МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 38 від 28.03.94 м.Київ

Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом

Проблема педикульозу в Україні залишається актуальною. Згідно з офіційною реєстрацією осіб з педикульозом, розпочатою в 1986 році, найвищий показник ураженості був у 1990 році і складав 193.4 на 100 тис. населення. Реєструється, в основному, головний педикульоз. Виявляється він в усіх областях України. Найбільша ураженість відмічається серед дитячих, підліткових колективів. Щорічно діти до 14-років складають 80-85% від усієї кількості уражених педикульозом. Серед школярів уражені педикульозом виявляються, як правило, після канікул. У вересні виявляються до 30% від зареєстрованих протягом року.

Працівники лікувально-профілактичних, дитячих установ до огляду на педикульоз часто ставляться формально. Процент осіб з педикульозом, виявлених при оглядах, які проводять спеціалісти санепідстанції і дезстанції, у декілька разів вищий, ніж при оглядах працівниками лікувально-профілактичних установ. Нерідко педикульоз виявляють у хворих, які госпіталізовані за направленням поліклінік, а також у дітей, що направляються у літні оздоровчі установи. Не приділяється достатньої уваги боротьбі з педикульозом серед найнебезпечніших контингентів - осіб без певного місця проживання.

Саніатрно-епідемічна служба послабила державний санітарний нагляд за проведенням заходів, спрямованих на профілактику та боротьбу з педикульозом. Мають місце випадки, коли джерела педикульозу в дитячих і підліткових організованих колективах не виявляються, не пред'являються необхідні вимоги до адміністрації учбових закладів, гуртожитків щодо створення необхідних побутових умов для регулярного миття та зміни постільної білизні. Недостатньо гостро і послідовно ставляться перед органами житлово-комунального господарства, побутового обслуговування та іншими установами питання будівництва, реконструкції або ремонту та експлуатації лазень, пралень, душових, санітарних пропускників.

З метою посилення і удосконалення заходів профілактики і боротьби з педикульозом: НАКАЗУЮ:

Затвердити та ввести в дію Інструктивно-методичні вказівки щодо проведення протипедикульозних заходів (додається).

Пропоную:

1.Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головним лікарям басейнових лікарень:

1.1.Прийняти Інструктивно-методичні вказівки щодо проведення протипедикульозних заходів до неухильного виконання.

1.2.Систематично інформувати місцеві державні адміністрації про стан ураження педикульозом, забезпечення населення пунктів лазнями, душовими, санітарними пропускниками, пральнями. В інформаціях зазначити установи і відомства, з вини яких не виконуються профілактичні і протипедикульозні заходи.

1.3.Забезпечити складання планів комплексних заходів по боротьбі з педикульозом разом з з зацікавленими міністерствами і відомствами.

1.4.Забезпечити повне виявлення на педикульоз серед осіб, які звертаються по медичну допомогу до закладів і установ охорони здоров'я, в дитячих і підліткових установах, осіб без певного місця проживання.

1.5.Організувати на адміністративних територіях систематичне (1 раз у 2 роки) проведення семінарів по підвищенню кваліфікації медичних працівників, в тому числі середнього медичного персоналу, з питань активного виявлення осіб з педикульозом та проведення протипедикульозних заходів.

2.Головним лікарям Кримської республіканської, обласних, Київської, Севастопольської міських та басейнових санепідстанцій:

2.1.Забезпечети облік і реєстрацію кожного випадку педикульозу в порядку, встановленому для інфекційних захворювань.

2.2.Підвищити вимогливість до керівників лікувально-профілак- тичних установ за додержанням санепідрежиму в лікарнях, дитячих і підліткових установах, профтехучилищах, гуртожитках, будинках для інвалідів та пристарілих, до керівників об'єктів комунально-побутового обслуговування щодо забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які попереджують занесення і розповсюдження педикульозу, використовуючи для цього всі права державного санітарного нагляду.

2.3.Випадки масового педикульозу в організованих колективах виносити на обговорення в місцевих державних адміністраціях з притягненням до адміністративної відповідальності керівників установ за допущені недоліки.

2.4.Забезпечити обов'язкове епідеміологічне розслідування кожного випадку платтяного педикульозу з прийняттям невідкладних заходів пошуку джерела педикульозу та попередження його розповсюдження, а також епідеміологічне розслідування вогнищ головного педикульозу в організованих колективах.

2.5.Встановити термін нагляду за вогнищем педикульозу - 1 місяць з проведенням огляду на педикульоз у вогнищи 1 раз в 10 днів. Вважати вогнище основним після триразових негативних результатів обстеження.

2.6.Не дозволяти експлуатацію побутових, реконструйованих, капітально відремонтованих лікарняних установ без забезпечення їх стаціонарними дезінфекційними камерами у відповідності з нормативами.

2.7.Забезпечити вибірковий контроль обгрунтованості заявок лікувальних закладів та аптечних установ на педикулоциди, за правилами їх використання. При необхідності заслуховувати ці питання на санепідрадах.

2.8.Забезпечити контроль за наявністю в аптеках протипедикульозних препаратів та направлення їх на контроль у Львівський НДІ епідеміології та гігієни.

2.9.Періодично розглядати питання по боротьбі з педикульозом разом із зацікавленими службами та відомствами.

3.Директору Львівського НДІ епідеміології та гігієни (Безкопильний І.Н.):

3.1.Проаналізувати причини розповсюдження педикульозу на території України, розробити пропозиції по вдосконаленню протипедикульозних заходів і представити їх до Головного санепідуправління МОЗ України до 01.06.94 р.

3.2.Забезпечити дослідження біологічної активності антипедикульозних засобів, які використовуються в Україні.

3.3.Розробляти і направляти в області проипозиції щодо проведення протипедикульозних заходів, звернувши особливу увагу на дитячі закриті установи, будинки для пристарілих, дитячі оздоровчі установи, школи-інтернати, професійно-технічні училища.

Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальників головних управлінь - санітарно-епідеміологічного Моісеєву А.В., організації медичної допомоги і медичного страхування - Картиша А.П., організації медичної допомоги дітям і матерям Гойду Н.Г.

Заступник міністраВ.Ф.Марієвський

Затверджено

наказом МОЗ України

№ 38 від 28.03.94 р.

ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПРОТИПЕДИКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ

1.Іпедеміологічне і санітарно-гігієнічне значення вошей.

На тілі людини паразитують три види вошей: платтяні, головні та лобкові. Ураження головними та платтяними вошами називається педикульозом, лобковими - фтиріоз.

Платтяні і головні є перенощиками тифу, волинської гарячки та зворотного тифу.

Збудчик епідемічного висипного тифу - рикетсії Провачека потрапляють у шлунок вошей разом з кров'ю хворого на висипний тиф, проникають в епітеліальні клітини шлунка і там розмножуються, накопичуючись у велики кількостях. В результаті бурхливого розмноження рикетсій клітини епітелію розриваються, збудник потрапляє у просвіт кишечника. Рикетсії виділяються назовні разом з фекальними масами. Зараження людини висипним тифом відбувається внаслідок втирання збудника у пошкоджену шкіру або кон'юктиву ока. Воша набуває здатності бути заразною для людини через 4-7 днів після кровосмоктання на тілі хворого. Термін життя вошей, заражених р.Провачека, скорочується внаслідок того, що вони через 7-12 днів після зараження гинуть від рикетсіонної інфекції.

Воші, що насмокталися крові хворих на хворобу Бриля, можуть передавати рикетсії іншій людині, як і при епідемічному висипному тифі.

Механізм передачі збудника волинської гарячки такий самий, як і при висипному тифі але воші, заражені збудником волинської гарячки не гинуть.

Збудник зворотного тифу - спірохета Обеймейєра потрапляє з кров'ю хворої людини в кишечник вошей, звідти вже через 15 хвилин переходить в гемолімфу і розмножується. Заразною вош стає вже через 5-6 днів, найбільшої небезпеки набуває на 8-21 день. Людина заражається при роздушенні воші і попадання гемолімфи, яка містить спірохети. у пошкоджену шкіру і слизові.

1.1.Відомості про біологію та екологію вошей.

Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і живляться її кров'ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії: яйце-гнида, личинка і статевозріла воша. Яйце має довгасту форму (1.0- довжини), жовтувато-білого кольору, міцно склеєна з волоссям.

Личинка сірувато-коричневого кольору, пересувається за допомогою 3 пар лапок, а кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині, в т.ч. синтетичній.

Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками.

Платтяна воша має довжину тіла: у самиці - 2.3-, самця - 2.1-. Живе у білизні людини, при великій кількості може селитися в одязі, постільній білизні, панчохах, взутті. Для кровосмоктання платтяні воші виходять на шкіру, для відкладання яєць скупчуються у найтепліших місцях-зборках, швах та інших. Самиця платтяної воші відкладає яйця купками по 6-14 штук на день (200-300 штук за життя). Яйця міцно з'єднанні з тканиною. Тривалість життя воші - 32-46 діб.

Головна воша найчастіше живе у волосистій частині голови, в основному, на скронях, потилиці, тім'ї, але може зустрічатися також на тілі, одязі, білизні. Самиця відкладає на волоссі до 4 яєць на день (150 яєць за життя), які біля кореня дуже міцно зв'язані з волоссям за рахунок речовини, що виділяє самиця. Тривалість життя дорослих вошей 27-38 діб.

Лобкова воша (площиця) живе на волоссі лобка, бровах та інших волосистих частинах тілах, міцно утримуючись на шкірі, малорухома. Поза тілом господаря може жити не більше 12 годин. Самиця відкладає по 3 яйця (50 за життя). Без харчів головна воша живе 24 години, платтяна - 7-10 діб, лобкова воша - 10 годин. Розповсюджуються воші, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами - одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся та інше. Збереженню завошивленості сприяють скупченість населення, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил особистої гігієни.

3.Організація та проведення протипедикульозних заходів.

Протипедикульозні заходи є частиною комплексу загальних заходів по дотриманню протиепідемічного і санітарно-гігієнічного режиму.

Робота по попередженню педикульозу і боротьбі з ним виконується згідно з Комплексним планом, розробленим і затвердженим керівниками органів охорони здоров'я та зацікавленими міністерствами і відомствами. Організаційно-методичну роботу по виявленню педикульозу виконують відділи особливо небезпечних інфекцій облсанепідстанцій, епідвідділи міськрайбассанепідстанцій, а роботу по ліквідації вогнищ - дезстанції і дезпідрозділи санепідстанцій. План узгоджується з місцевими органами влади. При розробці плану необхідно врахувати:

1.Забезпечення умов, необхідних для додержання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних режимів в організованих дитячих колективах.

2.Організація та проведення планових оглядів населення (дитячі ясла; садки, дитячі будинки, будинки малюка, загально-освітні школи, школи-інтернати, профетехучилища, гуртожитки, установи соціального забезпечення, промислові та сільськогосподарські підприємства).

3.Санація вогнищ, дезобробка завошивлених осіб.

4.Забезпечення ефективними інсектицидними засобами лікувальних установ, аптечної мережі, організованих колективів.

5.Організація та проведення широкої санітарно-просвітньої роботи, навчання способам профілактики і боротьби з педикульозом широких верств населення методами усної пропаганди через засоби масової інформації.

З метою виявлення вогнищ педикульозу в плановому порядку проводяться огляди різних контингентів населення силами таких груп медпрацівників:

1.Всього населення - при проведенні диспансерних та профілактичних оглядів (кабінет долікарського огляду, КІЗ) та при кожному звернені по меддопомогу, в тому числі при оформленні планової госпіталізації, обслуговуванні викликів вогнищ інфекційних захворювань та інше.

2.Дітей, що відвідують дитячі дошкільні установи - щоденно медперсонал разом з вихователями.

3.Учнів шкіл-інтернатів - щотижня перед і після кожного відвідування родини - медперсонал установи разом з вихователями.

4.Учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ - після кожних канікул за показаннями - вибірково - медперсонал з залученням вчителів.

5.Дітей, що проживають у будинках малюка, дитячих будиках, спецсанаторіях та інше - при надходженні, пізніше - щотижня в дні купання та при виписуванні - медперсонал, із залученням вихователів. Огляду підлягає також і обслуговуючий персонал.

6.Дітей, що від'їжджають в оздоровчі табори, санаторії для навчання - комісійно педіатром та представниками дезстанцій, щотижня в період перебування, перед поверненням з нього, під час профоглядів.

7.Осіб, при прийомі на лікування в стаціонари, будинки для осіб похилого віку, інтернати та інші спеціальні медичні установи - медперсонал приймального покою, протягом лікування - кожні 7-10 днів та при виписці - медперсонал відділень.

8.Колективів, що формуються по оргнабору, переселенців, студентських загонів - перед виїздом до місця роботи та при поселенні - медпрацівники, що обслуговують названі контингенти за решінням місцевих органів охорони здоров'я.

9.Осіб, що ведуть безладний спосіб життя - при затриманні органів внутрішніх справ, муніципальною міліцією - при розміщенні у відповідні установи - медпрацівники даних установ або зо домовленістю медпрацівники територіальних органів охорони здоров'я.