КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А від 7 жовтня 2003 р. N 1585 Київ
Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
Відповідно до статті 6 Закону України "Про підтвердження відповідності" ( 2406-14 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Технічний регламент модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах (додається).
{ Постановляюча частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 28
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. N 1585
ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності
{ Назва із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
{ У тексті Технічного регламенту слова "уповноважений орган" та "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності" в усіх відмінках та формах числа замінено відповідно словами "призначений орган" та "Держспоживстандарт" у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
1. Загальні положення
1. Цей Технічний регламент відповідає Рішенню Ради ЄЕС 93/465/ЄЕС від 22 липня 1993 р. щодо модулів для різних фаз процедур оцінки відповідності та правил нанесення і використання маркування знаком відповідності СЄ, призначених для використання в директивах з технічної гармонізації.
У цьому Технічному регламенті основні терміни використовуються у значеннях, наведених у Законах України "Про стандартизацію" ( 2408-14 ), "Про підтвердження відповідності" ( 2406-14 ), "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" ( 3164-15 ) та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" ( 2407-14 ). { Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
2. Процедури оцінки відповідності, які повинні застосовуватися в технічних регламентах (далі - регламент), обираються з модулів - комплексів уніфікованих процедур оцінки відповідності (далі - модуль). При цьому слід керуватися загальними принципами, викладеними в пункті 4. { Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
Процедури оцінки відповідності можуть відрізнятися від наведених у модулях за умови, що цього вимагають певні обставини, які існують в конкретному секторі економіки. Такі відхилення повинні бути обмеженими і коректно обґрунтованими у відповідному регламенті.
3. Регламент рекомендується розробляти на підставі відповідної європейської директиви. У разі потреби до регламенту включається вступ, що пояснює національні особливості застосування модулів, та план його поетапного впровадження.
4. При використанні модулів застосовуються такі принципи:
органам виконавчої влади надається можливість забезпечити відповідність продукції, що вводиться в обіг, вимогам регламентів у законодавчо регульованій сфері, зокрема вимогам безпеки для життя та здоров'я людини, а також майна та охорони довкілля;
процедури оцінки відповідності можуть бути поділені на модулі залежно від стадії проектування і стадії виробництва продукції.
Оцінка відповідності продукції повинна здійснюватися, як правило, на обох стадіях перед введенням її в обіг (у разі позитивних результатів оцінки);
оскільки існує кілька модулів, які по різному охоплюють стадію проектування і стадію виробництва продукції, регламенти повинні передбачати варіанти вибору, які дозволяють органам виконавчої влади забезпечувати високий рівень упевненості в безпеці, встановлений для даного виробу чи групи однорідної продукції;
у разі визначення в регламентах можливих варіантів модулів, дозволених для вибору виробникам, повинні враховуватися, зокрема, такі чинники, як відповідність модулів виду продукції, характер пов'язаного з нею ризику, економічна інфраструктура окремої галузі (наявність чи відсутність третьої сторони), тип і важливість виробництва тощо;
у регламентах повинен передбачатися настільки широкий вибір модулів для виробника, наскільки це сумісно із забезпеченням відповідності продукції встановленим вимогам, а також повинні встановлюватися критерії щодо умов, за яких виробник може обирати модулі, які найбільше відповідають виробництву;
у регламентах не повинні застосовуватися модулі, надто складні з огляду на мету забезпечення відповідності продукції встановленим регламентом вимогам;
призначений орган з оцінки відповідності, що провадить діяльність у законодавчо регульованій сфері (далі - призначений орган), повинен застосовувати модулі без створення зайвих труднощів для учасників економічної діяльності. { Абзац дев'ятий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
Держспоживстандарт координує діяльність з підтвердження відповідності призначених органів та інших центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності з підтвердження відповідності;
технічна документація, що надається призначеним органам, з метою захисту виробника повинна обмежуватися виключно необхідною для оцінки відповідності. Така технічна документація згідно із законодавством про інтелектуальну власність є конфіденційною;
у разі коли регламентами виробнику дозволяється використовувати модулі, що передбачають застосування методів забезпечення якості, він повинен мати можливість використовувати альтернативні модулі без застосування методів забезпечення якості (крім випадків, коли для забезпечення відповідності вимогам, установленим регламентами, застосовується конкретна процедура).
{ Абзац тринадцятий пункту 4 виключено на підставі Постанови КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
Держспоживстандарт разом з центральним органом виконавчої влади, на який покладено функції технічного регулювання у визначеній сфері діяльності, вживають в установленому порядку заходів до забезпечення дотримання призначеним органом вимог статті 28 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" ( 3164-15 ), а у разі скасування рішення про призначення певного органу - до передачі його справ іншому призначеному органу для забезпечення безперервності діяльності з оцінки та підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері. { Абзац чотирнадцятий пункту 4 в редакції Постанови КМ N 1843 ( 1843-2006-п ) від 27.12.2006 }
призначений орган щороку інформує зазначені центральні органи виконавчої влади про виконання своїх обов'язків;
Держспоживстандарт постійно оновлює і друкує в офіційному виданні перелік призначених органів.
II. Застосування національного знака відповідності
5. Наявність на продукції національного знака відповідності означає, що фізична чи юридична особа, яка здійснила маркування або відповідає за це, перевірила і засвідчує відповідність продукції вимогам усіх регламентів, які її стосуються, і проходження належних процедур оцінки відповідності.
6. Регламент може передбачати маркування національним знаком відповідності не самого виробу, а його упаковки чи супровідної документації.
7. Опис національного знака відповідності та правила його застосування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599 ( 1599-2001-п ).
8. На продукцію, що підпадає під дію регламентів, наноситься національний знак відповідності, якщо регламентом не передбачено інше. Стосовно будь-якого винятку чи відхилення від вимог щодо маркування національним знаком відповідності повинно бути підготовлене відповідне обґрунтування.
Національний знак відповідності є єдиним знаком, що свідчить про відповідність продукції вимогам регламентів.
9. Виробник проводить маркування продукції національним знаком відповідності після позитивних результатів виробничого контролю.
10. У разі коли до процедури оцінки відповідності залучається призначений орган, під національним знаком відповідності проставляється ідентифікаційний номер призначеного органу згідно з державним реєстром таких органів.
11. Поряд з національним знаком відповідності та ідентифікаційним номером призначеного органу може проставлятися піктограма чи будь-який інший знак, який позначає, наприклад, категорію використання.
12. Забороняється маркування продукції будь-яким іншим знаком, що може своєю формою ввести в оману щодо наявності національного знака відповідності.
13. Продукція може мати маркування кількома знаками, наприклад такими, що вказують на відповідність національним чи міжнародним (європейським) стандартам тощо, за умови, що національний знак відповідності залишається добре видимим і зрозумілим.
14. Маркування національним знаком відповідності здійснює виробник або уповноважена ним особа - резидент України. У разі потреби у регламенті передбачається, що мармування здійснюється особою, яка відповідає за введення продукції в обіг.
Ідентифікаційний номер призначеного органу проставляється цим органом або за його дорученням виробником чи уповноваженою ним особою - резидентом України.
15. У разі коли встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення продукції в обіг, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести продукцію до стану відповідності вимогам, зазначеним у регламентах, і підтвердити цю відповідність у встановленому порядку. У разі тривалого порушення законодавства органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України до обмеження чи заборони введення в обіг продукції або вилучення її з обігу.
III. Модулі процедур оцінки відповідності
16. Декларація про відповідність чи сертифікат відповідності повинні поширюватися на окремі види продукції (декілька виробів) і супроводжувати продукцію (вироби) або зберігатися у виробника, як визначено регламентом.
17. В окремих регламентах можуть використовуватися модулі А, С, Н з додатковими умовами.
18. Модуль C обов'язково використовується у комбінації з модулем В.
19. Модулі D, E і F також використовуються у комбінації з модулем В. В окремих випадках (наприклад, у разі виробництва виробів простої конструкції та дизайну) вони можуть використовуватись окремо.
Модуль A (внутрішній контроль виробництва)
20. У модулі A описуються процедури оцінки відповідності, за допомогою яких виробник або уповноважена ним особа - резидент України, що виконує вимоги пункту 21, гарантує і декларує, що певна продукція відповідає вимогам регламенту, які її стосуються. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України проставляє на кожному виробі національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність.
21. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України складає зазначену у пункті 22 технічну документацію, зберігає її після виготовлення останнього виробу протягом строку, встановленого в регламенті, і надає на вимогу визначених законодавством органів виконавчої влади для перевірки. У разі відсутності уповноваженої виробником особи - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг.
22. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування продукції та давати можливість оцінити її відповідність вимогам регламенту. Зміст технічної документації встановлюється згідно з вимогами регламенту для конкретної продукції.
Технічна документація повинна містити:
загальний опис виробу;
конструкцію, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів тощо;
описи і пояснення до креслень, схем і такі, що стосуються функціонування виробу;
список стандартів з офіційно опублікованого Держспоживстандартом переліку національних стандартів, добровільне застосування яких повністю або частково може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам регламенту (далі - перелік національних стандартів), і опис рішень, прийнятих на виконання вимог регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;
результати проектних розрахунків, випробувань тощо;
звіти про випробування продукції.
23. Виробник або уповноважена ним особа - резидент України разом з технічною документацією зберігає копію декларації про відповідність.
24. Виробник повинен вжити заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність виготовленої продукції технічній документації і вимогам регламенту, що її стосуються.
Модуль Aa (модифікований модуль A)
25. Модуль Aa складається з модуля A з включенням однієї з таких додаткових вимог:
а) виробник або уповноважена ним особа - резидент України повинний провести одне чи кілька випробувань однієї чи кількох властивостей виготовлюваної продукції. У цьому разі в регламенті зазначається конкретна продукція і випробування, які слід провести під наглядом призначеного органу, обраного виробником;
або:
б) призначений орган, обраний виробником, проводить перевірку продукції через довільні інтервали часу. Для перевірки призначений орган відбирає на місці виробництва зразок кінцевої продукції, досліджує та випробовує його згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності зразка вимогам регламенту.
