративної справи, може письмово викласти своюокрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення. Стаття 26. Незмінність складу суду 1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративноїсправи в суді однієї інстанції незмінний. 2. У разі неможливості продовження розгляду адміністративноїсправи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. Якщонового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розглядадміністративної справи починається спочатку. Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді 1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративноїсправи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаноїз нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок,експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований врезультаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік,дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чиусиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родичцих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів унеупередженості судді. 2. Суддя відводиться також за наявності обставин,встановлених статтею 28 цього Кодексу. 3. До складу суду не можуть входити особи, які є членамисім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи 1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративноїсправи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенніцієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, уперегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому їїрозгляді у першій інстанції після скасування попередньої постановиабо ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. 2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративноїсправи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі увирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, уперегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому їїрозгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційноїінстанції. 3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративноїсправи в суді касаційної інстанції, не може брати участі увирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, уперегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому їїрозгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційноїінстанції. 4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративноїсправи за винятковими обставинами, не може брати участі увирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної ікасаційної інстанцій. Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача 1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі тавідводяться за підставами, встановленими у частині першійстатті 27 цього Кодексу. 2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі вадміністративному процесі, якщо: 1) він перебував або перебуває в службовій або в іншійзалежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали якихвикористовуються при розгляді даної справи; 3) з'ясування обставин, які мають значення для справи,виходить за межі сфери його спеціальних знань. 3. Участь секретаря судового засідання, експерта,спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньомурозгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхньоговідводу (самовідводу). Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід) 1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цьогоКодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,перекладач зобов'язані заявити самовідвід. 2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами,які беруть участь у справі. 3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявленийдо початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) післяцього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу)стало відомо після початку судового розгляду. Стаття 31. Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) 1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повиненвислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає датипояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. 2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалоюсуду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям абовсьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. 3. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід(самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можебути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чиухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи. Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді 1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, якийрозглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядаєтьсяв тому самому адміністративному суді іншим суддею. 2. У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддівабо всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,адміністративна справа розглядається в тому самомуадміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддівбез участі відведеного судді або іншим складом суддів. 3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливоутворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справидо іншого адміністративного суду в порядку, встановленомустаттею 22 цього Кодексу. Глава 3 СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ Стаття 33. Повістки 1. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками провиклик і повістками-повідомленнями. 2. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які берутьучасть у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, аповістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, зприводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не єобов'язковою. 3. Повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі,свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованоюкореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотноюрозпискою за адресами, вказаними цими особами. 4. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє черезпредставника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, вінможе направити повістку лише представникові. Стаття 34. Зміст повістки 1. У повістці про виклик зазначаються: 1) найменування та адреса адміністративного суду; 2) ім'я фізичної особи, яку викликають до суду, абонайменування органу, підприємства, установи, організації,представник яких викликається; 3) дата, час і місце судового засідання; 4) назва і номер адміністративної справи; 5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (якпозивач, відповідач, свідок тощо); 6) у разі необхідності - пропозиція особі, яка бере участь усправі, подати всі раніше не подані докази; 7) обов'язок адресата повідомити про наявність поважнихпричин неможливості прибути до суду; 8) роз'яснення наслідків неприбуття до суду; 9) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку звідсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату. 2. У повістці-повідомленні зазначаються: 1) найменування та адреса адміністративного суду; 2) ім'я особи або найменування органу, підприємства,установи, організації, яким адресується повістка; 3) дата, час і місце судового засідання або проведенняокремої процесуальної дії; 4) назва і номер адміністративної справи; 5) в якому процесуальному статусі має право взяти участь цяособа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в адміністративномупроцесі; 6) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку звідсутністю адресата, негайно повідомити про неї адресата. 3. Якщо разом з повісткою надсилаються копії документів, уповістці вказується їх перелік і роз'яснюється право податизаперечення та докази на їх підтвердження. Стаття 35. Вручення повістки 1. Повістка вручається під розписку. Повістка може бутивручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка береучасть у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, якавикликається до суду. 2. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути доадміністративного суду розписку адресата про одержання повістки,яка приєднується до справи. 3. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днівдо судового засідання, крім випадку, коли повістка вручаєтьсябезпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановленоскорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній дляприбуття до суду. 4. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання їїпід розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, якийпроживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язананегайно повідомити про неї адресата. 5. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повиннавручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибувадресат та коли передбачається його повернення за наявності такихданих. 6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартоюабо відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі,позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарномубатальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістката інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацієюмісця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи досуду. 7. Особам, які проживають за межами України, повісткивручаються в порядку, встановленому міжнародними договорамиУкраїни, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, у разі відсутності таких - через дипломатичніпредставництва та консульські установи України за місцемпроживання цих осіб. 8. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вонадоставлена за адресою, внесеною до відповідного державногореєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і цепідтверджується підписом відповідної службової особи. 9. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовійособі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо їїдоставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку,встановленому частиною восьмою цієї статті. 10. Вручення повістки представникові особи, яка бере участь усправі, вважається також врученням повістки і цій особі. 11. Розписку про одержання повістки (повістку у разінеможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати)належить негайно повернути до адміністративного суду. Стаття 36. Час вручення повістки 1. Часом вручення повістки вважається день заповненнярозписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'їадресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу,підприємства, установи, організації. Стаття 37. Наслідки відмови від одержання повістки 1. У разі відмови адресата від одержання повістки особа, якаїї доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує їївласним підписом і негайно повертає до адміністративного суду.Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що їїповідомлено про дату, час і місце судового засідання. Стаття 38. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень 1. Якщо цим Кодексом передбачено скорочені строки розглядуадміністративної справи, допускається судовий виклик або судовеповідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів,спеціалістів, перекладачів телеграмою, факсимільним повідомленням(факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, черездрукований засіб масової інформації. 2. Судовий виклик чи повідомлення, здійснені засобами,передбаченими цією статтею, повинні містити відомості, зазначені устатті 34 цього Кодексу. Стаття 39. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме 1. Якщо місце фактичного проживання (перебування)відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їхвиклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцемїхнього проживання (перебування) на території України. 2. Виклик публікується в друкованому засобі масовоїінформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеногосудового розгляду справи. 3. Друкований засіб масової інформації, у якому розміщуютьсяоголошення про виклик протягом наступного року, визначається непізніше 1 грудня поточного року в порядку ( 52-2006-п ),встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 40. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання 1. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під часпровадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання(перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомленняпро зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою івважається врученою. 2. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти,спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибутидо суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд. Глава 4 ФІКСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами 1. Суд під час судового розгляду адміністративної справиздійснює повне фіксування судового засідання за допомогоюзвукозаписувального технічного засобу. 2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснюєсекретар судового засідання або за розпорядженням головуючогоінший працівник апарату суду. 3. Носій інформації, на який здійснювався технічний записсудового засідання (касета, дискета, компакт-диск тощо), єдодатком до журналу судового засідання і після закінчення судовогозасідання приєднується до матеріалів справи. Стаття 42. Ведення журналу судового засідання 1. Одночасно із технічним записом судового засіданнясекретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. 2. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування адміністративного суду, який розглядаєсправу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судовогозасідання; 3) справа, що розглядається, ім'я (найменування) сторін таінших осіб, які беруть участь у справі; 4) номер носія інформації; 5) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 6) назва процесуальної дії; 7) час вчинення процесуальної дії; 8) інші відомості, встановлені цим Кодексом. 3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судовогозасідання та підписується ним невідкладно після судового засіданняі приєднується до справи. Стаття 43. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання 1. Особи, які беруть участь у справі, мають правоознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання тапротягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати досуду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності. 2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису іжурналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу. 3. У разі пропущення строку подання зауважень і відсутностіпідстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду. 4. Зауваження щодо технічного запису і журналу судовогозасідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їхподання. Стаття 44. Відтворення та роздрукування технічного запису судового засідання 1. Повне чи часткове відтворення технічного запису судовогозасідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі,або за ініціативою суду. 2. На клопотання особи, яка бере участь у справі, зарозпорядженням головуючого може бути здійснено повне або частковероздрукування технічного запису судового засідання. Особа, якабере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія,на який здійснювався технічний запис судового засідання. 3. Роздрукування технічного запису судового засіданняздійснюється на платній основі. Розмір плати за роздрукування( 151-2006-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 45. Складення протоколу 1. Про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судовогозасідання або під час виконання судового доручення секретаремсудового засідання складається протокол. 2. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза залоюсудового засідання або під час виконання судового доручення та прискладенні протоколу можуть застосовуватися технічні засоби. 3. Протокол після його складення та ознайомлення з ним усіхприсутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів,спеціалістів, перекладачів підписується секретарем судовогозасідання і суддею. Присутні особи, які беруть участь у справі,свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть подати своїзауваження, які додаються до протоколу. 4. Протокол, складений при виконанні судового доручення,разом із необхідними додатками невідкладно надсилається до суду,який розглядає справу. 5. Протокол приєднується до адміністративної справи. Стаття 46. Зміст протоколу 1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залоюсудових засідань або під час виконання судового доручення повиненмістити: 1) найменування адміністративного суду, який вчиняє окремупроцесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря судовогозасідання; 2) номер адміністративної справи; 3) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; 4) час початку процесуальної дії; 5) відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі,експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків; 6) відомості про роз'яснення особам, які беруть участь усправі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніхпроцесуальних прав та обов'язків; 7) опис ходу проведення окремої процесуальної дії, у томучислі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основнийзміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показаньсвідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідейна поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів; 8) відомості про докази, які додаються до справи, а якщодокази не додаються до справи - номер, дату та зміст письмовихдоказів, опис інших доказів; 9) час закінчення процесуальної дії; 10) інші відомості, встановлені цим Кодексом. Глава 5 УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі 1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, третіособи, представники сторін та третіх осіб. Стаття 48. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність 1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки вадміністративному судочинстві (адміністративна процесуальнаправоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями,особами без громадянства, органами державної влади, іншимидержавними органами, органами влади Автономної Республіки Крим,органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовимиособами, підприємствами, установами, організаціями (юридичнимиособами). 2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративніпроцесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати веденнясправи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнанісудом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цьоговіку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вонивідповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. 3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративніпроцесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати веденнясправи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),належить органам державної влади, іншим державним органам, органамвлади Автономної Республіки Крим, органам місцевогосамоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам,установам, організаціям (юридичним особам). Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі 1. Особи, які беруть участь у справі, мають рівніпроцесуальні права і обов'язки. 2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язанідобросовісно користуватися належними їм процесуальними правами інеухильно виконувати процесуальні обов'язки. 3. Особи, які беруть участь у справі, мають право: 1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, провсі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніхінтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під часрозгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участьу справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркуваньінших осіб; 8) знайомитися з технічним записом та журналом судовогозасідання і подавати письмові зауваження до них; 9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії зматеріалів справи, одержувати копії судових рішень; 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніхінтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їмцим Кодексом. 4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власнийрахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копіїдокументів і витяги з них. Стаття 50. Сторони 1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач тавідповідач. 2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяниУкраїни, іноземці чи особи без громадянства, підприємства,установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владнихповноважень. 3. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владнихповноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їхоб'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владнихповноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративнимпозовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієїдіяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи безгромадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання(збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом. Стаття 51. Права та обов'язки сторін 1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цьогоКодексу, позивач має право змінити підставу або предметадміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовнихвимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який часдо закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися відадміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційноїінстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційногорозгляду. 2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цьогоКодексу, відповідач має право визнати адміністративний позовповністю або частково, подати заперечення проти адміністративногопозову. 3. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадіїадміністративного процесу, що є підставою для закриття провадженняв адміністративній справі. 4. Суд не приймає відмови позивача від адміністративногопозову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнаєумов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону абопорушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Стаття 52. Заміна неналежної сторони 1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративнимпозовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або недо тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративнимпозовом, може за згодою позивача допустити заміну первинногопозивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщоце не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. 2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то цяособа може вступити у справу як третя особа, яка заявляєсамостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третюособу. 3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою,суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмовиу задоволенні адміністративного позову до такого відповідачапонесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. 4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляєсамостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідачарозгляд адміністративної справи починається спочатку. Стаття 53. Треті особи 1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предметспору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінченнясудового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю абочастково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. Уразі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги напредмет спору, розгляд адміністративної справи починаєтьсяспочатку. 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предметспору, можуть вступити у справу на стороні позивача абовідповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщорішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтересиабо обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі такожза клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативисуду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог напредмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справиспочатку. Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб 1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цьогоКодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предметспору, мають права позивача. 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предметспору, мають права та обов'язки, визначені у статті 49 цьогоКодексу. Стаття 55. Процесуальне правонаступництво 1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи увідносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадіїадміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьоїособи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративномупроцесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такійсамій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку вінзамінив. Стаття 56. Представники 1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справіможуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або)через представника. 2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно дочастини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративнупроцесуальну дієздатність. 3. Представники беруть участь в адміністративному процесі наоснові договору або закону. 4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніхосіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративнапроцесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осібзахищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі,опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. 5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягливіку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність,непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільнадієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законніпредставники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чиінші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у такихсправах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичнихосіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. 6. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересівнеповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настаєадміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичнихосіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та якіберуть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніхзаконних представників. 7. Законним представником органу, підприємства, установи,організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноваженазаконом, положенням, статутом. 8. Як законні представники діють також органи та інші особи,яким законом надано право захищати права, свободи та інтересиінших осіб. 9. У разі відсутності представника у сторони чи третьоїособи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, атакож у разі, якщо законний представник цих осіб не має прававести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняєпровадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклуваннячи іншими органами, визначеними законом, питання про призначеннячи заміну законного представника. Стаття 57. Особи, які не можуть бути представниками 1. Не можуть бути представниками в суді особи, які берутьучасть у справі як секретар судового засідання, експерт,спеціаліст, перекладач та свідок. 2. Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками всуді, крім випадків, коли вони діють як представники відповіднихорганів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законніпредставники сторони чи третьої особи. Стаття 58. Документи, що підтверджують повноваження представників 1. Повноваження представників, які беруть участь вадміністративному процесі на основі договору, на здійсненняпредставн