Про видавничу справу
Зміст документа
Про видавничу справу1
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ2
Стаття 1. Визначення термінів2
Стаття 2. Видавнича справа3
Стаття 3. Мета видавничої справи3
Стаття 4. Законодавство про видавничу справу3
Стаття 5. Державна політика у видавничій справі4
Стаття 6. Державна підтримка і особливості приватизації у видавничій справі4
Стаття 7. Фонди підтримки і розвитку видавничої справи5
Стаття 8. Мова у видавничій справі5
Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ5
Стаття 9. Організаційно-правові форми видавничої справи5
Стаття 10. Суб’єкти видавничої справи5
Стаття 11. Засновник (співзасновник) у видавничій справі5
Стаття 12. Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції6
Стаття 13. Заява про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру України6
Стаття 14. Реєстраційний збір7
Стаття 15. Зміни в Державному реєстрі7
Стаття 16. Відмова у внесенні суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру7
Стаття 17. Права та обов’язки замовника видавничої продукції7
Стаття 18. Видавництва, видавничі організації8
Стаття 19. Гарантії прав видавництв і видавничих організацій8
Стаття 20. Права та обов’язки видавця8
Стаття 21. Права та обов’язки виготовлювача видавничої продукції9
Стаття 22. Об’єкт видавничої справи10
Стаття 23. Вихідні відомості видання10
Стаття 24. Обов’язкові примірники видань11
Стаття 25. Розповсюдження видавничої продукції11
Стаття 26. Права та обов’язки розповсюджувача видавничої продукції11
Стаття 27. Книжкова палата України11
Стаття 28. Обмеження права у видавничій справі12
Стаття 29. Права споживача13
Розділ III МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ13
Стаття 30. Міжнародне співробітництво13
Стаття 31. Участь у зовнішньоекономічній діяльності13
Розділ IV ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ"13
Стаття 32. Припинення діяльності у видавничій справі13
Стаття 33. Відповідальність суб’єкта видавничої справи13
Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ13
Закон України
Про видавничу справу
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 32, ст.206 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003 )
Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи.
Відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір (документ);
замовник — фізична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцію, беручи на себе фінансові зобов’язання;
видавець — фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання;
видавництво — спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції;
видавнича організація — підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
видавнича продукція — сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями);
виготовлювач видавничої продукції — фізична чи юридична особа, що здійснює виготовлення замовленого тиражу видання;
розповсюджувач видавничої продукції — фізична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукції;
споживач видавничої продукції — приватні особи, підприємства, установи, організації;
видання — твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання;
тираж (наклад) — кількість виготовлених примірників видання;
міжнародний стандартний номер книги (ISBN) — номер, який на міжнародному рівні ідентифікує будь-яку книгу чи брошуру певного видавця;
державна тематична програма (комплексна, цільова) — схвалена в установленому порядку програма випуску суспільно необхідних видань з визначенням тиражу, обсягу, терміну випуску, джерел фінансування;
суспільно необхідні видання — пріоритетні види видань для забезпечення загальнодержавних потреб.
Стаття 2. Видавнича справа
Видавнича справа — сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.
Складовими частинами видавничої справи є:
видавнича діяльність — сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
виготовлення видавничої продукції — виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;
розповсюдження видавничої продукції — доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.
Стаття 3. Мета видавничої справи
Видавнича справа спрямована на:
задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;
створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;
забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод;
здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції;
здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні;
збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;
зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції.
Стаття 4. Законодавство про видавничу справу
Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України “Про інформацію”, “Про авторське право і суміжні права”, “Про державну таємницю”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, іншими нормативно-правовими актами.
Діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. (Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1268-IV від 18.11.2003)
У видавничій справі забороняється:
виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з використанням шаржування державних символів України (Державного Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді; оприлюднювати інформацію, дані, відомості, рекламувати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі;
виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію порнографічного характеру і таку, що пропагує культ насильства і жорстокості;
виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров’ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку;
реалізовувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), крім випадків, передбачених законодавством.
Суб’єкти видавничої діяльності не мають права розголошувати дані, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законодавством.
Порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.
Розповсюджувач не має права на розповсюдження вітчизняної видавничої продукції, виданої з порушенням законодавства України та ввезеної з-за кордону, яка підпадає під обмеження, визначені цією статтею.
Стаття 29. Права споживача
Споживач має право на: заміну видавничої продукції, в якій виявлено поліграфічний та інший технологічний брак; гарантію виконання відповідно оформлених передплатних зобов’язань.
Розділ III МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ
Стаття 30. Міжнародне співробітництво
Міжнародне співробітництво у видавничій справі здійснюється на основі міжнародних договорів, ратифікованих Україною, та законодавства України.
Міжнародне співробітництво у видавничій справі спрямовується на:
зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу шляхом впровадження нових технологій, залучення для цього іноземних інвестицій;
інтенсифікацію культурного і наукового обміну з іншими державами, розширення участі у міжнародних виставках, ярмарках тощо;
створення мережі розповсюдження вітчизняної видавничої продукції за кордоном та відповідно — іноземної в Україні;
забезпечення культурних, наукових і освітніх потреб українців, які проживають за кордоном.
Стаття 31. Участь у зовнішньоекономічній діяльності
Суб’єкти видавничої справи можуть у встановленому законодавством порядку брати участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Розділ IV ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ"
Стаття 32. Припинення діяльності у видавничій справі
Діяльність у видавничій справі припиняється:
з ініціативи засновника (співзасновників);
на підставі рішення суду;
з інших підстав, передбачених законодавством України.
Суб’єкт видавничої справи вважається таким, що припинив свою діяльність, з моменту виключення його з Державного реєстру.
Стаття 33. Відповідальність суб’єкта видавничої справи
Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Закон України “Про видавничу справу” набирає чинності з дня опублікування.
До приведення інших законів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Особи, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Державного реєстру, зобов’язані протягом року з дня опублікування цього Закону подати заяву про внесення до Державного реєстру та одержати право на видання, виготовлення чи розповсюдження видавничої продукції.
3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців після опублікування Закону України “Про видавничу справу":
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;
розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 червня 1997 року
N 318/97-ВР
