ВІДОМЧІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

М Е Т О Д И К А

визначення зон можливого затоплення

на річках України

ВНД 33-5.2-02-98

Видання офіційне

Державний комітет України по водному господарству

Київ 1998

РОЗРОБЛЕНИЙ :ВАТ “Укрводпроект”

( керівник теми - Олійник В.І. ,

відповід. виконавець-Левченко Я.Ф.)

ВНЕСЕНИЙ:Управлінням водних ресурсів Держводгоспу України

УЗГОДЖЕНИЙ :Держкомгідрометом України

“ 17 “ грудня 1997 р.

ПІДГОТОВЛЕНИЙ Управлінням науково-технічного

ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ : прогресу Держводгоспу України

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ :Наказом Держводгоспу України

від “ 17“ листопада 1998 р. № 120

Державний комітет

Відомчі нормативні документи

ВНД 33-5.2-02-98

України по водному

господарству

Методика визначення зон можливого затоплення на річках України

Вводиться

вперше

Дані норми регламентують порядок і технологію виконання робіт по встановленню меж і зон можливого затоплення території при повенях чи паводках різної забезпеченості (повторюваності) на річках України.

Норми розповсюджуються на роботи по встановленню зон можливого затоплення (ЗМЗ) для окремих ділянок малих та середніх річок, або по всій їх довжині .

Норми не розповсюджуються на роботи по встановленню ЗМЗ для великих річок , а також в межах гирлових ділянок тих річок , що знаходяться в зоні впливу морських припливів і відпливів , вітрових нагонів і згонів та ін .

Визначені в процесі виконання робіт по встановленню ЗМЗ розрахункові величини максимальних витрат і горизонтів води мають уточнюватись при їх використанні для обгрунтування проектів будівництва важливих споруд , тобто клас капітальності яких вищий за четвертий .

Норми обов”язкові для організацій системи Держводгоспу Украіни , а також для всіх організацій, які виконують роботи по встановленню ЗМЗ в рамках “Комплексної програми протипаводкових заходів на 1994-2000 роки“.

Внесений Управлінням

науково-технічного прогресу

Держводгоспу України

Затверджений наказом

Держводгоспу України

“17“ листопада 1998 р. №120

Термін введення

в дію

“20“листопада 1998 р.

1. З А Г А Л Ь Н І П О Л О Ж Е Н Н Я

1.1. Згідно з пунктом 11 статті 16 Водного Кодексу України , питання , пов”язані з попередженням шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків відносяться до компетенції Держводгоспу України . В зв”язку з цим основними Замовниками робіт по встановленню ЗМЗ на окремих річках чи їх ділянках є басейнові водогосподарські об”єднання та облводгоспи .

1.2. Основними Виконавцями робіт по встановленню ЗМЗ є регіональні інститути та інші спеціалізовані підроздіпи системи Держводгоспу України .

1.3. Загальне методичне керівництво роботами по встановленню ЗМЗ та контроль за якістю звітної технічної документації здійснює інститут “Укрводпроект”.

Крім того , інститут “Укрводпроект”, як головна проектна організація в системі Держводгоспу України, накопичує та систематизує основні результати робіт по встановленню ЗМЗ на річках України .

1.4. В першу чергу ЗМЗ необхідно встановлювати для тих регіонів , які частіше всього зазнають збитків від затоплення (гірські райони, Полісся і ін.).

Вмежах конкретних регіонів черговість виконання робіт по встановленню ЗМЗ на окремих річках чи їх ділянках визначається територіальними підрозділами Держводгоспу за узгодженням з місцевими органами влади.

1.5. Межі ділянок по довжині річок, для намічається виконання робіт по встановленню ЗМЗ, в першому наближенні визначаються Замовником. Остаточні межі розрахункових ділянок визначаються Виконавцем з врахуванням особливостей будови річкової сітки басейну, поздовжнього профілю річки, місцезнаходження найближчих водомірних постів і гідротехнічних споруд та ін.

1.6. Встановлювати ЗМЗ необхідно для сучасних умов, тобто при стані русла, заплави, зарегульованості річки та ін. на час проведення польових робіт.

1.7. ЗМЗ слід встановлювати для умов формування повеней чи паводків забезпеченістю 1, 5, 10, 25 і 50 % .

1.8. Основними вихідними даними при встановленні ЗМЗ повинні бути матеріали існуючої гідрологічної та топо-геодезичної вивченості басейну річки, результати польових обстежень і досліджень, а також матеріали проектних проробок попередніх років .

1.9. Звітна документація про виконану роботу повинна складатися з короткої пояснювальної записки, поздовжнього профілю річки чи її окремої ділянки з нанесеними розрахунковими рівнями води та крупномасштабних топографічних карт з межами ЗМЗ при повенях чи паводках відповідних забезпеченостей.

1.10. Вартість робіт по встановленню ЗМЗ на ричках України в першому наближенні може бути визначена з використанням спеціально підготовлених в рамках розробки цієї методики “Рекомендацій по визначенню вартості робіт”. Остаточна вартість робіт по встановленню ЗМЗ в басейні річки чи її окремої ділянки визначається на основі взаємної домовленості між Замовником та Виконавцем.

2. С К Л А Д Р О Б І Т

2.1. Роботи по встановленню ЗМЗ рекомендується виконувати по таких етапах:

1) підготовчий;

2) польовий;

3) камеральний.

2.2. На підготовчому етапі повинні бути виконані такі основні види робіт:

1) визначення веичин гідрографічних характеристик річки та основних елементів її режиму;

2) збір та аналіз матеріалів гідрологічної та топо-геодезичної вивченості річки чи її окремої ділянки;

3) підбір, придбання та відповідний аналіз топографічних карт;

4) розмітка кілометражу по довжині річки з обов”язковою його ув”язкою з прийнятою в Державному водному кадастрі (ДВК) України структурою річкових басейнів, загальною довжиною річки, кілометражем на межах областей, в гирлах основних приток та ін;

5) визначення кількості та місцеположення поперечних профілів річки;

6) побудова, в першому наближенні, поздовжнього профілю річки чи її окремої ділянки;

7) визначення об”ємів робіт для польового етапу.

2.3. Склад та об”єми робіт польового етапу намічаються на основі аналізу зібраних на підготовчому етапі матеріалів і в залежності від природних умов регіону, розмірів і режиму річки, її вивченості та ін. На цоьму етапі необхідно одержати такий об”єм матеріалів, спільне використання яких з наявними даними вивченості річки дозволить:

1) побудувати поздовжній профіль річки чи її окремої ділянки в абсолютній системі висот з нанесеними історичним та одноденним рівнями води, а також гідротехнічними спорудами (греблі, мости, шлюзи та ін.);

2) побудувати поперечні профілі річки з виділенням морфологічних особливостей русла і заплави, існуючими дамбами обвалування, каналами та ін.;

3) визначити величини основних гідравлічних характеристикпотоку в межах русла ї заплави (швидкість течії, похил водної поверхні, шорсткість поверхні русла і заплави та ін.) в опорних створах .

Незалежно від стану вивченості річки в обов”язковому порядку проводиться її гідрологічне рекогносцирувальне обстеження з встановленням відміток історичних рівнів високих вод (ІРВВ) .

2.4. На камеральному етапі необхідно виконати слідуючі основні види робіт і розрахунків:

1) визначити величини максимальних витрат води різних забезпеченостей в опорних створах;

2) ув”язати по довжині річки чи її окремої ділянки розрахункові величини максимальних витрат води;

3) побудувати поперечні профілі і криві залежності основних гідравлічних характеристик від рівня води в опорних та розрахункових створах;

4) побудувати криві витрат води Q=f(H) в опорних створах;

5) визначити максимальні рівні води розрахункових забезпеченостей в опорних створах;

6) виконати розрахунок кривої вільної поверхні (КВП) річки чи її окремих ділянок при максимальних витратах води повеней (паводків) розрахункових забезпеченостей;

7) побудувати поздовжній профіль річки чи її окремої ділянки з відмітками історичного та розрахункових рівнів води;

8) нанести на топографічні карти крупного масштабу відмітки рівнів води різних забезпеченостей;

9) скласти коротку пояснювальну записку .

3 . МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБІТ

3.1. Роботи по визначенню ЗМЗ при повенях чи паводках на річках повинні виконуватись регіональними інститутами чи іншими підрозділами системи Держводгоспу України, спеціалісти яких мають відповідну професійну підготовку та досвід виконання польових і камеральних робіт. В зв”язку з цим даний документ регламентує склад і способи виконання тільки нетрадиційних робіт і розрахунків. Стосовно стандартних топо-геодезичних і інженерно-гідрологічних робіт і розрахунків даються посилання на діючі на даний час нормативні і методичні документи, вимоги яких повинні бути враховані при виконанні відповідних робіт і розрахунків .

3.2. Збір даних гідрологічної вивченості річки проводиться з використанням опублікованих матеріалів Держкомгідромету ( гідрологічні щорічники, монографії і ін.), існуючих “Паспортів малих річок”, а також проектних та наукових проробок попередніх років .

Матеріали польових топо- геодезичних вишукувань, які виконувались в попередні роки різними організаціями, вибираються з відповідних пректних проробок, що зберігаються в їх архівах .

3.3. Підбір необхідних топографічних карт зручно виконувати з використанням номенклатурних розграфок, які є в фондах чи архівах спеціалізованих організацій .

Картами має бути охоплена долина річки до відміток земної поверхні, що перевищують ІРВВ не менше ніж на 1.0 м для малих річок і 1.5 м - для середніх та великих .

Масштаб топографічних карт потрібно вибирати виходячи з умови, що переріз горизонталей на них не буде перевищувати 2.0 - 2.5 м, тобто карти мають бути в основному масштабу 1:10 000 .

3.4. Необхідні топографічні карти повинні бути надані Замовником, або по домовленості з ним закуплені Виконавцен в фондах спеціалізованих підрозділів Головного Управління геодезії і картографії .

3.5. Встановлення кілометражу по довжині річки проводиться у відповідності з “Руководством по картометрическим работам для определения гидрографических характеристик” Гидрометеоиздат, Л., 1986., а також з ув”язкою з відповідними величинами прийнятими в опублікованих матеріалах Держкомгідромету “Класифікаторі річок України для кодування водойм при веденні Державної статистичної звітності про використання води за формою 2-ТП водгосп”, К., 1993 та “Инструкции по кодированию водних обьектов, водохозяйственних участков и подучастков” ЦНИИКиВР, М., 1987 .

У випадках, коли внаслідок активної бокової ерозії, або заходів по регулюванню русла річки, фактична довжина річки чи її окремої ділянки більш як на 5 % від приведеної в названих матеріалах ДВК, за розрахункову слід приймати фактичну величину.

В тексті при цьому необхідно зробити примітку про причини, які визвали відповідну нев”язку.

Hев”язки менше 5 % розподіляються пропорційно по довжині річки чи її окремих ділянок .

У випадках, коли ЗМЗ встановлюються для окремої ділянки річки, розмітка кілометражу може проводитись не від гирла, а від найближчого створу річки, вказаного в матеріалах ДВК, Держкомгідромету чи ін., з наявним значенням кілометражу від гирла .

3.6. Поперечні профілі річки необхідно намічати на межах її відносно однорідних ділянок, в гирлах приток, створах важливих гідротехнічних споруд і т. д. з таким розрахунком, щоб різниця відміток водної поверхні між суміжними поперечними профілями не перевищувала 1.0 м для рівнинних річок, 1.5 - 2.0 м - для річок височин і 2.5 - 5.0 м - для гірських річок .

Загальна кількість поперечних профілів в межах розрахункової ділянки річки в першому наближенні може бути встановлена по формулі :

П=L??I??b + 2(3.1)

де П - кількість поперечних перерізів, шт.;

L - довжина розрахункової ділянки річки, км;

I - похил водної поверхні на ділянці річки, м/км;

b - коєфіцієнт, який залежить від похилу водної поверхні .

Значення коєфіцієнта “b”, в залежності від похилу водної поверхні, наведені в таблиці 1 .

Таблиця 1

Похил, м/км

>20

10

5.0

2.0

1.0

0.5

<0.1

Коефіцієнт “b”

0.10

0.14

0.20

0.40

0.80

1.40

2.50

Для проміжних значень похилу водної поверхні коєфіцієнт “b” визначається інтерполяцією .

3.7. Із остаточно прийнятої загальної кількості поперечних профілів намічаються опорні та розрахункові створи. Олорні створи слід намічати на межах характерних ділянок із розрахунку 1 створ на 5-10 км довжини річки . Загальна кількість опорних створів не повинна бути меншою 2 ( на початку та в кінці розрахункової ділянки річки ) .

3.8. В плановому відношенні поперечні профілі необхідно орієнтувати перпендикулярно напрямку руху водного потоку при високих рівнях води . Профілі повинні претинати заплаву чи долину річки до відміток водної поверхні, що перевищують ІРВВ не менше ніж 1.0 м для малих річок та 1.5 м - для середніх та великих .