ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню

ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЕ

Методы определения экономической эффективности мероприятий по энергосбережению

ENERGY CONSERVATION

Methods of Determination of Energy Efficiency Measures on Energy Conservation

ДСТУ 2155-93

Чинний від 01.01.95

Цей стандарт установлює основні положення для визначення економічної ефективності заходів для технологічного енергозбереження, методи розрахунку економічної ефективності підприємств, методи розрахунку скорочення платежів підприємств за забруднення навколишнього природного середовища в результаті реалізації енергозберігаючих заходів.

На основі цього стандарту можуть бути розроблені галузеві нормативно-технічні документи, що враховують конкретні особливості галузі, видів продукції та виробництв.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. В умовах економічної самостійності підприємств основним критерієм оцінки економічної ефективності енергозберігаючих заходів є прибуток, що залишається у разпорядженні підприємства.

1.2. Під економічною ефективністю заходів щодо енергозбереження мається на увазі збільшення прибутку, зумовлене впровадженням заходів для енергозбереження, що залишається у безпосередньому розпорядженні підприємства.

1.3. Заходи щодо енергозбереження класифікуються на групи заходів, спрямованих на пряму, непряму, балансову та структурну економію паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

До технологічного енергозбереження відносяться, головним чином, заходи, спрямовані на пряму економію енергоресурсів і ліквідацію втрат енергії під час її виробництва та передачі, яка може бути одержана шляхом:

1) застосування досконаліших процесів виробництва енергії та палива;

2) заміни енергоємних процесів менш енергоємними та застосування маловідходних та енергозберігаючих технологій;

3) заміни застарілого неекономічного енерговиробляючого та енер-говикористовуючого обладнання новим, економічнішим;

4) удосконалювання структури енергоспоживання підприємств за рахунок найефективніших енергоносіїв, підвищення якості використовування енергоносіїв та раціоналізації енергетичних потоків, оптимізації теплових схем підприємств та окремих технологічних процесів;

5) підвищення енергетичного к.к.д. технологічних агрегатів за рахунок поліпшення організації технологічних процесів та режимів роботи агрегатів, скорочення їх простоїв, скорочення невиробничих втрат енергоресурсів, удосконалювання процесу спалювання палива, застосування рекуперації, регенерації тепла, рециркуляції енергоносіїв, проміжних підігрівів, поліпшення теплоізоляції і т. ін.;

6) застосування енерготехнологічного комбінування процесів, коли енергетичний потенціал продуктів одного технологічного процесу або потоку використовується безпосередньо без перетворення в іншому процесі, наприклад, ентальпія (тепломісткість) чавуну у сталеплавильному агрегаті, ентальпія нафтопродуктів первинної переробки нафти на установках вторинної переробки;

7) використання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР), що утворюються в одних технологічних установках, процесах та направляються для енергозабезпечення інших агрегатів і процесів та ін.

1.4. Вплив на прибуток підприємства витрат та результатів, пов'язаних з реалізацією заходів для технологічного енергозбереження, визначається співвідношенням факторів, що мають позитивний та негативний вплив на показчики економічної діяльності підприємства.

1.4.1. До основних факторів позитивного впливу на прибуток підприємства можуть бути віднесені:

1) можливе збільшення продуктивності технологічних установок та обладнання у разі впровадження заходів шодо технологічного енергозбереження, зниження енерговитрат на одиницю продукції, що випускається, поліпшення якості продукції та інше, що в остаточному підсумку позитивно впливає на виручку від реалізації продукції;

2) економія енергоресурсів (а також можлива економія інших матеріальних ресурсів), що приводить до зниження матеріальних нтрат та собівартості вироблюваної продукції:

3) скорочення платежів підприємства за забруднення навколишнього природного середовища у зв'язку із зменшенням кількості витрачуваних ПЕР (у першу чергу палива).

1.4.2. До факторів негативного впливу на прибуток можуть бути віднесені: можливе зростання загального обсягу основних фондів підприємства; можливе зростання матеріальних витрат (незважаючи на економію енергоресурсів), експлуатаційних витрат ьа утримання енергозберігаючого обладнання та установок, чисельності обслуговуючого персоналу та інші фактори.

1.5. Обчислення економічної ефективності заходів щодо eнергозбeреження з урахуванням усіх факторів, що впливають на прибуток, покладаються на планово-економічні відділи підприємств за поданням відповідних даних, що стосуються впроваджених заходів, технологічними службами та службою головного енергетика.

1.6. Якщо розглядається декілька заходів щодо енергозбереження, то першочерговому впровадженню підлягає той з них. який забезпечує максимальне збільшення маси прибутку, що залишається в безпосередньому розпорядженні підприємства, за умови виконання вимог, стандартів якості навколишнього природного середовища.

1.7. Для ілюстрації застосування викладених у стандарті методів розрахунку як додаток до нього (додаток 1) наводиться приклад визначення економічної ефективності енергозбереження за рахунок утилізації вторинних енергетичних ресурсів, а також інформаційний перелік основних заходів щодо енергозбереження у галузях народного господарства (додаток 2), який може розширюватися за рахунок включення до нього інших заходів відповідно до основних напрямів науково-технічного прогресу.

2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХОДІВ ЩОДО

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

В УМОВАХ ЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ САМОСТІЙНОСТІ

2 5. Для впровадження на діючих підприємствах (об'єднаннях) заходів щодо енергозбереження у ряді випадків необхідні значні капітальні вкладення та експлуатаційні витрати, які є елементами суспільно необхідних витрат і в цілому сприяють зростанню ефективності суспільного виробництва.

2.2. Для порівняння поточних економічних показників діяльності підприємств до та після реалізації заходів щодо енергозбереження використовується метод виділення із загальної величини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, тієї її частини, зміна якої безпосередньо зумовлена впровадженням енергозберігаючих заходів:

ΔΠt = Πt − Π0t, (1)

де Πt-Π0t - показники прибутку підприємства у t-му році з реалізацією та без реалізації енергозберігаючого заходу, що розглядається.

2.3. У загальному випадку збільшення прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження визначається за формулою

ΔΠt= Цtт ΔВtт+ ЦtuΔQtu + ЦteΔWte + ΔΠtохр −(Utме + еКtме )+Δlt , (2)

де Цtт - ціна заощадженого умовного палива за діючими тарифами у році t;

ΔВtт - зменшення поставок умовного палива на підприємство у році ί в результаті реалізації заходу щодо енергозбереження;

Цtu - тариф на покупну теплоенергію у році t;

ΔQtu - скорочення споживання тепла зі сторони у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження;

Цte - тариф на електроенергію, яку одержують від енергосистеми, у році t;

Δ Wte - скорочення споживання електроенергії від енергосистеми у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження;

ΔΠtохр - скорочення платежів підприємства за забруднення навколишнього середовища у році t, зумовлене впровадженням заходів щодо енергозбереження;

U ме,Кме - поточні витрати у році t та капітальні вкладення, пов'язані з експлуатацією, придбанням та установкою енергозберігаючого устаткування;

е - внутрішня норма ефективності;

Δlt - зменшення експлуатаційних витрат на підприємстві у році t, зумовлених.реалізацією заходу щодо енергозбереження, крім витрат на обслуговування енергозберігаючого обладнання.

2.4. Показник скорочення платежів підприємства за забруднення навколишнього середовища, що входить у формулу (2), обчислюється як сума скорочення виплат підприємства за викиди шкідливих речовин у атмосферу, скиди в гідросферу та розміщення твердих відходів з урахуваншім встановлених для підприємства у році t лімітів на викиди, скиди та розміщення відходів. Розрахунок виконується відповідно до "Методики визначення тимчасових нормативів плати та платежів за забруднення навколишнього природного середовища України", Київ, 1992.

2.4.1. Зміна величини плати підприємства за викиди шкідливих

речовин в атмосферу у році t (ΔΠt(ac)) в результаті реалізації заходу щодо енергозбереження обчислюється за формулою

ΔΠt(ac) = ∑ [(Нi(л)ΔМti (л)) + (Kп(а) Hi (л) ΔМti (сл) )] Kт(а) , (3)

і

де Нi(л) - норматив плати за викиди в атмосферу 1 тонни і-ї шкідливої речовини у межах встановленого ліміту;

ΔМti (л) - зменшення маси викину і-ї шкідливої речовини в атмосферу у році t в межах ліміту за рахунок впровадження енергозберігаючого заходу;

Kп(а) - коефіцієнт кратності платежу за понадлімітний викид в атмосферу шкідливих речовин (встановлюється в межах від 1 до5);

ΔМti (сл) - скорочення у році t маси понадлімітного викиду в атмосферу і-ї шкідливої речовини за рахунок впровадження енергозберігаючого заходу;

Kт(а) - коефіцієнт, що враховує територіальні, екологічні та соціально-економічні особливості*).

*) Методика визначення тимчасових нормативів плати та платежів за забруднення навколишнього природного середовища України. Київ, 1992.

2.4.2. Зміна величини плати підприємства за скиди шкідливих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, підземні

водні горизонти у році t (ΔΠt(в)) в результаті реалізації заходу щодо енергозбереження обчислюється за аналогічною формулою

ΔΠt(в) = ∑ [(Нj(л)ΔМtj (л)) + (Kп(в) Hj (л) ΔМtj(сл) )] Kт(в) , (4)

j

де Нj(л) - норматив плати за скид 1 тонни j-ї шкідливої речовини у межах ліміту;

ΔМtj (л) - зниження маси скиду j-ї шкідливої речовини в гідросферу в році t у межах ліміту за рахунок впровадження енергозберігаючого заходу;

Kп(в) - коефіцієнт кратності платежу за понадлімітний скид у гідросферу шкідливих речовин (від 1 до 5);

ΔМtj(сл) - скорочення у році t маси понадлімітного скиду у гідросферу j-ї шкідливої речовини, зумовлене впровадженням енергозберігаючого заходу;

Kт(в) - регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства.

2.4.3. Зміна величини плати підприємства за розміщення твердих

(та рідких) відходів у навколишньому середовищі у році t (ΔΠt(o)) в результаті реалізації заходу щодо енергозбереження обчислюється за формулою

ΔΠt(в) = ∑ [(Нs(л)ΔМts (л)) + (Kп(о) Hs (л) ΔМts(сл) )] Kм Ко , (5)

s

де Нs(л) - норматив плати за розміщення 1 тонни відходів s-гo класу токсичності у межах ліміту;

ΔМts (л) - скорочення у році t маси відходів s-гo класу токсичності (що підлягають зберіганню у межах ліміту) за рахунок реалізації енергозберігаючого заходу;

Kп(о) - коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому середовищі;

ΔМts(сл) - скорочення у році t маси понадлімітного розміщення відходів s-гo класу токсичності, зумовлене впровадженням енергозберігаючого заходу;

Км - коефіцієнт, що враховує особливості розташування місця (зони) розміщення відходів;

Ко - коефіцієнт, що враховує характер облаштування місця розміщення відходів.

2.4.4. Сумарний показник скорочення економічних платежів підприємства у році t за рахунок впровадження заходу щодо енергозбереження (ΔΠt(охр) ) обчислюється за формулою

ΔΠt(охр) = ΔΠt(ас) + ΔΠt(в) + ΔΠt(о) (6)

2.5. Для оцінки ефективності заходу щодо технологічного енергозбереження за весь термін експлуатації енергозберігаючого обладнання використовується показник інтегральної дисконтованої розрахункокої зміни прибутку, що обчислюється за формулою

tk

ΔΠ = Σ ΔΠt(1+e)tp−t , (7)

t=tH

де е - внутрішня норма ефективності, або максимальна величина банківського процента (дисконтної ставки), за якої кредит банку на впровадження енергозберігаючого заходу може бути погашений за термія його реалізації;

tp - розрахунковий рік приведення нитрат та результатів, зумовлених впровадженням енергозберігаючого заходу.

2.6. З метою аналізу ефективності одноразових витрат, що фінансуються підприємством з власних або позикових джерел, на енергозберігаючий захід, шо розглядається, може бути використаний показник внутрішньої ефективності одноразових витрат (е), який обчислюється із співвідношення

tk

Σ (Pt−Иt−Kt)(l +e) tp−t = 0 , (8)

t=tH

де Pt - виручка підприємства від реалізації продукції у році t;

И t , К t - відповідно поточні витрати на виробництво продукції (без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію) та одноразові витрати у році t.

При цьому повинна виконуватися умова еЕн, де Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

2.7.3 метою стимулювання розробки, впровадження та використання енергозберігаючих технологій, енергозберігаючого обладнання і матеріал і в та інших заходів щодо раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів необхідно надавати підприємствам та організаціям субсидії, дотації, податкові, кредитні та інші пільги, а також застосовувати економічні санкції у разі безгосподарного використання ПЕР і виробництва енергетично неефективного обладнання та матеріалів, що повинно бути закріплене в спеціальних законодавчих актах з питань енергозбереження.

ДОДАТОК 1

Довідковий

ПРИКЛАД

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ УТИЛІЗАЦІЇ