ДНАОП 1.1.30-5.31-96. Інструкція з облаштування, огляду і вимірювання опору шахтних заземлень (43169)

ДЕРЖАВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Київ

ДНАОП 1.1.30-5.31-96

ІНСТРУКЦІЯ

З ОБЛАШТУВАННЯ, ОГЛЯДУ І ВИМІРЮВАННЯ ОПОРУ ШАХТНИХ ЗАЗЕМЛЕНЬ

До § 511, 539 Правил безпеки у вугільних шахтах

1. Загальні положення

1. Заземлення в шахтах здійснюється за допомогою спеціальних заземлюючих пристроїв, які складаються із заземлювача і заземлюючих провідників.

2. Головні заземлювачі за допомогою стальної смуги (троса) перерізом не меншим як 100 мм2 з'єднуються з заземлюючим контуром (збірними заземлюючими шинами) приствольних електромашинних камер і центральної підземної підстанції. Заземлюючий контур виконується із стальної смуги перерізом не меншим як 100 мм2.

3. Місцеві заземлювачі повинні встановлюватися в наступних пунктах:

а) в кожній розподільній або трансформаторній підстанції, а також в кожній електромашинній камері, за винятком центральної підземної підстанції та приствольних електромашинних камер, заземляючі контури яких з'єднані з головними заземлювачами заземлюючими провідниками;

б) біля кожного стаціонарного або пересувного пункту розподілення, крім розподільних пунктів, розташованих на платформах, які щодобово пересуваються по рейках;

в) біля кожного окремо встановленого вимикача або розподільного пристрою;

г) біля кожної кабельної муфти. Заземлювачі на муфтах можуть бути відсутніми, якщо їх влаштування заважке (відсутність стічної канави, віддаленість джерел електропостачання, міцні породи, відсутність метал скріплення); заземлення муфт повинно проводитися відповідно до п.31. Допускається для мережі стаціонарного освітлення налагоджувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі;

д) біля окремо встановлених машин.

4. У разі встановлювання одного заземлювача на групу заземлюючих об'єктів повинні застосовуватися збірні заземлюючі провідники (шини), що виконані із сталі або міді з мінімальним перерізом відповідно 50 або 25 мм2. Ці збірні шини приєднуються до місцевого заземлювача за допомогою смуги(троса). Вимоги до матеріалу і перерізу смуги такі, як і до збірних шин.

5. Кожен об'єкт, що належить заземлити, повинен приєднуватися до збірних заземлюючих провідників (шин) або заземлювача за допомогою окремого відгалуження із сталі перерізом не меншим як 50 мм2 або з міді перерізом не меншим як 25 мм . Для улаштування зв'язку допускається приєднання апаратури до заземлювачів сталевим або мідним проводом перерізом відповідно не меншим за 12 і 6 мм2.

Заземлення повинно бути виконане так, щоб при від'єднанні окремих апаратів і машин від заземлення не порушувалось заземлення решти устаткування.

Послідовне приєднання заземлюючих об'єктів до збірних заземлюючих провідників або заземлювачів забороняється, крім кабельних муфт і світильників у мережі стаціонарного освітлення.

6. Як провідники, що зв'язують місцеві та головні заземлювачі, повинні використовуватися сталева броня та свинцева оболонка броньованих кабелів або інші провідники.

Крім місцевого заземлення, всі електричні машини і апарати, муфти та інша кабельна арматура з приєднаним броньованим кабелем повинні бути облаштовані перемичками із сталі перерізом не меншим як 50 мм2 або з міді перерізом не меншим як 25 мм2, за допомогою яких здійснюється безперервне коло свинцевих оболонок і сталевої броні окремих відрізків броньованих кабелів, як це показано на мал.1.

У разі застосування кабелів з заземлюючими жилами безперервне коло складається шляхом з'єднання заземлюючих жил. Якщо ці кабелі мають металеві оболонки та броню, то і в цьому випадку наявність перемичок обов'язкова.

7. Для забезпечення надійності електричних контактів у колах заземлення і механічної міцності заземлюючої проводки необхідно виконувати наступні вимоги:

а) приєднання заземлюючих провідників до заземлювача повинно здійснюватися, як правило, зварюванням, що виконується на поверхні;

б) приєднання заземлюючих провідників до корпусів машин і апаратів і до різноманітних конструкцій, які в процесі експлуатації піддаються пересуванню, заміні тощо, повинно виконуватися за допомогою спеціальних заземлюючих затискачів (болтів, шпильок), передбачених для цієї мети на корпусах електроустаткування і конструкціях;

в) приєднання заземлюючих провідників до заземлюючої шини слід виконувати зварюванням (якщо дозволяють умови), за допомогою болта (мал.2 і 3) або іншими рівноцінними способами. Приклад з'єднання двох'відрізків заземлюючих тросів показано на мал.4;

г) в машинних камерах та інших виробках з бетонним кріпленням заземлюючі контури та провідники повинні підтримуватися спеціальними штирями або скобами (мал.5);

д) у виробках з дерев'яним кріпленням заземлюючі провідники закріплюються стальними скобами (мал.6).

8. Болтове з'єднання заземлюючих провідників повинно задовольняти наступні вимоги;

а) діаметр затискача повинен бути не меншим як 8 мм;

б) контактні поверхні повинні бути не меншими від площі шайби для прийнятого болта і повинні бути зачищені;

в) болти і гайки повинні бути споряджені пружинними шайбами або контргайками.

9. Заземлюючі провідники і місця їх приєднання повинні бути доступними для огляду.

II. Улаштування заземлювачів

10. Для заземлювачів у зумпфі, водозбірнику або спеціальному колодязі повинні застосовуватися стальні смуги площею не меншою як 0,75 м2, товщиною не меншою як 5 мм і довжиною не меншою як 2,5 м.

11. Колодязі для розташування головних заземлювачів повинні мати глибину не меншу ніж 3,5 м, міцне перекриття, пристрій для встановлення підйомного пристрою та відвід від пожежного трубопроводу для заповнення водою. Кріплення колодязя не повинне перешкоджати контактові води з гірничим масивом.

У разі розміщення обох головних заземлювачів у колодязях останні повинні бути рознесені один від одного, а заземлювачі з'єднані між собою стальною смугою (тросом) перерізом не меншим як 100 мм2.

12. Для заземлювачів у стічних канавах повинні застосовуватися стальні смуги площею не меншою як 0,6 м2, товщиною не меншою як 3 мм і довжиною не меншою ніж 2,5 м.

Заземлювач слід укладати в горизонтальному стані в заглибленому місці стічної канави на «подушку» товщиною не меншою як 50 мм з піску або дрібних кусків породи і зверху засипати шаром у 150 мм з такого

ж матеріалу (мал. 7).

Мал. 1. Приблизна принципова схема заземлюючої сіті в шахті: 1 - Комплектні розподільні пристрої (КРП); 2 - електродвигуни насосів; 3 - головний заземлювач у водозбірнику; 4 - додатковий заземлювач реле витікання; 5 - місцеві заземлювачі; 6 - реле витікання; 7 - автоматичний вимикач; 8 - трансформатор; 9 - кабельна муфта; 10 - головний заземлювач у зумпфі; 11 - комбайн; 12 - магнітний пускач

Мал. 2. Схема приєднання заземлюючого провідника із смугової сталі до заземлюючого контуру або збірної

заземлюючої шини: 1 - болт; 2 - заземлюючий провідник; З - контур або збірна шина; 4 - гайка; 5 - шайба

Мал. 3. Схема приєднання заземлюючого провідника із троса до заземлюючого контуру або збірної

заземлюючої шини: 1 — болт; 2 - трос; 3 - контур або збірна шина; 4 - гайка; 5 - шайба; 6 – наконечник

Мал. 4. Схема з'єднання двох відрізків заземлюючих тросів

Мал. 5. Схема кріплення заземлюючих провідників у камері з бетонним кріпленням: 1 - штир для кріплення плоских шин; 2 - шина; 3 - штир для кріплення троса; 4 - трос

допомогою спеціального пристрою.

Допускається не передбачати автоматичний контроль заземлення для пересувних машин і вибійних конвеєрів, що мають два і більше приводи, заземлювання електродвигунів яких здійснюється не менше ніж двома заземлюючими жилами різних силових кабелів.

Заземлення трубопроводів

36. Для заземлення металевих трубопроводів необхідно використовувати місцеві заземлювачі електроустановок. При цьому заземлюючий провідник приєднуєтеся до трубопроводу за допомогою сталевого хомута (мал. 26).

Контактні поверхні трубопроводу та хомута повинні бути зачищені. Для приєднання заземлюючих провідників допускається використання кріпильних болтів трубопроводів та інших конструкцій.

37. Заземлювання металевих вентиляційних труб і трубопроводів стисненого повітря у виробках, де не застосовується електроенергія, має здійснюватися на початку і в кінці повітропроводів за допомогою місцевих заземлювачів.

38. Заземлювання металевих деталей (гаків, кілець, петель, спіралей і т.п.), передбачених у конструкції повітропроводів із гнучких вентиляційних труб, повинно здійснюватися шляхом підвішування їх на металевому заземленому з обох кінців тросі або проводі діаметром не меншим як 5 мм (мал. 27).

39. Для заземлювання паралельних, тих, що перетинаються, або зближених повітропроводів допускається використання загальних заземлювачів і загальних магістральних проводів. Якщо на відстані не більшій як 10 мм БІД повітропроводу розташовані металеві конструкції, то вони мають бути приєднані до заземлення повітропроводу.

40. Опір заземлюючого кола, призначеного тільки для захисту від статичної електрики, повинен бути не більшим

як гоо Ом,

V. Огляд та вимірювання опору захисних заземлень

41. На початку кожної зміни обслуговуючий персонал повинен проводити зовнішній огляд усіх заземлюючих

Мал. 21. Схема заземлення з'єднувальної муфти:

1 - свинцева оболонка; 2 - захисне покриття; З - сталева броня; 4 - перемичка (виконується суцільним провідником)

Мал. 22. Схема заземлення відгалужуючої (трійникової) муфти: 1 - свинцева оболонка; 2 - захисне покриття;

З - сталева броня; 4 - перемичка

Мал. 23. Схема заземлення контрольного кабелю зі свинцевою оболонкою: 1 - сталева броня; 2 - хомут; З - перемичка; 4 - скоба; 5 - свинцева оболонка

Мал. 24. Схема заземлення контрольного кабелю з пластмасовою оболонкою: 1 - сталева броня; 2 — хомут; З - перемичка;

4 - скоба;5 - пластмасова оболонка; 6 - жили, що використовуються для заземлення

Мал. 25. Приблизна схема автоматичного контролю заземлювання пересувної машини при винесеному пульті

управління: 1 - транформатор кола управління; 2 - проміжне реле; 3 - блок-контакт пускача; 4 - кнопка

"Хід"; 5 - кнопка "Стоп"; 6 - діод управління; 7 – опір нульового захисту; 8 - внутрішні заземлюючі затискачі

Мал. 26. Схема приєднання заземлюючого провідника до трубопроводу за допомогою хомута;

1 - хомут; 2 - заземлюючий провідник; 3 - болт; 4 - гайка; 5 - шайба; 6 - трубопровід

Мал. 27. Приблизні схеми заземлювання металевих деталей

гнучких вентиляційних труб: а - типу М (прогумованих); б - типу ТВ (прогумованих з металевою спіраллю); в - типу К (капронових)

пристроїв. При цьому перевіряються суцільність заземлюючого кола і провідників, стан контактів і т.п. Електроустановку дозволяється включати тільки після перевірки справності її заземлюючого пристрою. Після коленого, навіть дрібного, ремонту електроустаткування необхідно перевірити справність його заземлення.

42. Не рідше одного разу на 3 міс. повинен проводитися зовнішній огляд усієї заземлюючої мережі шахти. Одночасно з цим необхідно виміряти загальний опір заземлюючої мережі у кожного заземлювача.

Результати оглядів та вимірів повинні заноситися до «Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення».

43. Під час огляду заземлення слід звернути увагу на безперервність заземлюючого кола та стан контактів. У разі послаблення та окислення контактів необхідно зачистити та перевірити всі контактні поверхні, підтягнути болтові з'єднання і перевірити механічну міцність контактів.

Механічна міцність контактів повинна перевірятися і перед вимірюванням опору заземлення.

44. Не менше одного разу на 6 міс. головні заземлювачі, що розташовані в зумпфі і водозбірнику, повинні підлягати оглядові та ремонту.

45. Для вимірювання опору заземлюючої мережі необхідно встановити два допоміжних заземлювача на відстані не меншій як 15 м від заземлювача, що перевіряється. Відстань між допоміжними заземлювачами повинна бути також не меншою як 15 м.

Як допоміжні заземлювачі повинні застосовуватися сталеві (бажано луджені) стрижні з загостреними кінцями, що забиваються у вологий грунт на глибину до 0,8 м, або рами металокріплення, розташовані на зазначеній відстані (мал. 28).

46. Опір заземлення допускається вимірювати приладами М 416/1, М 1103 та іншими відповідно до заводських інструкцій при виконанні вимог розділу 10 глави V Правил безпеки.

47. В тому разі, коли один місцевий заземлювач установлений на групу машин або апаратів, необхідно виміряти опір заземлення окремо кожного апарата, не від'єднуючи Його від місцевого заземлювача. Для цього провідник від приладу повинен приєднуватися до заземлювача, при цьому буде виміряно загальний опір заземлення. Потім провідник від приладу необхідно по черзі приєднувати до заземлюючого затискача кожного апарата. У разі розходження результатів вимірювань необхідно ще раз перевірити надійність приєднання заземлюючих провідників.

a

б

Мал. 28. Приклад розташування вимірювальних

електродів у разі контролю опору заземлення: а — у разі розташування електродів по один бік від заземленого обє'кта; б - по різні боки;

1 - заземлений об'єкт; 2 - рами місцевого заземлення; З - вимірювальний прилад; 4 - потенційний зонд;5 - струмовий електрод

В "Книзі реєстрації стану електроустаткування і заземлення" допускається робити один запис, незалежно від кількості одиниць електроустаткування, яке приєднується до одного заземлювача.