Відомчі будівельні норми. Напірні трубопроводи зрошувальних систем і систем водопостачан-ня. Організація і тех-нологія будівництва. ВБН А.3.1-2.4-01-99 (45259)

ВБН А.3.1-33-2.4-01-99

1.Загальні положення

1.1. Ці норми поширюються на будівництво нових і реконструкцію діючих напірних трубопроводів зрошувальних систем водопостачання із сталевих, чавунних, залізобетонних, азбестоцементних та пластмасових труб.

1.2. Організація виконання робіт здійснюється відповідно до вимог проектів (робочих проектів), даних норм, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.05.06-85, СНиП 3.01.01-85, СНиП 3.05.04-85, СНиП ІІІ-42-80, СНиП 3.02.01-87, ДБН А.2.2-3-97, СНиП ІІІ-4-80, ДБН ІV-16-98, ВБН 33/46-2.5-05-96, ВНД 33.3.1-01-98.

1.3. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом водоводів здійснюється відповідно до вимог ДБН А.3.1-3-94 .

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

2.Розбивка траси та підготовчі роботи

2.1. При виконанні геодезичних робіт стосовно винесення в натуру траси необхідно дотримуватись вимог СНиП 3.01.03-84.

2.2. Замовник повинен створити геодезичну розбивочну основу для будівництва трубопроводу і до початку будівельно-монтажних робіт передати підрядчику технічну документацію на неї.

2.3. До складу геодезичних робіт входять:

- інструментальне винесення в натуру траси, затвердженої в робочому проекті;

- закріплення кутів повороту траси;

- закріплення створних знаків кутів повороту;

- встановлення висотних реперів не менше, ніж через 5 км уздовж траси;

- винесення в натуру горизонтальних кривих природного вигину через 10 м, а штучного - через 2 км;

- складання абрису розташування траси;

- розбивка пікетажу вздовж траси та в її характерних точках. Винесення траси в натуру виконується по картах крупного масштабу одним з найбільш раціональних способів:

- аналітичним;

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

- графічним;

- методом безпосереднього вимірювання.

2.4. При аналітичному способі перенесення траси на місцевість проводиться від пунктів геодезичної основи за відомими координатами кутів повороту траси та проміжних точок.

2.5. При графічному способі використовуються чіткі, ідентичні, надійні контури, наявні на місцевості та на карті. По контурах виносять ряд точок, між якими є пряма видимість; пряма, яка з’єднує ці точки, приймається за вісь траси.

2.6. Закріплення трас трубопроводів на місцевості здійснюється постійними знаками відповідно до «Инструкции о порядке закрепления и сдачи заказчиками трасс магистральных трубопроводов, площадок и жилого строительства, внеплощадочных коммуникаций».

1. Кутові та створні точки трас закріплюються дерев’яними стовпами, металевими трубами, рейками. Дерев’яні стовпи та металеві знаки повинні мати якір у нижній частині. Довжина знака має становити від 1,2 до 1,5 м, діаметр стовпа - від 10 до 12 см, труби - від 40 до 60 мм, висота закріплених знаків над землею - від 0,5 до 0,7 м. Усі знаки, встановлені уздовж траси, обкопуються

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

навколо канавою діаметром від 1,2 до 2,0 м, з насипанням кургану висотою від 0,4 до 0,5 м.

2.8. У населених пунктах закріплення здійснюється металевими знаками, які закладають врівень із землею на глибину від 0,6 до 0,9 м, і промірами прив’язують не менше, ніж до трьох контурів, із складанням абрису. Знаки встановлюються на підвищених, безпечних місцях, що запобігають їх пошкодженню. Відстань між знаками повинна забезпечувати взаємну видимість і не перевищувати 1 км. Центрами знаків є: на дерев’яному стовпі - головка цвяха, на трубці - середина створу трубки, на кутиковому залізі - вершина кутика, на бетонному моноліті - хрестоподібна насічка або головка цвяха, забитого в моноліт.

Знаки маркуються масляною фарбою із зазначенням найменування організації, найменування знаку (кут або створ), його номеру, року встановлення. Знаки розташовуються знаком у бік початкової точки траси.

2.9. Уздовж основних трубопроводів через кожні 3-5 км поза їх осі встановлюють постійні грунтові репери (якщо вони не були встановлені під час дослідження).

1. Для контролю будівельних робіт і відновлення окремих точок осі, втрачених під час будівництва, головні й додаткові точки осі закріплюють виносними знаками.

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

Відстань між ними вимірюють з точністю, яка забезпечує відновлення закріпленої точки з відхиленням + 5 см.

2.11. За винесеними в натуру точками прокладають контрольний теодолітний хід з точністю не нижче 1:2000 та прив’язкою до пунктів геодезичної та зйомочної мережі.

2.12. Після завершення робіт щодо винесення траси трубопроводу проводять здавання проектною організацією та приймання замовником закріплених знаків, встановлених на об’єкті, і документів у чотирьох примірниках - додаток до актів траси. Обсяг і кількість їх визначається відповідно до інструкції РТМ-1151.

2.13. Приймання закріпленої траси будівельною організацією від замовника проводиться односчасно з процесом приймання її замовником від проектно-пошукової організації.

У разі відсутності представника будівельної організації під час приймання робіт, акт передачі складає виконавець з представником замовника і робота вважається прийнятою. Від моменту здавання траси будівельній організації або представнику замовника проектна організація за збереження встановлених знаків не відповідає.

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

2.14. Розчищення траси виконується організацією, яка здійснює земляні роботи. Розчищення траси трубопроводу від лісу на період будівництва повинне проводитись у межах смуги відводу (допускається відхилення +30 см). Ширина смуги відводу визначається проектом виконання робіт.

2.15. Тимчасові шляхи влаштовуються закатковані односмугові шириною до 3,5 м, з роз’їздами шириною не менше 6 м через кожні 500-600 м.

На заболочених ділянках у літній період використовуються лежневі дороги. На не дуже обводнених болотах укладають на колодні лежні хворостяні вистилки, на ділянках з великою глибиною торф’яного шару укладають лежень у вигляді суцільного поперечного настилу з колод діаметром від 15 до 20 см, з обов’язковими брущатими відбійниками по краях. На особливо важких болотах такі настили влаштовують у 2-3 яруси.

2.16. Для відведення поверхневих вод риють поздовжні канави, у разі необхідності - поперечні, для перехоплювання відведених вод і спрямування їх у ближні водоймища.

3. Земляні роботи

1. Перед розробленням траншей на ділянках траси трубопроводу проводиться тимчасове видалення грун

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

тового шару з робочої зони траси відповідно до проекту рекультивації. Розробка грунтового шару і переміщення до місця зберігання здійснюється бульдозерами.

1. Риття траншей належить починати після завершення підготовчих робіт. Відставання процесу риття труб від процесу риття траншей не повинне перевищувати трьох днів влітку і одного дня - взимку, за виключенням випадків, коли траншеї влаштовують заздалегідь, з осені, для укладання взимку. Розміри траншей і котлованів (глибина, крутизна укосів, розміри по дну) визначаються проектом. У разі відсутності вказівок в проекті, найменша ширина по дну для укладання призначається відповідно до табл.1. Таблиця 1

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

Примітка: Ширина траншей для трубопроводів у грунтах, розташованих нижче рівня грунтових вод і які розробляються з відкритим відливом, повинна прийматися з урахуванням розташування водоскидних і водовідливних влаштувань відповідно до вказівок проекту.

3.3.Глибина траншей з вертикальними стінками у нескельних грунтах, розташованих вище рівня грунтових вод, і при відсутності підземних споруд не повинна перевищувати:

у піщаних і крупноуламкових грунтах - 1 м;

у супісках -1,25 м;

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

у суглинках і глинах -1,5 м;

у дуже міцних суглинках і глинах - 2 м.

3.4. Максимальна крутизна укосів траншей і котлованів, які влаштовані без кріплень в грунтах, розташованих вище рівня грунтових вод і осушених за допомогою штучного водозниження, приймається відповідно до табл.2.

Таблиця 2

3.5. Риття траншей починається з найбільш заглибленого кінця траси і здійснюється у напрямі її підйому.

На косогірних ділянках з поздовжніми укосами до 15’ у сухих грунтах I-IV категорій рекомендується проводити розробку траншей роторними екскаваторами. На ділянках траси з поздовжніми укосами понад 15’, а також у сипких, розпушених скельових і вологих грунтах

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

траншеї треба розробляти з анкеруванням одноковшовими екскаваторами і бульдозерами.

На косогірних ділянках з поперечним укосом понад 8’ необхідно влаштовувати полки зі з’їздами та в’їздами на них.

Розробку траншей землерийними машинами у піщаних, супіщаних і незв’язних грунтах необхідно проводити з недобором від 10 до 15 см.

3.6. У грунтах, які легко піддаються розробленню, приямки рекомендується рити безпосередньо перед укладанням кожної труби на місце, а грунт розташовувати за стінками заздалегідь укладеної труби. У важко розроблюваних грунтах приямки рекомендуєтья рити завчасно, до опускання труб у траншею, але з таким розрахунком, щоб ділянка траншеї з відритими приямками не перевищувала триденного фронту робіт з укладання труб. У цьому випадку грунт має бути викинутий з траншеї або укладений на дно біля її стінок. Приямки для труб діаметром понад 300 см допускається влаштовувати за 1-2 дні до укладання труб.

Залежно від конструкції стикових з’єднань, діаметру труб і типу ущільнення, розміри приямків приймаються відповідно до табл. 3.

ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99

Таблиця 3