МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
07.04.2004 № 185
Про оптимізацію комплексу протиепідемічних заходів при виявленні захворювань, що викликані холерними та іншими патогенними вібріонами
При бактеріологічному обстеженні хворих на гострі кишкові інфекції, дослідженні води відкритих водоймищ і стічних каналізаційних споруд нерідко висіваються холерні вібріони, що не аглютинуються холерною О-сироваткою. Вібріони ряду серологічних груп мають властивість викликати спорадичні захворювання, а при наявності гена токсиноутворення - захворювання з тенденцією до епідемічного поширення.
На Україні за останні 5 років холерні вібріони не О1 групи були ізольовані при обстеженні на холеру хворих з дизфункцією кишкового тракту. У 1999 році виділено 477, 2000 - 137, 2001 - 157, 2002 - 139, 2003 - 100 штамів холерного вібріона не О1 групи. Найбільше знайдено культур у Донецькій (37%), Запорізькій (20%), Миколаївській (13%) областях.
Холерні вібріони не О1 групи висівались у 45% проб з прісноводних водоймищ, у 50-57% проб морської води в межах міст та акваторіях портів, у 7-17% проб морської води, відібраної далеко від населених пунктів. Вібріони не О1 групи висівались у період з травня по жовтень, особливо - липень-серпень місяці. Частота позитивних знахідок зростала при підвищенні температури води. З морської води також постійно висіваються галофільні вібріони, які можуть викликати як поодинокі випадки, так і спалахи по типу харчових токсикоінфекцій. У 2002 році в Запорізькій області було зареєстровано 86 випадків захворювань на галофільозну інфекцію, збудником якої був парагемолітичний вібріон. Фактором передачі була кілька сухого засолу, яка привезена з м. Ялти з порушенням умов транспортування та зберігання.
Зростаюче забруднення об'єктів довкілля сприяє розмноженню вібріофлори та поширенню захворювань, що підтверджує необхідність бактеріологічних обстежень хворих гострими кишковими захворюваннями, виявлення вібріононосіїв та збудників у навколишньому середовищі.
З метою оптимізації та удосконалення протиепідемічних і профілактичних заходів при гострих кишкових захворюваннях, що викликані холерними та іншими патогенними вібріонами НАКАЗУЮ:
1. Покласти на лабораторію Кримської протичумної станції МОЗ України функції референс-лабораторії МОЗ України з діагностики та ідентифікації холерних та інших патогенних вібріонів.
2. Затвердити:
2.1. Методичні рекомендації з епідеміології, клініки, лабораторної діагностики та профілактики захворювань, що викликані холерними вібріонами не О1 групи (додається).
2.2. Положення про референс-лабораторію МОЗ України з діагностики та ідентифікації холерних та інших патогенних вібріонів (додається).
3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту:
3.1. Забезпечити своєчасну діагностику холери та гострих кишкових інфекцій (далі ГКІ), що викликані іншими патогенними вібріонами, а також лабораторне обстеження хворих з подібними симптомами (пронос, блювота).
3.2. Забезпечити проведення не менше 1 разу на 2 роки семінарів з клініки, лабораторної діагностики, лікування, епідеміології та профілактики холери та ГКІ, що викликані патогенними вібріонами для лікарів-інфекціоністів, лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів дільничної мережі, лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів, лікарів-хірургів та медичних працівників сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів.
3.3. Забезпечити проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з питань профілактики холери та ГКІ, що викликані іншими патогенними вібріонами з використанням засобів масової інформації.
4. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту:
4.1. Забезпечити епідеміологічний моніторинг з холери та ГКІ, що викликані іншими патогенними вібріонами на епідемічний період.
4.2. Забезпечити епідеміологічні відділи та відділи особливо небезпечних інфекцій:
- необхідною комп'ютерною та іншою оргтехнікою для проведення епідемічного моніторингу холери та ГКІ, що викликані іншими патогенними вібріонами;
- автотранспортом та необхідним обладнанням для проведення епідеміологічних обстежень осередків холери та ГКІ, що викликані холерними вібріонами не О1 групи.
4.3. Забезпечити постійну готовність лабораторій відділів особливо небезпечних інфекцій до проведення досліджень на холерні вібріони не О1 групи, наявність необхідного обладнання, діагностичних імунобіологічних препаратів, поживних середовищ.
4.4. Направляти для підтвердження штами збудників холери, виділених від людей і з об'єктів довкілля та атипові штами холерних вібріонів не О1 групи до Кримської протичумної станції МОЗ України.
5. Кримській протичумній станції МОЗ України (Хайтович О.Б.):
5.1. Забезпечити надання організаційно-методичної та практичної допомоги з питань лабораторної діагностики, епідеміології та профілактики ГКІ, що викликані патогенними вібріонами лікувально-профілактичним та санітарно-епідеміологічним закладам.
5.2. Проводити підготовку лікарів-бактеріологів обласних та міських СЕС з лабораторної діагностики патогенних та умовно-патогенних вібріонів.
5.3. Здійснювати своєчасну ідентифікацію холерних вібріонів з визначенням токс-гену та антибіотикочутливості культур.
5.4. Здійснювати щороку аналіз біологічних властивостей холерних та інших патогенних вібріонів, інформацію направляти до МОЗ України, Центральної СЕС МОЗ України, Кримської республіканської санепідстанції, Центральних СЕС на водному, залізничному та повітряному транспорті, обласних, Київської та Севастопольської міських санітарно-епідеміологічних станцій.
5.5. Забезпечити наукове обґрунтування протиепідемічних заходів при виникненні осередків холери та ГКІ, які викликані іншими патогенними вібріонами.
5.6. Забезпечити наукові розробки щодо удосконалення методів вивчення, культивування збудника та лабораторної діагностики холерних та інших патогенних вібріонів, сформувати колекцію холерних та інших патогенних вібріонів.
6. Кримській протичумній станції МОЗ України (Хайтович О.Б.), Центральній санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України (Некрасова Л.С.) до 2005 р. підготувати нормативні документи з лабораторної діагностики ГКІ, які викликані парагемолітичними та іншими умовно-патогенними вібріонами.
7. Вважати такими, що:
7.1. втратили чинність "Временные методические указания по проведенню противоэпидемических мероприятий при выделении НАГ-вибрионов от людей" (Киев, 1978);
7.2. не застосовуються на території України "Временные методические рекомендации по лабораторной диагностике, клинике, лечению и профилактике острых кишечных заболеваний, вызываемых НАГ-вибрионами" (Москва, 1979).
8. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Бережнова С.П. та директора Департаменту організації медичної допомоги населенню Жданову М.П.
Перший заступник Міністра, Головний державний санітарний О.В.Лапушенколікар України
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
07.04.2004 № 185
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з епідеміології, клініки, лабораторної діагностики та профілактики захворювань, що викликані холерними вібріонами не О1 групи
Методичні рекомендації з епідеміології, клініки, лабораторної діагностики та профілактики захворювань, що викликані збудниками холерних вібріонів не О1 групи призначені для лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів та лікарів-інфекціоністів.
Методичні рекомендації розроблені в розвиток існуючих положень з епідеміології, клініки та діагностики захворювань, що викликані збудниками холерних вібріонів не О1 групи, з урахуванням сучасних досягнень та нових відомостей з біології збудника.
Вперше запропоновано проведення протиепідемічних заходів в залежності від наявності або відсутності токс-гену збудника.
Методичні рекомендації впроваджуються на заміну "Временных методических указаний по проведенню противоэпидемических мероприятий при выделении НАГ-вибрионов от людей" (Киев, 1978) та "Временных методических рекомендаций по лабораторной диагностике, клинике, лечению и профилактике острых кишечних заболеваний, вызываемых НАГ-вибрионами" (Москва, 1979).
1. Епідеміологія
Перші повідомлення про виділення холерних вібріонів не О1 групи від хворих на гострі кишкові інфекції та з проб води з'явилися у 1884 р. Раніше ці мікроорганізми називали водними, холероподібними вібріонами, пізніше НАГ-вібріонами (неаглютинуючими). Відповідно до Міжнародної класифікації НАГ-вібріони віднесені до холерних вібріонів не О1 серологічної групи. Відомо понад 155 груп, з яких близько 40 в тій чи іншій мірі патогенні для людини.
Результатами досліджень вчених, встановлено, що холерні вібріони не О1 групи широко розповсюджені у природі. Довгий час вважалось, що ці вібріони не дуже небезпечні для людини і здатні викликати лише спорадичні захворювання.
Перші відомості про значні спалахи кишкових захворювань, викликані цими вібріонами, надійшли з Португалії у 1911 році. Пізніше - з Чехії, Індії, Судану (1965-1968 р.). У 1972 р. у Тунісі спалах цих захворювань супроводжувався високою летальністю (до 15%). У 1992 р. в селищах на узбережжі Бенгальської затоки зареєстровано спалах, викликаний холерним вібріоном нової серогрупи - О139. У 1993 р. зареєстровані великі епідемії в Калькутті і Бангладеш, що були викликані цими вібріонами. Надалі захворювання почали реєструватися в Таїланді, Пакистані, Китаї, Малайзії, інфекція була занесена у розвинені країни і Росію (1993 р.).
На території України спалахи захворювань, викликані холерними вібріонами не О1 групи, зареєстровані у АР Крим (1972, 1974, 1975 рр.), Запорізькій (1981, 1983 рр.), Миколаївській (1996 р.) і Донецькій (1999 р.) областях. Спорадичні захворювання реєструються щороку у різних, переважно в південних, областях України.
Культури вібріонів звичайно висівають від хворих з діареями. При збільшенні кратності обстеження відсоток висіву підвищується. Серед осіб, які були у контакті з хворими, вібріони виявлялись у 0,09-0,1% випадків. Вогнищевість при даній інфекції невисока: у 95% вогнищ реєструються по одному випадку захворювання, інколи виявляють два і більше випадків. Вікова, статева і професійна структури захворюваності можуть змінюватися у значних межах залежно від соціальних, економічних особливостей і екологічного стану конкретної території. Так, при великих спалахах, більш висока захворюваність відзначалася серед дітей дошкільного віку, працівників водоканалу і водного транспорту.
Носійство холерних вібріонів не О1 групи нетривале, звичайно не перевищує 8-10 днів. При наявності хронічних захворювань печінки і шлунково-кишкового тракту носійство може продовжуватись більше одного місяця. Вакцинація проти холери не впливає на носійство.
Поширенню захворювань сприяють незадовільні санітарно-гігієнічні умови. Хворі реєструються серед осіб, які контактують із забрудненими об'єктами довкілля або проживають у несприятливих санітарно-побутових умовах. Групові захворювання можуть виникати при вживанні продуктів харчування, контамінованих вібріонами.
За останні роки встановлено, що холерні вібріони не О1 групи поширені у відкритих водоймищах, які є для них природним середовищем існування, у зв'язку з чим їх відносять до сапронозів.
В Україні з прісноводних водоймищ у літній період вібріони висівались у 45% проб з морської води на узбережжі в межах міст та акваторії портів - у 50-57%, а далеко від населених пунктів у 7-15%. Виявлені вібріони також у кишечнику гідробіонтів і водоплавних птахів.
Холерні вібріони не О1 групи частіше висіваються у період з травня по жовтень, частота позитивних знахідок зростає при підвищенні температури води у липні-серпні місяцях.
Холерні вібріони не О1 групи висіваються також з господарсько-побутових стічних вод. Так, за даними Кримської протичумної станції, у пробах стічних вод магістральних каналізаційних колекторів різних міст Криму вібріони висівались у 44-67%, каналізації пралень - 59%, лазень - 46%, лікарень - 34%.
При епідеміологічних обстеженнях вогнищ, проведених у період спалахів, провідним у поширенні захворювань, викликаних холерними вібріонами не О1 групи є харчовий фактор (60-80%). При цьому можуть спостерігатися великі спалахи, що протікають по типу харчових токсикоінфекцій.
Факторами передачі інфекції можуть бути риба, креветки, молюски та ін. Зараження продуктів моря може відбутися у природних умовах або при порушенні санітарно-гігієнічних та технологічних правил їх транспортування, приготування та збереження. Не виключено інфікування холерними вібріонами не О1 групи також молочних та м'ясних продуктів харчування.
Вода відкритих водоймищ, особливо забруднена господарсько-фекальними стічними водами, може також стати фактором передачі інфекції. Особливо зростає небезпека при забрудненні стічними водами водопровідної води. На водний шлях передачі збудника припадає близько 15-30% випадків захворювання, підтвердженням цього є виділення холерних вібріонів однієї серогрупи від хворих та з водоймищ.
Хворі і вібріононосії можуть стати джерелом зараження для оточуючих у сім'ї чи на виробництві. Ситуація ускладнюється в умовах недостатнього комунального благоустрою і санітарного стану помешкань. На побутовий шлях зараження припадає від 5-8% випадків захворювання.
Аналіз епідеміологічних особливостей і проведення досліджень дозволили визначити оптимальні шляхи профілактики кишкових захворювань, викликаних холерними вібріонами не О1 групи та ефективні протиепідемічні заходи.
